Постанова

від 13.12.2022 по справі 910/18163/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа№ 910/18163/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Юрченко Ю.І. (ордер серія АА № 1255802 від 02.12.2022)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022, (повний текст складено 03.10.2022)

у справі № 910/18163/21 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Повного товариства «Пентада Транс» ТОВ «Пентада Групп» І Компанія

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Повного товариства "Пентада Транс" ТОВ "Пентада Групп" І Компанія (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсним правочину у формі фінансової гарантії від 10.03.2021 №22-10820-00005-01-100321 (далі - Гарантія), виданої Товариством.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що видана відповідачем Гарантія суперечить положенням статей 90 та 92 Митного кодексу України (далі - МК України), чим створено обставину, яка покладає на Компанію завищені та невиправдані зобов`язання зі сплати коштів до бюджету. Відповідач вчинив односторонній правочин, який не відповідає волі позивача, суперечить суті господарської операції та за відсутності необхідних документів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. 31.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21, в якій апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на ст. 91 МКУ є помилковим, необґрунтованим та безпідставним. Дана норма регулює відносини транзиту при митному оформленні товарів. Транзиту - як митного режиму. Однак, позивач не оформлював жодного із документів, передбачених для режиму транзит, що класифікують діяльність у межах митного режиму транзит. У справі немає належних доказів, які б надавали підстави для висновку, що існували відносини транзиту.

4.2. Крім того, вказує на відсутність у матеріалів справи доказів повідомлення позивача зі змістом гарантії.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. 09.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.2. У поданому відзиві відповідач зазначає, що у декларації в п. 37 апелянтом визначено код процедури 8100, цифри якого відповідно до класифікатора митних режимів, вказують на поміщення товару в митний режим внутрішнього транзиту. Транзит товару до митного органу призначення здійснювався апелянтом саме як отримувачем (уповноваженими ним особами), а не постачальником. При видачі оспорюваної фінансової гарантії відповідач діяв вільно, відповідно до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022, матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» № б/н від 20.10.2022 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/18163/21.

6.3. 08.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/18163/21.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» № б/н від 20.10.2022 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6.5. 14.11.2022 копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/18163/21 про залишення апеляційної скарги без руху направлено на електронну адресу ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

6.6. 23.11.2022 від ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява № б/н від 23.11.2022 про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до якої скаржник на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 просить «Поновити ПАТ «Укртатнафта» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21».

6.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 заяву Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про поновлення строку на апеляційне оскарження - задоволено. Поновлено Публічному акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18163/21 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» № б/н від 20.10.2022 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022. Повідомлено учасників справи, що розгляд вказаної апеляційної скарги відбудеться 13.12.2022.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. В судове засідання 13.12.2022 апелянт явку свого представника не забезпечив, 12.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта, в якому останній просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника скаржника (апелянта).

7.2. Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2022 проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

7.3. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. 13.08.2020 позивачем (принципал) і відповідачем (незалежний фінансовий посередник або скорочено - НФП) було укладено договір №22-1-0820 про надання послуг з видачі фінансових гарантій (далі - Договір, а.с. 7-14), за умовами якого:

- Договір укладено з метою забезпечення виконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, своїх зобов`язань, шляхом надання НФП митним органам відповідних фінансових гарантій (пункт 1.1 Договору);

- фінансова гарантія надається НФП принципалу на підставі відповідної заявки принципала (додаток №1 до Договору) (пункт 3.1 Договору);

- Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін (пункт 7.1 Договору);

- Договір діє протягом одного року з моменту, визначеного у пункті 7.1 Договору, але у будь-якому випадку, в частині розрахунків діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Договору не пізніше, ніж за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору, Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на той самий строк та на аналогічних умовах (пункт 7.2 Договору).

8.2. Компанія подала Товариству заявку від 10.03.2021 №16, в якій визначила митний режим - імпорт (а.с. 23-24).

8.3. У свою чергу, відповідачем надано Гарантію (а.с. 25-26), в якій вказано код митної процедури UA 01 (поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту [статті 92, 129, 132, 141 МК України]).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Спірні правовідносини між сторонами пов`язані із укладеним між сторонами договору №22-1-0820 про надання послуг з видачі фінансових гарантій та наданням відповідачем на користь позивача фінансової гарантії від 10.03.2021 №22-10820-00005-01-100321.

9.2. Згідно індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії №22-10820-00005-01-100321 в останній вказано код митних процедур, щодо яких надано гарантію, а саме UA01 поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту (статті 92, 129, 132, 141 Митного кодексу України) (а.с. 25-26).

9.3. Заявка № 16 від 10.03.2021 до спірного договору, яка підписана упоноваженою особою позивача, вказано митний режим як імпорт (а.с. 23-24).

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується із висноками суду першої інстанції, що підстави для визнання недійсною Гарантії відсутні, а переміщення товарів від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України, є внутрішнім транзитом, одним з видів транзиту в силу приписів статті 91 МК України.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта щодо необгрунтованості посилань в оскаржуваному рішенні на приписи ст. 91 Митного кодексу України,а також в частині того, що позивач не оформлював жодного із документів, передбачених для режиму транзит, що класифікують діяльність у межах митного режиму транзит, а у справі немає належних доказів, які б надавали підстави для висновку, що існували відносини транзиту.

11.2. Матеріалами справи підтверджується, що у заявці № 16 від 10.03.2021 до спірного договору, вказано митний режим як імпорт.

11.3. Згідно роз`яснень Міністерства доходів у зборів України «Ввезення товарів у митному режимі імпорту» імпорт - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

11.4. Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 90 Митного кодексу України).

11.5. Позивач у митній декларації UA903120/2021/000213 у пункті 37 визначив код процедури - 8100.

11.6. Відповідно до Класифікатора митних режимів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, цифри « 81» вказують на поміщення товару у митний режим «транзит внутрішній».

11.7. Відповідно до п. 1.7.1. договору з моменту оформлення відповідної заявки клієнт набуває прав та обов`язків принципала, в тому числі, у разі настання гарантійного випадку відповідає за порушення взятих на себе зобов`язань, вимог чинного законодавства (в т.ч., правил та вимог обраного митного режиму).

11.8. Таким чином, з урахуванням оформлених документів вбачається, що позивач не заперечував під час оформлення заявки та митної декларації, що переміщення товару здійснюється в умовах транзиту.

11.9. Відповідно до п. 1.9. спірного договору до правовідносин, пов`язаних з наданням фінансової гарантії та виконанням зобов`язань по ній за цим договором, застосовуються норми Митного кодексу України, цивільного та господарського законодавства України, в частині не врегульованій Митним кодексом України.

11.10. Відповідно до ст. 91 Митного кодексу України переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту митною територією України здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж. Митний режим транзиту застосовується до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються: 1) прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України); 2) внутрішнім транзитом або каботажем: а) від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України; б) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України; в) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України; г) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.

11.11. Відповідно до ч. 1-3 ст. 92 Митного кодексу України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу. У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.

11.12. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

11.13. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

11.14. В той же час, з урахуванням наданих сторонами документів та визначених позивачем підстав позов, вбачається відсутність підстав для визнання спірної фінансової гарантії недійною. Належних доказів на підтвердження недійсності такої гарантії апелянтом не надано.

11.15. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Колегією суддів не встановлено порушення прав та інтересів позивача в частині надання відповідачем фінансової гарантії від 10.03.2021 №22-10820-00005-01-100321.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»

13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»

13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.»

13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»

13.6. Частиною 1 статті 310 Митного кодексу України передбачено, що гарантія є зобов`язанням гаранта щодо виплати на вимогу митного органу коштів у межах розміру гарантії та в порядку і строки, визначені цим Кодексом, у разі невиконання особою обов`язку із сплати митних платежів.

13.7. Відповідно до ч. 3, 3, 11 ст. 310 Митного кодексу України гарантії можуть бути таких видів: 1) індивідуальна гарантія, яка забезпечує суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за однією митною декларацією; 2) загальна гарантія, яка забезпечує суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями. Гарантія видається гарантом особі, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, у формі документа. До правовідносин, пов`язаних з наданням гарантій та виконанням гарантом своїх обов`язків, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, законодавства України про банки і банківську діяльність, про страхування та страхову діяльність, положення законодавства з питань регулювання ринків фінансових послуг в частині, що не врегульована цим Кодексом.

13.8. Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 90 Митного кодексу України).

13.9. Відповідно до ст. 91 Митного кодексу України переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митному режимі транзиту митною територією України здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж. Митний режим транзиту застосовується до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються: 1) прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України); 2) внутрішнім транзитом або каботажем: а) від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України; б) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України; в) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України; г) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.

13.10. Відповідно до ч. 1-3 ст. 92 Митного кодексу України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу. У митний режим транзиту можуть бути поміщені будь-які товари, крім заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територію України.

13.11. Відповідно до Класифікатора митних режимів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, цифри « 81» вказують на поміщення товару у митний режим «транзит внутрішній».

13.12. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

13.13. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

13.14. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.15. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

13.16. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України).

13.17. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду міста Києвавід 20.09.2022 у справі № 910/18163/21 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на рішення Господарського суду міста Києвавід 20.09.2022 у справі № 910/18163/21 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат:

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/18163/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

4. Справу № 910/18163/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови( у зв`язку відсутністю електропостачання в приміщенні суду та знаходженням одного з членів колегії на лікарняному) складено 26 грудня 2022 року.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко