Рішення

від 21.09.2022 по справі 915/1354/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Справа № 915/1354/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001)

в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 )

про: стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

прокурор: Бескровна І.І.,

встановив:

08.09.2021 керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №51-7200вих-21 від 07.09.2021 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 626703,24 грн за користування земельною ділянкою площею 14685 кв.м. по вул. Новозаводській, 18, у м. Миколаєві.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ч.ч.1, 2 ст. 120, ст.. 206, 270, 286 Земельного кодексу України, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 17, ст. 288 Податкового кодексу України, ч.3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та мотивовано тим, що відповідач, набувши права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, став стороною договору оренди землі, проте орендну плату за її використання не сплачує.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1354/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 жовтня 2021 року о 10:30 год., встановлено сторонам процесуальні строк для подання суду заяв по суті справи.

18.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 09.11.2021 о 10:40 год.

29.10.2021 представником відповідача подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд поновити строк, встановлений судом, для подання відзиву, відмовити у задоволені позову.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на норми ст..ст. 13, 31, 93, 141 Земельного кодексу України та мотивовано тим, що з 02.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» не є власником об`єктів нерухомості, для обслуговування яких йому надавалась на умовах оренди земельна ділянка площею 14685 кв.м по вул. Навозаводській, 18 у місті Миколаєві, а тому законні підстави щодо наявності діючого договору оренди землі відсутні.

На думку відповідача, укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» договір оренди землі від 25.06.2012 №8904, який 20.07.2012 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №481010004001095, є припиненим з 02.04.2018 (з дати укладення договору дарування), а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати саме орендної плати за вказаним договором.

Прокурор, на думку відповідача, не отримавши достатніх доказів бездіяльності позивача, пред`явивши заначений позов здійснив підміну повноважень Миколаївської міської ради.

09.11.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

10.11.2021 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив. Прокурор вважає, що доводи, викладені у відзиві підлягають відхиленню.

Зокрема, прокурор зазначає, що у відзиві представник відповідача просить суд поновити пропущений строк на подачу відзиву у зв`язку з неотриманням позову прокурора та ознайомлення з ним 19.10.2021 під час вивчення справи в суді.

Водночас, представником відповідача не надано доказів поважності пропуску строку на подачу відзиву, оскільки не підтверджено у визначений законом спосіб, коли саме відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі №915/1354/21. Тобто не обґрунтовано, чому відлік строку на подачу відзиву слід обраховувати саме з моменту ознайомлення адвоката з матеріалами справи.

Крім того, посилаючись на норми ст. ст. 7, 31 Закону України «Про оренду землі», прокурор зазначає, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, право оренди землі припиняється для попереднього власника або користувача в силу прямої вказівки закону, але договір оренди земельної ділянки у цілому не припиняється, оскільки новому власнику об`єкта нерухомості переходить право оренди землі за чинним договором, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Наведені положення Закону України «Про оренду землі» в повному обсязі кореспондуються зі змістом вказаних у позові ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Ухвалою суду від 29.11.2021 продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 22 грудня 2021 року о 10:10 год.

22.12.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 22.12.2021 суд відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання від 22.12.2021 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №915/1580/21.

22.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 11 січня 2022 року об 10:50 год.

11.01.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 08 лютого 2022 року о 10:30 год.

08.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 10 березня 2022 року о 10:00 год.

Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 10 березня 2022 року о 10:00 год., не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.

Ухвалою суду від 18.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 вересня 2022 року о 10:00 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заявою від 18.08.2022 представник Миколаївської міської ради просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами. Заяву обґрунтовано посиланням на небезпечну ситуацію у м. Миколаєві.

Ухвалою суду від 12.09.2022 задоволено заяву Миколаївської обласної прокуратури про участь прокурора у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 20.09.2022 відмовлено у задоволені заяви представника відповідача від 19.09.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції з підстав недотримання вимог ч. 2 ст. 197 ГПК України.

Клопотанням від 20.09.2022 представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату мотивуючи тим, що ухвалою суду від 20.09.2022 йому відмовлено в участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Просить врахувати небезпечну ситуацію у Миколаївській області, щоденні обстріли та бомбардування.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, судом враховано наступне.

Ухвалу суду від 18.08.2022 відповідачеві направлено за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 1 та повернуто суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Прокурор у судовому засіданні зазначає, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки у сторони було достатньо часу для подання відповідного клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та забезпечення участі у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що ухвалу суду про призначення судового засідання було постановлено та надіслано сторонам завчасно 18.08.2022, представник відповідача мав змогу подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції з дотриманням вимог ч. 2 ст. 197 ГПК України, проте відповідне клопотання подано ним до суду лише 19.09.2022, а також те, що розумні строки розгляду справи вважаються пріоритетними, сторонам було надано достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Прокурор вважає за можливе розглядати справу по суті за відсутності представника позивача та відповідача.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради №17/32 від 31.05.2012 товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» передано в оренду земельну ділянку площею 14685 кв. м. з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві для обслуговування майнового комплексу, що належав товариству.

На підставі рішення №17/32 від 31.05.2012 між Миколаївською міською радою і ТОВ «Завод «Електротехніка» 25.06.2012 укладено договір оренди землі №8904 строком на 10 років з дати державної реєстрації, який 20.07.2012 зареєстровано в Державному реєстрі земель.

Відповідно до п. 2.1 указаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14685 кв.м, у тому числі 5849 кв. м під капітальною забудовою, 652 кв. м під тимчасовою забудовою, 87 кв. м під спорудами, 8097 кв.м. під проходами, проїздами та площадками.

Згідно з п. 2.2 договору оренди землі на земельній ділянці площею 14685 кв.м знаходиться належний ТОВ «Завод «Електротехніка» майновий комплекс.

Пунктами 4.4, 9.1, 9.4 договору оренди передбачено, що орендна плата за землю вноситься одноразовим внеском за період з 31.05.2012 числа місяця наступного за тим, у якому відбулась реєстрація договору орендарем, а далі щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати протягом 30 днів місяця наступного за звітним. Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Жарков Олександр Михайлович на підставі договору дарування №385 від 02.04.2018 став власником майнового комплексу по вул.Новозаводській, 18 в м. Миколаєві. Зазначене підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №25545725 від 02.04.2018.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Жарков Олександр Михайлович з 23.10.2000 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого є технічний ремонт та обслуговування автотранспортних засобів (основний), роздрібна торгівля деталями та приладдям до автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки ФОП Жарков О.М. повідомлявся листами Миколаївської міської ради від 08.10.2019, 19.05.2020, 17.08.2021.

Підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради стало використання фізичною особою-підприємцем Жарковим О.М. земельної ділянки комунальної власності площею 14685 кв. м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 під належним йому майном по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві без сплати орендної плати.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 626703,24 грн за користування земельною ділянкою площею 14685 кв. м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов?язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов?язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов?язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України вбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруд.

Таким чином, за змістом вказаних приписів при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону, без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, від 04.07.2019 у справі №914/1925/18, від 23.05.2019 у справі №922/109/18, від 18.04.2019 у справі №913/210/18, від 03.03.2018 у справі №904/6296/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.04.2019 у справі №910/7197/18.

Отже, ФОП Жарков О.М., набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, став стороною договору оренди землі, проте орендну плату за її використання не сплачує.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь -не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена ст.289 Податкового кодексу України, відповідно до якої для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з п. 4.4 Договору оренди землі №8904, зареєстрованого 20.07.2012, розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог чинного законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється без внесення змін та доповнень до договору.

Згідно зі ст.ст. 270, 286 Податкового кодексу України саме на орендаря покладено обов`язок самостійно обчислювати суму орендної плати виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про оренду землі» в разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Миколаївська міська рада протягом періоду з моменту переходу права власності на нерухоме майно до ФОП Жаркова О.М. (з 02.04.2018) з урахуванням чинного договору оренди землі (строк дії до 20.07.2022), позбавлена можливості передавати спірну земельну ділянку в користування та отримувати від цього прибуток. Це призвело до неотримання місцевим бюджетом відповідної суми орендної плати.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у фізичної особи-підприємця Жаркова О.М. виник обов`язок сплачувати орендну плату за договором оренди землі №8904 від 25.06.2012. Цього обов`язку відповідач не виконав. ФОП Жарков О.М., використовуючи земельну ділянку комунальної власності площею 14685 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, не здійснює сплати орендної плати за землю.

Розмір неотриманої орендної плати розраховано Миколаївською міською радою наступним чином.

За період часу з 01.08.2018 по 01.01.2019 за формулою:

13 974 099,15 грн. х 3 % : 12 міс. х 5 міс. = 174 676,24 грн., де:

13 974 099,15 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2018 році;

3% - умови щодо розміру річної орендної плати; 12 міс. - кількість місяців у році;

5 міс. - кількість повних місяців (період) користування земельною ділянкою з 01.08.2018 до 01.01.2019.

За період часу з 01.01.2019 до 01.01.2020 за формулою:

4 890 265,51 грн. х 3% = 146 707,96 грн., де:

4 890 265,51 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2019 році.

За період часу з 01.01.2020 по 01.08.2021 за формулою:

6 784 867,47 грн. х 3% : 12 міс. х 11 міс. = 186 583,86 грн., де:

6 784 867,47 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2020 році;

3% - умови щодо розміру річної орендної плати; 12 міс. - кількість місяців у році;

11 міс. - кількість повних місяців (період) користування земельною ділянкою з 01.01.2020 до 01.01.2021 з урахуванням Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ.

За період часу з 01.01.2021 по 01.08.021 за формулою:

6 784 867,47 грн. х 3% : 12 міс. х 7 міс. =118 735,18 грн., де:

6 784 867,47 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2021 році;

3% - умови щодо розміру річної орендної плати;

12 міс. - кількість місяців у році;

7 міс. - кількість повних місяців (період) користування земельною ділянкою з 01.01.2021 до 01.08.2021.

Загальна сума орендної плати, що підлягає стягненню з ФОП Жаркова О.М. за період 01.08.2018 по 01.08.2021, становить 626703,24 грн.

Отже, позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого воно є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю та комунальне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель із порушенням вимог чинного законодавства в частині здійснення такого використання без укладення між орендодавцями та орендарем визначених законодавцем правочинів не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Несплата відповідачем орендної плати за використання землі грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету, що призводить до недофінансування бюджету та неможливість повної реалізації місцевих програм. Зазначене є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з п. «а» ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Земельна ділянка, на якій розташований належний ФОП Жаркову О.М. майновий комплекс, відноситься до комунальної власності та належить територіальній громаді міста в особі Миколаївської міської ради.

За таких обставин право пред`явлення позову до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за землю належить Миколаївській міській раді.

Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України) відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення, у зв`язку з чим збитки за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Миколаївської міської ради, в межах території якої розташована спірна земельна ділянка.

Зі змісту положень ст. 53 ПІК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Окружною прокуратурою міста Миколаєва листами від 20.04.2021, 16.06.021 в звернуто увагу позивача на необхідність вжиття заходів щодо стягнення з ФОП Жаркова О.М. коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, а також на те, що недостатність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною непред`явлення відповідного позову.

На листи прокурора Миколаївською міською радою 05.05.2021, 12.08.2021 повідомлено про незмінність позиції з даного питання та непред`явлення/не планування пред`явлення позову до ФОП Жаркова О.М.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку органу місцевого самоврядування, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади упродовж тривалого часу та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, оскільки орган місцевого самоврядування упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів територіальної громади, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГГЖ України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного спору до господарського суду Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 9400,55 грн, про що свідчить платіжне доручення №1344 від 01.09.2021.

З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 9400,55 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 626703,24 грн за користування земельною ділянкою площею 14685 кв.м по вул. Новозаводській, 18 у м. Миколаєві (на розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483 УК у м. Миколаєві/Центральний район/, ЄДРПОУ одержувача 37992781, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 9400,55 грн.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась за захистом інтересів держави: Керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001)

позивач: Миколаївська міська рада (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)

відповідач: фізична особа-підприємець Жарков Олександр Михайлович ( АДРЕСА_1 )

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 03.10.2022.

Суддя В.О.Ржепецький