Постанова

від 02.02.2023 по справі 915/1354/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1354/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокурора - Капустін М.В., посвідчення №067958 від 12.09.2022;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Коробченко Д. М. на підставі ордеру №ВЕ1051013 від 12.10.2021р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „21 вересня 2022, повний текст якого складено та підписано „03 жовтня 2022

у справі № 915/1354/21

за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича

про: стягнення заборгованості з орендної плати за землю,

головуючий суддя Ржепецький В.О.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.02.2023, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича, в якому просить суд стягнути заборгованість з орендної плати за землю в сумі 626 703,24 грн. за користування земельною ділянкою площею 14 685 кв.м. по вул.. Новозаводській, 18 у м. Миколаєві.

Підставою позову прокуратурою зазначено, що відповідач, набувши права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, став стороною договору оренди землі, проте орендну плату за її використання не сплачує, внаслідок чого міською радою недоотримано дохід у формі орендної плати за землю. Позовні вимоги прокуратури обґрунтовані положеннями Податкового кодексу України, ст. 12,83, 96,120, 125, 126,306 ЗК України, ст. 16,15-17,257,373,377,525,526,629 ЦК України, ст..ст. 7,36 Закону України «Про оренду землі», ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 у справі № 915/1354/21 (суддя Ржепецький В.О.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича на користь Миколаївської міської ради заборгованість з орендної плати за землю в сумі 626703,24 грн за користування земельною ділянкою площею 14685 кв.м по вул. Новозаводській, 18 у м. Миколаєві; стягнути з Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 9400,55 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що із часу виникнення права власності на нерухоме майно у Фізичної особи-підприємця Жаркова О.М. виник обов`язок сплачувати орендну плату за договором оренди землі №8904 від 25.06.2012. Цього обов`язку відповідач не виконав. ФОП Жарков О.М., використовуючи земельну ділянку комунальної власності площею 14685 кв.м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, не здійснював сплати орендної плати за землю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача ФОП Жаркова О.М. на користь позивача Миколаївської міської ради суми орендної плати за період 01.08.2018 по 01.08.2021 у розмірі 626703,24 грн. є обґрунтованим та підставним.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що оскільки орган місцевого самоврядування упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів територіальної громади, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГГЖ України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Жарков Олександр Михайлович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року по справі № 915/1354/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає рішення Господарського суду Миколаївської області таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому на підставі п.4 ч.1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема скаржник зазначає, що судом було відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та клопотанні про відкладення розгляду справи у зв`язку із щоденними обстрілами міста Миколаєва, чим унеможливив прийняття апелянтом участі у судовому засіданні, використанні прав, передбачених ст.. ГПК України та порушив принцип змагальності сторін, визначений ст.. 13 ГПК України.

Окрім того, апелянт вважає, що судом надано неналежну правову оцінку щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Миколаївської міської ради.

На думку скаржника. У своєму позові прокурором, шляхом маніпулювання листами з відповідями Миколаївської міської ради, навмисно створені підстави для представництва.

Так, скаржник звертає увагу, що в даному випадку відсутня бездіяльність Миколаївської міської ради, оскільки саме Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради листом від 30.03.2021 №169/11 звернулось до Окружної прокуратури міста Миколаєва з проханням звернутись до суду із позовною заявою до ФОП Жаркова О.М. про стягнення коштів.

Крім того, у листі Миколаївської міської ради від 05.05.2021, на який посилається прокурор у позові, остання повідомляла про відсутність коштів для сплати судового збору. Водночас неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Як на доказ бездіяльності позивача прокурором також надано лист від 12.08.2022 з додатком. Аналіз змісту вказаного листа та додатку встановлено, що юридичним департаментом Миколаївської ради не планується пред`являти позов до ФОП Жаркова О.М. у зв`язку з тим, що від Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради не надходили листи або документи щодо вирішення питання про стягнення . Окрім того, запропоновано до управління направити інформацію для підготовки та надання узагальненої відповіді.

Апелянт звертає увагу, що у листі заступника міського голови від 12.08.2021 не йшла мова про відмову пред`являти позов саме Миколаївської міською радою або її виконавчими органами.

У вказаному листі лише зазначено про не пред`явлення та не планування пред`явлення позову про стягнення з ФОП Жаркова О.М. коштів саме юридичним департаментом та такий висновок зроблено у зв`язку із тим, що до нього не надходила інформація про стягнення коштів від управління земельних ресурсів.

Натомість, відповідно до положення про Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, останнє може виступати як позивачем так і відповідачем у судах.

Водночас, на думку скаржника, прокурором не з`ясовано вжиті Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, як ініціатора позову, щодо стягнення відповідних коштів. Таким чином, апелянт вважає, що прокурор не отримавши достатніх доказів бездіяльності позивач, пред`явивши зазначений позов здійснив підміну повноважень Миколаївської міської ради.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича на рішення Господарського суду Миколаївської області від „21 вересня 2022, повний текст якого складено та підписано „03 жовтня 2022 у справі № 915/1354/21; призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича до розгляду на 02 лютого 2023 року об 11:30 год.

16.01.2023 від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого рада просила апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від „21 вересня 2022 у справі №915/1354/21 - без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 заяву представника Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича Коробченко Дмитра Миколайовича про проведення судового засідання, призначеного на 02 лютого 2023р. об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

У судовому засіданні 02.02.2023 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник прокурора заперечував проти її задоволення.

Представники позивача в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаного представника.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Миколаївської міської ради №17/32 від 31.05.2012 товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Електротехніка» передано в оренду земельну ділянку площею 14685 кв. м. з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві для обслуговування майнового комплексу, що належав товариству.

На підставі рішення №17/32 від 31.05.2012 між Миколаївською міською радою і ТОВ «Завод «Електротехніка» 25.06.2012 укладено договір оренди землі №8904 строком на 10 років з дати державної реєстрації, який 20.07.2012 зареєстровано в Державному реєстрі земель.

Відповідно до п. 2.1 указаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14685 кв.м, у тому числі 5849 кв. м під капітальною забудовою, 652 кв. м під тимчасовою забудовою, 87 кв. м під спорудами, 8097 кв.м. під проходами, проїздами та площадками.

Згідно з п. 2.2 договору оренди землі на земельній ділянці площею 14685 кв.м знаходиться належний ТОВ «Завод «Електротехніка» майновий комплекс.

Пунктами 4.4, 9.1, 9.4 договору оренди передбачено, що орендна плата за землю вноситься одноразовим внеском за період з 31.05.2012 числа місяця наступного за тим, у якому відбулась реєстрація договору орендарем, а далі щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати протягом 30 днів місяця наступного за звітним. Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Жарков Олександр Михайлович на підставі договору дарування №385 від 02.04.2018 став власником майнового комплексу по вул.Новозаводській, 18 в м. Миколаєві. Зазначене підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №25545725 від 02.04.2018.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Жарков Олександр Михайлович з 23.10.2000 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого є технічний ремонт та обслуговування автотранспортних засобів (основний), роздрібна торгівля деталями та приладдям до автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки ФОП Жарков О.М. повідомлявся листами Миколаївської міської ради від 08.10.2019, 19.05.2020, 17.08.2021.

Підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради стало використання фізичною особою-підприємцем Жарковим О.М. земельної ділянки комунальної власності площею 14685 кв. м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 під належним йому майном по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві без сплати орендної плати.

Предметом даного позову виступає майнова вимога прокурора в інтересах держави щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 626703,24 грн за користування земельною ділянкою площею 14685 кв. м з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022.

Судом встановлено наявність підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави в особі Миколаївської міської ради.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції У країни, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як встановлено судом з огляду на предмет та підстави позову, земельна ділянка, яка використовується ФОП Жорковим О.М., належить територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

За таких обставин право пред`явлення позову до відповідача про стягнення орендної плати за землю належить Миколаївській міській раді.

Окружною прокуратурою міста Миколаєва листами від 20.04.2021 та 16.06.21 звернуто увагу Миколаївської міської ради на необхідність вжиття заходів щодо стягнення з ФОП Жаркова О.М. коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, а також на те, що недостатність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною непред`явлення відповідного позову.

На листи прокурора Миколаївською міською радою 05.05.2021 та 12.08.2021 повідомлено про незмінність позиції з даного питання та непред`явлення/не планування пред`явлення позову до ФОП Жаркова О.М.

Такі дії позивача свідчать про його усвідомлену пасивну поведінку як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді.

Отже, у даному випадку наявний орган, уповноважений на захист інтересів держави, який не дивлячись на очевидні порушення при використанні комунальних земель та обізнаність про такі порушення протягом розумного строку, достатнього для належного реагування, заходів до їх усунення не вжив.

За таких обставин, за наявності підстав та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - Миколаївською міською радою - не вжито та не планується вжиття заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу та має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді, та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Миколаївської міської ради.

Доводи скаржника в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню,

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України вбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруд.

Таким чином, за змістом вказаних приписів при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону, без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №911/2244/18, від 04.07.2019 у справі №914/1925/18, від 23.05.2019 у справі №922/109/18, від 18.04.2019 у справі №913/210/18, від 03.03.2018 у справі №904/6296/17, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.04.2019 у справі №910/7197/18.

Отже, як вірно встановлено господарським судом, ФОП Жарков О.М., набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, став стороною договору оренди землі, проте орендну плату за її використання не сплачував.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь -не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена ст.289 Податкового кодексу України, відповідно до якої для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з п. 4.4 Договору оренди землі №8904, зареєстрованого 20.07.2012, розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог чинного законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється без внесення змін та доповнень до договору.

Згідно зі ст.ст. 270, 286 Податкового кодексу України саме на орендаря покладено обов`язок самостійно обчислювати суму орендної плати виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про оренду землі» в разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Миколаївська міська рада протягом періоду з моменту переходу права власності на нерухоме майно до ФОП Жаркова О.М. (з 02.04.2018) з урахуванням чинного договору оренди землі (строк дії до 20.07.2022), позбавлена можливості передавати спірну земельну ділянку в користування та отримувати від цього прибуток. Вказане призвело до неотримання місцевим бюджетом відповідної суми орендної плати.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у фізичної особи-підприємця Жаркова О.М. виник обов`язок сплачувати орендну плату за договором оренди землі №8904 від 25.06.2012. Цього обов`язку відповідач не виконав. ФОП Жарков О.М., використовуючи земельну ділянку комунальної власності площею 14685 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:05:067:0022 по вул. Новозаводській, 18 в м. Миколаєві, не здійснює сплати орендної плати за землю.

Перевіривши розрахунки прокурора, судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунки здійснено позивачем арифметично правильно, а тому, до стягнення з відповідача за період 01.08.2018 по 01.08.2021 підлягає сума коштів в розмірі 626703,24 грн.

Щодо посилань скаржника стосовно відмови судом у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та клопотанні про відкладення розгляду справи у зв`язку із щоденними обстрілами міста Миколаєва та порушення принципу змагальності сторін, визначений ст.. 13 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 18.08.2022 відповідачеві направлено за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 1 та повернуто суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів..

Згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи, що ухвалу суду про призначення судового засідання було постановлено та надіслано сторонам завчасно 18.08.2022, представник відповідача мав змогу подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції з дотриманням вимог ч. 2 ст. 197 ГПК України, проте відповідне клопотання подано ним до суду лише 19.09.2022, а також те, що розумні строки розгляду справи вважаються пріоритетними, сторонам було надано достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, а тому суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1354/21 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жаркова Олександра Михайловича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1354/21 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 07.02.2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Я.Ф. Савицький