Постанова

від 30.09.2022 по справі 910/14328/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/14328/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІКА» (особа, яка не брала участі у справі)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 (у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) про закриття апеляційного провадження

у справі № 910/14328/17

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преско-В», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Комерц Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум Інвест»

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преско-В» (далі - ТОВ «Преско-В»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Комерц Груп» (далі - ТОВ «Авалон Комерц Груп») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум Інвест» (далі - ТОВ «Аурум Інвест») про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 910, 30 кв. м по вул. Мілютенка, 7-Б у Деснянському районі м. Києва, укладеного між ТОВ «Преско-В» та ТОВ «Авалон Комерц Груп»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення (літ. А) площею 910, 30 кв. м по вул. Мілютенка , 7-Б у Деснянському районі м. Києва, укладеного між ТОВ «Авалон Комерц Груп» та ТОВ «Аурум Інвест», та зобов`язання ТОВ «Аурум Інвест» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 767 м2 по вул. Мілютенка, 7-Б у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:033:0062), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані договори є недійсними з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 203, статтею 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки ТОВ «Преско-В» оформило право власності на нежитлову будівлю за відсутності правових підстав на підставі підробленого рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та підробленої ухвали того ж суду від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08, а тому спірний об`єкт нерухомості було незаконно відчужено за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 та договором купівлі-продажу від 25.07.2015. Зазначена нежитлова будівля є самочинно збудованою (без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проєкту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена ТОВ «Преско-В» для будівництва).

Крім того, оскільки Київська міська рада не приймала рішення про надання спірної земельної ділянки в користування ТОВ «Преско-В» чи іншим юридичним особам, ця земельна ділянка вважається самовільно зайнятою, нею незаконно користується ТОВ «Аурум Інвест», тому відповідно до статті 212 Земельного кодексу України зазначена земельна ділянка підлягає поверненню власнику - Київській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, розташованих на ній.

Вказуючи на правомірність звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Ради, прокурор зазначив, що Київською міською радою не вживалися заходи цивільно-правового реагування щодо повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді м. Києва; розміщення на спірній земельній ділянці самочинно збудованої нежитлової будівлі порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка незаконно позбавлена можливості щодо реалізації свого права на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Також прокурор зазначив про поважність причин пропуску строку позовної давності з огляду на те, що про порушення ТОВ «Преско-В» вимог земельного та цивільного законодавства прокурор дізнався після отримання листа Голови Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-Вих. під час досудового розслідування кримінального провадження від 28.04.2015 № 420151000300000066, порушеного за фактом використання завідомо підробленого документа (частина 4 статті 358 Кримінального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2018, залишено без розгляду позовну вимогу прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2011 на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017), оскільки у провадженні Господарського суду міста Києва є справа № 910/18133/15 (яка існувала на момент порушення провадження у справі № 910/14328/17, яка розглядається) з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет (визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011) і з тих же підстав (майно є самочинно збудованим і право власності на нього зареєстровано за підробленим рішенням суду).

Постановою Верховного Суду від 15.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.07.2015 та зобов`язання ТОВ «Аурум Інвест» повернути Раді спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 про виправлення описки) рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2018 скасовано. Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.07.2015; зобов`язано ТОВ «Аурум Інвест» повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 касаційну скаргу ТОВ «Преско-В» залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 про виправлення описки в справі № 910/14328/17 залишено без змін.

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТІКА» (особа, яка не брала участі у справі; далі - ТОВ «АТІКА») подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/14328/17, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019, постанову Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 клопотання ТОВ «АТІКА» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/14328/17 задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АТІКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/14328/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ «АТІКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що за встановлених у справі обставин оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду питання про права, обов`язки та інтереси скаржника не вирішувалося, що є підставою для закриття апеляційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у серпні 2022 року ТОВ «АТІКА» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14328/17 за касаційною скаргою ТОВ «АТІКА» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 та постановлено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Керівник Деснянської окружної прокуратури м. Києва у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У частині 1 статті 254 ГПК закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.

Отже, за змістом статей 17, 254 ГПК особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ТОВ «АТІКА» в апеляційній скарзі на обґрунтування права на апеляційне оскарження, послалося на те, що 07.08.2015 між ТОВ «Аурум Інвест» як орендодавцем та апелянтом як орендарем укладено договір оренди (найму) на 25 років з правом викупу нежитлової будівлі, яка знаходиться на спірній земельній ділянці і рішення суду про знесення цієї будівлі впливає на законні права ТОВ «АТІКА».

Разом із тим з огляду на матеріали справи та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, скасовуючи рішення суду першої інстанцій про відмову в задоволенні позову та задовольняючи позов прокурора у цій справі, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що ТОВ «Преско-В» не доведено законності набуття ним права власності на нежитлову будівлю (оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень не обліковуються судові рішення в цивільній справі № 2-366/08 за позовом ТОВ «Преско-В» до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно, такі судові рішення Гребінківським районним судом Полтавської області не виносились, а ТОВ «Преско-В» не надано доказів існування рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08, на підставі яких воно оформило право власності на нежитлову будівлю) та речового права на спірну земельну ділянку.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що нежитлова будівля є самочинно збудованою, оскільки в матеріалах справи відсутні дозвільні документи на право виконання будівельних робіт, належно затверджений проєкт будівництва та рішення щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ «Преско-В» для будівництва; вказав на недійсність договору купівлі-продажу від 25.07.2015, оскільки він суперечить положенням чинного законодавства (продавцем нежитлової будівлі виступила особа без наявності права власності на нього) та порушує права та інтереси держави в особі Ради (спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою), а спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою.

За висновками суду, оскільки нежитлова будівля збудована на спірній земельній ділянці, що не була належним чином відведена ТОВ «Преско-В» для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, без введення спірного об`єкта нерухомості в експлуатацію, з урахуванням положень частини 2 статті 376 ЦК право власності у ТОВ «Преско-В» або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема, відчужування третім особам.

Окрім того, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Преско-В» про застосування строків позовної давності, зазначивши, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду, оскільки про порушення ТОВ «Преско-В» вимог земельного та цивільного законодавства позивачу стало відомо під час досудового розслідування кримінального провадження від 28.04.2015 № 420151000300000066, порушеного за фактом використання завідомо підробленого документа (частина 4 статті 358 Кримінального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АТІКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/14328/17, виходив із того, що як в мотивувальній частині зазначеного рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки ТОВ «АТІКА», так і у резолютивній частині рішення не зазначено про права та обов`язки цього товариства.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зауважено, що ТОВ «АТІКА» порушено питання про скасування як рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 (яким у позові відмовлено), так і постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (якою позов задоволено) та постанови Верховного Суду від 06.11.2019 (якою залишено без змін постанову апеляційного господарського суду), а також про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимоги з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Проте, за висновками суду апеляційної інстанції, зміст апеляційної скарги та її доводи фактично свідчать про намір скаржника домогтися скасування постанови Північного апеляційного господарського суду та постанови Верховного Суду у спосіб, що не передбачено процесуальним законом.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши після відкриття апеляційного провадження, що оскарженим судовим рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, не вирішувалося, правомірно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ «АТІКА», зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, а в силу положень частини 2 статті 300 ГПК встановлені апеляційним судом обставини не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за приписами цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 ГПК).

Загалом доводи касаційної скарги ТОВ «АТІКА» зводяться до незгоди скаржника з постановленими у справі судовими рішеннями, які не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта щодо закриття апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування законної ухвали апеляційного господарського суду суд касаційної інстанції не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІКА» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 910/14328/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий