Ухвала

від 28.09.2022 по справі 914/2656/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2656/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (колегія суддів: Скрипчук О. С., Марко Р. І., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 (суддя Ділай У. І.) у справі

за позовом Виконувача обов`язків першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Волинської обласної ради, 2) Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА, 3) Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, 4) Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 382 513,22 грн,

за участю представників:

Офісу генерального прокурора - Шелест М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Виконувач обов`язків першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Управління культури з питань релігій та національностей Волинської ОДА, Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум" (далі - ТОВ "Кастум") про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 382 513,22 грн.

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 позов задоволено частково, визнано недійсними: додаткову угоду від 16.01.2021 № 1, додаткову угоду від 18.01.2021 № 2, додаткову угоду від 19.01.2021 № 3, додаткову угоду від 20.01.2021 № 4, додаткову угоду від 21.01.2021 № 5, додаткову угоду від 22.01.2021 № 6, додаткову угоду від 23.01.2021 № 7, додаткову угоду від 26.01.2021 № 8, додаткову угоду від 28.01.2021 № 9 до договору від 30.12.2020 № 07. Позовні вимоги про стягнення 382 513,22 грн залишено без розгляду.

3. Залишаючи позовні вимоги в частині стягнення 382 513,22 грн без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що позов заявлений прокурором в інтересах Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, який не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка є самостійною юридичною особою, що не перешкоджає йому самостійно звернутися до суду для захисту порушених прав.

4. Не погоджуючись з даним рішенням суду, заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 скасувати в частині залишення позовних вимог без розгляду. Скаржник стверджував, що позовні вимоги про стягнення коштів є похідними від позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору. Задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів сприятиме ефективному захисту інтересів держави прокурором у цій справі.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередні судових інстанцій скасувати в частині залишення позовних вимог без розгляду та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

7. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм права, зокрема, положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верхового Суду, щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

8. Західний офіс Держаудитслужби у Волинській області надав клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважних представників.

9. Під час розгляду справи колегія суддів встановила, що скаржник у касаційній скарзі посилається, зокрема, на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цій справі розглядався позов першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" (далі - ТОВ "Крейн Енерджі") про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 268 336,20 грн. Верховний Суд погодився з судом першої інстанції, який позов задовольнив, визнав недійсною додаткову угоду від 29.03.2021 № 2 до договору від 23.03.2021 № 1; стягнув з ТОВ "Крейн Енерджі" на користь Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради 268 336,20 грн, отриманих за договором від 23.03.2021 № 1. Суд першої інстанції вказав, що оспорювана додаткова угода від 29.03.2021 № 2, укладена всупереч приписам частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Зважаючи на визнання недійсною додаткової угоди, суд зазначив, що з відповідача має бути стягнуто 268 336,2 грн, як за товар, який так і не був поставлений продавцем, на підставі статті 670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

10. Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 щодо підстав звернення прокурора з цим позовом зазначив таке.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого у цій статті, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Позов поданий прокурором в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, в особі закладу охорони здоров`я - Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що Комунальне некомерційне підприємство "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (засновник), підпорядковане, підзвітне та підконтрольне засновнику. "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів. Вказана закупівля здійснювалася за бюджетні кошти. За час дії договору, постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що створило перешкоди в реалізації закладом охорони здоров`я своїх завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу. Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов`язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів, Хмельницькою обласною радою, як засновником та Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради не вживаються.

На підставі абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором повідомлено про намір здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Хмельницької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради, шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області відповідного позову, а також зазначено, у чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурором дотримано встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства при використанні бюджетних коштів в сфері здійснення публічних закупівель. Водночас обставин здійснення належного реагування компетентними суб`єктами на вказані прокурором порушення протягом розумного строку суди не встановили.

Поряд з цим, колегія суддів врахувала, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

11. Таким чином, Верховний Суд у справі № 924/674/21 підтримав висновок суду першої інстанції про можливість звернення прокурора з позовом в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради, тобто особи, яка не є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

12. Колегія суддів зазначає, що приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань (абзац 1-3 частини третьої).

13. Беручи до уваги положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 (постанова від 06.07.2021) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини третьої статті 23 зазначеного Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

14. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, підтримавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

15. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

16. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

17. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

18. Ураховуючи, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо можливості звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта, який не є суб`єктом владних повноважень, який викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, що розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати, та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, справа № 914/2656/21 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

19. Керуючись статтями 234, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 914/2656/21 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич