Рішення

від 22.09.2022 по справі 120/4161/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 вересня 2022 р. Справа № 120/4161/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Корчевського М.Ю.

представника позивача: Голубенка О.В.

представника відповідача: Ременяк С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітерра груп"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітерра груп» (далі ТОВ «Архітерра груп» , позивач ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №1394/02-32-09-01/41143875 від 09.02.22 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказ про направлення та проведення фактичної перевірки суперечить нормам ПК України, адже правовою підставою для проведення перевірки є пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, тобто наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, в наказі не описано, яка інформація стала підставою для проведення перевірки.

Окремо товариство вказало й на те, що на його балансі обліковувалися автотранспортні засоби та спецтехніка вказана контролюючим органом в акті перевірки, та пальне отримувалось від постачальників : ТОВ « ОККО-ДРАЙФ» (код за ЄДРПОУ 20122395), ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (код за ЄДРПОУ 37693620), ПП «Тінік-Оіл» (код за ЄДРПОУ 37836304), ТОВ «ЛІВАЙН ТОРІ» (код за ЄДРПОУ 41449359), ТОВ «СОЛАР ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 41532174) , ТОВ «СПЕЦТРАНС» (код за ЄДРПОУ 36397901), саме для заправки цих ТЗ.

Позивач вказує, що в акті перевірки не наведено жодного доказу, який би підтверджував факт зберігання товариством палива.

Окрім того, позивач вказує, що підпунктом 20.1.9 п.20.1ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.

Натомість перевіряючими такої вимоги не ставилось, відомості щодо інвентаризації не вимагалось, тобто фактично в обґрунтування своїх висновків податковий орган покликається виключно на інформацію, яка міститься в акцизних накладних.

При цьому, в представлених до перевірки накладних та товарно-транспортних накладних зазначено, що пунктом розвантаження є Вінницька область, Вінницький район, с. Лука-Мелешківська, вул. Центральна, б/н; Вінницька область Вінницький район, с.Лука-Мелешківська, вул. Центральна,1; Вінницька область, Барський район, с. Попівці, вул Квітнева. 1; та Тернопільська область, Борщівський район, смт. Скала- Подільська, однак вони не підтверджують факт зберігання палива, в той час як відповідальність встановлено саме за зберігання пального без наявності ліцензії.

Відтак, позивач не заперечує факту поставки пального, проте заперечує факт його зберігання, оскільки пальне було відразу ж використане у господарській діяльності товариства - для заправки автотранспортних засобів та спецтехніки шляхом його переливу безпосередньо з бензовозів в паливні баки автомобілів і в резервуари.

Також позивач вказав, що в спірному податковому повідомленні-рішенні в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені», у тому числі за порушення з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Законів України від 19 грудня 1995 року № 481/95 ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», наявні посилання лише на ст.15 та 17 Закону, без зазначення конкретних пунктів чи абзаців цих статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).

Ухвалою від 30.05.2022 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.06.2022 р.

16.06.2022 р. надійшов відзив відповідача, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що перевіркою встановлено, що в період з 01.04.2020 р. по 23.09.2021 р. в місцях розвантаження ( зберігання) пального здійснювалось зберігання дизельного пального без наявності ліценції, відтак, порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». При цьому, згідно технічних характеристик транспортних засобів, які перебували у власності позивача місткість паливних баків складає 1030 літрів, в той час, як отримано товариством паливо в значно більшій кількості.

Також вказано, що управлінським рішенням «Доповідна записка» надано інформацію про ймовірні порушення допущені товариством. Окрім того, в наказі про проведення фактичної перевірки зазначена підстава такої, а саме пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, отже доводи позивача не обґрунтовані.

27.06.2022 р. протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 14.07.2022 р.

11.07.2022 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що на адресу товариства не надходили повідомлення щодо результатів розгляду його скарги.

02.08.2022 р. через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що у період з 24.02.2022 р. зупинено перебіг строків щодо оскарження вимог/рішень контролюючого органу, відповідно ,скарга на даний час перебуває на розгляді та після припинення воєнного стану її розгляд буде поновлено.

17.08.2022 р. протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 31.08.2022 р.

31.08.2022 р. представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що значна частина палива витрачалась на ремонт спецтехніки, про що повідомлено контролюючий орган. Також паливо використовувалось для роботи робочого інструменту, а решта палива зберігалась в каністрах ємністю по 5 літрів.

Ухвалою суду від 31.08.2022 р. відкладено підготовче засідання на 15.09.2022 р.

13.09.2022 р. надійшли пояснення від представника відповідача, в яких , вкотре вказав, що місткість паливних баків транспортних засобів, які перебувають в оренді/власності позивача є меншою, ніж отримано палива. Також вказано й на те, що згідно актів списання товарів наданих позивачем, списання товарів відбувалось зі складу та заправка автотранспортних засобів та спецтехніки здійснювалось щоденно у дні проведення робіт підприємства. Відтак, товариством здійснювався контроль використання палива, що при умові зберігання в паливних баках транспортних засобів є неможливим.

Протокольною ухвалою від 22.09.2022 р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2022 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав вказаних у ньому.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити, зазначаючи про правомірність прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.01.2022 р. №87к, виданого на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітерра груп".

За наслідком проведеної перевірки складено акт №766/02-32-09-01/41143875 від 14.01.2022 року, в якому зазначено, що з 21.09.2021 р. ТОВ «Архітерра груп» зберігає пальне в пализаправнику С МАЗ 5337 з причіпом цистерною ГКБ 8328 (стаціонарний резервуар за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Стефаника, 3, відсутній), який здійснює заправлення дизельним пальним автотранспорт, спецтехніку на робочих дільницях, тобто в місцях розвантаження (зберігання) пального, за адресами яких відсутні ліцензії на зберігання пального. Також зазначено, що протягом перевіряємого періоду, заявки на переміщення пального транспортним засобами, що не є акцизними складами пересувними товариством не подавались.

Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що в період з 01.04.2020 р. по 23.09.2021 р. в місцях розвантаження ( зберігання) пального здійснювалось зберігання дизельного пального без наявності ліценції, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі цих висновків акту контролюючим органом прийнято рішення №1394/02-32-09-01/41143875 від 09.02.22 р., яким застосовано штраф у розмірі 500 000 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Стаття 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону №481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону №481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

Однак, із спірного податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, за яке саме порушення до позивача застосовано штрафні санкції, оскільки відсутні пункт/ частина статті 15 Закону №481/95-ВР та відповідно до якої норми визначено їх розмір, тобто відсутня юридична кваліфікація.

У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляється можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Стосовно складу правопорушення ГУ ДПС стверджує, що штрафні санкції застосовані на підставі акта перевірки у зв`язку із порушенням позивачем вимог Закону №481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

При цьому, в ході розгляду справи позивач не заперечував факт придбання дизельного пального, однак, стверджує, що частина придбаного товариством пального перелито в паливні баки автомобілів, частина зберігалась в орендованому паливозаправнику та пересувних автоцистернах, а також в каністрах, в той час як в розумінні положень Закону №481/95-ВР отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Вирішуючи питання правильного застосування норм Закону №481/95-ВР в цій частині суд зазначає наступне.

З 1 січня 2016 року ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.

З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

При цьому, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Так, згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизним скла,ом є приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 статті 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку.

Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 31.05.2022 р. у справі №540/4291/20.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ТОВ «Архітерра груп» здійснює діяльність з організації будівництва будівель, розвідувального буріння, електромонтажних робіт, оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами, залізними виробами, тощо. З метою провадження своєї діяльності ТОВ «Архітерра груп» придбаває і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідної техніки, орендованих паливозаправниках та каністрах, зокрема, у ТОВ «Буд- Імперіал» та пересувних автоцистернах. Відповідне повідомлення форми 20-ОПП про об`єкти, через які провадиться діяльність позивач подав до ГУ ДПС у встановленому законом порядку, про що зазначено в акті перевірки №766/02-32-09-01/41143875 від 14.01.2022 року .

Позивач є кінцевим споживачем придбаного у ТОВ « ОККО-ДРАЙФ» (код за ЄДРПОУ 20122395), ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (код за ЄДРПОУ 37693620), ПП «Тінік-Оіл» (код за ЄДРПОУ 37836304), ТОВ «ЛІВАЙН ТОРІ» (код за ЄДРПОУ 41449359), ТОВ «СОЛАР ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 41532174) , « СПЕЦТРАНС» (код за ЄДРПОУ 36397901), яке використовується виключно для власних потреб.

Також між ТОВ «Буд- Імперіал» та ТОВ «Архітерра груп» укладено договір про надання послуг зберігання №1-09/2020 від 01.09.2020 р. , предметом якого є надання першим власних ємностей для зберігання палива для власних виробничих потреб останнього.

Згідно актів надання послуг ТОВ «Архітерра груп» передала ТОВ «Буд- Імперіал» для зберігання у ємностях паливо, а саме:

- 21.10.2020 р. 2 999 літрів;

- 27.11.2020 р. 1099, 62 літри;

- 03.12.2020 р. 2 987 літрів;

- 29.12.2020 р. 2 999 літрів;

- 30.12.2020 р. 174,07 літрів;

- 04.11.2021 р. 3 933 літри;

- 05.03.2021 р. 2070 літрів;

- 31.03.2021 р.- 2070 літрів;

- 06.04.2021 р. 2 970 літрів;

- 20.04.2021 р.- 4 190 літрів;

- 26.04.2021 р. 4 190 літрів;

- 04.06.2021 р. 4 002 літра;

- 24.06.2021 р. 3 432 літра;

- 05.07.2021 р. 6 480 літрів.

Місце зберігання палива: Вінницька область, Вінницький район, с.Лука Мелешківська, вул. Центральна, б/н.

За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: власні та орендовані транспортні засоби, що використовуються суб`єктом господарювання, призначені для переміщення в них пального на митній території України для потреб власного споживання.

За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ «Архітерра груп» підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням акта перевірки у цій справі, суд встановив, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ « ОККО-ДРАЙФ» (код за ЄДРПОУ 20122395), ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (код за ЄДРПОУ 37693620), ПП «Тінік-Оіл» (код за ЄДРПОУ 37836304), ТОВ «ЛІВАЙН ТОРІ» (код за ЄДРПОУ 41449359), ТОВ «СОЛАР ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 41532174) , « СПЕЦТРАНС» (код за ЄДРПОУ 36397901), і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального. Однак, безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС не зазначено місце зберігання пального без ліцензії. Поряд з цим в акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Отже, суд доходить висновку, що надані ГУ ДПС матеріали фактичної перевірки також не дають підстав вважати, що саме за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального позивача притягнуто до відповідальності.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що ГУ ДПС не дотримано вимог до форми і змісту як акта перевірки, так і спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для скасування останнього.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №1394/02-32-09-01/41143875 від 09.02.22 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітерра груп» судовий збір у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітерра груп» (вул.Замостянська, 34-А, корпус 2, кв.(офіс) 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41143875).

Відповідач:Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 03.10.22 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна