Рішення

від 03.10.2022 по справі 320/10035/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року № 320/10035/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 13.07.2021 № 244586 та № 244587.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.19..2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» зазначає, що на місці зважування водій висловив прохання пред`явити документи, які б підтверджували повірку і сертифікацію вагового пункту, проте йому було відмовлено. Також позивач стверджує, що на місці зупинки транспортного засобу не складались та не вручались водієві документи за наслідками габаритно-вагового контролю. Не зважаючи на виявлені порушення, транспортний засіб не було затримано, а на прохання водія пройти повторне зважування було відмовлено. Крім того, в оскаржуваних постановах не вказані норми, які порушено товариством. Оскільки товариством перевозився подільний вантаж, перевезення якого з перевищенням вагових параметрів заборонено, а отже отримання дозвову на таке перевищення неможливо, що виключає застосування штрафу за порушення статті 60 Закону України «Про атомобільний транспорт». Позивач також наголошує на відсутності обов`язку по веденню індивідуальної контрольної книжки водія у зв`язку з тим, що у даному випадку здійснювалось внутрішнє перевезення по маршруту менше 50 км.

Позивач стверджує, що справу розглянуто без представника товариства, не зважаючи на відсутність документального підтвердження повідомлення підприємства про час та дату розгляду справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними, оскільки позивач здійснював вантажні перевезення з навантаженням на одиночну вісь 12,520 т при нормативно допустимому - 11 т. Зважування транспортного засобу здійснювалось на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки. При здійсненні перевірки дотримання режиму праці та відпочинку водія було виявлено відсутність індивідуально-контрольної книжки, що унеможливлює належну перевірку режиму праці і відпочинку. Крім того, відповідач зазначає, що позивачу надсилалось повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» (код ЄДРПОУ 38902723; місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 125, кв. 7/2), зареєстроване в якості юридичної особи 18.09.2013, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.03.2021 за номером 1003557770004006350.

Основним видом діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт (49.41).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» орендує транспортний засіб марки DAF, модель CF 72.250, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до укладеного з ОСОБА_1 (власник транспортного засобу) договору найму (оренди) транспортних засобів від 28.05.2020.

01.06.2021 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку від 27.05.2021 № 000272 на а/д Р03 на під`їзді до М03 км 4+100 проведено ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель CF 72.250, державний номер НОМЕР_1 .

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку від 01.06.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 01.06.2021 № 0058513 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, згідно з якими встановлено перевищення вагових обмежень осьових навантажень на одиночну вісь: замість нормативно допустимих 11 т фактичне навантаження становило 12,520 т.

Також складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2021 № 264715, в якому вказано про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з перевезень вантажів (згідно із товарно-транспортною накладною від 01.06.2021 № 8040/16000690165) перевищено встановлені законодавством вагові норми, не оформлено індивідуально-контрольну книжку водія до транспортного засобу.

На підставі цих документів сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.06.2021 № 00058513, яким позивачу нараховано до сплати 17,01 євро.

Вказані матеріали рейдової перевірки були направлені для розгляду до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

За результатами розгляду справи Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.07.2021:

- № 244586, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%;

- № 244587, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: не оформлено індивідуально-контрольну книжку водія.

Не погодившись з вказаними постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин дванадцятої та чотирнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (частина сімнадцята вказаної статті).

Згідно із пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879) за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно із пунктами 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25 та 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі Правила дорожнього руху).

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Аналіз вказаних вище норми законодавства свідчить, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.

Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування, і тому встановлено імперативну заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Судом встановлено, що позивач перевозив вантаж «продукти харчування», який є подільним вантажем, а отже з урахуванням вищевикладених норм перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі якого, на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту вказаної норми випливає, що для настання відповідальності за абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» необхідною умовою є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Враховуючи, що видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу.

Оскільки перевезення такого вантажу як продукти харчування з перевищенням вказаного нормативу забороняється, а видача дозволу на перевезення вантажу, який є подільним, чинним законодавством не передбачена, а тому притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є протиправною.

При цьому, до позивача має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, що і зроблено відповідачем.

01.10.2021 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», яким внесено зміни до абзаців 14 - 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарських штрафів за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні, як неподільного вантажу без відповідного дозволу, так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

У позовній заяві позивач стверджує, що водієві позивача, не було надано документи, які складаються у разі виявлення порушень габаритно-вагового контролю, зокрема, акт перевірки, проте, суд критично ставиться до таких посилань позивача, оскільки матеріали справи місять копію акта від 01.06.2021, в якому, в графі підпису водія транспортного засобу міститься примітка, що водій відмовився від підписання акта.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно із додатком 3 (пункт 21 Порядку № 1567).

Пунктом 23 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Щодо доводів позивача про ненадання на вимогу водія документів, які б підтверджували повірку і сертифікацію вагового пункту, слід зазначити наступне.

Пунктами 12, 13 Порядку № 879, встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

При цьому, пунктами 12, 13 вказаного Порядку не встановлено обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль.

Крім того, свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки від 19.02.2021 підтверджено відповідність ваг вимогам ДСТУ EN 45501.

Відносно посилань позивача про розгляд відповідачем справи без його участі встановлено наступне.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пункту 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).

Судом встановлено, що Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 16.06.2021 запросило позивача 06.07.2021 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Оскільки від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 05.07.2021 повторно запросило позивача 13.07.2021 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Викладене, з урахуванням наведених вище обставин, свідчить, що відповідач повідомив позивача про місце і час розгляду справи.

Посилання позивача на те, що лист із запрошенням доставлено лише 13.07.2021 підлягає відхиленню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем відправлення на пошту було здане 08.07.2021.

Крім того, суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

Суд відхиляє доводи позивача, що транспортний засіб не затримувався, оскільки вказані обставини не спростовують допущені позивачем порушення, відтак не впливають на наявність підстав для накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності постанови від 13.07.2021 № 244586.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.07.2021 № 244586 підлягає задоволенню.

Щодо решти позовних вимог судом встановлено наступне.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень вказаної статті Закону України «Про автомобільний транспорт» вказує на те, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Вказана правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385) та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення 340).

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією № 385, згідно із пунктом 1.3 якої зазначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Згідно із пунктом 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 1.1 Положення 340 визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1.2 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 Положення № 340).

Згідно із пунктом 7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному. транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Пунктом 7.2 Положення № 340 передбачено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додатку 3).

При здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою Укртрансбезпеки було виявлено, що індивідуальна книжка водія відсутня, що унеможливлює належну перевірку режиму праці і відпочинку водія.

Посилання позивача на пункт 6.1 Положення № 340, яким, на його думку, встановлено вимогу наявності тахоргафів до маршрутів протяжністю понад 50 км підлягає відхиленню.

Вказаною нормою передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, вимога щодо обов`язкової умови протяжності маршруту понад 50 км стосується міжміських автобусних маршрутах, у той час, як позивач здійснював вантажні перевезення.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, індивідуальну контрольну книжку водія (додатку 3).

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 13.07.2021 № 244587, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн відповідно до квитанцій від 30.07.2021 та 06.09.2021.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 13.07.2021 №244586 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарлеон» (код ЄДРПОУ 38902723; місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 125, кв. 7/2) судовий збір у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; місцезнаходження: 03083, м. Київ, просп. Науки, 57).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.