Ухвала

від 03.10.2022 по справі 826/17614/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/17614/14

провадження № К/990/24962/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу,

в с т а н о в и в :

13 вересня 2022 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку.

14 вересня 2022 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Наведений указаним положенням процесуального закону перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Так, касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 826/17708/14, щодо застосування положень пункту 5 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року № 1704/5, зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 17 липня 2020 року № 2454/5 (надалі - Положення № 1704/5).

При цьому зазначає, що за висновком суду касаційної інстанції у вказаній справі зміни, внесені наказом Міністерства юстиції України від 17 липня 2020 року №2454/5 в пункт 5 розділу II Положення № 1704/5 не вплинули на можливість реалізації відповідачем позовної вимоги про зобов`язання поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача у цій справі заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Так, відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:

копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;

копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;

копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.

Автор касаційної скарги зазначає про необхідність видозміни вищевказаного висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 826/17708/14 шляхом зазначення про можливість та право позивача особисто вчинити дії щодо інформування Міністерства юстиції України про своє поновлення на посаді та відсутність підстав для застосування щодо нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Так, позивачем у справі № 826/17708/14 заявлялися позовні вимоги про скасування наказу Генерального прокурора України про звільнення з посади заступника прокурора Одеської області, поновлення на цій посаді, стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача у справі № 826/17708/14 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Отже, заявлені позовні вимоги у справі № 826/17708/14 виникли з приводу правомірності звільнення особи з посади. Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання щодо поінформування Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та виключення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей про застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» є похідними.

Заявлені позовні вимоги у вказаній справі розглядалися в сукупності, а висновок Верховним Судом, від якого скаржник просить відступити, сформований в контексті особливостей фактичних обставин цієї справи.

Крім того, постанова від 25 січня 2022 року у справі № 826/17708/14 не містить трактування Верховним Судом змісту пункту 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 та твердження про покладання на Офіс Генерального прокурора обов`язку інформувати Міністерство юстиції України про поновлення особи на посаді та відсутність підстав для застосування до нього заборони.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Однак, доводи, наведені скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження, не викликають сумнівів неефективності, неясності, неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, позивачем не обґрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

В силу положень частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 826/17614/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович