Постанова

від 27.09.2022 по справі 335/7049/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.09.2022 Справа № 335/7049/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/7049/21 Головуючий у 1 інстанції: Алєксєєнко А.Б.

№ 22-ц/807/1362/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оптимист-25», про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради,

ВСТАНОВИВ

В липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оптимист-25», про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради.

В обґрунтування заяви зазначав, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим він є співвласником допоміжних приміщень цього будинку, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Крім того, у будинку 14.09.2016 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а тому допоміжні приміщення належать усім співвласникам будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №157/3 від 28.04.2021 виділено зі складу житлового будинку АДРЕСА_2 в окремий об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення №54 цокольного поверху (літ.А-5) загальною площею 36,4 кв.м., яке є об`єктом права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя та Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», в господарському віданні якого перебуває нежитлове приміщення, зобов`язано здійснити передбачені чинним законодавством заходи щодо проведення державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на об`єкт нерухомого майна.

Також зазначає про те, що виділення зі складу житлового будинку, нежитлового приміщення порушує права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, оскільки він не може ним більше користуватись.

Посилаючись навищезазначене просивсуд, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №157/3 від 28.04.2021 та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 25.05.2021 №42258243, реєстраційний номер нерухомого майна 2373705823101.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №157/3 від 28.04.2021 «Про виділ нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , зі складу житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна» відповідно до якого виділено зі складу житлового будинку АДРЕСА_2 в окремий об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення №54 цокольного поверху (літ.А-5) загальною площею 36,4 кв.м, яке є об`єктом права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя та зобов`язано Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове об`єднання №7», в господарському віданні якого перебуває вказане нежитлове приміщення, здійснити передбачені законодавством заходи щодо проведення державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на об`єкт нерухомого майна.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, Територіальнагромада м.Запоріжжяв особіЗапорізької міськоїради подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першоїінстанції встановлено,що 28.04.2021 виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення №157/3 «Про виділ нежитлового приміщення АДРЕСА_3 зі складу житлового будинку в окремий об`єкт нерухомого майна. Так, вирішено: виділити зі складу житлового будинку АДРЕСА_2 в окремий об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення №54 цокольного поверху (літ.А-5) загальною площею 36,4 кв.м, яке є об`єктом права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя та зобов`язано Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно експлуатаційне житлове об`єднання №7», в господарському віданні якого перебуває вказане нежитлове приміщення, здійснити передбачені законодавством заходи щодо проведення державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на об`єкт нерухомого майна.

ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16.09.1997.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів №338/2 від 17.12.1987 ОСОБА_1 були призначено опікуном над душевнохворим сином ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 2статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"(далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2статті 10 вказаного Законунаведено урішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004зі змінами згідно зрішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 № 14-рп/2011.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004визначено: "1.1.Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочніта ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднанняспіввласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У багатоквартирних жилихбудинкахрозташовуютьсяінежиліприміщення,які призначенідляторговельних,побутовихтаіншихпотребне промисловогохарактеруі є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третястатті 4 Житлового кодексу Української РСР) І в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаютьсятими, щонепідпадають підправовийрежим допоміжних приміщень.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідачем не надані докази того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншими призначеннями, ніж допоміжні приміщення.

Відповідачем не спростовано, що позивач, як і інші співвласники, користувались підвальним приміщенням, де були розташовані сараї (комори), які використовувалися мешканцями будинку для власних потреб, і були допоміжним приміщеннями.

Крім зазначеного, судова колегія враховує, що спірне приміщення ніколи не використовувалося як окреме, не було відокремлене у самостійне до передання всього будинку у власність ОСББ.

Намагання відповідача передати в оренду зазначене приміщення не було засноване на дотриманні вимог закону та питання щодо законності такого договору було предметом розгляду Господарського суду, який визнав такий договір недійсним.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників ст. 5 цього Закону.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, реєстрація права власності на спірне приміщення за Територіальною громадою в особі Запорізької міської ради, саме по собі не змінює його правового статусу, враховуючи віднесення приміщення № 54 до допоміжного приміщення багатоквартирного будинку та яке перебуває у спільній власності усіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Враховуючи положенняст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» тач. 2ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 у справі № 1-2/2004 підтверджено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку є спільною власністю усіх співвласників цього будинку.Підтвердження прававласності на допоміжніприміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Тож суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що, приміщення площею 36,4 кв.м. у складі підвалу в будинку є спільної сумісної власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2022 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2022 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков