Постанова

від 04.10.2022 по справі 127/16701/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/16701/22

Провадження № 22-ц/801/1760/2022

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 рокуСправа № 127/16701/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Берегового О.Ю

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2022 року про забезпечення позову, постановлену суддею Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні2022року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходів забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на земельну ділянку та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, акредитованим суб`єктам вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки; - накладення арешту на автомобіль; - накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «ВП «Маріо» та заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи, але не виключно, державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю «ВП«МАРІО».

Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_2 зазначає, що у провадженні суду перебуває справа про поділ спільного майна подружжя, позивачка є свідком неодноразових розмов відповідача про бажання його продати спірне майно з метою уникнення поділу, оскільки він не погоджується із заявленими вимогами.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даною заявою до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2022 року заяву позивача задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0517 га, кадастровий номер 0510100000:02:070:0109, яка розташована за адресою: б/н м. Вінниця, Вінницька область, вул. Андрія Первозваного та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, акредитованим суб`єктам вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна вказаної земельної ділянки загальною площею. Накладено арешт на автомобіль марки Ford модель Explorer. Накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «ВП «Маріо» розміром 6930000,00 гривень, що становить 45 % статутного капіталу товариства, яка належить ОСОБА_3 , та заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи, але не виключно, державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «МАРІО».

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, вказує, що даною ухвалою було вирішено питання про її права і обов`язки. Вважає,що вонапостановлена судомз порушеннянорм процесуальногоправа,оскільки їїне залученодо участіу справі,при цьомуне повноз`ясовані обставинисправи,ухвала судує незаконноюта необґрунтованою.Просить ухвалув частинізаборони державним реєстраторамюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань вчинятиреєстраційні діїта проводитидержавну реєстраціюбудь-якихзмін довідомостей проТОВ «ВП«МАРІО» скасувати.

В якостіосновного доводускаржник посилаласяна туобставину,що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.Суду намомент постановленняухвали буловідомо,що відповідачмає часткув розмірі45%статутного капіталуТовариства,при цьомузабороняючи вчинятиреєстраційні діїта проводитидержавну реєстраціюбудь-якихзмін довідомостей проТовариство,судом нез`ясовано щодовласника іншоїчастки даногоТовариства. Водночас суд не пересвідчився чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Такі заходи є неспівмірними із заявленими позовними вимогами і фактично втручаються в господарську діяльність товариства.

Відзиви наапеляційну скаргувід учасниківсправи ненадійшли.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу в частині заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ «ВП «МАРІО», апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість даної ухвали лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

В судове засідання позивач не з`явилась, просила його відкласти, посилаючись на хворобу. При цьому належних доказів, які б підтверджували її фізичний стан не надано. Інформаційна довідка, яка надана до заяви, не є документом, про що зазначено в її тексті.

Відповідач також в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, належним чином був повідомлений.

Суд визнав причини неявки сторін неповажними та вирішив розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про її задоволення огляду на таке.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду не відповідає.

Суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що є підстави для задоволення заяви, оскільки майно та корпоративні права є спільним майном подружжя, так як було придбано під час шлюбу та в інтересах сім`ї, наразі знаходиться у користуванні відповідача, тому у позивача існує реальна загроза його відчуження.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Згідно ізстаттею 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити, передбаченістаттею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

На підставі частини другоїстатті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч.1,2ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про осіб, які є власниками Товариства.

Тобто суд повинен вжити заходи для з`ясування питання реальних власників ТОВ «ВП «МАРІО».

Як вбачається із матеріалів справи, до заяви про забезпечення позову позивач надала Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що є два власника ТОВ «ВП «МАРІО», а саме ОСОБА_3 є власником 45% частки у статутному капіталі та ОСОБА_1 є власником 55% частки у статутному капіталі (а.с. 50).

Тобто, на момент постановлення ухвали суду було відомо, що відповідач є співвласником Товариства. Крім того, заявник в заяві про забезпечення зазначала дану обставину та просила суд компенсувати частку ОСОБА_3 в статутному капіталі Товариства.

В своючергу,судом неперевірено наявність інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала в частині заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ «ВП «МАРІО», частина якого належить ОСОБА_1 , ухвалена з порушенням вимог закону, порушує та обмежує її право як учасника Товариства.

Зокрема право на розпорядження корпоративними правами, права на вихід з Товариства, право на управління Товариством, на зміну його видів діяльності тощо, оскільки унеможливлює скаржником, як мажоритарним учасником, реєстрацію рішень відносно Товариства.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не перевірив, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача про забезпечення позову.

Такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі і фактично є втручанням в господарську діяльність товариства.

Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що недопустимо на момент вирішення заяви про забезпечення позову вирішувати питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка не є учасником даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаних висновківдійшов ВерховнийСуд упостанові від04.08.2021у справі№ 554/2088/20.

Враховуючи підстави і предмет позову по даній цивільній справі та доводи заяви, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині, що оскаржується.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду залишатися в силі не може, в силуст.376 ЦПК Українипідлягає скасуванню в частині , що оскаржується з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

В решті ухвала залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,376,382,384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницькогоміського судуВінницької областівід 12серпня 2022року скасуватив частині заборонидержавним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи, але не виключно, державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та іншим акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «МАРІО» (код ЄДРПОУ 33801896, що розташоване за адресою: 22300, Україна, Вінницька область, смт. Літин, вул. Сосонське шосе, 4 в), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2022 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

О.Ю. Береговий