Постанова

від 20.09.2022 по справі 910/14064/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. Справа№ 910/14064/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Овчиннікової Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Кузьмік Д.В.;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року (повний текст складено 13.01.2022)

у справі №910/14064/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Спенсерс"

до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW"

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спенсерс" надійшла позовна заява в якій останній просив суд визнати недійсним договір від 10.04.2020 року, укладений між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Партнерством з обмеженою відповідальністю "DWF LAW" за результатами конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів ФГВФО та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди, заподіяної АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними з банком особами, у закордонних юрисдикціях.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір був укладений всупереч приписам чинного законодавства та є недійсним в розумінні положень статті 203 Цивільного кодексу України. Позивач вказує, що викладене підтверджується фактами, встановленими рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2020 у справі №640/6917/20.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що порушення прав позивача, неправомірні дії відповідача-1, порушення відповідачем-1 п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, скасування судом рішень відповідача-1 щодо переможця конкурсу є підставою визнання недійсним оспорюваного у справі договору за приписами ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки зміст правочину не може суперечити як Цивільному кодексу України, так і іншим актам цивільного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року у справі №910/14064/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було приховано інформацію щодо наявності конфлікту інтересів, а також наявності в минулому ділових зв`язків між керівництвом позивача та колишнім акціонером АТ «Дельта Банк», у зв`язку з чим позивачу відмовлено у допуску до 3 етапу конкурсу. За твердженням апелянта, з логічного комплексу аналізу конкурсної документації вбачається, що конкурс завершився підписанням договору, а не прийняттям рішення комісії, а тому подальше скасування рішення комісії не відновлює дію конкурсу та не має жодних юридичних наслідків для договору. Також судом першої інстанції не враховано той факт, що оспорюваний в межах даної справи договір є розірваним за угодою сторін, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача, як у особи, яка не є стороною цього договору, порушеного права, а в межах даної справи відсутній предмет спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14064/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/14064/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року у справі №910/14064/20 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 25.04.2022 року апеляційну скаргу на Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року у справі №910/14064/20 залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 06.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 відкладено розгляд справи на 20.09.2022.

Явка представників сторін

У судове засідання 20.09.2022 представник позивача та відповідача 2 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на електронну пошту сторін.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача та відповідача 2 у судовому засіданні 20.09.2022.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно з яким, з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 2 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування.

13.11.2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення про проведення конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або AT «Дельта Банк» у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної(-их) AT «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях. Метою Конкурсу є залучення юридичної компанії для реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди до пов`язаної з банком особи, в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто, для реалізації покладених на нього законом функцій державного управління у сфері ліквідації банків.

13.11.2019 року протоколом засідання тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 545/19 затверджено конкурсну документацію на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ «Дельта Банк» у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної(-их) АТ «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях (за необхідності - у юрисдикції України).

Дана процедура проводиться Фондом на виконання владних повноважень, які передбачені ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким, Фонд звертається з позовом до суду в порядку виконання владних управлінських функцій, наданих цим законом.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленим протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 лютого 2020 року № 063/20 за результатами перевірки конкурсної пропозиції (Конверт 2) на відповідність плану-стратегії меті отримання замовником юридичних послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ «Дельта Банк» у судових процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяних АТ «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, за методикою, визначеною в додатку № 8 конкурсної документації (в т. ч. відсутності конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності), Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Спенсерс» не допущено до III етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, в зв`язку зі встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленим протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 2 березня 2020 року № 118/20, переможцем відкритого конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ «Дельта Банк» у судових процесах щодо відшкодування шкоди і збитків, заподіяних АТ «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях визначено партнерство з обмеженою відповідальністю «DWF LAW».

10.04.2020р. за результатами вказаного конкурсу між відповідачами та ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО було укладено договір про надання послуг.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору відповідач-2 зобов`язується надати відповідачу-1 юридичні послуги, детально описані в Технічному завданні, наведеному у Додатку №1 до цього договору, а відповідач-1 зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі №640/6917/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 (за результатами розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 (за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»), визнано протиправним та скасовано:

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлене протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2020 року № 063/20, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Спенсерс» не допущено до ІІІ етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, в зв`язку зі встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності;

- рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлене протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2020 року № 118/20.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що оспорюваний договір був укладений всупереч приписам чинного законодавства та є недійсним в розумінні положень статті 203 Цивільного кодексу України. Позивач вказує, що викладене підтверджується фактами, встановленими рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2020р. у справі №640/6917/20.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору (на що наголошує апелянт в апеляційній скарзі) та не може розцінюватися як відсутність предмета спору та порушеного права позивача. Розірвання або припинення сторонами договору, виконаного повністю, частково або не виконаного взагалі, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15) та зазначила, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

А тому доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції обставин розірвання оспорюваного договору колегія суддів відхиляє.

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору 10.04.2020 року, укладений між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Партнерством з обмеженою відповідальністю «DWF LAW» за результатами конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів ФГВФО та/або АТ «Дельта Банк» у судових процесах щодо відшкодування шкоди, заподіяної АТ «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними з банком особами, у закордонних юрисдикціях, обґрунтовуючи вимоги тим, що такий договір був укладений на підставі скасованих рішень тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі №640/6917/20.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Спенсерс" у справі № 640/6917/20, суди вказали, що основним документом, який регулює порядок в даних спірних правовідносинах, є конкурсна документація, яка затверджена протоколом засідання тендерного комітету від 13 листопада 2019 року № 545/19, на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ «Дельта Банк» у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної(-их) АТ «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами (власниками, керівниками та/або іншими особами, визначеними частиною першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у закордонних юрисдикціях (за необхідності - у юрисдикції України).

Суди також зазначили, що будь-яке рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як суб`єкта владних повноважень, повинно ґрунтуватися на оцінні усіх фактів та обставин, що мають значення, адже принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо та з офіційних джерел. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами.

Суди в межах справи № 640/6917/20 встановили, що висновки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЮФ «Спенсерс» не допущено до III етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а ґрунтуються виключно на припущеннях Фонду без встановлення належних джерел інформації та її реальної перевірки. Відтак, наведене вказує на те, що, фактично, відповідачем протиправно було не допущено позивача до III етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, а тому, подальше проведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб конкурсу, зокрема, останнього ІІІ етапу, без вирішення питання правомірності подальшої участі одного з учасників такого конкурсу, як товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФ «Спенсерс», є неможливим та неправомірним, а результати конкурсу впливають на права/обов`язки позивача та є незаконними.

А тому, оскільки рішення від 05.02.2020 № 063/20 та від 02.03.2020 № 118/20, як акти індивідуальної дії, що зумовлюють виникнення правових наслідків для позивача, не відповідають критеріям, визначеним приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, адже не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на припущеннях, суди в межах справи №640/6917/20 дійшли до висновку про їх протиправність та необхідність скасування.

Як вказано у частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у справі №640/6917/20, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 (за результатами розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 (за результатами розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»), не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

З огляду на викладене вище, колегією суддів відхиляються доводи апелянта, що ним було правомірно відмовлено позивачу у допуску до ІІІ етапу конкурсу у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів, а також наявності в минулому ділових зв`язків між керівництвом позивача та колишнім акціонером АТ «Дельта Банк», оскільки такі твердження були оцінені в межах справи № 640/6917/20 та відхилені судами.

Колегія суддів відзначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлене протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2020 року № 063/20, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до ІІІ етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, є такими, що спрямовані на відновлення порушеного права позивача.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

В той же час, дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо оголошення про проведення конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду у судових процесах, а згодом неправомірне відхилення пропозиції позивача, яке було встановлено в межах справи № 640/6917/20, є такими, що суперечать його попередній поведінці, є недобросовісними та не відповідають вимогам пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Укладення договору від 10.04.2020 року є завершальною стадією проведення процедури конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду у судових процесах.

Вказаний договір, правомірність якого оспорюється у даній справі, укладений між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Партнерством з обмеженою відповідальністю "DWF LAW" на підставі скасованих судом рішень тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Адміністративними судами у справі № 640/6917/20 встановлено порушення прав позивача при проведенні відповідачем-1 закупівлі юридичних послуг, неправомірність дій відповідача-1 стосовно позивача як учасника спірної закупівлі, що є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно, договір від 10.04.2020 року укладений з аналогічними порушеннями.

Порушення прав ТОВ «Юридична фірма «Спенсерс», недобросовісні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порушення відповідачем-1 п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, скасування судом рішень тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є підставою визнання недійсним оспорюваного у даній справі договору за приписами ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки зміст правочину не може суперечити як Цивільному кодексу України, так і іншим актам цивільного законодавства.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.04.2020 у справі № 910/10649/19, від 26.10.2021 у справі № 902/1117/20.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року у справі № 910/14064/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/14064/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/14064/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/14064/20.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/14064/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.10.2022

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко