ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2022 року м.Дніпро Справа № 904/7692/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Манець О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Потапов К.О. (поза межами суду)
від відповідачів: не з`явились
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: не з`явились
розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підриємства "Фірма ЗЕТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 (суддя Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 17.12.2021) у справі №904/7692/21
за позовом Приватного підриємства "Фірма ЗЕТ", м. Павлоград
до відповідача - 1 Фізичної особи - підприємця Швець Інни Вікторівни,
м. Павлоград,
відповідача - 2 Приватного підприємства "Фірма "Тайга", м. Павлоград
відповідача - 3 Павлоградської міської ради, м. Павлоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Придніпровська Товарна біржа, м. Дніпро
про визнання права власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Фірма ЗЕТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 633831612124; об`єкт нерухомого майна: Будівля овочесховища, об`єкт житлової нерухомості -ні; опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 685, опис: А- будівля овочесховища; адреса: Дніпропетровськ області, місто Павлоград, вулиця Героїв України, 2ж.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі-1, 2 не визнають його права власності на спірне нерухоме майно за відсутності у останнього оригіналу правовстановлюючого документу, який був втрачений.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі № 904/7692/21 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" до Фізичної особи - підприємця Швець Інни Вікторівни, до Приватного підприємства "Фірма "Тайга та до Павлоградської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника спірного нерухомого майна відповідачами, як і не доведено того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним підприємством "Фірма ЗЕТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі № 904/7692/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована, тим, що суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку про відсутність факту невизнання права власності позивача на об`єкт нерухомості, відсутність сумнівів у титулі власника позивача, оскільки такі обставини вбачаються із наданих доказів. Висновки суду суперечать висновкам Верховного Суду стосовно умов, які дозволяють здійснити захист права власності на підставі ст. 392 ЦК України.
У даній справі із боку ФОП Швець І.В., ПП «Фірма «Тайга» у листах відповідях від 25.05.2021 та від 26.082021 були безпосередньо висловлені сумніви у праві власності ПП «Фірма «ЗЕТ» на об`єкт нерухомого майна та належності такого майна ПП «Фірма ЗЕТ, а також вказано про невизнання права власності ПП «Фірма ЗЕТ» на нерухомість.
Також суд першої інстанції безпідставно вказав на відсутність вимог до відповідачів, оскільки у спірних правовідносинах належним способом захисту є визнання права власності і даний спосіб захисту, хоча і звернутий до відповідачів, але не передбачає конкретних дій із боку відповідачів або їх зазначення у прохальній частині позову.
Встановлений ст 392 ЦК України спосіб захисту в контексті даної справи передбачає визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості за умови існування, зокрема, сумнівів у даному праві із боку ФОП Швець І.В., ПП «Фірма «Тайга», тобто визнання права власності спрямоване на доведення даного права перед іншими особами.
Також скаржник наполягає на тому, що необхідно дослідити договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.1998 року, реєстраційний номер 12/12-НДФ.
Судом першої інстанції не досліджено законодавче регулювання питання відчуження нерухомості, не врахована неможливість відчужити нерухоме майно за відсутності оригіналу правовстановлювального документа.
Апелянт наголошує, що реалізація позивачем права власності за відсутності оригіналу документа, що посвідчує право власності на майно є неможливою.
Судом надано неправильну оцінку постанови приватного нотаріуса Кота Б.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.08.2021, оскільки дана постанова містила дві підстави для відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а не одну.
Також, судом першої інстанції не встановлено обставин, що заперечують право власності позивача на об`єкт нерухомості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 у справі № 904/7692/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чус О.В. (доповідач) суддів: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі № 904/7692/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 10.02.2022р. о 11 год. 40 хв.
08.02.2022 від відповідача ФОП Швець І.В. до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про визнання апеляційної скарги обґрунтованою в повному обсязі. Просить апеляційний розгляд даної справи здійснювати за відсутності ФОП Швець І.В. та її представника. Одночасно, ФОП Швець І.В. заявлено про визнання нею позову ПП «Фірма Зет» (всі заявлені у позові вимоги) у справі № 904/7692/21.
10.02.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Орєшкіної Е.В. та судді-члена колегії Подобєда І. М. у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 у справі № 904/7692/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чус О.В. (доповідач) суддів: Кощеєв І.М., Подобєд І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2022 розгляд апеляціної скарги Приватного підриємства "Фірма ЗЕТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі № 904/7692/21 призначено у судовому засіданні на 17.03.2022 р. об 11:40 год.
21.02.2022 від Павлоградської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначено, зокрема про те, що Павлоградська міська рада була безпідставно зазначена відповідачем у даній справі, оскільки не заперечувала проти визнання права власності на нерухоме майно будівлю овочесховища за адресою м. Павлоград, вул Садовниченко (нова назва Героїв України), б. 2Ж у зв`язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зазначена будівля є приватною власністю ПП «Фірма «Зет» на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 12/12-НДФ, виданого 25.12.1998 Придніпровською товарною біржею.
23.03.2021 Павлоградська міська рада прийняла рішення №174-7/VIII, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд за місцем знаходження спірного об`єкта нерухомості м. Павлоград, вул. Героїв України, 2 Ж.
Павлоградська міська рада не заперечувала проти визнання права власності на об`єкт нерухомості будівлю овочесховища за ПП «Фірма «Зет» і просила виключити її з числа відповідачів по справі.
Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Розгляд апеляційної скарги здійснити без участі представника Павлоградської міської ради.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 у справі № 904/7692/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чус О.В. (доповідач) суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Судове засідання, призначене на 17.03.2022 не відбулося у зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
З метою забезпечення стабільного здійснення судочинства в умовах воєнного стану, враховуючи положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022р. розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/7692/21 призначено на 26.05.2022 о 10:40 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2022р. клопотання Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" задоволено, визначено провести судове засідання у справі № 904/7692/21, призначене на 26.05.2022 на 10:40 з Приватним підприємством "Фірма ЗЕТ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2022 залучено Придніпровську Товарну біржу, м. Дніпро до участі у справі № 904/7692/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 07.07.2202 о 10:20 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2022 заяву (клопотання) Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 904/7692/21, призначене на 07.07.2022 о 10:20 год. з Приватним підприємством "Фірма ЗЕТ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
07.07.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2022.
15.09.2022 представники відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явились.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.
15.09.2022 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.1998 між МПП «Фірма ЗЕТ», правонаступником якого є ПП «Фірма ЗЕТ» (Покупець) та ліквідаційною комісією по банкрутству ОП «Овочеторг» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, реєстраційний номер 12/12-НДФ.
Згідно пункту 1 вказаного Договору Продавець продав, а покупець купив частину бази № 2, розташовану по вул. Больнична в м. Павлограді Дніпропетровської області. У власність Покупця переходить: картофелесховище, позначене у схемі за № 2.2.4, загальною площею 113 кв. м.; овочесховище №1, позначене на схемі за № 2.2.1, загальною площею 395 кв.м., овочесховище № 3, позначене у схемі за № 2.2.3, загальною площею 685 кв.м.
Вказаний об`єкт нерухомого майна реалізований на підставі рішення арбітражного суду за №Б2-161 від 14.10.96р. про визнання банкротом «Овочеторг».
Договором передбачено, що згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну Біржу» від 10.12.91р. (в редакції на момент виникнення правовідносин), даний договір зареєстровано на Павлоградській Філії Придніпровської Товарної біржі і не підлягає нотаріальному посвідченню.
В подальшому, Павлоградським бюро технічної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення від 28.10.1999 року, згідно якого овочесховище А, по вул. Больничній у м. Павлограді зареєстровано за Малим приватним підприємством «Фірма ЗЕТ» по праву приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованому 25.12.1998 року Павлоградським філіалом Придніпровської товарної біржі за № 12/12-НДВ і записане в реєстрову книгу за № 16-53.
Рішенням Виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 27.02.2008 № 259 вирішено присвоїти поштову адресу приміщенням колишньої овочевої бази, позначених на схемі технічного паспорту підприємства «Міжміське бюро технічної інвентаризації» № 2.2.4, загальною площею 113 м2; №2.2.1, загальною площею 395 м2; № 2.2.3, загальною площею 685 м2, які належать приватному підприємству «Фірма ЗЕТ» та розташованих на вулиці Садовніченко присвоєно поштову адресу вулиця Садовніченко № 2ж.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який сформований 12.05.2015: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 633831612124; об`єкт нерухомого майна: Будівля овочесховища, адреса: Дніпропетровськ області, місто Павлоград, вулиця Садовніченка, 2ж; опис об`єкта: А-будівля овочесховища; Загальна площа: 685 кв.м. Власник: Приватне підприємство «Фірма ЗЕТ», код ЄДРПОУ 19150587. Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу, серія та номер: 12/12-НДФ, виданий 25.12.1998, видавник: Придніпровська товарна біржа.
Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-223/0/3-16 від 19.05.2016 вулицю Садовніченка перейменовано на вулицю Героїв України.
Крім того, рішенням Павлоградської міської ради № 174-7/VIII від 23.03.2021 для обслуговування будівель та споруд на вулиці Героїв України, 2ж, позивачу надано земельну ділянку площею 0,2985 га, кадастровий номер 1212400000:01:007:0017 в довгострокову оренду строком на 3 (три) роки.
Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що ним втрачено оригінал Договору купівлі-продажу від 25.12.1998, серія та номер 12/12-НДФ, що підтверджується довідкою № 1-ТР від 25.05.2021.
Крім того, як зазначає позивач, його право власності на спірне нерухоме майно не визнається відповідачами -1, 2, а у Павлоградської міської ради наявний власний інтерес у спірних правовідносинах.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Предметом даного господарського спору є позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна: 633831612124; Будівля овочесховища, загальною площею (кв.м.): 685, за адресою: Дніпропетровськ області, місто Павлоград, вулиця Героїв України, 2ж., на підставі частини 1 статті 392 ЦК України, які обґрунтовані втратою позивачем Договору купівлі-продажу від 25.12.1998, серія та номер 12/12-НДФ, що підтверджує право власності останнього на спірний об`єкт нерухомості, та необхідністю у визнанні в судовому порядку права власності на спірний об`єкт нерухомості, незважаючи на наявність реєстрації вищевказаного об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки реєстрація права власності проводилась на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.1998, зареєстрованого на Павлаградській Філії Придніпровської Товарної біржі, реєстраційний номер 12/12-НДФ, а у зв`язку з відсутністю оригіналу вказано договору відповідачі-1,2 не визнають право власності на спірне нерухоме майно Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ".
Як вбачається з матеріалів справи, Договір укладався 25 грудня 1998 року та продавець (ліквідаційна комісія по банкрутству ОП «Овочеторг») за даним Договором припинений і не має правонаступників. (а.с. 37-41)
Колегія суддів наголошує, що законодавством України не передбачено право позивача на отримання оригіналу Договору або його дублікату із архівних установ. Більше того, законодавством України не передбачено і подання оригіналів правовстановлювальних документів, зокрема договорів, до архівних установ при ліквідації юридичної особи.
Відповідне бюро технічної інвентаризації є лише утримувачем матеріалів інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна і взагалі не наділено правом вирішувати питання щодо можливості видачі з матеріалів інвентаризаційних справ будь-яких документів, зокрема і оригіналів правовстановлювальних документів, якщо вони там наявні.
Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2020 у справі № 642/6248/17.
Крім того, Законом України «Про товарні біржі» не передбачено права позивача на отримання від біржі, на якій укладався Договір, оригіналу такого Договору або його дублікату.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.
Вказаний спосіб захисту права власності пов`язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд, в разі виникнення спору, здійснює це доведення.
Отже, рішення суду про визнання права власності, яке приймається за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, за своєю суттю є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/23064/16.
Таким чином, встановлений ст. 392 Цивільного кодексу України спосіб захисту в контексті даної справи передбачає визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості за умови існування, зокрема, сумнівів у даному праві із боку ФОП Швець Інни Вікторівни, ПП «Фірма «Тайга», тобто визнання права власності спрямоване на доведення даного права перед іншими особами.
Матеріалами справи встановлено, що прохальна частина позовної заяви не містить зазначення у ній відповідачів, проте обраний спосіб захисту відповідає законодавству та предмет позову спрямований на усунення невизначеності у праві власності позивача, яка виникла за участі відповідачів.
Так, у даній справі із боку Фізичної особи-підприємця Швець Інни Вікторівни, Приватного підприємства «Фірма «Тайга» у листах відповідях від 25.05.2021 та від 26.08.2021 були безпосередньо висловленні сумніви у праві власності Приватного підприємства «Фірми Зет» на об`єкт нерухомого майна та належності такого майна Приватному підприємству «Фірма Зет», а також вказано про невизнання права власності Приватного підприємства «Фірми Зет». (а.с. 28,36)
Неведенні листи свідчать про невизнання права власності позивача на нерухомість, наявність у осіб сумнівів щодо належності майна позивачу, сумнівів щодо титулу власника позивача, через що внаслідок поведінки відповідачів, яка полягала у відхиленні оферти позивача та наданні листів із посиланням на невизнання права власності, позивач не може реалізувати своє право власності, як наслідок наявності сумнівів із боку ФОП Швець І.В. та ПП «Фірма «Тайга», так і внаслідок втрати правовстановлювального документу оригіналу договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.12.1998.
Неспроможними є посилання суду першої інстанції на те, що відмова від укладання договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна не може розцінюватися судом як факт не визнання ФОП Швець Інною Вікторівною та Приватним підприємством "Фірма «Тайга» за Приватним підприємством Фірма ЗЕТ" права власності на спірне нерухоме майно», оскільки поведінка відповідачів, яка згідно вищенаведених листів від 25.05.2021 від 26.08.2021 полягала в тому числі у відхиленні пропозиції укласти договір внаслідок наявності сумнівів у належності майна позивачу, відсутності правовстановлювального документа, безумовно спричиняє невизначеність у праві власності позивача, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.11.2019 у справі №913/642/18, вказує на невизнання права власності, а відповідно свідчить і про виникнення права на позов в порядку 392 Цивільного кодексу України.
Відтак, судом першої інстанції неповно встановлено обставини на підставі листів-відповідей від 25.05.2021 від 26.08.2021 та пов`язаних із ними доказів.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що ним втрачено оригінал договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.1998, реєстраційний номер 12/12-НДФ. Дана обставини підтверджується довідкою № 1 -ТР від 25.05.2021 (а.с. 25) так і обставинами справи, а саме тим, що у відносинах із відповідачами (листи від 25.05.2021 від 26.08.2021, а.с. 28,36), із приватним нотаріусом (постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії від 26.08.2021, а.с. 30-33), оригінал вищевказаного договору у позивача виявлявся відсутнім та він вказував на його втрату, 01.11.2021 позивач повідомив орган поліції про втрату оригіналу договору (а.с. 164).
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не покладає на позивача обов`язку вчинення тих чи інших дій у зв`язку із втратою оригіналу договору, оскільки останній не є первинним документом, обліковим регістром, звітністю. Відповідні висновки стосовно неналежності договору до первинних документів викладені у сталій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 19 березня 2019 року у справі 39/1718/15; адміністративне провадження №К/9901/19199/18.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив у переліку документів, що додаються до позовної заяви, зокрема, копія договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 грудня 1998 року, реєстраційний номер 12/12-НДФ, укладеного між МПП «Фірма ЗЕТ» покупець) та ліквідаційною комісією по банкрутству ОП «Овочеторг» (продавець) (оригінал договору втрачено, у позивача наявна нотаріально засвідчена копія)».
Згідно частин 2,4 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до пункту 4 глави 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5, дозволяється виготовляти копію із засвідченої копії документа, якщо оригінал відсутній або його отримати неможливо.
Таким чином при зверненні до суду із позовом позивач мав право виготовити із наявної у нього нотаріально засвідченої копії Договору копію даного документа для суду та завірити дану копію словами «Згідно з оригіналом».
Отже, посилання суду першої інстанції на те, що у суду наявні об`єктивні підстави вважати що на момент звернення позивача з даним позовом оригінал, договору купівлі-продажу від 25.12.1998 був наявний у позивача, з якого була зроблена відповідна копія, та долучена до справи» є передчасною та спростовуються матеріалами даної справи.
Також, судом першої інстанції не досліджено законодавче регулювання питання відчуження нерухомості, не врахована неможливість відчужити нерухоме майно за відсутності оригіналу правовстановлювального документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, ч 3 ст. 640 ЦК України.
У відповідності до підпункту 1.1. пункту 1. глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.
В цілях посвідчення нотаріусом правочину наведений Порядок не містить положень, які б звільняли особу від обов`язку подання документа, що посвідчує право власності на майно, яке відчужується. Згідно Порядку продавець не звільняється від даного обов`язку навіть за умови наявності у нього копії такого документа або за умови наявності інформації про об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Наведені обставини не виключають законодавчо закріплену необхідність подання нотаріусу документа, що посвідчує право власності на дане нерухоме майно, для посвідчення правочину про відчуження нерухомого майна.
Як слідує із підпункту 1.1. пункту 1, глави 2 розділу II Порядку в разі, якщо право власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в цілях посвідчення правочину відсутня необхідність подавати документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, але не виключається обов`язок із подання документа, що посвідчує право власності на дане нерухоме майно.
Верховний Суд, формулюючи висновки відносно глави 2 розділу 11 Порядку, до якої входить і наведений вище підпункт 1.1. пункту 1., у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 940/9690/16-ц зазначив, відповідно до глави 2 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України правочин щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, що посвідчують право власності на майно. Такі документи, як правило, знаходяться в іпотекодавця, який є власником предмета іпотеки.
Отже, для продажу іпотечного майна необхідний оригінал договору купівлі-продажу або його дублікат. Реалізація позивачем права власності за відсутності оригіналу документа, що посвідчує право власності на майно, є неможливою і це вбачається із наведених положень законодавства України.
Безпідставними є посилання суду першої інстанції на абзац 2 пункту 1.2. розділу ІІ Порядку, оскільки вона стосується конкретних випадків, коли державна реєстрація права власності відповідно до закону проведена без видачі документа, що посвідчує таке право, але такі правила не мають значення у контексті спірних відносин, у спірних правовідносинах існує і Договір, оригінал якого втрачено, і реєстраційне посвідчення БТІ від 28 жовтня 1999 року, видане за наслідками державної реєстрації, а тому застосувати дані правила неможливо. Про що, також свідчить постанова приватного нотаріуса Кота Бориса Анатолійовича про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 серпня 2021 року, згідно змісту якої посвідчити договір купівлі-продажу неможливо за відсутності оригіналу Договору та, оскільки сторони звернулись за вчиненням нотаріальної дії, а саме посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням юридичної особи однієї з сторін. Дана постанова не скасована, є чинною, винесена компетентним суб`єктом, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій.
Відтак, за відсутності договору позивач позбавлений можливості укласти договір на відчуження нерухомості.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вказана стаття знаходиться в розділі 29 Цивільного кодексу України "Захист права власності", тобто стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.
Отже, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/1744/19.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем підтверджено право власності на об`єкт нерухомості, що в тому числі вбачається із інформаційної довідки № 272001993 від 26.08.2021, складеної за результатом пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Від відповідачів, в тому числі від органу місцевого самоврядування, не надійшло доказів спростовуючих наведене право власності.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визнання за позивачем вже існуючого права власності, яке не визнається та в якому наявні сумніви, у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у даній справі.
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду слід повністю скасувати як таке, що прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та ухвалити у цій справі нове рішення, про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма ЗЕТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/7692/21 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2021 у справі №904/7692/21 - скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати за Приватним підприємством "Фірма ЗЕТ" право власності на наступне нерухоме майно:
- Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 633831612124;
- Об`єкт нерухомого майна: Будівля овочесховища, об`єкт житлової нерухомості ні;
- опис об`єкта: Загальна площа (кв.м.): 685, опис: А- будівля овочесховища;
- адреса: Дніпропетровськ області, місто Павлоград, вулиця Героїв України, 2ж.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Повна постанова складена 04.10.2022
Головуючий суддя О.В. Чус
СуддяІ.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 15.09.2022 |
Оприлюднено | 05.10.2022 |
Номер документу | 106580532 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Чус Оксана Володимирівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні