Постанова

від 26.09.2022 по справі 2/65

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року м. Дніпро Справа № 2/65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 05.08.2021 року у справі № 2/65

за заявою кредитора - гр. ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про визнання грошових вимог у справі № 2/65

за заявою кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Трєйдінг", 25015, м. Кіровоград, площа Дружби Народів, 3,

до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Олімп" (далі - ВАТ "Олімп"), 27507, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, 4,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65 вимоги кредитора - гр. ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна по виконавчому листу 112 900 гривень, середньої зарплати з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 в сумі 110 250 гривень, матеріального еквіваленту відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, сплаченого судового збору в сумі 4540 гривень - відхилено.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернувся гр. ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Олімп" по виконавчому листу 112 900 гривень, середню зарплату з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 в сумі 110 250 гривень, моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, судовий збір в сумі 4540 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що правмірність його вимог підтверджується Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, яким видано виконавчий лист про стягнення з боржника 112 900 грн., та довідкою про середню заробітну плату за два попередніх місяця перед звільненням, яку він направив до Господарського суду Кіровоградської області.

Також, апелянт вказує, що помилково зазначив у заяві з грошовими вимогами про стягнення грошових коштів з держави Україна.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2022р. поновлено ОСОБА_1 строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою гр. ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 26.09.2022р.

Учасники справи наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників. Ліквідатором банкрута не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 01.04.2010 Господарський суд Кіровоградської області господарський суд визнав боржника ВАТ "Олімп" банкрутом, відкрив щодо банкрута ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 23.02.2016 господарський суд частково задовольнив заяву № 10 від 15.01.2016 кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". Призначив ліквідатором ВАТ "Олімп" арбітражного керуючого Шевченка І.В.

04.03.2016р. до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява б/н від 01.03.2016 кредитора гр. ОСОБА_1 з грошовими вимогами до банкрута - ВАТ "Олімп" в загальній сумі 112 900,00 грн, в тому числі 11 000,00 грн боргу по заробітній платі, 99 900,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою від 09.01.2018 господарський суд визнав грошові вимоги кредитора - гр. ОСОБА_1 до ВАТ "Олімп" в сумі 112900,00 грн та включив їх до реєстру вимог кредиторів в тому числі, 110 900,00 грн до другої черги задоволення та 2 000,00 грн до шостої черги задоволення.

Ухвалою від 17.11.2020 Господарський суд Кіровоградської області відсторонив арбітражного керуючого Шевченка І.В. від виконання повноважень ліквідатора банкрута. Клопотання б/н від 15.09.2020 голови комітету кредиторів банкрута задовольнив, призначив ліквідатором ВАТ "Олімп" арбітражного керуючого Фоменко М.С.

26.05.2021 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява б/н від 25.05.2021 кредитора гр. ОСОБА_1 про грошові вимоги та доповнення до заяви від 01.03.2016. У заяві повідомляється, що боржник допустив порушення по розрахункам по заробітній платі, заявник просить середню зарплату за пройдений час 2016р., 2017р., 2018р., 2019р., 2020р., в сумі 99 900 гривень зарахувати до його (гр. ОСОБА_1 ) вимог. У прохальній частині міститься вимога - визнати грошові вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 213 708 гривень до сплачення державою Україна. До заяви додано ксерокопії паспорта, Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання та картки фізичної особи - платника податків; заява про грошові вимоги від 01.03.2016, квитанція № 0.0.2105907489.2 від 27.04.2021 про сплату 908 грн судового збору.

Ухвалою від 31.05.2021 Господарський суд Кіровоградської області повідомив заявника - гр. ОСОБА_1 про недоліки заяви б/н від 25.05.2021 про грошові вимоги та зобов`язав кредитора в строк до 18.06.2021 усунути недоліки такої заяви.

До господарського суду 10.06.2021 від заявника надійшла заява б/н від 09.06.2021 про грошові вимоги, якою частково усунуто недоліки вищевказаної заяви кредитора. Така заява містить вимоги стягнути з держави України по виконавчому листу 112 900 гривень, стягнути з держави України середню зарплату з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 в сумі 110 250 гривень, стягнути з держави України на користь кредитора матеріальний еквівалент відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, стягнути з держави України сплачений судовий збір в сумі 4540 гривень.

Ухвалою від 14.06.2021 Господарський суд Кіровоградської області прийняв заяву б/н від 25.05.2021 кредитора гр. ОСОБА_1 про грошові вимоги. Розгляд заяви кредитора призначив на 11:30 - 06.07.2021. Зобов`язав кредитора до засідання суду надати господарському суду: документальні докази на підтвердження розміру середнього заробітку гр. ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували його звільненню; відомості щодо особи боржника з якої кредитор просить стягнути заборгованість чи щодо якої просить визнати грошові вимоги. Зобов`язав ліквідатора, арбітражного керуючого Фоменко М.С. до засідання суду надати господарському суду: письмове повідомлення заявника гр. ОСОБА_1 про результати розгляду вимог такого кредитора, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

До господарського суду 30.06.2021 від кредитора - гр. ОСОБА_1 надійшло повідомлення б/н від 29.06.2021 до ухвали в якому зазначено, що кредитор надати довідку на середню зарплату не може по причині, що ВАТ "Олімп" довідку відмовляє видавати. Середня зарплата складає 1,500-1650 гривень на місяць при оплаті тарифу 6-го розряду, токар. Період нарахування зарплати 2009-2010 роки.

Ухвалою від 06.07.2021 господарський суд розгляд заяви б/н від 25.05.2021 кредитора гр. ОСОБА_1 про грошові вимоги відклав до "05" серпня 2021 р. - 11:00 год. Зобов`язав кредитора до засідання суду надати господарському суду: документальні докази на підтвердження розміру середнього заробітку гр. ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували його звільненню чи документальні докази відмови ВАТ "Олімп" у наданні кредитору таких відомостей; відомості щодо особи боржника з якої кредитор просить стягнути заборгованість чи щодо якої просить визнати грошові вимоги. Зобов`язав ліквідатора, арбітражного керуючого Фоменко М.С. до засідання суду надати господарському суду: письмове повідомлення заявника гр. ОСОБА_1 про результати розгляду вимог такого кредитора, відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

До господарського суду 27.07.2021 електронною поштою (з КЕП) від ліквідатора, арбітражного керуючого Фоменко М.С. надійшов відзив № 02-30/ від 21.07.2021 на заяву ОСОБА_1 про розгляд грошових вимог за яким ліквідатор вважає, що заява ОСОБА_1 про збільшення розміру грошових вимог не підлягає задоволенню, оскільки заявником не подано жодних документів на підтвердження нарахування йому середньої заробітної плати. Позивачем не доведено нанесення йому моральної шкоди та страждань. В прохальній частині даної заяви позивач просить стягнути кошти з держави Україна, однак відповідачем у цій же заяві визначає ВАТ "Олімп". ВАТ "Олімп" не знаходиться у власності держави, держава не є його кінцевим бенефіціаром або співзасновником. Таким чином, ВАТ "Олімп" є неналежним відповідачем у даній заяві.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65 вимоги кредитора - гр. ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна по виконавчому листу 112 900 гривень, середньої зарплати з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 в сумі 110 250 гривень, матеріального еквіваленту відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, сплаченого судового збору в сумі 4540 гривень - відхилено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021р. у справі № 2/65, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту поданих кредитором заяв про грошови вимоги від 25.05.2021 та 09.06.2021, змісту апеляційної скарги, а також звернення з вказаними заявами до Господарського суду Кіровоградської області у справі № 2/65 про банкрутство ВАТ "Олімп", колегія суддів вважає, що подані гр. ОСОБА_1 заяви слід розцінювати саме як заяви з грошовими вимогами до банкрута.

Частиною 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Порядок же виявлення кредиторів боржника встановлений у ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

З поданої кредитором заяви про грошові вимоги від 09.06.2021 вбачається, що ці вимоги складаються з наступних сум: 112 900 грн. - борг по виконавчому листу від 22.10.2015р., виданому Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 401/2639/15-ц; 110 250 грн. - середня зарплата з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 у зв`язку із не проведенням повного розрахунку при звільненні; 50 000 грн. - матеріальний еквівалент відшкодування моральної шкоди, яка спричинена кредитору внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати; 4540 грн. - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами у справі про банкрутство.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, стягнуті рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі № 401/2639/15-ц від 22.10.2015р. з банкрута на корисить кредитора заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода у загальному розмірі 112 900 грн. вже визнані Господарським судом Кіровоградської області ухвалою від 09.01.2018 у справі № 2/65 та включені до реєстру вимог кредиторів банкрута, тому не підлягають повторному визнанню.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про не доведення кредитором належними та допустимими доказами вимог про визнання 110 250 грн. - середної зарплати з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 у зв`язку із не проведенням повного розрахунку при звільненні та 50 000 грн. - матеріального еквіваленту відшкодування моральної шкоди, яка спричинена кредитору внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати.

Так, матеріалами справи підтверджується та не оспорюється учасниками справи, що постановою Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2010 року по справі № 2/65 Відкрите акціонерне товариство «Олімп» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Громадянин ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Олімп» у період з 20 вересня 1968 року по 14 червня 2010 року. Наказом № 49 від 14.06.2010 був звільнений у звязку зі скороченням штату.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, тут і далі у редакції на час звільнення кредитора, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В день звільнення і на час подання заяви з грошовими вимогами гр. ОСОБА_1 не виплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 11 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим останнім заявлено вимоги у сумі 110 250 грн., що складає його середню зарплату з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 у зв`язку із не проведенням повного розрахунку при звільненні, виходячи з 1470 робочих днів затримки та 75,00 грн. середньоденного заробітку, що передував звільненню.

Обчислення середнього заробітку унормовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі Порядок).

Так, у відповідності до абз. 1 п. 20, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до змісту п.п. 3, 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

За п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

За ч. 1, 3-4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 ГПК України).

Проте, кредитором, на час постановлення судом оскаржуваної ухвали, не було подано до матеріалів справи доказів, які-б підтверджували розмір виплат та кількість відпрацьованих робочих днів за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, а також доказів відмови ВАТ "Олімп" у наданні кредитору таких відомостей.

При цьому, колегія суддів враховує, що не встановлювалось таких обставин на підставі належних та допустимих доказів і під час розгляду Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області справи № 401/2639/15-ц від 22.10.2015р., адже ухвалюючи рішення у цій справі суд виходив лише з пояснень гр. ОСОБА_1 щодо розміру його середньоденного заробітку у сумі 75,00грн.

За таких обставин у суду першої інстанції була відсутня можливість з`ясувати вірність розрахунку кредитора в сумі 110 250 грн щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та обґрунтованість таких вимог гр. ОСОБА_1 .

При розгляді даної справи колегія суддів також враховує наступну правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/550/18 від 12.03.2019р.

За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою визначено структуру заробітної плати, вбачаються її три складові - "основна заробітна плата", до якої законодавцем віднесено винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці; "додаткова заробітна плата", що включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; "інші заохочувальні та компенсаційні виплати", до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Виходячи з приписів статей 116, 117 КЗпП України, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто не входить до структури заробітної плати.

За змістом частини 1 статті 233 КЗпП України вбачається встановлення законодавцем обмежень щодо строків звернення працівника до суду за захистом своїх трудових прав - у тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, частиною 2 статті 233 КЗпП України працівнику гарантовано захист його права на оплату праці шляхом звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

Отже, законодавцем розмежовано порушення права працівника на оплату праці та порушення його інших трудових прав (незаконне звільнення чи переведення на іншу (нижчеоплачувану) роботу, незаконне накладення дисциплінарного стягнення тощо) при визначенні часових меж реалізації працівником права на звернення до суду за захистом його порушених прав.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 роз`яснено про те, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи гр. ОСОБА_1 був звільнений з ВАТ «Олімп» 14.06.2010 у звязку зі скороченням штату. З заявою про визнання грошових вимог у сумі 110 250 грн., які складаються з його середньої зарплати з 2 липня 2015 по 3 червня 2021 у зв`язку із не проведенням повного розрахунку при звільненні гр. ОСОБА_1 звернувся 25.06.2021р.

Отже, в силу імперативних приписів статті 233 КЗпП України щодо строків звернення працівника до суду за захистом трудових прав, при зверненні до суду з вимогами до боржника-роботодавця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні гр. ОСОБА_1 слід було враховувати визначений частиною 1 статті 233 КЗпП України строк на звернення до місцевого суду за захистом його трудових прав, оскільки приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, що не обмежує працівника у строках на звернення до суду з вимогами про стягнення з роботодавця належної працівнику заробітної плати, до спірних правовідносин не застосовуються, так як розрахований гр. ОСОБА_1 в порядку статті 117 КЗпП України середній заробіток не відноситься до структури заробітної плати, а є відповідальністю роботодавця за затримку у розрахунку з працівником у день припинення між ними трудових правовідносин - 14.06.2010.

Слід також зазначити, що згідно з ст. 28 Закону України "Про оплату праці", у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ж до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Аналогічна за змістом норма містилася і у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, а вимоги кредитора про визнання грошових вимог у сумі 110 250 грн., які складаються з його середньої зарплати з 2 липня 2015 по 3 червня 2021, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12, Верховним Судом у постанові від 20.06.2018р. у справі № 5/191/10, постанові від 13.06.2018р. у справі № 908/487/16.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання грошових вимог кредитора, які складаються з моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

Так, за ст. 23. Цивільного кодексу України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В даному випадку, кредитор жодними доказами не довів заподіяння йому саме банкрутом, який з 2009р. є неплатоспроможним, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Також кредитору відмовлено у визнанні його грошових вимог у сумі 110 250 грн., які складаються з його середньої зарплати з 2 липня 2015 по 3 червня 2021.

Крім цього, судом вже визнано грошові вимоги кредитора у вигляді моральної шкоди у сумі 2 000,00грн., спричиненої несвоєчасним розрахунком при звільненні.

Отже, за відсутності доказів наявності всіх необхідних складових цивільно-правової відповідальності, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для визнання грошових вимог кредитора у вигляді моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

З огляду на усе вищевикладене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає нормам матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6810,00грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2021 року у справі № 2/65 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на гр. ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 03.10.2022 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз