Рішення

від 22.09.2022 по справі 910/2858/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2022Справа № 910/2858/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головний сервісний Центр МВС

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності

за участі представників:

від позивача: Надточій Д.В., адвокат,

від відповідачів 1,2: не з`явилися,

від третьої особи: Василюк Д.В., самопредставництво,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.08.2020 №8046/2020/2134574 та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді скасування державної реєстрації транспортного засобу марки Volvo, FH 12-42Т, 2000 року випуску (VIN номер: НОМЕР_1 ), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Титан" (ідентифікаційний код 43739353); визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.08.2020 №8046/2020/2135827 та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді скасування державної реєстрації транспортного засобу марки Mercedes-Benz Axor 1840LS, 2007 року випуску (VIN номер: НОМЕР_2 ) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Титан" (ідентифікаційний код 43739353); визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.08.2020 №8046/2020/2135903 та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді скасування державної реєстрації транспортного засобу марки Volvo, FH 12 1998 року випуску (VIN номер: НОМЕР_3 ) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Титан" (ідентифікаційний код 43739353).

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головний сервісний Центр МВС.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що відповідачі не є пов`язаними особами, оскільки придбання учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан" здійснено після укладення спірних правочинів. Одночасно відповідач-1 наголосив, що оспорювані договори від 05.08.2020 укладені в період відсутності у відповідача-2 обмежень на розпорядження власним майном, оскільки виходячи з частини 2 статті 925 ЦК України, переданий на перевезення за договором від 20.04.2020 № 145-3/ТВ вантаж міг вважатися втраченим не раніше 17.08.2020.

Відповідачу-2 ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, а саме: 03134, м. Київ, вул. Якутська, 7.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача-2 згідно відомостей з позовної заяви та відкритих інтернет-джерел за відсутності заяви про зміну місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

У письмових поясненнях по справі третя особа зауважила, що до неї не надходило офіційних відомостей про встановлення факту підробки чи фіктивності укладених між відповідачами договорів від 05.08.2020. У той же час, підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу може бути судове рішення за результатом розгляду кримінального провадження, в якому встановлені відповідні факти підробки (фіктивності) документів, на підставі яких здійснено реєстрацію.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" (далі - перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг № 145-3/ТВ (далі - договір).

У відповідності до п. 1.1 договору останній регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в Україні та у міжнародному сполученні.

Згідно з п. 1.2 договору замовник доручає перевізнику, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та надавати інші допоміжні послуги, пов`язані з перевезенням (надалі - послуги).

У відповідності до умов Договору між сторонами 16.07.2020 р. було узгоджено заявку на перевезення №77908, згідно з якою Перевізник був зобов`язаний здійснити перевезення вантажу Замовника за маршрутом вул. Індустріальна 5, с. м. т. Калинівка, Васильківський район, Київська обл. - вул. Запорізьке шосе 62-К, м. Дніпро.

Вказане перевезення мало бути здійснено водієм ОСОБА_1 транспортним засобом Volvo FH13.440 Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом Fruehauf ТХ 34, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Загальна вартість товару, завантаженого в транспортний засіб Volvo FII13.440 Е, реєстраційний номер НОМЕР_6 , з напівпричепом Fruehauf ТХ 34, реєстраційний номер НОМЕР_5 , згідно з товарно-транспортної накладної від 17.07.2020 №681711032 становила 1 727 043,99 грн.

Водночас, вантаж, прийнятий згідно з товарно-транспортної накладної від 17.07.2020 №681711032, не був доставлений за адресою вул. Запорізьке шосе 62-К, м. Дніпро, як це було обумовлено в Заявці на перевезення та в товарно - транспортній- накладній.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків за Договором завдано збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на суму 1 727 043,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" направило 31.07.2020 відповідну претензію від 29.07.2020 № 1307/ТВ з вимогою про відшкодування збитків, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" у порушення умов Договору та чинного законодавства відповіді не надало та не виконало свій обов`язок щодо відшкодування завданих збитків.

Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/13661/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" про стягнення 1 727 043, 99 грн.

Так, рішенням суду у справі № 910/13661/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" 1 727 043,99 грн. збитків та судовий збір у розмірі 25 905,66 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 22.04.2021 № 910/13661/20.

12.05.2021 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за заявою ТОВ «Епіцентр К» від 30.04.2021 про примусове виконання рішення у справі № 910/13661/20 відкрито виконавче провадження №65380737.

Надалі, 02.06.2021 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградський області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про прийняття переданого Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого провадження №65380737 та про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника.

Разом із цим, у ході перевірки майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" державним виконавцем встановлено відсутність будь-якого належного майна у боржника, на яке можна було би звернути стягнення, а також встановлено ряд фактів, які можуть свідчити про умисне невиконання рішення суду.

Дані обставини слугували підставою звернення державного виконавця відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградський області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Улюшева Богдана із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою внесено відомості за № 12021100080002860.

Також із відповідною заявою від 05.11.2021 до Святошинського управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", за якою зареєстроване кримінальне провадження №12021100080002865 за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

У подальшому дані кримінальні провадження об`єднані під №12021100080002860.

У ході досудового розслідування Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" стало відомо, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" перебувало 5 автомобілів (тягачів) та 5 напівпричепів, а саме: автомобіль Volvo, модель FH 12, 2000 року випуску по 04.08.2020; автомобіль Volvo, модель FH 12, 1998 року випуску по 05.08.2020; автомобіль Volvo, модель FH 12, 2000 року випуску по 05.08.2020; автомобіль Volvo, модель FH 12-4-Т, 2000 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Schmitz, модель S01, 2000 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Krone, модель SPD 27, 1998 року випуску по 05.08.2020; автомобіль Mercedes-Benz, модель AXOR 184048, 2007 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Schmitz, модель S01, 2004 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Asko, модель NV 35.28, 1999 року випуску по 12.08.2020; напівпричіп Cardi, модель 793137, 1998 року випуску по 11.09.2020 року.

У той же час, відповідно до наявних у матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу, оформлених у територіальному сервісному центрі МВС за № 8046 в м. Києві, 05.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" відчужило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан" наступні транспортні засоби: тягач марки Volvo, FH 12-42Т, 2000 року випуску (VIN номер: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/2134574 за ціною 8 500,00 грн.; тягач марки Mercedes-Benz Axor 1840LS, 2007 року випуску (VIN номер: НОМЕР_2 ), на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/2135827 за ціною 22 000,00 грн.; тягач марки Volvo, FH 12 1998 року випуску (VIN номер: НОМЕР_3 ), на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/2135903 за ціною 28 333,19 грн.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, а саме статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" (у редакції від 29.08.2016 року), учасниками товариства є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з актом приймання-передачі частки в статутному капіталі від 30.10.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили свої частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" на користь ОСОБА_4 .

Поряд із цим, позивач наголосив, що за даними з вебсайту http://youcontrol.com.ua учасниками (засновниками) та кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан" є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За наведених обставин, звернувшись з даним позовом до суду, позивач зауважив, що укладені 05.08.2020 між відповідачами договори купівлі-продажу транспортних засобів мають ознаки фраудаторних правочинів, оскільки вчинені між пов`язаними особами з метою уникнення відповідальності за завдані Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" позивачу збитки в розмірі 1727043,99 грн. та задля виведення вартісних активів, на які можливо було би звернути стягнення. Так, переоформлення права власності здійснено на товариство, кінцевими бенефіцарними власниками якого є особи, які виступали раніше учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ", тобто боржника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, і з метою приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.

У межах даного спору позивач обґрунтовує фраудаторність оспорюваних договорів купівлі-продажу від 05.08.2020 тим, що останні вчинені між відповідачами, як пов`язаними особами, з метою уникнення відповідальності за завдані відповідачем-2 позивачу збитки за договором про надання транспортних послуг від 20.04.2020 № 145-3/ТВ у розмірі 1727043,99 грн. та задля виведення вартісних активів, на які можливо було би звернути стягнення.

Разом із цим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що виконання відповідачем-2 грошового зобов`язання перед позивачем за договором про надання транспортних послуг від 20.04.2020 № 145-3/ТВ у сумі 1 727 043,99 грн. мало бути здійснено за рахунок відчужених на користь відповідача-1 за спірними договорами транспортних засобів.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що в разі звернення стягнення на транспортні засоби відповідача-2 грошові кошти від реалізації даного рухомого майна підлягали передачі саме позивачу в рахунок відшкодування збитків у розмірі 1727043,99 грн., а не для задоволення вимог інших кредиторів.

Зважаючи на диспозитивність та змагальність судового процесу, позивачем підлягали доведенню обставини щодо відсутності інших кредиторів у відповідача-2 на час відчуження належного йому рухомого майна та наявності в позивача першочергового права на погашення боргу за рахунок такого майна у випадку його реалізації у ході виконавчого провадження.

Також недоведеними позивачем є обставини того, що внаслідок укладення оспорюваних договорів відповідач-2 став неплатоспроможним, що позбавило позивача можливості задовольнити свої вимоги.

У той же час, суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що оспорювані договори від 05.08.2020 укладені в період відсутності у відповідача-2 обмежень на розпорядження власним майном, оскільки виходячи з частини 2 статті 925 ЦК України, переданий на перевезення за договором від 20.04.2020 № 145-3/ТВ вантаж міг вважатися втраченим не раніше 17.08.2020.

Обставини щодо виконання договору про надання транспортних послуг від 20.04.2020 № 145-3/ТВ встановлені судом у межах справи № 910/13661/20 у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2021, що набрало законної сили.

При цьому, відповідач-1 не був учасником чи стороною в зазначеній справі, та посилання відповідача-1 на встановлення строку виконання відповідачем-2 перед позивачем зобов`язань суперечать принципу юридичної визначеності.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 03.10.2022 року.

Суддя К.В. Полякова