Постанова

від 07.12.2022 по справі 910/2858/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа№ 910/2858/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Надточій Д.В. (довір. від 27.12.2021);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

від третьої особи - Ступаненко Т.О. (самопредставництво);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022

у справі № 910/2858/22 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ"

третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головний сервісний Центр МВС

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №910/2858/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що виконання відповідачем 2 грошового зобов`язання перед позивачем за договором про надання транспортних послуг від 20.04.2020 №145-3/ТВ у сумі 1 727 043,99грн мало бути здійснено за рахунок відчужених на користь відповідача 1 за спірними договорами транспортних засобів;

- з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що в разі звернення стягнення на транспортні засоби відповідача 2 грошові кошти від реалізації даного рухомого майна підлягали передачі саме позивачу в рахунок відшкодування збитків у розмірі 1727043,99грн, а не для задоволення вимог інших кредиторів.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Північний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- відповідача достеменно знаючи, що відповідач 2 зобов`язаний буде відшкодувати позивачу завдані збитки в розмірі 1 727 043,99грн за втрачений вантаж, маючи намір уникнути відповідальності та негативних наслідків, свідомо уклали договори купівлі-продажу транспортних засобів від 05.08.2020 №8046/2020/2134574, №8046/2020/2135827 та №8046/2020/2135903 задля виведення єдиних вартісних активів, на які б можливо було звернути стягнення та переоформити право власності на них на відповідача 1, але ж фактично бенефіціари транспортних засобів залишились ті ж самі; при цьому змінили директора, власника-учасника відповідача 2 та його місцезнаходження задля унеможливлення стягнення кредиторами своїх грошових вимог;

- дії відповідача щодо укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів бути недобросовісними, не справедливими, не мали на меті створення правових наслідків, зокрема, були спрямованими на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав;

- бенефіціарами та керівництвом відповідача 2, щойно дізнавшись про ризики відшкодування шкоди в розмірі 1 727 043,99грн за втрачений вантаж, було прийнято рішення створити нову компанію - відповідача 1 з метою уникнення виконання зобов`язань та неможливості звернення стягнення на транспортні засоби в подальшому позивачем, недобросовісно та неправомірно, зловживаючи своїми правами, укладено договори купівлі-продажу транспортних засобів, внаслідок яких відповідач 1 став їх власником та здійснив державну реєстрацію;

- договори купівлі-продажу транспортних засобів фактично були укладені між пов`язаними особами (між тими самими особами), за цінами суттєво нижчими за ринкові, заниженими у десятки разів (відчужені за ціною металобрухту); відповідач 1 має тих самих бенефіціарних власників, що і відповідач 2, має те саме зареєстроване місцезнаходження - м.Київ, вул. Якутська,7, має того самого директора Дурицького Сергія Станіславовича та має той самий основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, справу № 910/2858/22 призначено до розгляду на 07.12.2022.

Від третьої особи надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа зазначає про те, що:

- підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу може слугувати судове рішення за результатом розгляду кримінального провадження, в якому встановлений факт підробки (фіктивності) документів, на підставі яких був зареєстрований автомобіль;

- на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.

Від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 зазначає про те, що:

- спірні договори купівлі-продажу були укладені 05.08.2020; відповідно до ч.2 ст.925 ЦК України, вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим; вантаж, щодо якого позивачем заявлено вимогу про компенсацію його вартості, міг вважатись втраченим не раніше 17.08.2020, тому фактично претензія від 31.07.2020 вважається такою, що подана передчасно, а у відповідача 2 був час для розшуку вантажу та повернення його позивачу; укладення спірних договорів відбулось в час, коли у відповідача 2 не існувало жодних зобов`язань по сплаті грошових коштів на користь позивача (відшкодування збитків), у відповідача 2 не існувало жодних обмежень у розпорядженні будь-яким своїм майном.

В судове засідання апеляційного господарського суду 07.12.2022 не з`явилися представники відповідача 1 та відповідача 2.

Враховуючи те, що відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу не визнано обов`язковою, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи колегією суддів встановлено.

20.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ", як перевізником, укладено договір про надання транспортних послуг № 145-3/ТВ, у відповідності до п. 1.1 якого останній регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в Україні та у міжнародному сполученні.

Згідно з п.1.2 договору замовник доручає перевізнику, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та надавати інші допоміжні послуги, пов`язані з перевезенням (надалі - послуги).

У відповідності до умов договору між сторонами 16.07.2020 було узгоджено заявку на перевезення №77908, згідно з якою Перевізник був зобов`язаний здійснити перевезення вантажу Замовника за маршрутом вул. Індустріальна 5, с. м. т. Калинівка, Васильківський район, Київська обл. - вул. Запорізьке шосе 62-К, м. Дніпро.

Вказане перевезення мало бути здійснено водієм ОСОБА_1 транспортним засобом Volvo FH13.440 Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Fruehauf ТХ 34, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Загальна вартість товару, завантаженого в транспортний засіб Volvo FII13.440 Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Fruehauf ТХ 34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з товарно-транспортної накладної від 17.07.2020 №681711032 становила 1 727 043,99грн.

Водночас, вантаж, прийнятий згідно з товарно-транспортної накладної від 17.07.2020 №681711032, не був доставлений за адресою вул. Запорізьке шосе 62-К, м. Дніпро, як це було обумовлено в Заявці на перевезення та в товарно - транспортній накладній.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків за Договором завдано збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на суму 1 727 043,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" направило 31.07.2020 відповідну претензію від 29.07.2020 № 1307/ТВ з вимогою про відшкодування збитків, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" у порушення умов Договору та чинного законодавства відповіді не надало та не виконало свій обов`язок щодо відшкодування завданих збитків.

Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/13661/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" про стягнення 1 727 043, 99 грн.

Так, рішенням суду у справі № 910/13661/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" 1727 043,99грн збитків та судовий збір у розмірі 25 905,66 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 22.04.2021 № 910/13661/20.

12.05.2021 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за заявою ТОВ «Епіцентр К» від 30.04.2021 про примусове виконання рішення у справі № 910/13661/20 відкрито виконавче провадження №65380737.

Надалі, 02.06.2021 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградський області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про прийняття переданого Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого провадження №65380737 та про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника.

Разом із цим, у ході перевірки майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" державним виконавцем встановлено відсутність будь-якого належного майна у боржника, на яке можна було би звернути стягнення, а також встановлено ряд фактів, які можуть свідчити про умисне невиконання рішення суду.

Дані обставини слугували підставою звернення державного виконавця відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградський області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Улюшева Богдана із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення за ознаками статті 382 КК України до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою внесено відомості за № 12021100080002860.

Також із відповідною заявою від 05.11.2021 до Святошинського управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", за якою зареєстроване кримінальне провадження №12021100080002865 за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

У подальшому дані кримінальні провадження об`єднані під №12021100080002860.

У ході досудового розслідування Товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" стало відомо, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" перебувало 5 автомобілів (тягачів) та 5 напівпричепів, а саме: автомобіль Volvo, модель FH 12, 2000 року випуску по 04.08.2020; автомобіль Volvo, модель FH 12, 1998 року випуску по 05.08.2020; автомобіль Volvo, модель FH 12, 2000 року випуску по 05.08.2020; автомобіль Volvo, модель FH 12-4-Т, 2000 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Schmitz, модель S01, 2000 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Krone, модель SPD 27, 1998 року випуску по 05.08.2020; автомобіль Mercedes-Benz, модель AXOR 184048, 2007 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Schmitz, модель S01, 2004 року випуску по 05.08.2020; напівпричіп Asko, модель NV 35.28, 1999 року випуску по 12.08.2020; напівпричіп Cardi, модель 793137, 1998 року випуску по 11.09.2020 року.

У той же час, відповідно до наявних у матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу, оформлених у територіальному сервісному центрі МВС за № 8046 в м. Києві, 05.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" відчужило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан" наступні транспортні засоби: тягач марки Volvo, FH 12-42Т, 2000 року випуску (VIN номер: НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/2134574 за ціною 8 500,00 грн.; тягач марки Mercedes-Benz Axor 1840LS, 2007 року випуску (VIN номер: НОМЕР_4 ), на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/2135827 за ціною 22 000,00 грн.; тягач марки Volvo, FH 12 1998 року випуску (VIN номер: НОМЕР_5 ), на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №8046/2020/2135903 за ціною 28 333,19 грн.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, а саме статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" (у редакції від 29.08.2016 року), учасниками товариства є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з актом приймання-передачі частки в статутному капіталі від 30.10.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили свої частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" на користь ОСОБА_4 .

Поряд із цим, позивач наголосив, що за даними з вебсайту://youcontrol.com.ua учасниками (засновниками) та кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум титан" є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За наведених обставин, звернувшись з даним позовом до суду, позивач зауважив, що укладені 05.08.2020 між відповідачами договори купівлі-продажу транспортних засобів мають ознаки фраудаторних правочинів, оскільки вчинені між пов`язаними особами з метою уникнення відповідальності за завдані Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ" позивачу збитки в розмірі 1727043,99грн та задля виведення вартісних активів, на які можливо було би звернути стягнення. Так, переоформлення права власності здійснено на товариство, кінцевими бенефіцарними власниками якого є особи, які виступали раніше учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Транс Київ", тобто боржника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допустити або присікти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновити (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, і з метою приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.

У межах даного спору позивач обґрунтовує фраудаторність оспорюваних договорів купівлі-продажу від 05.08.2020 тим, що останні вчинені між відповідачами, як пов`язаними особами, з метою уникнення відповідальності за завдані відповідачем-2 позивачу збитки за договором про надання транспортних послуг від 20.04.2020 № 145-3/ТВ у розмірі 1727043,99 грн. та задля виведення вартісних активів, на які можливо було би звернути стягнення.

Разом із цим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що виконання відповідачем-2 грошового зобов`язання перед позивачем за договором про надання транспортних послуг від 20.04.2020 № 145-3/ТВ у сумі 1727043,99грн мало бути здійснено за рахунок відчужених на користь відповідача-1 за спірними договорами транспортних засобів.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що в разі звернення стягнення на транспортні засоби відповідача-2 грошові кошти від реалізації даного рухомого майна підлягали передачі саме позивачу в рахунок відшкодування збитків у розмірі 1727043,99грн, а не для задоволення вимог інших кредиторів.

Зважаючи на диспозитивність та змагальність судового процесу, позивачем підлягали доведенню обставини щодо відсутності інших кредиторів у відповідача-2 на час відчуження належного йому рухомого майна та наявності в позивача першочергового права на погашення боргу за рахунок такого майна у випадку його реалізації у ході виконавчого провадження.

Також недоведеними позивачем є обставини того, що внаслідок укладення оспорюваних договорів відповідач-2 став неплатоспроможним, що позбавило позивача можливості задовольнити свої вимоги.

Не можуть бути покладені в основу рішення доводи відповідача 1 про те, що оспорювані договори від 05.08.2020 укладені в період відсутності у відповідача-2 обмежень на розпорядження власним майном, оскільки виходячи з частини 2 статті 925 ЦК України, переданий на перевезення за договором від 20.04.2020 № 145-3/ТВ вантаж міг вважатися втраченим не раніше 17.08.2020.

Обставини щодо виконання договору про надання транспортних послуг від 20.04.2020 № 145-3/ТВ встановлені судом у межах справи № 910/13661/20 у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.02.2021, що набрало законної сили.

При цьому, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, відповідач-1 не був учасником чи стороною в зазначеній справі, тому доводи відповідача-1 на встановлення строку виконання відповідачем-2 перед позивачем зобов`язань суперечать принципу юридичної визначеності.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 не підлягає скасуванню.

Судовий збір, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги та у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №910/2858/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2858/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2023

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов