Постанова

від 29.09.2022 по справі 910/20010/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

Cправа № 910/20010/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. (головуючий), Грека Б. М., Отрюха Б. В.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021

у складі судді Омельченко Л. В.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Санрайз"

до Підприємства об`єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України"

про банкрутство

На розгляд Суду постало питання обґрунтованості кредиторських вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 12.07.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Підприємства об`єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" (далі - ПОГ "Добробут"), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Санрайз" (далі - ТОВ "Агрофірма Санрайз") до боржника у розмірі 1 190 000 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ПОГ "Добробут" арбітражного керуючого Шистопала Петра Миколайовича.

2. 12.07.2021 оприлюднене повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України.

3. 10.08.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) до Господарського суду міста Києва подано заяву з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1 628 086,73 грн, яка обґрунтована тим, що за боржником обліковується заборгованість, а саме: а саме: податок на додану вартість у розмірі 1 628 086,73 грн (основне зобов`язання - 1 156 783,98 грн; штрафні санкції - 386 388,25 грн; пеня - 84 914,50 грн).

4. На підтвердження своїх вимог Головним управлінням ДПС України у м. Києві до заяви про визнання кредитором боржника додано наступні документи: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань на представництво; оригінал довідки про заборгованість; повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство; детальний розрахунок заборгованості; копію податкової декларації з податку на додану вартість за 3 місяць 2021 року, копію податкового повідомлення-рішення від 11.11.2020 № 20080410 із доказами направлення, розрахунок штрафних санкцій по податку на додану вартість, копію податкового повідомлення-рішення від 27.04.2021 № 321250416 із доказами направлення, розрахунок штрафних санкцій на підставі п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

5. 06.12.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) (ідентифікаційний код: ВП 44116011) з грошовими вимогами до боржника на суму 1 628 086,73 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні 22.12.2021, зобов`язано розпорядника майна ПОГ "Добробут" арбітражного керуючого Шистопала П. М. розглянути заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС), надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. 22.12.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва, зокрема, визнано кредитором боржника Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС на загальну суму 1 632 626,73 грн, а саме: 4 540 грн - судовий збір (перша черга); 1 156 783,98 грн - основне зобов`язання (третя черга); 471 302,75 грн - штрафні санкції (шоста черга).

7. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з поданих документів та доказів судом встановлено, що прострочена заборгованість ПОГ "Добробут" перед Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, у заявленому розмірі документально підтверджується належними доказами, а розрахунки кредитора є обґрунтованим та вірним.

Короткий зміст апеляційної скарги

8. 20.01.2022, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021, відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 1 628 086,73 грн.

9. ПОГ "Добробут" стверджувало, що не має заборгованості перед бюджетом, оскільки 16 та 17 грудня 2021 року боржник погасив грошові зобов`язання по акту перевірки, сплативши грошові кошти в загальній сумі 1 843 595,93 грн на підставі платіжних доручень №339 від 16.12.2021 на суму 100 000 грн, № 347 від 17.12.2021 на суму 1 743 595,93 грн. Відтак, боржник вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення заяви Головного управління ДПС у м. Києві та визнання заявлених грошових вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. 24.05.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПОГ "Добробут" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/20010/20 в частині грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що платіжні доручення №339 від 16.12.2021 та № 347 від 17.12.2021 до суду першої інстанції, під час розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, боржником не надавались, водночас, боржник в апеляційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань неможливості подання зазначених вище письмових доказів суду першої інстанції, а відтак такі докази не прийняті апеляційним судом. Суд апеляційної інстанції вказав, що враховуючи, що місцевий господарський суд ухвалив правильне судове рішення, докази додані до апеляційної скарги не прийняті апеляційним судом, а її доводи спростовуються встановленими вище обставинами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про її відхилення із залишенням без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 в оскаржуваній частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. 27.06.2022 ПОГ "Добробут" подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/20010/20, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПОГ "Добробут" вказує пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та неправильне застосування судами попередніх інстанцій п. 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, абз. 5, 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та порушення судом апеляційної інстанції частин першої, четвертої статті 269, статті 236, пункту 2 частини першої статті 42 ГПК України.

14. Скаржник стверджує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують відсутність заборгованості боржника перед Головним управлінням ДПС у м. Києві, а саме - платіжні доручення №339 від 16.12.2021 та № 347 від 17.12.2021, а скаржник не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, що унеможливило подання до суду вказаних доказів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві до боржника - ПОГ "Добробут".

18. Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

19. Верховний Суд звертає увагу, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

20. Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

21. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

22. Як зазначалося вище, судами встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 12.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ПОГ "Добробут" та введено мораторій. Також 12.07.2021 оприлюднено відповідне повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України.

23. Заява про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві, обґрунтована наявністю заборгованістю боржника в загальній сумі 1 628 086,73 грн, що складається з податку на додану вартість та штрафних санкцій. Суд першої інстанції, визнаючи грошові вимоги у заявленому розмірі, встановив, що заявлена заборгованість підтверджується належними доказами, а розрахунок кредитора є вірним та обґрунтованим.

24. В апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 боржник стверджував про відсутність грошового зобов`язання перед Головним управлінням ДПС у м. Києві та посилався на те, що відповідно до платіжних доручень від 16 та 17 грудня 2021 боржником сплачено зазначену заборгованість, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання кредиторських вимог податкового органу.

25. Переглядаючи справу в цій частині в апеляційному порядку, та, залишаючи без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначені платіжні доручення боржником не були подані до суду першої інстанції, а боржник не наводить обґрунтувань неможливості їх подання місцевому господарському суду. Отже такі докази не прийняті судом апеляційної інстанції на підставі частини третьої статті 269 ГПК України.

26. Колегія суддів Верховного Суду відзначає таке.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

28. Приписами частини третьої статті 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

29. Верховний Суд звертає увагу, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - скаржника). Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013.

30. Наведені положення частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20.

31. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

32. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

33. Таким чином, враховуючи, що платіжні доручення від 16.12.2021 та від 17.12.2021, на які посилається боржник, ПОГ "Добробут" було подано лише до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості їх подання до місцевого господарського суду, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду про неприйняття зазначених доказів.

34. Щодо доводів скаржника в касаційній скарзі про те, що скаржник не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, що унеможливило подання до суду вказаних платіжних доручень, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Отже, доведення обставин, що унеможливили подання скаржником доказів до суду першої інстанції, скаржником мало здійснюватися до суду апеляційної інстанції, який, в силу положень статті 269 ГПК України наділений повноваженнями досліджувати докази у справі, на відміну від суду касаційної інстанції.

35. Окрім того, Суд зауважує, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2021, якою заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з грошовими вимогами до боржника призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2021, було отримано скаржником 14.12.2021, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 11 а.с. 152), а тому Верховний Суд не вбачає порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо належного повідомлення учасника справи.

36. Суд також звертає увагу, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

37. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 269 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

38. При цьому, аргументи ПОГ "Добробут" про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки боржником сплачено заборгованість, Суд відхиляє та зауважує, що судом першої інстанції було досліджено подані кредитором докази на підтвердження своїх вимог та встановлено їх обґрунтованість. При цьому, Верховний Суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо оцінки наявних у справі доказів.

39. Посилання скаржника на порушення судами п. 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, абз. 5, 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутство Верховний Суд не бере до уваги, оскільки такі доводи фактично зводяться до встановлення обставин сплати боржником заборгованості перед податковим органом та дослідженням платіжних доручень, на які посилався скаржник в апеляційній скарзі, що відповідно до статті 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

40. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до положень частини сьомої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

41. Суд звертає увагу, що положення вказаної норми передбачають можливість погашення одночасно всіх конкурсних вимог відповідно до реєстру вимог кредиторів, водночас діє заборона на індивідуальне погашення конкурсних вимог (крім тих, на які не поширюється дія мораторію згідно з частиною п`ятою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

42. Однак у цій справі, не відбулося одночасного погашення боржником всіх конкурсних вимог кредиторів згідно з реєстром, що мало б наслідком закриття провадження у цій справі про банкрутство, натомість провадження у справі триває на стадії розпорядження майном. Отже, наведене є свідченням незаконного індивідуального погашення боржником конкурсних вимог одного кредитора, на які поширюється дія мораторію.

43. При цьому, як вже зазначалося вище, судами попередніх інстанцій не було порушено вимог матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві, а ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.

44. Верховний Суд зазначає, що, у такому випадку, наслідком неправомірних дій боржника щодо індивідуального погашення в процедурі розпорядження майном конкурсних вимог одного кредитора, на які поширюється дія мораторію, є стягнення в загальному порядку сплачених коштів на користь боржника з кредитора.

45. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві не знайшли свого підтвердження, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

47. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

49. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ПОГ "Добробут" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та ухвала Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

50. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/20010/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере