Рішення

від 29.09.2022 по справі 202/3031/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3031/18

Провадження № 2/202/20/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Калантаєнко Д.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Машошиної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Колос 9», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рябих Вероніка Михайлівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності,-

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів, за змістом якого просив суд визнати недійсним договори купівлі продажу укладені між ОСОБА_3 та ПП «Колос 9», ОСОБА_2 та ПП «Колос 9» щодо відчуження нерухомого майна, а саме будівель, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі на вказане майно за відповідачами; зобов`язати ПП «Колос 9» повернути земельну ділянку привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було набуто право власності на вказане вище нерухоме майно на підставі договорів купівлі продажу укладених з ПП «Колос 9», який в свою чергу став власником такого майна за відповідним рішенням суду, яке в подальшому було скасовано.

Повністю заперечуючи проти заявлених вимог зі сторони відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли письмові відзиви, де відповідачі зазначили, що вони є добросовісними набувачами. На момент укладення оспорюваних позивачем правочинів останні набули право власності у ПП «Колос 9» право власності якого на відповідний момент було дійсне. Крім того, посилались на неправильний спосіб захисту обраний позивачем, оскільки у разі придбання майна за договором у особи, яка не мала права йог відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України просити у суду витребувати майно у добросовісного набувача, тоді як позивач ставить питання про визнання правочинів недійсними.

Зі сторони відповідача ПП «Колос 9», та третіх осіб жодних заперечень по суті позовних вимог не зазначено, відзиву, пояснень, тощо не надано.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2016 у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ПП «Колос» задоволено. Визнано заПП «Колос9»без додатковоговведення вексплуатацію правовласності набудівлю АДРЕСА_1 ,площею 41,00кв.м,що складаєтьсяз такихприміщень:1-1торговельна залаплощею 36,00кв.м та1-2підсобне приміщенняплощею 5,00кв.м. (далі нерухоме майно).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів є безпідставними, зустрічний позов ПП «Колос 9» підлягає задоволенню, оскільки власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (далі рішення суду).

29.06.2016 за вказаним вище рішенням суду право власності на нерухоме майно було зареєстровано приватним нотаріусом ДРНО Руденко В.А. за ПП «Колос 9», номер запису про право власності 15160788 від 29.06.2016.

05.07.2016 між ОСОБА_3 та ПП «Колос 9» укладено договір купівлі-продажу на 1/2 частки нерухомого майна, та зареєстровано приватним нотаріусом ДМНО Рябих В.М., номер запису про право власності 15317813 від 05.07.2016.

Того ж дня, 05.07.2016 між ОСОБА_2 та ПП «Колос 9», також, укладено договір купівлі-продажу на 1/2 частки нерухомого майна, та зареєстровано приватним нотаріусом ДМНО Рябих В.М., номер запису про право власності 15317909 від 05.07.2016.

Вказані вище обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідка № 120465692 від 12.04.2018.

В подальшому рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 апеляційну скаргу комунального підприємства «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпропетровської міської ради задоволено та апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2016 в частині задоволення зустрічних позовних вимог ПП «Колос 9» до ОСОБА_4 про визнання права власності скасовано, у задоволенні зустрічного позову ПП «Колос 9» відмовлено. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2016 залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ПП «Колос 9» не надало суду доказів на підставі статті 376ЦК України для визнання за ним права власності на будівлю АДРЕСА_1 . Наявність технічної документації та посилання ПП «Колос 9» на те, що спірне приміщення побудоване з дотриманням будівельних норм, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки акт введення в експлуатацію у матеріалах справи відсутній.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2019 касаційну скаргу Приватного підприємства «Колос 9» залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки, особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього.

Згідно з нормами ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 120ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ визначено, що суд загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства України у приватного підприємства «Колос 9» не виникло право власності на нерухоме майно а саме будівлі, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а отже й право на їх відчуження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,4,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсності.

У відповідності до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18), №522/2201/15-ц (провадження №14-179цс18) та №522/2110/15-ц (провадження №14-247цс18) ВП ВС погодилася з висновком ВСУ, висловленим у постанові від 24.06.2015 у справі №6-251цс15 про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, виходячи з положень ст. 215 ЦК України, факту незаконного вибуття земельної ділянки з комунальної власності, на якій самочинно побудовано нерухоме майно, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі продажу укладених між ОСОБА_3 та ПП «Колос 9», ОСОБА_2 та ПП «Колос 9» щодо відчуження нерухомого майна, а саме будівлі, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині скасування записів про право власності та визнання договорів купівлі-продажу недійсним підлягають задоволенню, оскільки підстави набуття права власності ПП «Колос 9» на об`єкт нерухомого майна відсутні, тому і відсутні підстави для державної реєстрації права власності за ним, за таких умов, у нього не було права на розпорядження зазначеним майном у спосіб його відчуження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Одночасно із цим, вимоги позивача в частині скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на будівлю, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 про право власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, також підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за особою права власності є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття такою особою відповідного права власності. Судом встановлено факт незаконності набуття відповідачами у власність нерухомого майна, внаслідок того, що правова підстава, на основі якої ПП «Колос 9» набув право власності на самочинне будівництво, наразі відпала у зв`язку зі скасуванням рішення суду від 03.06.2016 про визнання за ПП «Колос 9» права власності на майно, яке в подальшому і було відчужено ним відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради в частині зобов`язання ПП «Колос 9» повернути земельну ділянку привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи ПП «Колос 9» не є власником будівель, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, як у розумінні титульного власника так і в якості фактичного володільця, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , тому він не може привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих будівель.

Окрім того, відповідно до норм ЗК України, ЦК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», постанови Кабінету Міністрів України № 559 «Про місто будівний кадастр» від 25.05.2011 саме на Дніпровську міську раду покладено повноваження щодо виявлення самочинного будівництва та вжиття заходів з усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом (притягнення до відповідальності забудовника за порушення у сфері містобудування та у сфері земельних відносин, приведення земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилася до моменту забудови шляхом знесення цього будівництва, тощо). А тому саме після вчинення всіх цих дій та інших дій, передбачених законом, у разі відмови особи (забудовника) знести самочинно побудовані споруди міська рада має право звернутися до суду за захистом свої прав. Доказів вичерпання Дніпровською міською радою передбачених чинним законодавством можливостей для усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом, суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, при цьому, за змістом ст.177ЦК України об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16). Тому у задоволенні цієї частини позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 7 929 грн., враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то із відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Колос 9» підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 2643, 00 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ: 26510514) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Приватного підприємства «Колос 9» (49000, м. Дніпро, вул. Янтарна, буд. 81, корп. 5, кв. 13, код ЄДРПОУ: 40454195), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко Вікторія Аркадіївна (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, буд. 79А), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рябих Вероніка Михайлівна (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхама, буд. 4), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію права власності задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 05.07.2016, що був укладений між приватним підприємством «Колос 9» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2498.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 05.07.2016, що був укладений між приватним підприємством «Колос 9» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2495.

Скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будівлю, загальною площею 41 кв.м., що складається з 1-1 торговельної зали площею 36,0 кв.м. та підсобного приміщення 1-2 площею 5,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 :

-за приватним підприємством «Колос 9», номер запису про право власності 15160788 від 29.06.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А. за ПП «Колос 9»;

-за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 15317813 від 05.07.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М.;

-за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 15317909 від 05.07.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської раді в частині зобов`язання приватного підприємства «Колос 9» повернути земельну ділянку привівши її у придатний стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд - відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Колос 9» на користь Дніпровської міської ради судові витрати по оплаті судового збору з кожного в розмірі 2643, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.10.2022 року.

Суддя Г.О. Кухтін