Рішення

від 01.08.2022 по справі 450/5400/21

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/5400/21 Провадження № 2/450/681/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Покидько Л. Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Горонного О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про припинення права власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача припинити право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4623683800:07:000:2719 площею 0,07 га. для ведення особистого селянського господарства; 4623683800:07:000:2720 площею 0,07 га. для ведення особистого селянського господарства; 4623683800:07:000:2722 площею 0,07 га. для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником земельної ділянки, право на яку вказане в державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-ЛВ № 085480, зареєстрованому за № 1534, 06.08.2009 року. Маючи на меті встановити межі в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками позивачка замовила землевпорядну документацію однак отримала рішення № РВ-4600821842018 від 10.10.2018 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки було встановлено співпадання площ інших ділянок на її: з ділянкою 4623683800:07:000:2719 площа співпадає на 3,0491%; з ділянкою 4623683800:07:000:2720 площа співпадає на 23,8473%; з ділянкою 4623683800:07:000:2722 площа співпадає на 23,1284%, власником яких є у власності ОСОБА_4 , третя особа. За дані земельні ділянки плата не справляється, вони не використовуються. Спірні земельні ділянки не використовуються, не огороджені, не охороняються, вільні від забудови, земельний податок за такі ОСОБА_4 не сплачує. Цій частині земельної ділянки, яка не накладається на спірні, було надано кадастровий номер і вона зареєстрована за позивачкою Коли ОСОБА_4 , як недобросовісний власник, буде позбавлена права власності на спірні земельні ділянки, то позивачка зможу реалізувати своє право і винести межі земельної ділянки на всю площу, присвоївши цій частині кадастровий номер, зареєструвати за собою право власності. Для цього позивачка 15.06.2021 року звернулась до Львівської міської ради з вимогою припинити право власності на спірні земельні ділянки. Територія Лисиничівської сільради тепер в межах Львівської міської ради, під її юрисдикцією. На таку вимогу позивачка отримала відповідь від 12.07.2021 року, якою в задоволенні її вимоги відмовлено та рекомендовано звернутись до суду.

20.12.2021 року провадження у справі відкрито.

28.04.2022 року справу призначено до судового розгляду.

20.07.2022 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких представник третьої особи просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначає, що позивачка 26.09.2018 року особисто звернулась із заявою до державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою від 26.09.2018 року (реєстраційний номер ЗВ-9703937002018) про проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1680 га. згідно Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085480. 10.10.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення № РВ-4600821842018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. В подальшому, в жовтні 2020 року повторно звернулась до державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки, до складу якої входить Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085480, площа якої на підставі її особистої заяви від 22.07.2020 року була зменшена з 0,1680 га до 0,0840 га через зміну довжин ліній. За результатами розгляду її заяви, державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення та вчинено дії щодо реєстрації земельної ділянки саме з площею 0,0840 га. Вказані обставин також підтверджуються доданою до матеріалів справи копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4614379502020 від 21.10.2020 року. Таким чином, земельну ділянку площею 0,0840 га, до складу якої входить Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085480 площею 0,1680 га, зареєстровано в Державному земельному кадастрі та такій присвоєно кадастровий номер 4623683800:07:000:1199. При цьому, зменшення площі означеної земельної ділянки з 0,1680 га. до 0,0840 га. відбулось в ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі особистої заяви позивачки від 22.07.2020 року, у якій нею надано добровільну згоду на зміну довжин ліній та площі. Наведені обставини свідчать про відсутність порушеного чи/або невизнаного права та інтересу позивачки за захистом якого вона звернулась в судовому порядку, оскільки ОСОБА_3 додано до позовної заяви документи які стосуються обставин, що передували зміні довжин ліній та площі земельної ділянки в ході виготовлення технічної документації, її реєстрації та присвоєння такій кадастрового номеру.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали з підстав наведених у ньому, просять позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися про причини своєї неявки суд не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Горонний О. О. - в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у поданих суду письмових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 321 ЦК ніхто не може були позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК України у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 179896411 від 05.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4623683800:07:000:2719, площею 0,07 га. для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності: 20326585 від 05.05.2017 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 180146868 від 07.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4623683800:07:000:2720, площею 0,07 га. для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності: 20339151 від 10.05.2017 року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 180147322 від 07.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4623683800:07:000:2722, площею 0,07 га. для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності: 20338665 від 10.05.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_4 в порядку визначеному ст.ст. 116, 118, 186'1 Земельного кодексу України набуто у власність зазначені в позовній заяві земельні ділянки шляхом їх безоплатної передачі. При цьому, означені земельні ділянки знаходились за межами населеного пункту, а відтак їх розпорядником після 01.01.2013 року було Головне управління Держземагенства у Львівській області, а в подальшому Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Звертаючись до суду із позовом про припинення права власності ОСОБА_4 позивачка зазначає, що їй було відмовлено рішенням № РВ-4600821842018 від 10.10.2018 року у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо меж належної їй земельної ділянки оскільки встановлено часткове співпадіння площі належної їй земельної ділянки із земельними ділянками ОСОБА_4 .

Згідно із відповіді № 29-13-0.91-1703/15-22 від 15.07.2022 року, наданій на адвокатський запит, Відділ № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відповідно до Державного акту про право власності на землю серії ПІ-ЛВ № 085480 від 06.08.2003 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № 1534 та виданого ОСОБА_3 земельна ділянка знаходилась в с. Лисиничі, Лисиничівської сільської ради (в межах населеного пункту) та передана в приватну власність на підставі рішень Лисиничівської сільської ради від 06.06.2003 року № 139 та від 29.07.2003 року № 171.

Разом з тим судом встановлено, що в жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки, право власності на яке стверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085480, площа якої на підставі її особистої заяви від 22.07.2020 року була зменшена з 0,1680 га до 0,0840 га через зміну довжин ліній. За результатами розгляду її заяви, державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення та вчинено дії щодо реєстрації земельної ділянки саме з площею 0,0840 га. Вказані обставин також підтверджуються доданою до матеріалів справи копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4614379502020 від 21.10.2020 року. Таким чином, земельну ділянку площею 0,0840 га., зареєстровано в Державному земельному кадастрі та такій присвоєно кадастровий номер 4623683800:07:000:1199. При цьому, зменшення площі означеної земельної ділянки з 0,1680 га. до 0,0840 га. відбулось в ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі особистої заяви позивачки від 22.07.2020 року, у якій нею надано добровільну згоду на зміну довжин ліній та площі.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відмовляючи в задоволенні позову судом враховано, що обраний позивачем спосіб захисту не кореспондується із наявним у власника майна правом на розпорядження майном, що перебуває у його власності та свідчить про відсутність встановленого судом конфлікту інтересів сторін у справі як учасників правовідносин що виникли щодо майна набутого позивачем та третьою особою, зокрема права власності на спірні земельні ділянки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов`язковою. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак як встановлено судом з вимогою про скасування державної реєстрації права власності позивач до суду не звертався, своїм правом про зміну предмету та підстави позову у ході розгляду справи судом не скористався.

Таким чином, судом встановлено, що у травні 2017 року в порядку визначеному законом, оскільки протилежного суду не доведено, враховуючи презумпцію правомірності набуття права власності, ОСОБА_4 набула та зареєструвала за собою право власності на згадані вище земельні ділянки.

Статтею 140 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, а саме: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Отже з аналізу зазначеної правової норми вбачається, що законодавцем не передбачено підстави припинення права власності на земельну ділянку за рішенням суду що обґрунтоване мотивами перетину площ земельних ділянок суміжних землевласників чи землекористувачів.

Разом з тим цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, враховуючи визначений позивачем об`єкт спору, обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає характеру спірних правовідносин, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про припинення права власності на земельні ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 11.08.2022 року.

СуддяІ. І. Мельничук