Рішення

від 03.10.2022 по справі 340/3560/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3560/22

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 133224030)

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Ведющенка В.В., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у квітні 2022 року звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області за призначенням пенсії за віком. Проте рішенням №110950001267 від 26.04.2022 року їй відмовлено у призначенні пенсії через неврахування страхового стажу з 1996 року по 1998 рік. Позивачка не погоджується з цим рішенням, посилаючись на те, що вона має достатній стаж роботи, необхідний для призначення пенсії, який підтверджується її трудовою книжкою. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110950001267 від 26.04.2022 року про відмову у призначенні їй пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком, врахувавши її страховий стаж за період роботи з 01.01.1996 року по 01.12.1998 року в КСП ім. Котовського.

Ухвалою судді від 04.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 24.08.2022 року суд залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідачі подали до суду відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії встановлено, що вона не має 15 років страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Причиною неврахування до страхового стажу позивачки стали недоліки у заповненні її трудової книжки та архівних уточнюючих довідок. З цих підстав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло спірне рішення №110950001267 від 26.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії позивачці. Доводячи правомірність цього рішення, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 62 - річного віку, у квітні 2022 року звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 20.04.2022 року про призначення пенсії за віком.

Розглянувши питання про призначення пенсії, відповідач-1 зарахував до страхового стажу 13 років 8 місяців 20 днів та прийняв рішення у формі протоколу №110950001267 від 25.04.2022 року, за яким ОСОБА_1 не має права на пенсію.

Заява ОСОБА_1 також була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за нею цим територіальним органом Пенсійного фонду прийнято рішення №110950001267 від 26.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона не має необхідного страхового стажу 15 років.

Позивачка, не погодившись з таким рішенням, звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв`язку з відмовою відповідачів у призначенні позивачці пенсії за віком через незарахування до стажу роботи для призначення пенсії окремих періодів роботи позивачки.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Наведене свідчить, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, а в разі її відсутності або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з`ясувати відомості про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Уточнюючими довідками підтверджуються періоди та умови роботи, які дають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Позивачка на підтвердження стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком на загальних умовах, подала до ГУ ПФУ в Кіровоградській області зокрема трудову книжку НОМЕР_2 та архівну довідку №В-485/05-02 від 30.11.2016 року про кількість відпрацьованих нею вихододнів за 1988-2000 роки.

За висновками відповідачів страховий стаж позивачки склав 13 років 8 місяців 20 днів, при необхідному - 15 років.

Відповідачі не надали суду розрахунки страхового стажу позивачки та інформацію про періоди її роботи, які ними визнаються.

Зі спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії стало неврахування до її страхового стажу періоду роботи з 29.01.1988 року по 04.11.2000 року, оскільки у записі трудової книжки про звільнення відсутній підпис відповідальної особи, а відповідно до архівної довідки №В-485/05-02 від 30.11.2016 року відсутні дані про роботу в період з 1996 року по 1998 року.

Суд установив, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 вона 29.01.1988 року прийнята в члени КСП ім. Котовського Добровеличківського району Кіровоградської області на різні роботи (протокол №1 від 29.01.1988 року), а 04.11.2000 року звільнена у зв`язку з ліквідацією підприємства по п.1 ст.36 КЗпП України (рішення загальних зборів пр. №2 від 04.11.2000 року). При цьому запис про звільнення не засвідчений підписом керівника або спеціально уповноваженою ним особи.

Відповідно до статей 1, 5, 19, 21 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Члени підприємства мають рівні права з працівниками державних підприємств щодо мінімального рівня оплати праці, її індексації, умов і розмірів соціального страхування, пенсійного забезпечення, охорони материнства і дитинства, соціального захисту одиноких громадян і громадян похилого віку, осіб з інвалідністю, багатодітних сімей та одиноких матерів, ветеранів праці.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд установив, що період роботи позивачки в КСП ім. Котовського Добровеличківського району Кіровоградської області з 29.01.1988 року по 04.11.2000 року підтверджується поданою нею трудовою книжкою НОМЕР_2 , записи у якій містять відомості про початок та кінець цього періоду, які між собою пов`язані хронологічно. Доказів того, що ці записи є неправильними, неточними чи недостовірними, відповідачі суду не надали. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2018 року у справі №387/1137/17 встановлено факт належності цієї трудової книжки позивачці. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії, не потребує підтвердження додатковими документами, а незарахування періоду роботи в цьому підприємстві до страхового стажу позивачки є протиправним.

Суд наголошує, що позивачка не висувала вимогу про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах як працівникові, зайнятому на роботах у сільському господарстві (зі зниженням пенсійного віку), тож не мала обов`язку подавати уточнюючу довідку, необхідну для підтвердження спеціального стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 20 Порядку №637.

Суд прийшов до висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №110950001267 від 26.04.2022 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу прийнято необґрунтовано, немотивовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивача на призначення пенсії. Тож це рішення є протиправним та його слід скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає, що право позивачки, порушене незаконним рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача-1 - територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки - повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком, врахувавши повністю до страхового стажу час роботи в КСП ім. Котовського Добровеличківського району Кіровоградської області.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у сумі 992, 40 грн., які слід стягнути на її користь рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №110950001267 від 26.04.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком, врахувавши повністю до страхового стажу час роботи в КСП ім. Котовського Добровеличківського району Кіровоградської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш