Рішення

від 29.09.2022 по справі 640/3635/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ № 640/3635/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Європорт"доприватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовичатретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруприватний виконавець Кошарний Олександр Володимирович провизнання протиправними та скасування постановпредставники учасників позивача - Остроухова Н.О.;

справи: відповідач - не з`явився;

третя особа - Кошарний О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством "Європорт" (адреса: 03049, м. Київ, вул. Івана Огієнка, 15-А, ідентифікаційний код - 31744061, ел. пошта - ostroukhova_na@ukr.net) (далі - позивач, ПрАТ "Європорт", Боржник) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича (адреса: 03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, оф. 11-А, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (надалі - відповідач, Приватний виконавець Ігнатенко К.Е.), у якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 17.01.2022 про стягнення основної винагороди у сумі 21 973,50 грн. по виконавчому провадженню № 68200665;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 17.01.2022 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 437,00 грн. по виконавчому провадженню № 68200665.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії приватного виконавця Ігнатенко Костянтина Едуардовича щодо винесення спірних постанов по виконавчому провадженню № 68200665 є безпідставними та протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/3635/22, постановлено розглядати справу за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), призначено справу до розгляду у судове засідання на 22.02.2022.

У вказаний день розгляд справи відкладено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 68200665.

Судовими повістками від 02.05.2022, а надалі від 01.06.2022 викликано представників сторін у судові засідання на 17.05.2022 та на 21.06.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2022 витребувано повторно у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 68200665.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 залучено приватного виконавця Кошарного Олександра Володимировича (адреса: 04070, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 12, офіс 410-Б, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (в тексті - третя особа, Приватний виконавець Кошарний О.В.) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відкладено розгляд справи на 26.07.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 витребувано у приватного виконавця Кошарного Олександра Володимировича належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 67938417.

Призначеного дня відповідач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні відзначив про підтримання позову в повному обсязі, за обставин, зазначених у позовній заяві.

Приватний виконавець Кошарний О.В. проти позову заперечив, акцентувавши на викладених у відзиві аргументах про те, що постанова про стягнення основної винагороди від 17.12.2021 у ВП № 67938417 оскаржена не була, і у позові відсутні посилання на порушення Приватним виконавцем Ігнатенком К.Е. чинного законодавства при відкритті виконавчого провадження.

Окрім цього, позивач та третя особа відмітили про можливість здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд відзначає, що за ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 194 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Тому, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Обґрунтовуючи позов ПрАТ "Європорт" зазначає, що 18.11.2021 Господарським судом міста Києва було складено рішення суду, відповідно до якого з Приватного підприємства «ЄВРОПОРТ» на користь ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» стягнута сума штрафу за зміну енергопостачальника у розмірі 216 487,68 грн, та 3 247,32 грн. судового збору.

Дане рішення отримано позивачем 29.11.2021.

ПрАТ "Європорт" відмічає, що у зв`язку з тим, що 19.12.2021 був за календарем неділя - неробочий день, то 20.12.2021 за платіжним дорученням № 966 від 20.12.2021 ПрАТ «ЄВРОПОРТ» була перерахована на рахунок ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» сума штрафу у розміру 216 487,68 грн. та згідно платіжного доручення № 979 від 21.12.2021 була перерахована сума судового збору у розмірі 3 247,32 грн. з призначенням платежу згідно рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 у справі № 910/4336/20.

20.12.2021 ПрАТ «ЄВРОПОРТ» отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67938417 від 17.12.2021 приватним виконавцем Кошарним О.В. про стягнення суми штрафу у розміру 216 487,68 грн. та судового збору у розміру 3 247,32 грн.

21.12.2021 ПрАТ «ЄВРОПОРТ» був направлений вказаному приватному виконавцю лист № 204/777юв з повідомленням про сплату суми штрафу, судового збору, виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 та вимогою про закриття виконавчого провадження № 67938417. У листі ПрАТ «ЄВРОПОРТ» повідомляло Приватному виконавцю Кошарному О.В. про фактичну дату ознайомлення з постановою про відкриття виконавчого провадження 22.12.2021.

Згідно постанови від 22.12.2021 Приватного виконавця Кошарного О.В. виконавче провадження № 67938417 було закінчено.

Поряд із цим, 19.01.2022 позивач отримав постанови Приватного виконавця Ігнатенко Костянтина Едуардовича від 17.01.2022 по виконавчому провадженню № 68200665 про відкриття провадження про стягнення основної винагороди у сумі 21 973,50 грн. та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 437 грн., на користь Приватного виконавця Кошарного О.В.

Позивач наголошує, що ПрAT «ЄВРОПОРТ» виконано рішення суду самостійно, про відкриття виконавчого провадження фактично Боржник дізнався 21.12.2021.

Приватним виконавцем Ігнатенко К.Е. не було вчинено жодних дій спрямованих на виконання виконавчого документу, зокрема наказу, а позивачем виконано вказане рішення суду у перший робочий день після закінчення строку на апеляційне оскарження, а саме 20.12.2021, і до моменту коли він фактично дізнався про відкриття виконавчого провадження, а саме 22.12.2021, тому відповідач не мав правових підстав для стягнення з боржника (позивача) суми основної винагороди.

Стосовно стягнення з ПрAT «ЄВРОПОРТ» витрат виконавчого провадження у розмірі 437 грн., то відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до постанови про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження, відповідачем вирішено стягнути 437 грн. Проте, на думку позивача, Приватним виконавцем Ігнатенком К.Е. не здійснювалось жодного стягнення грошових коштів з ПрAT «ЄВРОПОРТ», адже останнім самостійно здійснено погашення заборгованості перед ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія». Одночасно, відповідачем не було надано жодного документу щодо підтвердження понесених витрат в сумі 437 грн.

Разом з тим суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Суд відмічає, що з моменту відкриття провадження у справі та на дату прийняття рішення у ній, відзиву на позов від Приватного виконавця Ігнатенка К.Е. до суду не надходило.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 910/4336/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Європорт" - задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європорт" (03049, м. Київ, вул. Лукашевича, буд.15-А, ідентифікаційний код 31744061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, ідентифікаційний код 42094646) штрафні санкції на суму 216 487 (двісті шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 3 247 (три тисячі двісті сорок сім) грн 32 коп.

Зі змісту вказаного рішення випливає, що повний текст складено 18.11.2021.

16.12.2021 Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/4336/21. За наказу вбачається про набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 910/4336/21 законної сили 09.12.2021.

17.12.2021 Приватним виконавцем Кошарним О.В., на підставі заяви від 16.12.2021 ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія", прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 67938417 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 № 910/4336/21.

Цього ж дня вказаним виконавцем у виконавчому провадженні № 67938417 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 21 973,50 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

22.12.2021 Приватним виконавцем Кошарним О.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, зі змісту якої видно, що:

«22.12.2021 від боржника - ПрАТ "ЄВРОПОРТ" та стягувача - ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" надійшла інформація про розрахунок в повному об`ємі платіжними дорученнями № 996 від 20.12.2021 на суму 216 487,68 грн та № 979 від 21.12.2021 на суму 3 247,32 грн.».

13.01.2021 Приватним виконавцем Кошарним О.В. подано до Приватного виконавця Ігнатенка К.Е. заяву про примусове виконання постанови від 17.12.2021 № ВП 67938417 про стягнення з Боржника основної винагороди приватного виконавця Кошарного О.В. в сумі 21 973,50 грн.

17.01.2021 Приватним виконавцем Ігнатенком К.Е. винесено постанову про відкриття провадження з виконання постанови № 67938417 від 17.12.2021 про стягнення основної винагороди у сумі 21 973,50 грн., та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 437 грн., на користь Приватного виконавця Кошарного О.В.

Не погоджуючись із прийнятими 17.01.2021 відповідачем відповідними постановами, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування таких.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в подальшому - Закон або Закон № 1404-VIII), Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затв. Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (нижче - Інструкція), «Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ч. 1 ст. 3 Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

В силу ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону).

Положеннями абз. 1-4, 13 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (п. 9 розд. ІІІ Інструкції).

За розд. VI Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Поряд з цим суд виокремлює, що Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином з положень 26, 27 Закону, ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», розд. ІІІ, VI Інструкції випливає про:

а) необхідність зазначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору у відповідному розмірі;

б) винесення виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

З огляду на відзначені нормативні приписи, на виконавця покладається обов`язок відкрити виконавче провадження як за постановою про стягнення виконавчого збору/основної винагороди, так і за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, чим, фактично, окреслюється порядок виконання таких постанов.

При цьому механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця визначається «Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», згідно якого приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Наразі в аспекті вчинення відповідачем дій з примусового виконання рішення, суд акцентує, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності спірних постанов, необхідним є перевірка судом окреслених рішень на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Під час розгляду справи судом установлено про відкриття 17.12.2021 Приватним виконавцем Кошарним О.В. виконавчого провадження № 67938417 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 № 910/4336/21.

Зі змісту пункту третього цієї постанови видно про визначення Приватним виконавцем Кошарним О.В. позиції про стягнення з Боржника виконавчого збору/основної винагороди у розмірі 21 973,50 грн.

В цей же день, Приватним виконавцем Кошарним О.В. у виконавчому провадженні № 67938417 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 21 973,50 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Суд акцентує, що з даних Єдиного державного реєстру судових рішень убачається про прийняття 08.09.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у справі № 640/12105/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПОРТ" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного Олександра Вікторовича про визнання неправомірною та скасування постанови від 17.12.2021 про стягнення основної винагороди у сумі 21 973,50 грн. по виконавчому провадженню № 67938417 та визнання неправомірною та скасування постанови від 17.12.2021 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. по виконавчому провадженню № 67938417, за яким у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ЄВРОПОРТ» (03049, вул. Івана Огієнка б.15-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 31744061) відмовлено повністю (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106161831).

Станом на момент винесення рішення у цій справі, даних щодо оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 640/12105/22 судом з інформаційної бази не встановлено.

В розрізі наведеного суд відмічає, що за ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З судового рішення суду першої інстанції, серед іншого, випливає, що при перевірці механізму розрахунку винагороди встановлено, що загальна сума заборгованості позивача за рішенням суду складала: 219 735,00 грн., а тому суд дійшов висновку про правомірність визначення відповідачем у постановах про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди у сумі: 21 973,50 грн. (219 735,00 х 10%).

Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарний Олександр Вікторович приймаючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а тому оскаржувана постанова про стягнення основної винагороди від 17.12.2021 ВП № 67938417 є правомірною та скасуванню не підлягає.

В оскаржуваній постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 17.12.2021 відповідачем наведено перелік витрат виконавчого провадження, а саме: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 69,00 грн., винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - 231,00 грн. Загальна сума - 300,00 грн.

Таким чином оскаржувана постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.12.2021 у розмірі 300,00 грн. повністю відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Отже, враховуючи, що під час розгляду справи № 640/12105/22 встановленими є обставини правомірності прийнятої Приватним виконавцем Кошарним О.В. постанови про стягнення основної винагороди від 17.12.2021 ВП № 67938417 в сумі 21 973,50 грн., а також відповідності прийнятої ним постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.12.2021 у розмірі 300,00 грн. Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, судом, в силу ст. 78 КАС України, приймається до уваги наведене в межах справи № 640/3635/22 в площині питань прийнятих Приватним виконавцем Кошарним О.В. означених постанов в рамках ВП № 67938417.

Як свідчать матеріали справи, з виконання постанови № 67938417 від 17.12.2021 про стягнення основної винагороди у сумі 21 973,50 грн. Приватним виконавцем Ігнатенком К.Е. 17.01.2021 прийнято постанову про відкриття провадження № 68200665.

За таких обставин, враховуючи правомірність постанови про стягнення основної винагороди від 17.12.2021 ВП № 67938417 в сумі 21 973,50 грн., що, в свою чергу, випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 у справі № 640/12105/22, та її чинність, необґрунтованими, за висновками суду, є вимоги позивача про протиправність постанови Приватного виконавця Ігнатенка К.Е. від 17.01.2022 у виконавчому провадженні № 68200665.

Щодо посилання позивача стосовно того, що ним добровільно сплачено борг та повідомлено Приватного виконавця Кошарного О.В. про таке згідно листа № 204/777юв від 21.12.2021, то суд зазначає, що повідомлення про сплату боргу відбулося 28.12.2021, що слідує з вхідної відмітки № 365, тобто як після набрання рішенням у справі № 910/4336/21 законної сили - 09.12.2021, так і після відкриття виконавчого провадження № 67938417, тому судом не приймаються доводи ПрАТ «ЄВРОПОРТ» щодо відсутності у третьої особи правових підстав для стягнення з Боржника суми основної винагороди.

В частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови від 17.01.2022 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 437,00 грн. по виконавчому провадженню № 68200665, то суд відмічає, що як вже зауважувалося, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

В силу ч. 4 ст. 42 Закону, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За п. 2 р. VI Інструкції, якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Як видно зі змісту постанови від 17.01.2022 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, у ній заначено розміри та види витрат виконавчого провадження, а саме: розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) - 42 грн., винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця - 42 грн., винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - 42 грн., винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження - 42 грн., плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн.; витрати, пов`язані з винесення постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: плата за користування АСВП - 69 грн.; виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари) - 200 грн; пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) (послуги поштового зв`язку)) загалом 42х4 = 168 грн.

Загальні мінімальні витрати на проведення виконавчих дій складають 69 грн. + 200 грн. + 168 грн. = 437 грн.

Загальна сума мінімальних витрат: 437,00 грн.

Тобто, в спірній постанові Приватним виконавцем Ігнатенком К.Е. зазначено розміри та види витрат виконавчого провадження, що здійснені у виконавчому провадженні.

За такого, судом відхиляються, як невмотивовані, твердження позивача щодо не підтвердження витрат в сумі 437 грн.

Окрім того, з матеріалів виконавчого провадження № 68200665, наявних у матеріалах даної справи, не випливає про відкриття Приватним виконавцем Ігнатенком К.Е. виконавчого провадження за відповідною постановою.

В межах викладеного, суд акцентує, що відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З вказаної норми слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення не лише суб`єктивне рішення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, але обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Таким чином, беручи до уваги, що процедурні питання порядку виконання постанов про стягнення виконавчого збору/основної винагороди і розміру мінімальних витрат виконавчого провадження не є тотожними питанням моменту прийняття таких постанов на стадії відкриття виконавчого провадження, необґрунтованими, за переконанням суду, є доводи позивача про порушення відповідачем Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Інструкції з організації примусового виконання рішень» при прийнятті постанови від 17.01.2022 про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 437,00 грн. по виконавчому провадженню № 68200665.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог варто відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Європорт" - відмовити повністю.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко