Постанова

від 23.08.2022 по справі 361/9825/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 361/9825/21 Головуючий у суді першої інстанції: Радзівіл А.І.

Номер провадження: 22-ц/824/7570/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

В Броварський міськрайонний суд Київської області звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти (борг) в сумі 231 622,00 євро, а також понесені судові витрати.

Разом з цим, 09 листопада 2021 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно, а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер 0525389200:01:001:0052, площею 0,99 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Вінницька обл., Шаргородський р-н, с/рада Юхимівська, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1749259805253;

- Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна:19326801;

-Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 14264101;

- Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 26394635;

- квартиру АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна:18851790.

В обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, він подав до Броварського міськрайонного суду Київської області позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу по розписці від 19 травня 2021 року, виданої на його ім`я ОСОБА_1 , як підтвердження отримання від позивача коштів у сумі 231 622,00 євро. Згідно розписки, відповідач зобов`язався повернути суму коштів до 01 вересня 2021 року. Проте станом на 01 листопада 2021 року, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 не виконав та гроші позивачу не повернув.

Позивач неодноразово спілкувався з відповідачем та вимагав повернути кошти, проте всі його вимоги залишились без задоволення.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 жовтня 2021 року, на вказане майно відповідача не накладено жодних обтяжень чи заборон, що дозволяє йому, з метою уникнення від повернення боргу за судовим рішенням, до закінчення розгляду справи, безперешкодно його відчужити. Крім цього, позивач зауважує, що вказане нерухоме майно відповідача, це єдине за рахунок чого може бути забезпечено виконання рішення суду, зважаючи на розмір боргу та відсутність у відповідача готівкових коштів на рахунках у фінансових установах, а тому, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме:

- Ѕ частку житлової квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна:19326801;

- Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 14264101;

- Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 26394635;

- житлову квартиру АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна:18851790.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року скасувати та відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії, обмежує власника у праві користування та володіння майном, а тому є порушенням принципу володіння і користування власністю в цілому. Також вказав, що заява ОСОБА_2 не містить належного обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу, позивач не скористався.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлюючи ухвалу про забезпечення позову у даній справі, Броварський міськрайонний суд Київської області виходив з того, що між сторонами реально виник спір, а також те, що викладені у заяві обставини дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що ст. 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості, і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів у розмірі 231 622,00 євро, які відповідач зобов`язувався повернути позивачу до 01 вересня 2021 року, проте свої зобов`язання не виконав.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 жовтня 2021 року на вказане майно відповідача не накладено жодних обтяжень чи заборон, що дозволяє йому, з метою уникнення від повернення боргу за судовим рішенням, до закінчення розгляду справи, безперешкодно його відчужити.

Враховуючи те, що між сторонами реально виник спір, беручи до уваги співмірність даного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також те, що викладені у заяві обставини дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком Броварського міськрайонного суду Київської області про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: на: Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна:19326801; Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 14264101; Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 26394635; житлову квартиру АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна:18851790.

В частині накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0525389200:01:001:0052, площею 0,99 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Вінницька обл., Шаргородський р-н, с/рада Юхиміська, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1749259805253, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки в даному разі можуть бути порушені права третіх осіб, так як із Інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказана земельна ділянка передана в оренду Приватному підприємству «Юхимівське».

З урахуванням норм процесуального законодавства, роз`яснень Верховного Суду, виходячи з оцінки доводів позивача про вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності таких вимог та доказів, наданих в їх обґрунтування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності їх задоволення.

Будь-яких вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки Броварського міськрайонного суду Київської області та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд залишає ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар