Постанова

від 04.10.2022 по справі 910/20925/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2022 р. Справа№ 910/20925/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Движуща Сила»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 (повний текст підписано 23.02.2022)

у справі № 910/20925/21 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Движуща Сила»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвест Груп»

про стягнення 133 330,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі №910/20925/21 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвест Груп» 113 010,00 грн. основної заборгованості; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Движуща Сила» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвест Груп» про стягнення 20 320,03 грн. задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Інвест Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Движуща Сила» 1 309, 68 грн. 3% річних; 7 303, 85 грн. пені; 3 075, 94 грн. втрат від інфляції; 2 123, 06 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з наступного:

- провадження у справі в частині стягнення з відповідача 113 010,00 грн. основної заборгованості підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору;

- вимоги про стягнення 1 309,68 грн. 3% річних за період з 28.07.2021 (оскільки 27.07.2021 є останнім днем оплати 113 010 грн. основної заборгованості) по 15.12.2021 (дата, визначена позивачем у розрахунку) та 3 075,94 грн. втрат від інфляції за період з 28.07.2021 по 13.12.2021 (дата, визначена позивачем у розрахунку) підлягають задоволенню, здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, судом перевірено та встановлено, що вони правильні;

- в частині стягнення 15 934,41 грн. пені за період з 28.07.2021 по 15.12.2021, то за перерахунком суду сума пені становить 7 303,85 грн. та підлягає стягненню з відповідача; у стягненні решти суми (8 630,56 грн.) пені слід відмовити.

- врахувавши обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також зміст і обсяг поданих позивачем документів, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. визнано співрозмірними заявленим позовним вимогам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

З рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/20925/21 від 21.02.2022 в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу не погодився позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ТОВ «Траст Інвест Груп» на користь ТОВ «Движуща Сила» витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 14 700,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- витрати позивача на правничу допомогу є реально понесеними витратами, які підтверджуються платіжними дорученнями та актами за надання правничої допомоги; Господарський суд міста Києва у частині витрат на правничу допомогу, за власної ініціативи, без клопотання про зменшення суми витрат іншої сторони, зменшив суму витрат до 8 000,00 грн.; суд не навів мотивів та обґрунтування, з яких підстав вважає, що надані акти та платіжні доручення є недостатнім підтвердженням правничої допомоги та її співрозмірності, що підлягає відшкодуванню;

- позивачем подавався приблизний розрахунок разом із позовною заявою, а саме: «попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми судового збору та суми витрат на правову допомогу адвоката приблизно 17 000,00 грн., остаточна сума буде визначена позивачем додатково під час розгляду справи, так як залежить від кількості вчинення необхідних дій та підготовки процесуальних документів адвокатом під час розгляду справи, тобто у майбутньому» (ч. 6 ст. 129 ГПК України), тому у суду відсутні підстави відступити від загального правила розподілу судових витрат, у зв`язку з тим, що сума судових витрат, яка заявлена до відшкодування не перевищує суму, заявлену в попередньому розрахунку;

- сума, яка заявлена до відшкодування на правничу допомогу менша від попереднього (орієнтовного) розрахунку 2 300,00 грн.; тобто 14 700,00 грн. які заявлені до відшкодування, не є неспівмірно нижчою сумою за ту, яка була вказана у попередньому (орієнтовному) розрахунку (ч. 7 ст. 129 ГПК України), тому у суду також відсутні підстави відступити від загального правила розподілу судових витрат, у зв`язку з тим, що сума судових витрат, яка заявлена до відшкодування є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому розрахунку;

- шоста, сьома та восьма частина ст. 129 ГПК України не є підставою для зменшення суми стягнення судових витрат на правничу допомогу;

- враховуючи висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, так як обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.Мі; сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20925/21.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

20.06.2022 матеріали справи №910/20925/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

21.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Движуща Сила» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20925/21; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 113 010,00 грн. основної заборгованості закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Вимоги про стягнення з відповідача 1 309,68 грн. 3% річних за період з 28.07.2021 (оскільки 27.07.2021 є останнім днем оплати 113 010 грн. основної заборгованості) по 15.12.2021 (дата, визначена позивачем у розрахунку) та 3 075,94 грн. втрат від інфляції за період з 28.07.2021 по 13.12.2021 (дата, визначена позивачем у розрахунку) судом першої інстанції задоволено, при цьому, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, та встановлено, що вони правильні.

В частині вимог про стягнення 15 934,41 грн. пені за період з 28.07.2021 по 15.12.2021, то за перерахунком суду сума пені становить 7 303,85 грн. та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача; у стягненні решти суми (8 630,56 грн.) пені слід відмовити.

За розглядом вимог про стягнення 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції враховував наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

18.10.2021 ТОВ «Движуща сила» (клієнт) і Носовою Вікторією Іванівною (адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі договір від 18.10.2021), за умовами якого:

- адвокат зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги в інтересах клієнта), на умовах, передбачених договором від 18.10.2021, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату за надання правової (правничої) допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору (пункт 1.1);

- за договором правової допомоги сторони погодили обсяг повноважень адвоката (без обмежень), зокрема: надавати інші види правової допомоги: з надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення; звертатися з адвокатськими запитами, посвідчувати копії документів; вести справи клієнта, бути уповноваженим представником з правом підпису, в усіх судах за різними принципами поділу; з усіма правами, що надані законом позивачу, у тому числі з правом підпису та подання позову, клопотань, заяв, повної або часткової відмови від позовних вимог (пункт 1.2);

- розмір та порядок оплати гонорару за надання правової допомоги адвоката клієнту, обумовлених пунктами 1.1 і 1.2 договору від 18.10.2021, встановлюються у додаткових угодах до нього (пункт 4.1).

Додатковою угодою від 18.10.2021 №1 сторони погодили гонорар адвоката у сумі 3 200,00 грн. за надання послуги щодо складання претензії (вимоги про оплату боргу) на адресу боржника.

21.10.2021 позивачем і Носовою В.І. підписано акт №1/01-21 про надання правової допомоги, за яким адвокат надав, а клієнт прийняв надану правову допомогу щодо складання претензії (вимога про оплату боргу) - 3 200,00 грн.

Додатковою угодою від 07.12.2021 №2 сторони погодили гонорар адвоката за надання, зокрема, послуг: з правового аналізу матеріалів справи, підготовки та подання до суду позовної заяви 8 000,00 грн.; клопотань, заяв тощо 800,00 грн. за кожний процесуальний документ.

16.12.2021 позивачем і Носовою В.І. підписано акт №1/02-21 про надання правової допомоги, за яким адвокат надав, а клієнт прийняв надану правову допомогу стосовно правового аналізу матеріалів справ, підготовки та подання до суду позовної заяви - 8 000,00 грн.

04.02.2022 позивачем і Носовою В.І. підписано акт №2/02-21 про надання правової допомоги, за яким адвокат надав, а клієнт прийняв надану правову допомогу щодо підготовки заяви про відмову від частини позовних вимог/клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог, що оплачені боржником 2 500,00 грн., та клопотання про стягнення судових витрат з відповідача 1 000,00 грн.

Оплата наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2021 №811 на суму 3 200,00 грн., від 17.12.2021 №899 на суму 8 000,00 грн. та від 04.02.2022 №935 на суму 3 500,00 грн.

Врахувавши обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також зміст і обсяг поданих позивачем документів, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачав за можливе у вказаній сумі витрати покласти на ТОВ «Траст Інвест Груп».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає зміні виходячи з наступного.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. із заявлених 14 700,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України , відповідними нормами Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Позивач у позовній заяві зазначив про орієнтовний розмір його судових витрат в сумі 17000,00 грн.

Додатками до клопотання про стягнення судових витрат (отримано судом 07.02.2022) на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду в копіях: ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1110648 виписаний адвокатом Носовою Вікторією Іванівною 15.12.2021; договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.10.2021, додаткову угоду № 1 від 18.10.2021, акт № 1/01-21 від 21.10.2021, платіжне доручення № 811 від 22.10.2021 на суму 3 200 грн.; додаткову угоду № 2 від 07.12.2021 з додатком № 1, яким встановлено «Розмір гонорару адвокату при наданні правової (правничої) допомоги»; акт про надання правової допомоги від 16.12.2021, платіжне доручення № 899 від 17.12.2021 на суму 8 000 грн., акт № 2/02-22 від 04.02.2022, платіжне доручення № 935 від 04.02.2022.

Надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п.79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В даному випадку підлягають врахуванню обставини здійснення оплати витрат на правову допомогу в сумі 3 200,00 грн. згідно платіжного доручення № 811 від 22.10.2021 згідно акту № 1/01-21 від 21.10.2021 про надану правову допомогу щодо складання претензії (вимога про оплату боргу) на адресу боржника ТОВ «Траст Інвест Груп» (замовник) за договором підряду 3 200,00 грн. від 27.04.2020, які не підлягають віднесенню до судових витрат, оскільки є досудовим врегулюванням спору, що не є обов`язковим в силу приписів Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, підлягає врахуванню також повна сплата заборгованості під час розгляду справи, тобто дії відповідача, які свідчать про мирне врегулювання спору під час розгляду справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, що судом першої інстанції за відсутності поданого заінтересованою особою обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником, оскільки суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги заявлені позивачем у справі задоволені частково, відповідно часткова відмова у задоволенні заяви ТОВ «Движуща Сила», на користь якого ухвалено судове рішення, у повному відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і стягнення з ТОВ «Траст Інвест Груп» на користь позивача таких витрат в сумі 8000,00 грн., не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

При цьому колегія суддів враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Таким чином, суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Такі висновки не суперечать вище викладеним правовим висновкам Верховного Суду та практиці ЄСПЛ.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши постанови Верховного Суду, правові висновки в яких, на думку ТОВ «Движуща Сила», не було враховано місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, зазначає, що застосування судом першої інстанції норм права в оскаржуваному судовому рішенні не суперечить відповідним висновкам суду касаційної інстанції.

Зокрема, застосування судами норм права у наведених скаржником справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

За наведених обставин, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, натомість оскаржуване у справі судове рішення підлягає зміні, а саме шляхом зазначення в резолютивній частині рішення про відмову в іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення пені (по сумі 8 630, 56 грн.), як про те зазначено судом першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення (Висновки), але не відображено такого рішення в резолютивній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи свідчать лише про незгоду відповідача з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Движуща Сила» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20925/21.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Движуща Сила» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20925/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/20925/21 змінити шляхом доповнення резолютивної частини рішення наступним:

«В частині заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 8 630, 56 грн. відмовити.».

3. Матеріали справи № 910/20925/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська