Рішення

від 28.09.2022 по справі 902/688/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/688/22

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Шейкіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП", вул. Січових Стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053, код - 40103391

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

про стягнення 280 064,17 грн

В С Т А Н О В И В :

02.08.2022 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 28.07.2022 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення 280 064,17 грн заборгованості, з яких 200 000,00 грн боргу за недопоставлений товар, 42 902,52 грн інфляційних втрат, 6 526,03 грн 3% річних, 16 635,62 грн пені та 14 000,00 грн штрафу за договором поставки № 26/04 від 26.04.2021 року.

Ухвалою суду від 04.08.2022 року зобов`язано Тростянецьку селищну територіальну громаду надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ).

08.09.2022 року на електронну адресу суду від Тростянецької селищної ради надійшов лист № 02-15/1709 від 08.08.2022 року, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.08.2022 року відкрито провадження у справі № 902/688/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.09.2022 року.

25.08.2022 року на електронну суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 25.08.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7020/22) про участь в судовому засіданні в режимі відоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 26.08.2022 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" адвоката Станька Мар`яна Миколайовича у судовому засіданні по справі № 902/688/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв`язку EasyCon.

08.09.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 07.08.2022 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судовому засіданні 08.09.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.09.2022 року об 11:00 год., яка занесена до протоколу судового засідання від 08.09.2022 року.

Окрім того, судом забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" адвоката Станька Мар`яна Миколайовича у судовому засіданні 28.09.2022 року по справі № 902/688/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

28.09.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 27.09.2022 року), в якому останній зазначає про часткове погашення заборгованості в сумі 100 000,00 грн. Також, у клопотанні останній, в зв`язку зайнятістю в іншому судовому засіданні, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Додатком до клопотання додано квитанцію № 24 від 27.09.2022 року.

У судовому засіданні 28.09.2022 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що відповідач повторно не прибув у судове засідання з розгляду справи по суті, що, в силу положень п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, є підставою для розгляду справи за відсутності учасника справи, незалежно від причин неявки.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави вимог позивач посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" та ОСОБА_1 укладено договір поставки № 26/04 від 26.04.2021 року.

Враховуючи неналежне виконання ОСОБА_1 умов укладеного договору, в частині недопоставки оплаченого товару.

З метою захисту своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" звернулось з позовом до суду про стягнення ОСОБА_1 200 000,00 грн боргу за недопоставлений товар, 42 902,52 грн інфляційних втрат, 6 526,03 грн 3% річних, 16 635,62 грн пені та 14 000,00 грн штрафу за договором поставки № 26/04 від 26.04.2021 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 26.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Королем Олександром Петровичем (Постачальник) укладено договір поставки № 26/04 (а.с. 44-45, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується виготовити та протягом ЗО календарних днів передати у власність Покупця пиломатеріали обрізні дубові, а саме дошка дубова обрізна, довільної ширини від 100 мм. І більше, товщиною 30, 40 та (або) 50мм; довжиною від 2 до 3 м. Також до 20% від партії допускається довжиною від 1 до 2 м. |

Загальна вартість Договору складає загальну вартість відвантаженої та (або) оплаченої продукції. Право власності на Товар у Покупця виникає у момент її оплати у повному обсязі (п. 1.2 Договору).

Покупець, зобов`язується оплатити на рахунок Постачальника вартість партії не пізніше наступного дня відвантаження Товару. У випадку надання Покупцем авансового платежу, Постачальник зобов`язується відвантажити партію Товару вартістю не менше авансового платежу протягом 30 календарних днів з дати здійснення такого платежу (п. 1.3 Договору).

Якість і комплектність (дата виготовлення, стандарт, ТУ і т.п.): якість Товару повинна відповідати вимогам євро стандарту, а пакування-нормам, що регламентують переміщення товарів через мит ний кордон (п. 2.1 Договору).

Разом із Товаром, або після здійснення авансового платежу. Постачальник зобов`язується надати Покупцю необхідний пакет документів для ведення бухгалтерського обліку (п. 2.4 Договору).

Про готовність партії товару до прийомки та завантаження Постачальник повідомляє Покупця за 2 робочих дні (п. 2.5 Договору).

За змістом п. 3.1 Договору прийомка товару відбувається на складі Постачальника.

Оплата затовар здійснюється у безготівковій формі (п. 3.5 Договору).

У разі невиконання Постачальником п. 1.1 Договору, він зобов`язаний протягом 7 календарних днів, з моменту отримання повної суми коштів, визначеної в п. 2.1 Договору повернути Покупцю кошти, отримані, відповідно до умов договору (п. 4.1 Договору).

За несвоєчасне виконання Постачальником п. 4.1 Договору він зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

За прострочення понад 30 днів, виконання не грошового зобов`язання (поставки) передбаченої п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язаний оплатити Покупцю 7% штрафу від суми недопоставленого товару (п. 4.3 Договору).

Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до тих пір, поки поставки не будуть відбуватись протягом 3-х місяців (п. 5.1 Договору).

На виконання умов укладеного договору позивачем перераховано відповідачу в якості попередньої оплати за товар грошові кошти у загальній сумі 403 184,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3207 від 07.05.2021 року, № 3213 від 11.05.2021 року, № 3269 від 24.05.2021 року, квитанцій № 9230-7632-0183-7218 від 26.04.2021 року, № 9231-1559-3707-2690 від 30.04.2021 року, які долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 12-16).

Однак, за твердженнями позивача, відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 203 184,00 грн.

У зв`язку з не поставкою в повному обсязі товару у відповідача утворилась заборгованість в сумі 200 000,00 грн, що слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З приводу підсудності вирішення даного спору та пред`явлення вимог про стягнення боргу з фізичної особи, судом враховано, що при визначення юрисдикції спору суд має виходити саме з предмету та підстав поданого позову, а суб`єктного складу учасників спірних правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (ВП ВС від 16 жовтня 2019 у справі № 923/389/19).

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо господарського договору, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору з оплати товару.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18).

Тому, припинення 09.07.2021 року підприємницької діяльності ФОП Король О.П. не звільняє від виконання грошових зобов`язань.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

На підтвердження виконання зобов`язань позивачем до матеріалів справи додано платіжні доручення №3207 від 07.05.2021 року, № 3213 від 11.05.2021 року, № 3269 від 24.05.2021 року, квитанцій № 9230-7632-0183-7218 від 26.04.2021 року, № 9231-1559-3707-2690 від 30.04.2021 року на суму 403 184,00 грн (т. 1 а.с. 12-16).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не спростовано факту підписання між сторонами договору поставки № 26/04 від 26.04.2021 року та проведення оплат зі сторони позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем коштів на користь відповідача 403 184,00 грн за поставку товару.

При цьому матеріали справи не містять допустимих доказів поставки товару в повному обсязі зі сторони відповідача.

Суд зауважує, що в силу приписів ст. ст. 13, 14 ГПК України позивач визначає межі позовних вимог, предмет та підстави позову, тому суд не вбачає порушень інтересів відповідача у випадку пред`явлення позовних вимог на суму 200 000,00 грн.

Тобто, позивачем визнано факт часткової поставки товару згідно відомостей внутрішнього бухгалтерського обліку.

Також, долучена до матеріалів справи накладна №1 від 08.05.2021 року (т. 1 а.с. 40) підписана зі сторони відповідача, що підтверджує волевиявлення на передачу товару (дошка дубова обрізна) вартістю 203 184,00 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн боргу за Договором поставки № 26/04 від 26.04.2021 року правомірною та обґрунтованою.

При цьому, ухвалою суду від 28.09.2022 року закрито провадження у справі № 902/688/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 100 000,00 грн боргу за договором поставки № 26/04 від 26.04.2021 року.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 100 000,00 грн заборгованості за Договором поставки № 26/04 від 26.04.2021 року.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 42 902,52 грн інфляційних втрат, 6 526,03 грн 3% річних, 16 635,62 грн пені та 14 000,00 грн штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З приводу початку перебігу прострочення суд враховує, що згідно п. 1.3. Договору ФОП Король О.П. зобов`язаний був поставити товар до 10.06.2021 року згідно платіжного доручення №3213 від 11.05.2021 року; до 24.06.2021 року згідно платіжного доручення №3269 від 24.05.2021 року.

Тому, прострочення мало місце починаючи з 11.06.2021 року та 25.06.2021 року відповідно.

Отже, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних за кожним платежем, початок періоду нарахування самостійно визначено позивачем з 21.06.2021 та 03.07.2021 рр., що відповідає ст. ст. 13, 14 ГПК України та не порушує інтересів відповідача.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України (Постанова ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, Постанова КГС ВС від 26.05.2022 року у cправі № 902/186/21).

Тому, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 35 річних за фактом прострочення поставки товару та не повернення переплати зі сторони відповідача.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних та інфляційних втрат помилок не виявлено, у зв`язку з чим вимоги позову в частині стягнення 42 902,52 грн інфляційних втрат, 6 526,03 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги щодо стягнення 16 635,62 грн пені та 14 000,00 грн штрафу.

Судом встановлено, що відповідно п. 4.1 Договору у разі невиконання Постачальником п. 1.1 Договору, він зобов`язаний протягом 7 календарних днів, з моменту отримання повної суми коштів, визначеної в п. 2.1 Договору повернути Покупцю кошти, отримані, відповідно до умов договору.

За несвоєчасне виконання Постачальником п. 4.1 Договору він зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

За прострочення понад 30 днів, виконання не грошового зобов`язання (поставки) передбаченої п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язаний оплатити Покупцю 7% штрафу від суми недопоставленого товару (п. 4.3 Договору).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача штрафу є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Отже, вимоги позову в частині стягнення 14 000,00 грн штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відносно обґрунтованості нарахування пені в сумі 16 635,62 грн суд зазначає, що згідно положень укладеного сторонами договору нарахування пені передбачено виключно у випадку порушення строків виконання пункту 1.1 Договору поставки, що випливає буквального змісту п. п. 4.1., 4.2. Договору поставки №26/04 від 26.04.2021 року.

До тлумачень договору суд застосовує принцип Сontra Proferentem (від лат. verba fortius accipiuntur contra proferentem) - слова у договорі слід тлумачити проти того, хто їх написав.

Позиції щодо принципу Contra Proferentem вже були підтримані Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 2 травня 2018 р. у справі №910/16011/17.

Строки поставки товару врегульовано також пунктом 3.1 Договору, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачем перераховано кошти в якості передплати за доставку товару, що підпадає під дефініцію пункту 1.3 Договору.

Суд зауважує, що визначена п. 4.2. Договору відповідальність у формі пені не поширює своє застосування на пункт 3.1 Договору.

Тому, вимоги позивача не ґрунтуються на узгоджених нормах договору поставки.

Враховуючи викладене, у задоволенні 16 635,62 грн пені слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" підлягають задоволенню судом частково.

Стосовно вирішення питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання, згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України та на підставі клопотання представника позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" (вул. Січових Стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053, код - 40103391) 100 000,00 грн - заборгованості за недопоставлений товар за Договором поставки № 26/04 від 26.04.2021 року, 42 902,52 грн - інфляційних втрат, 6 526,03 грн - 3% річних, 14 000,00 грн - штрафу.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКОГРУП" (вул. Січових Стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053, код - 40103391) в частині стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) 16 635,62 грн - пені.

4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 13.10.2022 року о 09:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, зал № 1).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник рішення надіслати на офіційні електронні адреси сторін, за їх відсутності - рекомендованим листом (позивачу - примірник рішення, скріплений гербовою печаткою суду), з повідомлення про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв`язку за наступною адресою: представнику ТОВ "НІКОГРУП" - sanyavvva@gmail.com, представнику відповідача Дудіну Л.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03 жовтня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Січових Стрільців, буд. 21, м. Київ, 04053)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1)