Рішення

від 04.10.2022 по справі 910/6954/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2022Справа № 910/6954/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до відповідача: Акціонерного товариства "РВС БАНК"

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс"

про стягнення 147 408,08 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "РВС БАНК" про стягнення грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 147 408,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №01-250030-22, в частині встановлення та налагодження програмного забезпечення керування друком, а також в частині підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого П3 SafeQ з встановленням зчитувачів магнітної картки 125 кГц та доданням відповідних ліцензій, що стало підставою для стягнення з відповідача, як гаранта згідно банківської гарантії №1048-22Г від 17.02.2022 (з урахуванням змін до гарантії), суми забезпечувального зобов`язання.

Ухвалою від 04.08.2022 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс".

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що принципалом було повідомлено гаранта про припинення шляхом одностороннього розірвання основного зобов`язання за договором про надання послуг №01-250030-22, внаслідок чого гарантом було відмовлено бенефіціару у задоволенні його вимоги. Повторної вимоги від позивача відповідачу не надходило.

Позивачем у відповіді на відзив проти правової позиції відповідача було надано заперечення, оскільки станом на момент направлення гаранту вимоги основний договір розірвано ще не було. До того, відповідні обставини не є підставою для відмови у виплаті суми гарантії.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав на відсутність підстав для задоволення позову.

Третьою особою пояснень по справі надано не було, проте ухвалу про відкриття провадження по справі отримано 10.08.2022, що підтверджується поштовим повідомленням №0105492650540.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 Акціонерним товариством "РВС БАНК" (гарант) було видано Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (бенефіціар) гарантію виконання зобов`язань №1048-22Г, за умовами якої гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 122960,90 грн. у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором.

Згідно змісту гарантії гаранта проінформовано про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" - принципал та бенефіціар мають намір укласти договір 79810000-5 "Друкарські послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсінг), згідно тендерної документації №250030/01/22 від 15.12.2021, за закупівлею « 79810000-5 Друкарські послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг)» (основне зобов`язання).

За умовами банківської гарантії гарант протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги зобов`язується сплатити бенефіціару грошову суму і гарантії. За письмовою згодою бенефіціара можуть бути внесені зміни до цієї гарантії шляхом направлення гарантом повідомлення із зазначенням змін до умов гарантії за 20 банківських днів до передбачуваної дати набрання чинності відповідними змінами. Зміни набувають чинності після отримання від бенефіціара повідомлення про прийняття запропонованих змін. У разі продовження строку дії договору принципал зобов`язаний продовжиш строк дії банківської гарантії на строк продовження строку дії договору. У разі порушення гарантом свого обов`язку, його відповідальність не обмежується сумою гарантії Ця гарантія набирає чинності з моменту її видачі і залишається дійсною до « 01» березня 2023 року та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період. У разі припинення дії гарантії вона втрачає силу незалежно від того, буде вона повернена гарантові чи ні. Ця гарантія є безвідкличною та безумовною. В разі повернення бенефіціаром оригіналу гарантії до гаранта, дана гарантія буде анульована.

10.03.2022 внесено зміни до гарантії №1048-22Г, згідно яких гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 147 408,08 грн. у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором. Також визначено, що гарантія залишається дійсною до 11.05.2023.

01.04.2022 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" (виконавець) було укладено договір про надання послуг №01-250030-22, за умовами п.1.1 якого предмет закупівлі (ДК 021:2015): 79810000-5 Друкарські послуги Забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг).

Згідно п.1.2 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 виконавець зобов`язується надати послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг) за ціною, в обсягах згідно з договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належно надані послуги.

Ціна договору складається із загальної вартості наданих послуг (п.2.1 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

У п.2.2 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 вказано, що ціна договору, становить 2 456 801,28 грн, крім того, ПДВ 20% - 491 360,26 грн. Всього з ПДВ 2 948 161,54 грн. (відповідно до додатку №2 договору).

Відповідно до п.3.6 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 за надані виконавцем послуги замовник здійснює оплату щомісячно протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та за наданим виконавцем (після підписання замовником таких актів приймання-передачі наданих послуг) рахунком, а також за умови, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

У п.4.1 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 виконавець надає послуги протягом 24 місяців з дати укладення договору, але не пізніше 01.03.2023 (залежно від того, яка дата настане раніше). Місце (-я) обслуговування (надання послуг) - згідно з Додатком № 1 до Договору. Виконавець повинен надати визначені договором послуги, дотримуючись завдання Замовника, інших умов договору, вимог чинного законодавства України з питань надання такого роду послуг.

Пунктами 4.5 -4.7 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 визначено, що звітним періодом за цим договором є календарний місяць. Виконавець щомісячно, не пізніше 6-го (шостого) числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акти зняття показників лічильників та акти приймання-передачі наданих послуг окремо по кожному територіальному управлінню обслуговування мережі та ВП «Будівництво і ремонт». Виконавець надсилає 2 примірника підписаних актів та актів зняття показників лічильників за наступними адресами:

НЕК «Укренерго» Північне територіальне управління обслуговування мережі (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2);

НЕК «Укренерго» Південне територіальне управління обслуговування мережі (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 11);

НЕК «Укренерго» Західне територіальне управління обслуговування мережі (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Свенціцького, 2);

НЕК «Укренерго» Східне територіальне управління обслуговування мережі (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14);

НЕК «Укренерго» ВП «Будівництво і ремонт» (23222, Вінницька обл., Вінницький район, с. Якушинці, вул. Барвінкова, 5).

У випадку відсутності у замовника претензій щодо наданих виконавцем послуг, замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання актів підписує акти та протягом 5 (п`яти) робочих днів повертає підписаний примірник акту виконавцю.

Обсяг надання послуг (кількість копій формату А4) за всіма наданими актами по кожному територіальному управлінню обслуговування мережі та по ВП «Будівництво і ремонт» протягом строку надання послуг не повинен перевищувати загальної кількості копій, яка визначена в додатках №1, 2 до договору.

У додатку №1 до договору визначено, що виконавець зобов`язаний в тижневий термін після отримання від замовника доступу до серверного обладнання встановити та налагодити програмне забезпечення керування друком. Впродовж місяця після заключення договору виконати підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого ліцензійного ПЗ SafeQ) з ставленням зчитувачів магнітної карти 125 кГц та доданням відповідних ліцензій; або надання та а провадження альтернативного ПЗ на всі поверхові БФП даного договору.

Згідно п.10.1 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору)), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п.10.2 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 03.05.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.11.1 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

Згідно п.12.4 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 розірвання договору здійснюється за згодою сторін, за винятком випадків, передбачених цим договором.

У п.12.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши виконавцю повідомлення про розірвання. Якщо виконавець порушив (не виконав/неналежно виконав) умови договору, замовник не відшкодовує витрати/збитки виконавцю у зв`язку з таким розірванням.

Надсилання повідомлення замовником про розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі на адресу виконавця зазначену в договорі. Виконавець на адресу якого відправлено повідомлення про розірвання договору вважається повідомленим, а договір вважається розірваним після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення замовником. Ризики неотримання листа, направленого на адресу виконавця, зазначену в договорі, несе виконавець (п.12.6 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

Проте, за твердженнями позивача, третя особа свої обов`язки за договором №01-250030-22 від 01.04.2022 взагалі не виконувала, передбачені послуги не надавала, що стало підставою для направлення 17.05.2022 на адресу відповідача, як гаранта, вимоги про сплату коштів за гарантією виконання зобов`язань №1048-22Г від 17.02.2022 (опис вкладення у цінний лист від 17.05.2022, фіскальний чек від 17.05.2022).

19.05.2022 позивач, посилаючись на невиконання третьою особою своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, керуючись п.п.12.5, 12.6 вказаного правочину направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" повідомлення про розірвання договору (фіскальний чек від 19.05.2022).

Листом №434/22БГ від 01.06.2022 Акціонерним товариством "РВС БАНК" було повідомлено бенефіціара про відсутність правових підстав для сплати коштів за гарантією, оскільки принципалом листом від 21.04.2022 було повідомлено замовника про наявність обставин, які ускладнюють та унеможливлюють надання послуг за договором, а також припинення дії основного зобов`язання.

Наразі, за твердженнями позивача, відмова відповідача у сплаті суми банківської гарантії є неправомірною та безпідставною, з огляду на настання гарантійного випадку, а отже, і виникнення у гаранта відповідного обов`язку незалежно від припинення основного зобов`язання. Означені обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті від обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми банківської гарантії повинно бути доведено суду обставини виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків із забезпечення виконання зобов`язання, обставини порушення принципалом основного зобов`язання, виникнення у гаранта обов`язку сплатити суму банківської гарантії, строк виконання якого настав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, так як законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України ).

Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України , статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами першою, другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20, від 18.08.2022 по справі №910/1674/20).

Поряд з цим об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 відзначила, що при вирішенні спору про існування гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить в першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Тобто, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/3500/19).

Як було встановлено судом вище, 17.02.2022 Акціонерним товариством "РВС БАНК" (гарант) було видано Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (бенефіціар) гарантію виконання зобов`язань №1048-22Г.

Вказаною гарантією забезпечувалось виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" за договором про надання послуг "Друкарські послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсінг), згідно тендерної документації №250030/01/22 від 15.12.2021, за закупівлею « 79810000-5 Друкарські послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг)».

Відповідний правочину (основне зобов`язання) було укладено між позивачем та третьою особою 01.04.2022.

Згідно п.1.2 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 виконавець зобов`язується надати послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг) за ціною, в обсягах згідно з договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належно надані послуги.

У п.4.1 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 виконавець надає послуги протягом 24 місяців з дати укладення договору, але не пізніше 01.03.2023 (залежно від того, яка дата настане раніше). Місце (-я) обслуговування (надання послуг) - згідно з Додатком № 1 до Договору. Виконавець повинен надати визначені договором послуги, дотримуючись завдання Замовника, інших умов договору, вимог чинного законодавства України з питань надання такого роду послуг.

Пунктами 4.5 -4.7 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 визначено, що звітним періодом за цим договором є календарний місяць. Виконавець щомісячно, не пізніше 6-го (шостого) числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акти зняття показників лічильників та акти приймання-передачі наданих послуг окремо по кожному територіальному управлінню обслуговування мережі та ВП «Будівництво і ремонт». Виконавець надсилає 2 примірника підписаних актів та актів зняття показників лічильників за наступними адресами:

НЕК «Укренерго» Північне територіальне управління обслуговування мережі (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2);

НЕК «Укренерго» Південне територіальне управління обслуговування мережі (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 11);

НЕК «Укренерго» Західне територіальне управління обслуговування мережі (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Свенціцького, 2);

НЕК «Укренерго» Східне територіальне управління обслуговування мережі (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14);

НЕК «Укренерго» ВП «Будівництво і ремонт» (23222, Вінницька обл., Вінницький район, с. Якушинці, вул. Барвінкова, 5).

У додатку №1 до договору визначено, що виконавець зобов`язаний в тижневий термін після отримання від замовника доступу до серверного обладнання встановити та налагодити програмне забезпечення керування друком. Впродовж місяця після заключення договору виконати підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого ліцензійного ПЗ SafeQ) з ставленням зчитувачів магнітної карти 125 кГц та доданням відповідних ліцензій; або надання та а провадження альтернативного ПЗ на всі поверхові БФП даного договору.

Отже, виходячи з умов укладеного між позивачем та третьою особою договору, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язань налагодження програмного забезпечення керування друком та з підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого ліцензійного ПЗ SafeQ) з ставленням зчитувачів магнітної карти 125 кГц та доданням відповідних ліцензій; або надання та впровадження альтернативного ПЗ на всі поверхові БФП даного договору, настав.

При цьому, останнє повинно було бути виконано протягом одного місяця після укладення договору.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що надання послуг за договором №01-250030-22 від 01.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" навіть не розпочиналось. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Наразі, судом враховано наявний в матеріалах справи лист №22/21/3 від 21.04.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс", в якому виконавець повідомив замовника про необхідність розірвання договору через неможливість його виконання, оскільки виникли обставини непереборної сили - військова агресія Російської Федерації.

Оцінюючи зміст вказаного листа в контексті встановлення обставин порушення виконавцем своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, судом враховано, що фактично у вказаному повідомленні виконавцем підтверджено обставини ненадання послуг за укладеним правочином. Одночасно, з приводу посилання на обставини непереборної сили, як на підставі для звільнення виконавця від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, суд зауважує, що у ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п.10.1 договору №01-250030-22 від 01.04.2022 якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору)), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п.10.2 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

Дійсно, Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, фактично третьою особою було прийнято на себе обов`язки за договором про надання послуг вже після початку військової агресії Російської Федерації проти України.

До того ж, умовами договору чітко визначено порядок дій контрагентів у разі настання форс-мажору, зокрема, погоджено, що про відповідні обставини та неможливість виконання своїх обов`язків внаслідок їх настання сторона повинна повідомити іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Тоді як у даному випадку третьою особою про вказані обставини та виникнення ускладнень в наданні послуг було повідомлено лише листом №22/21/3 від 21.04.2022, тобто, через двадцять днів після укладання договору про надання послуг.

Отже, у даному випадку, за висновками суду, лист №22/21/3 від 21.04.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс", в якому виконавець повідомив замовника про необхідність розірвання договору через неможливість його виконання не нівелює обставин невиконання третьою особою своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, а отже і факту настання гарантійного випадку, як підстави для виникнення у бенефіціара права вимоги до гаранта.

Як було встановлено вище, 10.03.2022 внесено зміни до гарантії №1048-22Г, згідно яких гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 147 408,08 грн. у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором. Також визначено, що гарантія залишається дійсною до 11.05.2023.

Одночасно, 17.05.2022 на адресу відповідача, як гаранта, позивачем було направлено вимогу про сплату коштів за гарантією виконання зобов`язань №1048-22Г від 17.02.2022 (опис вкладення у цінний лист від 17.05.2022, фіскальний чек від 17.05.2022).

Тобто, з наведеного полягає, що бенефіціар звернувся до гаранта у період чинності гарантійного зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для сплати гарантійного платежу, оскільки принципалом було повідомлено гаранта про припинення шляхом одностороннього розірвання основного зобов`язання за договором про надання послуг №01-250030-22, внаслідок чого гарантом було відмовлено бенефіціару у задоволенні його вимоги, а повторної вимоги від позивача відповідачу не надходило, суд зазначає таке.

Як уже наголошувалось, гарантія є способом забезпечення основного зобов`язання. Як правило умови видачі гарантії, зокрема визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від основного зобов`язання. Проте у статті 562 Цивільного кодексу України закріплений принцип незалежності гарантії від основного зобов`язання.

Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Подібні положення містяться і у підпункті 9 пункту 3 Розділу І «Загальні положення» Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року, відповідно до якого (у чинній редакції) зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Суть закріпленого у зазначених нормах чинного законодавства принципа полягає у тому, що зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму не залежить від основного договору. Тобто зміна (збільшення / зменшення) основного зобов`язання, його припинення або недійсність, а також заміна боржника в основному зобов`язанні не впливають ні на чинність гарантії, ні на зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму по гарантії. Отже гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов`язання. Підставою для відмови у задоволення вимог бенефіціара можуть бути виключно обставини, пов`язані з невиконання ним умов самої гарантії (ненадання вказаних у гарантії документів, невідповідність наданих документів змісту гарантії тощо).

Відповідно до частини другої 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Згідно з частиною другою статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Отже підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 04.03.2021 по справі №910/3500/19.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень 562 - 565 Цивільного кодексу України, що регулюють такий спосіб забезпечення основного зобов`язання як гарантія, щодо правової природи гарантії та її особливостей, викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 904/1156/19.

Дійсно, судом було встановлено, що 19.05.2022 позивач, посилаючись на невиконання третьою особою своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, керуючись п.п.12.5, 12.6 вказаного правочину направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" повідомлення про розірвання договору (фіскальний чек від 19.05.2022).

Судом вказувалось, що у п.12.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши виконавцю повідомлення про розірвання. Якщо виконавець порушив (не виконав/неналежно виконав) умови договору, замовник не відшкодовує витрати/збитки виконавцю у зв`язку з таким розірванням.

Надсилання повідомлення замовником про розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі на адресу виконавця зазначену в договорі. Виконавець на адресу якого відправлено повідомлення про розірвання договору вважається повідомленим, а договір вважається розірваним після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення замовником. Ризики неотримання листа, направленого на адресу виконавця, зазначену в договорі, несе виконавець (п.12.6 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

Тобто, виходячи з того, що позивачем та третьою особою було досягнуто згоди щодо наявності у замовника права в односторонньому порядку розірвати договір, враховуючи, що відповідне право було реалізоване замовником шляхом направлення 19.05.2022, договір №01-250030-22 від 01.04.2022 вважається розірваним після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення замовником.

Проте, у даному випадку, з огляду на приписи ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України припинення шляхом розірвання основного зобов`язання ніяким чином не вказує на виникнення у гаранта права на відмову у виплаті гарантійного платежу, оскільки відповідне суперечить самій правовій суті гарантії, як способу забезпечення зобов`язання. У даному випадку підлягає застосуванню норма частини 3 вказаної статті, згідно якої якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

Вище судом було встановлено, що листом №434/22БГ від 01.06.2022 Акціонерним товариством "РВС БАНК" було повідомлено бенефіціара про відсутність правових підстав для сплати коштів за гарантією, оскільки принципалом листом від 21.04.2022 було повідомлено замовника про наявність обставин, які ускладнюють та унеможливлюють надання послуг за договором, а також припинення дії основного зобов`язання.

Надаючи оцінку змісту вказаного листа в контексті приписів ст.565 Цивільного кодексу України, суд зауважує, що фактично останній не є повідомленням у розумінні частини 3 вказаної статті, а є відмовою гаранта від сплати банківської гарантії.

Проте, відповідачем підстав для відмови гаранта у виплаті суми гарантії на вимогу бенефіціара, які визначено у ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України, не доведено.

Одночасно, посилання відповідача на те, що бенефіціаром не було направлено повторної вимоги до гаранта також не свідчать про наявність достатніх підстав для відмови в задоволенні позову.

Вказані висновки суду ґрунтуються на тому, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Водночас під правовим пуризмом у практиці Європейського суду з прав людини розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України"). Про доцільність застосування такого принципу неодноразово зазначалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2022 по справі №910/6552/20, від 08.06.2022 по справі №904/2032/16 (904/1194/21).

Судом враховано, що у ч.3 ст.565 Цивільного кодексу України вказано, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Проте, наведена норма не визначає строку задоволення такої вимоги, як і не визначає, що правовим наслідком її не надсилання в досудовому порядку може стати виникнення у гаранта права на відмову в задоволенні вимоги кредитора. Відмова в задоволенні позову лише з підстави не направлення повторної вимоги до гаранта могла призвести до правового пуризму і, як наслідок, порушення права заявника на справедливий судовий розгляд та ефективний судовий захист.

У даному випадку, суд дійшов висновку, що бенефіціаром було реалізоване право на отримання задоволення своїх кредиторських вимог після неправомірної відмови гаранта від виконання вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", шляхом подачі позову до суду.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "РВС БАНК" про стягнення грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 147 408,08 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "РВС БАНК" про стягнення грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 147 408,08 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "РВС БАНК" (04071, місто Київ, вул. Введенська, будинок 29/58, ЄДРПОУ 39849797) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, ЄДРПОУ 00100227) грошові кошти за банківською гарантією в розмірі 147 408 (сто сорок сім тисяч чотириста вісім) грн 08 коп. та судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 04.10.2022.

Суддя В.В. Князьков