Постанова

від 09.02.2023 по справі 910/6954/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. Справа № 910/6954/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "РВС БАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022

у справі № 910/6954/22 (суддя В.В. Князьков)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Акціонерного товариства "РВС БАНК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс"

про стягнення 147 408,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "РВС БАНК" (надалі - АТ "РВС БАНК", відповідач) про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 147 408,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технософтсервіс" прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг № 01-250030-22, в частині встановлення та налагодження програмного забезпечення керування друком, а також в частині підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого П3 SafeQ з встановленням зчитувачів магнітної картки 125 кГц та доданням відповідних ліцензій, що стало підставою для стягнення з відповідача, як гаранта згідно банківської гарантії № 1048-22Г від 17.02.2022 (з урахуванням змін до гарантії), суми забезпечувального зобов`язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 позов задоволено; стягнуто з АТ "РВС БАНК" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" грошові кошти за банківською гарантією в розмірі 147 408,08 грн та судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач за гарантією № 1048-22Г від 17.02.2022 прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання щодо виплати позивачеві грошових коштів у розмірі 147 408,08 грн, а в зв`язку з настанням гарантійного випадку, а саме: невиконанням принципалом зобов`язань за договором про надання послуг № 01-250030-22 не виплатив на вимогу позивача суми забезпечувального зобов`язання.

Не погодившись погоджуючись із вищезазначеним рішенням, АТ "РВС БАНК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач наголошував на тому, що основне зобов`язання припинено у зв`язку із розірванням договору про надання послуг № 01-250030-22, відтак у задоволенні вимоги позивача про виплату суми гарантії було відмовлено. Водночас повторну вимогу направлено не було.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6954/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги АТ "РВС БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.11.2022 матеріали справи № 910/6954/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 апеляційну скаргу АТ "РВС БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

05.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 поновлено АТ "РВС БАНК" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "РВС БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22; розгляд апеляційної скарги АТ "РВС БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що банк отримав вимогу позивача до моменту розірвання договору, а тому підстав для відмови у її виплаті не було.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2022 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (замовник за договором) та ТОВ "Технософтсервіс" (виконавець за договором) було укладено договір про надання послуг № 01-250030-22 (далі - договір), предметом якого є: закупівлі (ДК 021:2015): 79810000-5 Друкарські послуги Забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг).

Згідно з п. 1.2 договору виконавець зобов`язується надати послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг) за ціною, в обсягах згідно з договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належно надані послуги.

Ціна договору складається із загальної вартості наданих послуг (п. 2.1 договору).

У п. 2.2 договору вказано, що ціна договору становить 2 456 801,28 грн, крім того, ПДВ 20% - 491 360,26 грн. Всього з ПДВ 2 948 161,54 грн (відповідно до додатку № 2 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору за надані виконавцем послуги замовник здійснює оплату щомісячно протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та за наданим виконавцем (після підписання замовником таких актів приймання-передачі наданих послуг) рахунком, а також за умови, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

У п. 4.1 договору зазначено, що виконавець надає послуги протягом 24 місяців з дати укладення договору, але не пізніше 01.03.2023 (залежно від того, яка дата настане раніше). Місце (-я) обслуговування (надання послуг) - згідно з додатком № 1 до договору. Виконавець повинен надати визначені договором послуги, дотримуючись завдання замовника, інших умов договору, вимог чинного законодавства України з питань надання такого роду послуг.

Пунктами 4.5 - 4.7 договору визначено, що звітним періодом за цим договором є календарний місяць. Виконавець щомісячно, не пізніше 6-го (шостого) числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акти зняття показників лічильників та акти приймання-передачі наданих послуг окремо по кожному територіальному управлінню обслуговування мережі та ВП «Будівництво і ремонт». Виконавець надсилає 2 примірника підписаних актів та актів зняття показників лічильників за наступними адресами:

НЕК «Укренерго» Північне територіальне управління обслуговування мережі (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2);

НЕК «Укренерго» Південне територіальне управління обслуговування мережі (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 11);

НЕК «Укренерго» Західне територіальне управління обслуговування мережі (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Свенціцького, 2);

НЕК «Укренерго» Східне територіальне управління обслуговування мережі (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14);

НЕК «Укренерго» ВП «Будівництво і ремонт» (23222, Вінницька обл., Вінницький район, с. Якушинці, вул. Барвінкова, 5).

У випадку відсутності у замовника претензій щодо наданих виконавцем послуг, замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання актів підписує акти та протягом 5 (п`яти) робочих днів повертає підписаний примірник акту виконавцю.

Обсяг надання послуг (кількість копій формату А4) за всіма наданими актами по кожному територіальному управлінню обслуговування мережі та по ВП «Будівництво і ремонт» протягом строку надання послуг не повинен перевищувати загальної кількості копій, яка визначена в додатках №1, 2 до договору.

У додатку № 1 до договору визначено, що виконавець зобов`язаний в тижневий термін після отримання від замовника доступу до серверного обладнання встановити та налагодити програмне забезпечення керування друком. Впродовж місяця після заключення договору виконати підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого ліцензійного ПЗ SafeQ) з ставленням зчитувачів магнітної карти 125 кГц та доданням відповідних ліцензій; або надання та а провадження альтернативного ПЗ на всі поверхові БФП даного договору.

Згідно з п. 10.1 договору якщо внаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору)), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 10.2 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 03.05.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 11.1 договору).

Згідно з п. 12.4 договору розірвання договору здійснюється за згодою сторін, за винятком випадків, передбачених цим договором.

У п. 12.5 договору визначено, що замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши виконавцю повідомлення про розірвання. Якщо виконавець порушив (не виконав/неналежно виконав) умови договору, замовник не відшкодовує витрати/збитки виконавцю у зв`язку з таким розірванням.

Надсилання повідомлення замовником про розірвання договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі на адресу виконавця зазначену в договорі. Виконавець на адресу якого відправлено повідомлення про розірвання договору вважається повідомленим, а договір вважається розірваним після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення замовником. Ризики неотримання листа, направленого на адресу виконавця, зазначену в договорі, несе виконавець (п.12.6 договору).

17.02.2022 АТ "РВС БАНК" (гарант) було видано ПрАТ "НЕК "Укренерго" (бенефіціар) гарантію виконання зобов`язань № 1048-22Г, за умовами якої гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором.

Згідно змісту гарантії гаранта проінформовано про те, що ТОВ "Технософтсервіс" - принципал та бенефіціар мають намір укласти договір 79810000-5 "Друкарські послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсінг), згідно тендерної документації № 250030/01/22 від 15.12.2021, за закупівлею « 79810000-5 Друкарські послуги забезпечення функціонування офісної інфраструктури друкуючого обладнання в Північному, Південному, Західному, Східному територіальних управлінь обслуговування мережі та РЦОМ (аутсорсинг)» (основне зобов`язання).

За умовами банківської гарантії гарант протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги зобов`язується сплатити бенефіціару грошову суму гарантії. За письмовою згодою бенефіціара можуть бути внесені зміни до цієї гарантії шляхом направлення гарантом повідомлення із зазначенням змін до умов гарантії за 20 банківських днів до передбачуваної дати набрання чинності відповідними змінами. Зміни набувають чинності після отримання від бенефіціара повідомлення про прийняття запропонованих змін. У разі продовження строку дії договору принципал зобов`язаний продовжити строк дії банківської гарантії на строк продовження строку дії договору. У разі порушення гарантом свого обов`язку, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. Ця гарантія набирає чинності з моменту її видачі і залишається дійсною до « 01» березня 2023 року та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана гарантом у цей період. У разі припинення дії гарантії вона втрачає силу незалежно від того, буде вона повернена гарантові чи ні. Ця гарантія є безвідкличною та безумовною. В разі повернення бенефіціаром оригіналу гарантії до гаранта, дана гарантія буде анульована.

10.03.2022 внесено зміни до гарантії № 1048-22Г, згідно яких гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 147 408,08 грн у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором. Також визначено, що гарантія залишається дійсною до 11.05.2023.

За твердженнями позивача, третя особа свої обов`язки за договором №01-250030-22 від 01.04.2022 взагалі не виконала, передбачені послуги не надала, що стало підставою для направлення 17.05.2022 на адресу відповідача, як гаранта, вимоги про сплату коштів за гарантією виконання зобов`язань № 1048-22Г від 17.02.2022 (опис вкладення у цінний лист від 17.05.2022, фіскальний чек від 17.05.2022).

19.05.2022 позивач, посилаючись на невиконання третьою особою своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, керуючись п.п.12.5, 12.6 вказаного договору, направив на адресу ТОВ "Технософтсервіс" повідомлення про розірвання договору.

Листом № 434/22БГ від 01.06.2022 АТ "РВС БАНК" було повідомлено бенефіціара про відсутність правових підстав для сплати коштів за гарантією, оскільки принципалом листом від 21.04.2022 було повідомлено замовника про наявність обставин, які ускладнюють та унеможливлюють надання послуг за договором, а також припинення дії основного зобов`язання.

Посилаючись на незаконну відмову банку сплатити на користь позивача суму гарантійного платежу у розмірі 147 408,08 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі банківської гарантії.

Особливості регулювання вказаних правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 ЦК України, положеннями глави 22 ГК України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Статтею 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

За приписами ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії ( ч. 1 ст. 563 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Положеннями ч. 1 ст. 565 ЦК України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання щодо виплати позивачу суми гарантії у разі невиконання (неналежного виконання) умов договору про надання послуг.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У додатку № 1 до договору визначено, що виконавець зобов`язаний в тижневий термін після отримання від замовника доступу до серверного обладнання встановити та налагодити програмне забезпечення керування друком. Впродовж місяця після заключення договору виконати підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого ліцензійного ПЗ SafeQ) з ставленням зчитувачів магнітної карти 125 кГц та доданням відповідних ліцензій; або надання та а провадження альтернативного ПЗ на всі поверхові БФП даного договору.

Отже, виходячи з умов укладеного між позивачем та третьою особою договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк виконання зобов`язань налагодження програмного забезпечення керування друком та з підключення БФП WC 5335 Управління Північного ТУОМ та двох БФП 7030 та 5335 м. Вишневе до існуючого ліцензійного ПЗ SafeQ) з ставленням зчитувачів магнітної карти 125 кГц та доданням відповідних ліцензій; або надання та впровадження альтернативного ПЗ на всі поверхові БФП даного договору, настав.

При цьому, останнє повинно було бути виконано протягом одного місяця після укладення договору.

Листом №22/21/3 від 21.04.2022 ТОВ "Технософтсервіс" повідомив замовника про необхідність розірвання договору через неможливість його виконання, оскільки виникли обставини непереборної сили - військова агресія Російської Федерації.

Оцінюючи зміст вказаного листа в контексті встановлення обставин порушення виконавцем своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, судом враховано, що фактично у вказаному повідомленні виконавцем підтверджено обставини ненадання послуг за укладеним правочином. Одночасно, з приводу посилання на обставини непереборної сили, як на підставі для звільнення виконавця від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, суд зауважує, що у ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п. 10.1 договору якщо унаслідок дії непереборної сили, інших форс-мажорних обставин (техногенного, природного / соціально-політичного / військового характеру / обставин юридичного форс-мажору (дія рішення органів державної влади, органів / установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору)), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п.10.2 договору №01-250030-22 від 01.04.2022).

Так, Торгово-промисловою палатою України на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, фактично третьою особою було прийнято на себе обов`язки за договором про надання послуг вже після початку військової агресії Російської Федерації проти України.

До того ж, умовами договору чітко визначено порядок дій контрагентів у разі настання форс-мажору, зокрема, погоджено, що про відповідні обставини та неможливість виконання своїх обов`язків внаслідок їх настання сторона повинна повідомити іншу сторону протягом 5 календарних днів з дати їх виникнення.

Тоді як у даному випадку третьою особою про вказані обставини та виникнення ускладнень в наданні послуг було повідомлено лише листом №22/21/3 від 21.04.2022, тобто, через двадцять днів після укладання договору про надання послуг.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист № 22/21/3 від 21.04.2022 ТОВ "Технософтсервіс", в якому виконавець повідомив замовника про необхідність розірвання договору через неможливість його виконання не нівелює обставин невиконання третьою особою своїх обов`язків за договором №01-250030-22 від 01.04.2022, а отже і факту настання гарантійного випадку, як підстави для виникнення у бенефіціара права вимоги до гаранта.

Як було встановлено вище, 10.03.2022 внесено зміни до гарантії №1048-22Г, згідно яких гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму 147 408,08 грн у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором. Також визначено, що гарантія залишається дійсною до 11.05.2023.

Одночасно, 17.05.2022 на адресу відповідача, як гаранта, позивачем було направлено вимогу про сплату коштів за гарантією виконання зобов`язань №1048-22Г від 17.02.2022 (опис вкладення у цінний лист від 17.05.2022, фіскальний чек від 17.05.2022).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, бенефіціар звернувся до гаранта у період чинності гарантійного зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для сплати гарантійного платежу, оскільки принципалом було повідомлено гаранта про припинення шляхом одностороннього розірвання основного зобов`язання за договором про надання послуг, внаслідок чого гарантом було відмовлено бенефіціару у задоволенні його вимоги, а повторної вимоги від позивача відповідачу не надходило, суд зазначає наступне.

Статтею 562 ЦК України встановлено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Суть закріпленого у зазначених нормах чинного законодавства принципа полягає у тому, що зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму не залежить від основного договору. Тобто зміна (збільшення / зменшення) основного зобов`язання, його припинення або недійсність, а також заміна боржника в основному зобов`язанні не впливають ні на чинність гарантії, ні на зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму по гарантії. Отже гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов`язання. Підставою для відмови у задоволення вимог бенефіціара можуть бути виключно обставини, пов`язані з невиконання ним умов самої гарантії (ненадання вказаних у гарантії документів, невідповідність наданих документів змісту гарантії тощо).

Отже підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19.

При цьому, виходячи з того, що позивачем та третьою особою було досягнуто згоди щодо наявності у замовника права в односторонньому порядку розірвати договір, враховуючи, що відповідне право було реалізоване замовником шляхом направлення 19.05.2022, договір № 01-250030-22 від 01.04.2022 вважається розірваним після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення замовником.

Проте, у даному випадку, з огляду на приписи ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України припинення шляхом розірвання основного зобов`язання ніяким чином не вказує на виникнення у гаранта права на відмову у виплаті гарантійного платежу, оскільки відповідне суперечить самій правовій суті гарантії, як способу забезпечення зобов`язання. У даному випадку підлягає застосуванню норма частини 3 вказаної статті, згідно якої якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.

Вище судом було встановлено, що листом №434/22БГ від 01.06.2022 Акціонерним товариством "РВС БАНК" було повідомлено бенефіціара про відсутність правових підстав для сплати коштів за гарантією, оскільки принципалом листом від 21.04.2022 було повідомлено замовника про наявність обставин, які ускладнюють та унеможливлюють надання послуг за договором, а також припинення дії основного зобов`язання.

Надаючи оцінку змісту вказаного листа в контексті приписів ст. 565 Цивільного кодексу України, суд зауважує, що фактично останній не є повідомленням у розумінні частини 3 вказаної статті, а є відмовою гаранта від сплати банківської гарантії.

Проте, відповідачем підстав для відмови гаранта у виплаті суми гарантії на вимогу бенефіціара, які визначено у ч.1 ст. 565 Цивільного кодексу України, не доведено.

Одночасно, посилання апелянта на те, що бенефіціаром не було направлено повторної вимоги до гаранта також не свідчать про наявність достатніх підстав для відмови в задоволенні позову.

Вказані висновки суду ґрунтуються на тому, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).

Судом враховано, що у ч. 3 ст. 565 Цивільного кодексу України вказано, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Проте, наведена норма не визначає строку задоволення такої вимоги, як і не визначає, що правовим наслідком її не надсилання в досудовому порядку може стати виникнення у гаранта права на відмову в задоволенні вимоги кредитора. Відмова в задоволенні позову лише з підстави не направлення повторної вимоги до гаранта могла призвести до правового пуризму і, як наслідок, порушення права заявника на справедливий судовий розгляд та ефективний судовий захист.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РВС БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6954/22.

4. Матеріали справи № 910/6954/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз