Рішення

від 04.10.2022 по справі 910/6566/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2022Справа № 910/6566/22Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ Нова" до Приватного акціонерного товариства "Укренерго" про стягнення 861 930,53 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РТ Нова" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов укладеного 1 грудня 2020 року між ним та Приватним акціонерним товариством "Укренерго" (далі - Підприємство) договору поставки № 01-093650-20 позивач поставив відповідачу передбачений цим правочином товар на загальну суму 2 566 079,04 грн, що встановлено судовими рішеннями в справі № 910/13873/21. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо оплати цього товару виконало несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача 861 930,53 грн, з яких: 45 417,01 грн - пеня, 705 994,02 грн - інфляційні втрати, 110 519,48 грн - три проценти річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2022 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6566/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

22 серпня 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 17 серпня 2022 року № 02-4-1/356, в якому останнє просило відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки передбачені умовами договору акти приймання-передачі товару, від дати яких слід обраховувати штрафні санкції та компенсаційні виплати, не були підписані зі сторони Підприємства. Крім того, відповідач надав власний контррозрахунок спірних сум, заявив про застосування позовної давності щодо нарахування пені, а також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та компенсаційних виплат на 99 %.

31 серпня 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли: письмове підтвердження від 26 серпня 2022 року, згідно якого ціна позову не змінилася, а також відповідь на відзив, в якій Товариство навело доводи та аргументи на спростування правової позиції відповідача.

8 вересня 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив Товариства.

14 вересня 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення щодо наданих відповідачем заперечень від 9 вересня 2022 року.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2020 року між Товариством та Підприємством був укладений договір поставки № 01-093650-20, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу прилади для вимірювання величин, перевірочні пристрої для проведення аналізу трансформаторів струму (ДК 021:2015:38340000-0), а останній - здійснити оплату поставленої продукції (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору ціна предмета закупівлі, враховуючи всі витрати на поставку: доставку, розвантаження та переміщення товару, - визначена в специфікації (додатку № 1) до цього правочину. Ціна договору становить 3 207 5998,80 грн (разом з ПДВ).

Згідно з пунктом 3.1. спірної угоди оплата Товариству здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок позивача.

Разом із тим, розділом 3 договору передбачено два механізми розрахунку за товар: на умовах попередньої оплати або на умовах післяплати повної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснював авансовані платежі, відсутні будь-які докази, які б свідчили про погодження між сторонами оплати товару на умовах передоплати та відсутні докази про надання відповідачем забезпечення авансованого платежу. Відтак, згідно з пунктами 3.2., 3.7.2. договору вважається, що розрахунки за товар мають здійснюватися в повному розмірі після його належного отримання: протягом 25 банківських днів після підписання сторонами акта(ів) приймання-передачі товару.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.2. спірного правочину, якщо положення договору щодо сплати попередньої оплати не застосовуються, розрахунки за обумовлену сторонами продукцію здійснюються протягом 25 банківських днів після підписання сторонами відповідного(их) акта(ів).

Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку Підприємства на користь Товариства (пункт 3.5. цієї угоди).

Згідно з пунктом 4.1. договору Товариство зобов`язалося передати покупцю обумовлений товар протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 15 січня 2021 року.

Відповідно до пункту 10.1. даної угоди договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 1 березня 2021 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного виконання Товариством.

Зі змісту додатку № 1 до договору (технічна специфікація) вбачається, що Товариство зобов`язалося поставити відокремленим підрозділам Підприємства перевірочні пристрої чотирьом відокремленим підрозділам відповідача: Дніпровській ЕС - 1 шт, Північній ЕС - 1 шт, Південно-Західній ЕС - 1 шт, Західній ЕС - 2 шт. Вартість одного перевірочного пристрою - 641 519,76 грн (разом з ПДВ), загальна вартість обумовленої продукції відповідає ціні договору та становить 3 207 598,80 грн (разом з ПДВ).

Вказаний документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару на: Північну ЕС, Південно-Західну ЕС та Західну ЕС, на загальну суму 2 566 079,04 грн (разом з ПДВ).

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору в справі № 910/13873/21 була вимога Товариства про стягнення з Підприємства основної суми боргу в розмірі 2 566 079,04 грн за спірним договором, яка виникла в зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленої продукції на: Північну ЕС на суму 641 519,76 грн, Південно-Західну ЕС на суму 641 519,76 грн та на Західну ЕС на суму 1 283 039,52 грн.

Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом у межах справи № 910/13873/21 встановлено, що Товариство здійснило поставку товару Підприємству на вказані три відокремлені підрозділи, на загальну суму 2 566 079,04 грн.

Відокремленому підрозділу "Західна електроенергетична система" Підприємства було поставлено 2 шт. товару на загальну суму 1 283 039,52 грн (разом з ПДВ), що підтверджується: актом приймання-передачі від 4 січня 2021 року та видатковою накладною від вказаної дати № 1. Належним чином завірена копія вказаного акта міститься в матеріалах справи № 910/6566/22.

Відокремленому підрозділу "Північна електроенергетична система" Підприємства було поставлено 1 шт. товару на загальну суму 641 519,76 грн (разом з ПДВ), що підтверджується: видатковою накладною від 11 січня 2021 року № 3 на суму 641 519,76 грн, звітом про хід приймання обладнання за спірним договором. Факт поставки також підтверджено листом відповідача № 01/1573, адресований позивачу, відповідно до якого Підприємство визнало, що 11 січня 2021 року отримало товар, претензій по якості, комплектності та працездатності не виявлено, тому було підписано видаткові накладні та акти приймання-передачі.

Також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року в справі № 910/13873/21 встановлено, що обумовлений товар був поставлений і Відокремленому підрозділу "Південно-Західна електроенергетична система" відповідача, що підтверджується: належним чином засвідченою копією видаткової накладної від 5 січня 2021 року № 2 на суму 641 519,76 грн та товарно-транспортною накладною від вказаної дати № 2.

Судом апеляційної інстанції в справі № 910/13873/21 встановлено, що товар поставлений відповідно до умов договору, прийнятий без будь-яких зауважень щодо якості та кількості. Тобто, відповідачем фактично прийнято товар, про що свідчить підписана з його сторони видаткова накладна, оформлена з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка підтверджує здійснення господарської операції та по суті завершує поставку. Відповідачем не наведено та не обґрунтовано підстав, за яких при прийманні Південно-Західною ЕС товару акт приймання-передачі не було підписано разом із видатковою та товарно-транспортною накладною.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що Південно-Західною ЕС прийнято товар без зауважень у день його поставки та передачі, однак порушено умови договору в частині прийняття товару та не підписано відповідні акти приймання-передачі у визначений строк.

Судом у даній справі встановлено, що спірну суму боргу за поставлений товар Підприємство позивачу сплатило, що підтверджується копією платіжного доручення від 19 липня 2022 року № 1054 на суму 2 566 079,04 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 4.3. вказаного правочину датою поставки товару вважається дата підписання Підприємством відповідного акта.

Пунктом 4.5 договору визначено, що якісне виконання позивачем зобов`язань засвідчується шляхом підписання сторонами відповідного акта, що складається Товариством згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів та передається Підприємству. У разі невідповідності продукції умовам договору та/або, якщо Товариство не передало одночасно з товаром документи, які позивач зобов`язався передати, або такі документи неналежно оформлені, подальше приймання товару призупиняється. У такому випадку складається відповідний документ щодо виявлених недоліків, у якому зазначається їх перелік, а також порядок заміни позивачем продукції, яка не відповідає вимогам спірної угоди, усунення ним інших недоліків щодо поставки. Якщо уповноважений представник Товариства відмовиться від участі в оформленні документа про недоліки, або не матиме достатніх повноважень на підписання такого документа, або не прибуде на письмовий виклик Підприємства у визначений ним строк, відповідач має право скласти такий документ (акт) про недоліки одноособово. Термін підписання акта, а якщо мають місце недоліки, то надання зауваження щодо неналежно виконаних позивачем зобов`язань, - до 7 робочих днів з дати надходження відповідного акта від позивача.

За умовами пункту 4.6. спірної угоди документ про недоліки направляється Товариству для виконання поштовим відправленням або електронною поштою згідно із зазначеними у договорі реквізитами). Відповідачу належить право визначати строк для усунення недоліків. Позивач зобов`язаний усунути вказані недоліки протягом визначеного періоду. Після усунення Товариством недоліків останній повторно направляє Підприємству акт(и), за яким(и) надано зауваження, разом із звітом щодо усунення недоліків, і сторони підписують відповідні акти згідно з умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 3.2. договору визначено, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 25 банківських днів після підписання ним відповідного акта.

Зі змісту пункту 4.5. спірної угоди вбачається, що обов`язок щодо передачі відповідачу підписаного зі свого боку акта приймання-передачі товару покладено на позивача.

Термін підписання такого акта відповідачем - 7 робочих днів з дати його надходження від позивача.

У межах справи № 910/13873/21 судом апеляційної інстанції встановлено, що після поставки обумовленої продукції до Відокремлених підрозділів "Північна електроенергетична система та "Південно-Західна електроенергетична система" відповідні акти приймання-передачі не були підписані відповідачем.

Про вказану обставину наголошує і відповідач у своїх заявах по суті справи.

Крім того, встановлення кінцевої дати для оплати спірної продукції згідно умовами договору не було предметом розгляду в справі № 910/13873/21.

Разом із тим, у матеріалах справи № 910/6566/22 також відсутні підписані позивачем акти приймання-передачі поставленої продукції до вищезазначених двох відокремлених підрозділів. Крім того, у матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про направлення чи передачу позивачем у визначеному договором порядку спірних актів приймання-передачі, а також про отримання Підприємством вказаних документів.

Водночас згідно з пунктами 3.2., 4.5. договору 25-денний строк для оплати має обраховуватися саме з моменту підписання відповідних актів або з моменту закінчення 7-денного строку для їх підписання відповідачем.

Відтак, суд позбавлений можливості визначити початковий момент виникнення прострочення з оплати фактично поставленої продукції до Відокремлених підрозділів "Північна електроенергетична система та "Південно-Західна електроенергетична система" і, відповідно, перевірити правильність нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат, які позивач просить стягнути з відповідача по цим поставкам.

Отже, вимоги Товариства про стягнення: 27 629,29 грн трьох процентів річних та 176 494,79 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 5 січня 2021 року № 2 у період з 11 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року; 27 523,83 грн трьох процентів річних та 176 523,83 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 11 січня 2021 року № 3 у період з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року; 11 354,02 грн пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 5 січня 2021 року № 2 у період з 11 лютого 2021 року по 10 серпня 2021 року; 11 389,17 грн пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 11 січня 2021 року № 3 у період з 13 лютого 2021 року по 12 серпня 2021 року, є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача: 55 366,36 грн трьох процентів річних та 353 004,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 283 093,52 грн за актом приймання-передачі від 4 січня 2021 року з 10 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок вказаних компенсаційних виплат, оскільки Товариство неправомірно включило до періодів фактичний день сплати заборгованості. Кінцевим терміном нарахування мало б бути 18 липня 2022 року.

За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних становить 55 260,90 грн, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 283 093,52 грн за актом приймання-передачі від 4 січня 2021 року в період з 10 лютого 2021 року по 18 липня 2022 року.

Відтак, дана вимога підлягає задоволенню в частині вказаної суми.

Враховуючи викладене, у задоволенні 105,46 грн вказаної компенсаційної виплати слід відмовити.

Оскільки заявлений Товариством розмір інфляційних втрат не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 353 004,44 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати товару, поставленого за актом від 4 січня 2021 року, позивач також просив суд стягнути з відповідача 22 673,84 грн пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 1 283 093,52 грн у період з 10 лютого 2021 року по 9 серпня 2021 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.2. спірного договору за порушення строків оплати Підприємство сплачує позивачу пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені в сумі 22 673,84 грн відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищує розраховану судом суму, останній дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року.

Судом встановлено, що на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928 до 31 грудня 2022 року.

За таких обставин, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року продовжено строк позовної давності по вимогам щодо стягнення штрафних санкцій на строк дії карантину. Відтак Товариство, подавши позов у липні 2022 року, не пропустило строк позовної давності по цій вимозі, оскільки карантин не закінчився.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, індексу інфляції та трьох процентів річних на 99 % від заявленої суми, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Разом із цим, наявність у кредитора можливості стягувати з покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Враховуючи правове значення неустойки, повну сплату основного боргу, а також те, що відповідач віднесений до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 %, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 11 336,92 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Отже, клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає, що ці передбачені статтею 625 ЦК України компенсаційні нарахування є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими статті 230 ГК України), а тому на них не поширюються положення часини 1 статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача в частині зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТ Нова" (04071, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13; ідентифікаційний код 43052172) 11 336 (одинадцять тисяч триста тридцять шість) грн 92 коп. пені, 55 260 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістдесят) грн 90 коп. трьох процентів річних, 353 004 (триста п`ятдесят три тисячі чотири) грн 44 коп. інфляційних втрат, а також 6 464 (шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 09 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 4 жовтня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко