Постанова

від 02.02.2023 по справі 910/6566/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Справа№ 910/6566/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Горда В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.02.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» та Приватного акціонерного товариства «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 (повний текст рішення складено та підписано 04.10.2022)

у справі № 910/6566/22 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова»

до Приватного акціонерного товариства «Укренерго»

про стягнення 861 930,53 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укренерго» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 861 930,53 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару від 01.12.2020 №01-093650-20 в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Позивач зазначає, що Товариство поставило відповідачу передбачений цим правочином товар на загальну суму 2 566 079,04 грн, що встановлено судовими рішеннями в справі № 910/13873/21. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо оплати цього товару виконало несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача 861 930,53 грн, з яких: 45 417,01 грн - пеня, 705 994,02 грн - інфляційні втрати, 110 519,48 грн - три проценти річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні, оскільки передбачені умовами договору акти приймання-передачі товару, від дати яких слід обраховувати штрафні санкції та компенсаційні виплати, не були підписані зі сторони Підприємства. Крім того, відповідач надав власний контррозрахунок спірних сум, заявив про застосування позовної давності щодо нарахування пені, а також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та компенсаційних виплат на 99 %.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» 11 336,92 грн пені, 55 260,90 грн трьох процентів річних, 353 004,44 грн інфляційних втрат, а також 6 464,09 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» 17.10.2022 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/6566/22 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/6566/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6566/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/6566/22.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Укренерго» 24.10.2022 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6566/22 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 28.10.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6566/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

10.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6566/22.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2022 у справі №910/6566/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022, розгляд справи призначено на 08.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/6566/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

22.11.2022 та 28.11.2022 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.11.2022 у справі №910/6566/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 прийнято апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/6566/22 до провадження у визначеному складі суду.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі №910/6566/22.

Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6566/22, справу призначено до розгляду на 08.12.2022.

Від позивача та відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційнійні скарги.

08.12.2022 по справі оголошено перерву до 02.02.2023 для надання можливості учасникам справи врегулювати спір у даній справі мирним шляхом.

30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява в якій, останній повідомляє, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, перемовини не дали результату, оскільки не відбулись, на листування відповідач не відповідає.

У судове засідання 02.02.2023 з`явився представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «РТ Нова» відмовити. При цьому, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» (Товариством) та Приватним акціонерним товариством «Укренерго» (Підприємством) був укладений договір поставки № 01-093650-20, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу прилади для вимірювання величин, перевірочні пристрої для проведення аналізу трансформаторів струму (ДК 021:2015:38340000-0), а останній - здійснити оплату поставленої продукції (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору ціна предмета закупівлі, враховуючи всі витрати на поставку: доставку, розвантаження та переміщення товару, - визначена в специфікації (додатку № 1) до цього правочину. Ціна договору становить 3 207 5998,80 грн (разом з ПДВ).

Згідно з пунктом 3.1. спірної угоди оплата Товариству здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок позивача.

Разом із тим, розділом 3 договору передбачено два механізми розрахунку за товар: на умовах попередньої оплати або на умовах післяплати повної вартості товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснював авансовані платежі, відсутні будь-які докази, які б свідчили про погодження між сторонами оплати товару на умовах передоплати та відсутні докази про надання відповідачем забезпечення авансованого платежу. Відтак, згідно з пунктами 3.2., 3.7.2. договору вважається, що розрахунки за товар мають здійснюватися в повному розмірі після його належного отримання: протягом 25 банківських днів після підписання сторонами акта(ів) приймання-передачі товару.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.2. спірного правочину, якщо положення договору щодо сплати попередньої оплати не застосовуються, розрахунки за обумовлену сторонами продукцію здійснюються протягом 25 банківських днів після підписання сторонами відповідного(их) акта(ів).

Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку Підприємства на користь Товариства (пункт 3.5. цієї угоди).

Згідно з пунктом 4.1. договору Товариство зобов`язалося передати покупцю обумовлений товар протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 15 січня 2021 року.

Відповідно до пункту 10.1. даної угоди договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 1 березня 2021 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного виконання Товариством.

Зі змісту додатку № 1 до договору (технічна специфікація) вбачається, що Товариство зобов`язалося поставити відокремленим підрозділам Підприємства перевірочні пристрої чотирьом відокремленим підрозділам відповідача: Дніпровській ЕС - 1 шт, Північній ЕС - 1 шт, Південно-Західній ЕС - 1 шт, Західній ЕС - 2 шт. Вартість одного перевірочного пристрою - 641 519,76 грн (разом з ПДВ), загальна вартість обумовленої продукції відповідає ціні договору та становить 3 207 598,80 грн (разом з ПДВ).

Вказаний документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Предметом розгляду даної справи є стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару на: Північну ЕС, Південно-Західну ЕС та Західну ЕС, на загальну суму 2 566 079,04 грн (разом з ПДВ).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/13873/21 позов ТОВ «РТ Нова» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Укренерго» на користь позивача заборгованість в сумі 1 924 559,28 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі № 910/13873/21 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична Компанія «Укренерго» (Україна, 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» (Україна, 04071, місто Київ, вул. Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код: 43052172) заборгованість в сумі 2 566 079,04 грн (два мільйони п`ятсот шістдесят шість тисяч сімдесят дев`ять гривень 04 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 38 491,19 грн (тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 19 коп.)».

Постановою Верховного Суду від 13.09.2022 касаційне провадження у справі №910/13873/21 за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрито.

Касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч. 2 ст.287 ГПК України, залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/13873/21 залишено без змін.

Предметом спору в справі № 910/13873/21 була вимога Товариства про стягнення з Підприємства основної суми боргу в розмірі 2 566 079,04 грн за спірним договором, яка виникла в зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленої продукції на: Північну ЕС на суму 641 519,76 грн, Південно-Західну ЕС на суму 641 519,76 грн та на Західну ЕС на суму 1 283 039,52 грн.

Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом у межах справи № 910/13873/21 встановлено, що Товариство здійснило поставку товару Підприємству на вказані три відокремлені підрозділи, на загальну суму 2 566 079,04 грн.

Відокремленому підрозділу «Західна електроенергетична система» Підприємства було поставлено 2 шт. товару на загальну суму 1 283 039,52 грн (разом з ПДВ), що підтверджується: актом приймання-передачі від 4 січня 2021 року та видатковою накладною від вказаної дати № 1. Належним чином завірена копія вказаного акта міститься в матеріалах справи № 910/6566/22.

Відокремленому підрозділу «Північна електроенергетична система» Підприємства було поставлено 1 шт. товару на загальну суму 641 519,76 грн (разом з ПДВ), що підтверджується: видатковою накладною від 11 січня 2021 року № 3 на суму 641 519,76 грн, звітом про хід приймання обладнання за спірним договором. Факт поставки також підтверджено листом відповідача № 01/1573, адресований позивачу, відповідно до якого Підприємство визнало, що 11 січня 2021 року отримало товар, претензій по якості, комплектності та працездатності не виявлено, тому було підписано видаткові накладні.

Також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року в справі № 910/13873/21 встановлено, що обумовлений товар був поставлений і Відокремленому підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система» відповідача, що підтверджується: належним чином засвідченою копією видаткової накладної від 5 січня 2021 року № 2 на суму 641 519,76 грн та товарно-транспортною накладною від вказаної дати № 2.

Судом апеляційної інстанції в справі № 910/13873/21 встановлено, що товар поставлений відповідно до умов договору, прийнятий без будь-яких зауважень щодо якості та кількості. Тобто, відповідачем фактично прийнято товар, про що свідчить підписана з його сторони видаткова накладна, оформлена з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка підтверджує здійснення господарської операції та по суті завершує поставку. Відповідачем не наведено та не обґрунтовано підстав, за яких при прийманні Південно-Західною ЕС товару акт приймання-передачі не було підписано разом із видатковою та товарно-транспортною накладною.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що Південно-Західною ЕС прийнято товар без зауважень у день його поставки та передачі, однак порушено умови договору в частині прийняття товару та не підписано відповідні акти приймання-передачі у визначений строк.

Судом у даній справі встановлено, що спірну суму боргу за поставлений товар Підприємство позивачу сплатило, що підтверджується копією платіжного доручення від 19 липня 2022 року № 1054 на суму 2 566 079,04 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 4.3. вказаного правочину датою поставки товару вважається дата підписання Підприємством відповідного акта.

Пунктом 4.5 договору визначено, що якісне виконання позивачем зобов`язань засвідчується шляхом підписання сторонами відповідного акта, що складається Товариством згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів та передається Підприємству. У разі невідповідності продукції умовам договору та/або, якщо Товариство не передало одночасно з товаром документи, які позивач зобов`язався передати, або такі документи неналежно оформлені, подальше приймання товару призупиняється. У такому випадку складається відповідний документ щодо виявлених недоліків, у якому зазначається їх перелік, а також порядок заміни позивачем продукції, яка не відповідає вимогам спірної угоди, усунення ним інших недоліків щодо поставки. Якщо уповноважений представник Товариства відмовиться від участі в оформленні документа про недоліки, або не матиме достатніх повноважень на підписання такого документа, або не прибуде на письмовий виклик Підприємства у визначений ним строк, відповідач має право скласти такий документ (акт) про недоліки одноособово. Термін підписання акта, а якщо мають місце недоліки, то надання зауваження щодо неналежно виконаних позивачем зобов`язань, - до 7 робочих днів з дати надходження відповідного акта від позивача.

За умовами пункту 4.6. спірної угоди документ про недоліки направляється Товариству для виконання поштовим відправленням або електронною поштою згідно із зазначеними у договорі реквізитами). Відповідачу належить право визначати строк для усунення недоліків. Позивач зобов`язаний усунути вказані недоліки протягом визначеного періоду. Після усунення Товариством недоліків останній повторно направляє Підприємству акт(и), за яким(и) надано зауваження, разом із звітом щодо усунення недоліків, і сторони підписують відповідні акти згідно з умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 3.2. договору визначено, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 25 банківських днів після підписання ним відповідного акта.

Зі змісту пункту 4.5. спірної угоди вбачається, що обов`язок щодо передачі відповідачу підписаного зі свого боку акта приймання-передачі товару покладено на позивача.

Термін підписання такого акта відповідачем - 7 робочих днів з дати його надходження від позивача.

У межах справи № 910/13873/21 судом апеляційної інстанції встановлено, що після поставки обумовленої продукції до Відокремлених підрозділів «Північна електроенергетична система» та «Південно-Західна електроенергетична система» відповідні акти приймання-передачі не були підписані відповідачем.

Про вказану обставину наголошує і відповідач у своїх заявах по суті справи.

Крім того, встановлення кінцевої дати для оплати спірної продукції згідно умовами договору не було предметом розгляду в справі № 910/13873/21.

Разом із тим, у матеріалах справи № 910/6566/22 також відсутні підписані позивачем акти приймання-передачі поставленої продукції до вищезазначених двох відокремлених підрозділів. Крім того, у матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про направлення чи передачу позивачем у визначеному договором порядку спірних актів приймання-передачі, а також про отримання Підприємством вказаних документів.

Водночас згідно з пунктами 3.2., 4.5. договору 25-денний строк для оплати має обраховуватися саме з моменту підписання відповідних актів або з моменту закінчення 7-денного строку для їх підписання відповідачем.

Відтак, як вірно вказав суду першої інстанції, суд позбавлений можливості визначити початковий момент виникнення прострочення з оплати фактично поставленої продукції до Відокремлених підрозділів «Північна електроенергетична система» та «Південно-Західна електроенергетична система» і, відповідно, перевірити правильність нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат, які позивач просить стягнути з відповідача по цим поставкам.

Отже, вимоги Товариства про стягнення: 27 629,29 грн трьох процентів річних та 176 494,79 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 5 січня 2021 року № 2 у період з 11 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року; 27 523,83 грн трьох процентів річних та 176 523,83 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 11 січня 2021 року № 3 у період з 13 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року; 11 354,02 грн пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 5 січня 2021 року № 2 у період з 11 лютого 2021 року по 10 серпня 2021 року; 11 389,17 грн пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 641 519,76 грн за видатковою накладною від 11 січня 2021 року № 3 у період з 13 лютого 2021 року по 12 серпня 2021 року, є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача: 55 366,36 грн трьох процентів річних та 353 004,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 283 093,52 грн за актом приймання-передачі від 4 січня 2021 року з 10 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний розрахунок є помилковим, оскільки Товариство неправомірно включило до періодів фактичний день сплати заборгованості. Кінцевим терміном нарахування мало б бути 18 липня 2022 року.

За перерахунком суду, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга Закон», колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обґрунтований розмір 3% річних становить 55 260,90 грн, а інфляційні втрати - 364 457,13 грн. нарахованих на суму боргу в розмірі 1 283 093,52 грн за актом приймання-передачі від 4 січня 2021 року в період з 10 лютого 2021 року по 18 липня 2022 року.

Відтак, з відповідача належить до стягнення 3% річних у розмірі 55 260,90 грн, а не 55 366,36 грн як помилково просив позивач. У задоволенні 105,46 грн 3% річних слід відмовити. Та, оскільки заявлений Товариством розмір інфляційних втрат не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 353 004,44 грн підлягають задоволенню, тобто у заявленому позивачем розмірі.

Колегією суддів відхиляються доводи ТОВ «РТ Нова» зазначені в апеляційній скарзі про те, що вказаний вище розрахунок здійснено з урахуванням саме дати зарахування позивачем здійснених відповідачем платежів (20.07.2022), оскільки, зазначене не спростовує того факту, що відповідачем були здійснені оплати саме 19.07.2022.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати товару, поставленого за актом від 4 січня 2021 року, позивач також просив суд стягнути з відповідача 22 673,84 грн пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 1 283 093,52 грн у період з 10 лютого 2021 року по 9 серпня 2021 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.2. спірного договору за порушення строків оплати Підприємство сплачує позивачу пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, заявлений Товариством до стягнення розмір пені в сумі 22 673,84 грн відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому місцевим господарським судом вірно зазначено про обґрунтованість даної позовної вимоги.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року.

Судом встановлено, що на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 до 30 квітня 2023 року.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року продовжено строк позовної давності по вимогам щодо стягнення штрафних санкцій на строк дії карантину. Відтак Товариство, подавши позов у липні 2022 року, не пропустило строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки карантин не закінчився.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, індексу інфляції та трьох процентів річних на 99 % від заявленої суми, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Разом із цим, наявність у кредитора можливості стягувати з покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Враховуючи правове значення неустойки, повну сплату основного боргу, а також те, що відповідач віднесений до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), в умовах воєнного стану, колегія суддів апеляційного господарського суду у даній справі та за викладених обставин, погоджується з висновками суду першої інстанції, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 %, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 11 336,92 грн. Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що зменшення пені саме на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Враховуючи при цьому загальні засади цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Отже, клопотання відповідача про зменшення пені на 99% правомірно задоволено судом першої інстанції частково саме на 50%.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що ці передбачені статтею 625 ЦК України компенсаційні нарахування є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими статті 230 ГК України), а тому на них не поширюються положення часини 1 статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій і в цій частині клопотання задоволенню не підлягає та правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Колегією суддів відхиляються доводи ПрАТ «Укренерго» зазначені в апеляційній скарзі про необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру як неустойки, штрафу так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

У зазначеній постанові, суд касаційної інстанції зазначив, що зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України можливий у виключних випадках. У вказаній справі на суму заборгованості 98381,92 грн було нараховано штрафні санкції у розмірі 182024,32 грн, що перевищило майже в два рази суму прострочення. Тобто суд касаційної інстанції дійшов висновку за можливе зменшити штрафні санкції оскільки вони надмірно великі порівняно із сумою боргу.

Разом з тим, у даній справі № 910/6566/22 розмір штрафних санкцій не перевищує розмір заборгованості відповідача, тому у даній справі та встановлених у ній обставин, не підлягає до застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі № 902/417/18 щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, а також із врахуванням того, що це не штрафні санкції, а компенсація від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судом, враховуючи повну сплату основного боргу, а також те, що відповідач віднесений до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), в умовах воєнного стану, було зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 11 336,92 грн пені, 55 260,90 грн 3% річних та 353 004,44 грн інфляційних втрат.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. При цьому, судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційних скаргах позивача та відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2022, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» та Приватного акціонерного товариства «Укренерго» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2022 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6566/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6566/22 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 у справі № 910/6566/22 залишити без змін.

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.

5. Матеріали справи № 910/6566/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 17.03.2023 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала