Рішення

від 26.09.2022 по справі 926/2027/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

26 вересня 2022 року Справа № 926/2027/22

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Чернівці»

про стягнення заборгованості у сумі 6088,82 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Рогатинчук О.В.

Представники:

від позивача - Писанчин О.В.

від відповідача - Поліщук П.М., Раздорський Р.А.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Чернівці» про стягнення заборгованості у сумі 6088,82 грн, що включає: заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5645,41 грн, пеню в сумі 191,81 грн, три проценти річних в сумі 29,11 грн, інфляційні втрати в сумі 222,49 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач приєднався до Типового договору про розподіл природного газу шляхом надання підписаної ним заяви-приєднання. На виконання умов зазначеного договору позивач надав відповідачу послуги з розподілу газу у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року на суму 5645,41 грн. Проте, відповідач неналежно виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2022 року, позовну заяву № 926/2027/22 передано судді Тинку О.С.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 червня 2022 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 20 червня 2022 року.

20 червня 2022 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала клопотання (вх. №2280) про розгляд справи без участі сторони в справі, оскільки позивач немає можливості забезпечити участь представника у судовому засіданні.

20 червня 2022 року представник відповідача подав до суду заяву (вх. № 2290) про ознайомлення з матеріалами справи, яку судом задоволено.

Ухвалою суду від 20 червня 2022 року відкладено підготовче засідання на 06 липня 2022 року; визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою.

30 червня 2022 року представник відповідача подав до суду заяву (вх. № 2468) про продовження процесуального строку для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву.

Заява обґрунтовується представником відповідача тим, що оскільки відповідачу стало відомо про відкриття провадження у справі № 926/2027/22 від 14 червня 2022 року, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Чернівці», а договір між адвокатом і відповідачем підписано лише 23 червня 2022 року, то процесуальний строк на подання відзиву не сплив.

У той же час, враховуючи те, що адвокату потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи, написання та направлення позивачу копії відзиву на позовну заяву, представник відповідача просить суд продовжити процесуальний строк встановлений судом для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву та надати можливість ознайомитись з матеріалами справи № 926/2027/22 із застосуванням технічних засобів фотофіксації.

06 липня 2022 року представник відповідача подав до суду заяву (вх. № 2554) про приєднання до матеріалів справи доказ отримання відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 926/2027/22, яку судом задоволено.

Ухвалою суду від 06 липня 2022 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Чернівці» про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву (вх. № 2468 від 30 червня 2022 року); продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Чернівці» встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» по справі № 926/2027/22 на 15 днів з дня оголошення даної ухвали; відкладено підготовче засідання на 25 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 08 липня 2022 року виправлено допущену описку в пункті третьому резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернівецької області від 06 липня 2022 року по справі № 926/2027/22, а саме - «Відкласти підготовче засідання на 13 квітня 2022 року на 12 годину 00 хвилин» змінити на «Відкласти підготовче засідання на 25 липня 2022 року на 12 годину 00 хвилин»

25 липня 2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2771).

Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не було надано послуги передбаченим укладеним між сторонами договором, оскільки позивач припинив газопостачання відповідачу шляхом встановлення інвентарної заглушки та її пломбування, про що складено акт про припинення газопостачання та розподілу природного газу від 13 квітня 2021 року.

Також, відповідач вказує про те, що йому не було надано жодних розрахунків на сплату послуги та актів виконаних робіт, внаслідок чого, відповідач не мав потреби та можливості здійснити та відповідно виконати свої зобов`язання перед позивачем.

Окрім цього, відповідач стверджує, що останній направив заяву позивачу у вигляді листа вих. № 7 від 01 квітня 2021 року, в якому довів до відома позивача про закінчення опалювального сезону 2020-2021 року та припинення постачання та розподілу природного газу і відповідно надав акт припинення постачання та розподілу природного газу від 13 квітня 2021 року.

Оскільки відповідач, в період з 01 квітня 2021 року по 2022 рік, не здійснював закупівлю газу, який би позивач міг транспортувати, то позовні вимоги є безпідставними, а тому відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 25 липня 2022 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 10 серпня 2022 року; запропоновано позивачу: - у строк до 10 календарних днів з дня отримання копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів надати суду відповідь на відзив на позовну заяву; - одночасно надіслати відповідачу копію відповіді на відзив на позовну заяву, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.

08 серпня 2022 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 2931).

У поданій відповіді на відзив, позивач вказує про те, що послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

З огляду на те, що договір укладений між сторонами досі чинний і який не розірваний, то доводи відповідача щодо неотримання послуг оператором ГРМ у зв`язку із відсутністю рахунків, актів надання послуг, відсутністю відомостей про відповідача в Реєстрі споживачів постачальника є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач погоджується із твердженням відповідача, що за заявою останнього у зв`язку із закінченням опалювального сезону 2020-2021 року постачання природного газу на об`єкт споживача було припинено, однак зазначене не свідчить про припинення надання послуги з розподілу природного газу та розірвання укладеного договору розподілу природного газу.

Також, позивач вказує про те, що непогодження відповідача із запропонованою постачальником економічно необґрунтованою ціною на газ не свідчить про розірвання договору і не бажання отримувати послуги з розподілу природного газу, а тому, враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

10 серпня 2022 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням (вх. № 2969) про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з перебування останнього на слуханні справи № 714/888/22 призначеному Чернівецьким апеляційним судом м. Чернівці. Докази останнього долучено представником до матеріалів поданого клопотання.

Ухвалою суду від 10 серпня 2022 року відкладено підготовче засідання на 29 серпня 2022 року.

23 серпня 2022 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3160).

У поданому до суду запереченні, відповідач вказує про те, що позивачем не спростовано твердження про не надіслання споживачу актів наданих послуг щомісячно, як це передбачено вимогами укладеного договору та Кодексу ГРС, що в свою чергу підтверджує відсутність надання оператором ГРМ послуги споживачу, а тому у відповідача відсутній обов`язок оплачувати ненадані йому послуги.

З огляду на те, що позивач безпідставно звернувся щодо стягнення з відповідача неіснуючої заборгованості, оскільки позивачем не було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу, не було надіслано ні рахунків за розподіл природного газу, ні актів виконаних робіт, не було проінформовано споживача про фактичних обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, то означене свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 29 серпня 2022 року закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 07 вересня 2022 року.

У судовому засіданні 07 вересня 2022 року судом оголошено перерву до 26 вересня 2022 року.

В судовому засіданні 26 вересня 2022 року представник позивача підтримавла позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 26 вересня 2022 року заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити в позові.

Окрім цього, представник відповідача в судовому засіданні 26 вересня 2022 року просив суд долучити до матеріалів справи письмовий виступ на судових дебатах, яке судом задоволено та долучено до матеріалів справи.

Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 від 06 листопада 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Чернівці» виникли на підставі укладеного договору на розподіл природного газу від 01 січня 2016 року №0940337FKАP016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498.

В подальшому відбулася зміна найменування Позивача у зв`язку зі зміною типу та найменування з публічного на приватне. Згідно рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» від 20 березня 2019 року затверджено нову редакцію статуту та змінено назву Товариства на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз».

Пунктом 1.1 Типового договору зазначено, що він є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1.2 Типового договору встановлено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до пункту 1.4 Типового договору послуга з розподілу природного газу це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного позивачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

За умовами пункту 12.1 Типового договору цей договір укладається на невизначений строк.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем (далі Кодексу ГРС) розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно до пункту 6.1 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8. Типового договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Постановою НКРЕКП № 134 від 30 січня 2021 року визначено тариф на послуги розподілу природного газу на період з 01 січня 2021 року у розмірі 2,136 грн за 1 м3 на місяць.

Оператор ГРМ сформував обсяги розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту споживача за попередній газовий рік (2019-2020 газовий рік), який становить 4547,79 м3. Таким чином, розрахунок вартості послуги розподілу (доставки) природного газу на 1 місяць в 2021 році становило: (4547,79 м3) / 12 міс. = 378,983 * 2,136 = 809,51 грн.

Постановою НКРЕКП № 2776 від 22 грудня 2021 року визначено тариф на послуги розподілу природного газу на період з 01 січня 2022 року у розмірі 2,388 грн за 1 м3 на місяць.

Оператор ГРМ сформував обсяги розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту споживача за попередній газовий рік (2020-2021 газовий рік), який становить 4547,79 м3. Таким чином, розрахунок вартості послуги розподілу (доставки) природного газу на 1 місяць в 2022 році становило: (5058,32 м3) / 12 міс. = 471,527 * 2,388 = 1006,606 грн.

На виконання умов договору, позивачем за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року надано відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 5645,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг, а саме:

-у листопаді 2021 року в обсязі 378,99 м3 на суму 809,52 грн з ПДВ (Акт №ЧРЯ81035158 від 30 листопада 2021 року);

-у грудні 2021 року в обсязі 378,98 м3 на суму 809,50 грн з ПДВ (Акт №ЧРЯ81038485 від 31 грудня 2021 року);

-у січні 2022 року - в обсязі 421,53 м3 на суму 1006,61 грн з ПДВ (Акт №ЧРЯ82002531 від 31 січня 2022 року);

-у лютому 2022 року - в обсязі 421,52 м3 на суму 1006,58 грн з ПДВ (Акт №ЧРЯ82005704 від 28 лютого 2022 року);

-у березні 2022 року - в обсязі 421,53 м3 на суму 1006,61 грн з ПДВ (Акт №ЧРЯ82008519 від 31 березня 2022 року);

-у квітні 2022 року - в обсязі 421,53 м3 на суму 1006,61 грн з ПДВ (Акт №ЧРЯ82011421 від 30 квітня 2022 року);

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

20 квітня 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом про сплату заборгованості в сумі 5645,41 грн. Поряд з цим направив для підписання Акти наданих послуг з розподілу природного газу, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 21 квітня 2022 року та описом вкладення копії яких містяться у матеріалах справи. Проте, відповідач залишив без реагування вказаний лист та не повернув оператору ГРМ підписані відповідачем вищеозначені акти наданих послуг.

Отже, позивач зазначає, що на виконання умов договору Оператором ГРМ забезпечувалось підтримання замовленої річної потужності на об`єкт відповідача та відповідно надано послугу з розподілу природного газу на суму 5645,41 грн, що підтверджується актами наданих послуг за листопад 2021 року квітень 2022 року.

Відповідно до пункту 2.1 типового договору оператор ГРМ зобов`язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 8.2 типового договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач вважає, що останнім дотримано вимоги договору в частині виконання зобов`язань за договором, проте відповідач не сплатив заборгованість в сумі 5645,41,74 грн. Також, за прострочення оплати наданої позивачем послуги з розподілу природного газу за неналежне виконання зобов`язань відповідачу нараховано пеню в сумі 191,81 грн, 3 % річних в сумі 29,11 грн та інфляційні втрати в сумі 222,49 грн.

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає безпідставною нараховану заборгованість загальною сумою 6088,82 грн. На підтвердження своєї позиції, останнім до матеріалів справи долучено: лист №7 від 01 квітня 2021 року, в якому відповідач повідомляє голову правління АТ ОГС «Чернівцігаз», що опалювальний сезон 2020-2021 року починаючи із 01 квітня 2021 року в підприємстві закінчено; акт припинення постачання та розподілу природного газу від 13 квітня 2021 року.

Означеними документами відповідач стверджує, що позивач припинив постачати природній газ на об`єкт споживача, а відповідачем не здійснювалась закупівля газу, який би позивач міг транспортувати. Таким чином, на думку відповідача, позивач не дотримався обов`язку надати споживачу послугу з розподілу природного газу, оскільки на об`єкті споживача встановлені інвентарні заглушки.

Відповідно до пункту 9 розділу 6 глави VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Оскільки, при припиненні газопостачання відповідачу, не відбулось механічного (зварного) від`єднання газопроводу від газових мереж Оператора ГРМ, тобто об`єкт відповідача вважається приєднаним до газових мереж Оператора ГРМ.

Згідно пункту 1 розділу II Кодексу ГРМ газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

За приписами пункту 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Сторонами не долучено доказів до матеріалів справи, які б підтверджували факт механічного (зварного) від`єднання газопроводу від газових мереж Оператора ГРМ на об`єкті відповідача.

Умовами підпункту 3 пункту 9.1 типового договору передбачено, що оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання споживачем або його постачальником письмової заяви про припинення газопостачання. При цьому, ні вимогами Кодексу газорозподільних систем, ні умовами Типового договору не передбачено, що обмеження (припинення) розподілу природного газу є підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі №920/1114/20.

Також, фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів розірвання договору на розподіл газу або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Посилання відповідача на наявний в матеріалах справи лист відповідача вих. №13 від 11 листопада 2021 року адресований голові правління АТ ОГС «Чернівцігаз», як на підтвердження наміру відповідача розірвати договір не доводить сам факт розірвання укладеного між сторонами договору.

Як вбачається із тексту вищеозначеного листа, відповідачем жодного разу не вказується про намір розірвати договір. Натомість твердження відповідача: «На підставі вище сказаного ТОВ «Укртранс-Чернівці» готовий підписати даний Договір при реалізації газу постачальником за розумними економічно обґрунтованими цінами» лише свідчить про непогодження з ціною і його недоцільно вважати як подану заяву про розірвання договору.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 18 лютого 2021 року в справі №922/1703/20 у разі не встановлення факту механічного від`єднання об`єкта відповідача від газових мереж, так само як і у разі не встановлення факту подання відповідачем заяви про остаточне припинення користування природним газом та ініціювання припинення договору розподілу природного газу, то відтак, в даному випадку відсутні виключні підстави для не здійснення оплати вартості розподілу газу, а припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу.

Також, з системного аналізу умов п. 12.3 Договору та положень чинного законодавства вбачається, що зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статті 188 Господарського кодексу України, або у судовому порядку у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 916/1684/18.

Оскільки сторонами не досягнуто згоди згідно умов п. 12.3 Договору від 01 січня 2016 року щодо його розірвання, останній може бути розірваний за ініціативою споживача, проте не беззаперечно шляхом односторонньої відмови, а у порядку, визначеному законодавством України, зокрема, приписами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Умови укладеного між сторонами договору розподілу природного газу не містять у собі порядок та наслідки розірвання договору в односторонньому порядку.

За таких обставин, а також за відсутності відповідного судового рішення про розірвання договору, суд дійшов до висновку про чинність договору від 01 січня 2016 року та про наявність зобов`язань у сторін за ним.

З цього приводу відхиляються доводи відповідача стосовно розірвання договору розподілу (споживання) природного газу на його об`єкті, оскільки твердження не підтверджені будь-якими доказами (відсутність судового рішення про розірвання договору у судовому порядку) та ґрунтуються на помилковому розумінні відповідачем норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін

Окрім цього, відповідач стверджує, а позивач не заперечує проти того, що акти наданих послуг за період листопад 2021 року по квітень 2022 року було надіслано одним супровідним листом 21 квітня 2022 року.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору на розподіл природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09420337FKAP016 до умов договору розподілу природного газу від 01 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.

Пунктом 6.6. Договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

У відповідності до пункту 6.8. Договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що саме позивач не виконував умови договору та не надавав Споживачу послуги з розподілу природного газу. Відповідач стверджує, що у вказані позивачем періоди, у відповідача було відсутнє газопостачання, тобто, не було підключення до газорозподільної системи АТ «Чернівцігаз», відповідно і не здійснювався розподіл природного газу. А тому, вимога позивача про оплату послуг за розподіл газу є безпідставною.

Відповідно до п. 5.4. Договору, порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності, щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті оператора ГРМ споживач має можливість скористатись ним для формування звіту (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.

Отже, відповідно до цього, споживач має можливість в особистому кабінеті ознайомитись з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період, а за наявності відповідних зауважень чи заперечень звернутися до оператора ГРМ з відповідними заявками. Відповідачем, як вбачається з обставин справи цього зроблено не було, доказів такого звернення до матеріалів справи не долучено.

Окрім цього, на виконання вимог Договору, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг розподілу природного газу у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, що підтверджується актами наданих послуг: №ЧРЯ81035158 від 30 листопада 2021 року; №ЧРЯ81038485 від 31 грудня 2021 року; №ЧРЯ82002531 від 31 січня 2022 року; №ЧРЯ82005704 від 28 лютого 2022 року; №ЧРЯ82008519 від 31 березня 2022 року; №ЧРЯ82011421 від 30 квітня 2022 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем поштовим відправленням № 0505071599099 за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» скеровано на адресу відповідача акти наданих послуг згідно договору розподілу природного газу.

Дані акти підписано лише позивачем, оскільки, згідно долученого до відповіді на відзив трекінгу АТ «Укрпошта» поштового відправлення № 0505071599099, відповідач письмово відмовився від отримання направленого йому листа. В матеріалах справи відсутні докази обґрунтованої причин такої відмови.

У відповідності до положення абзацу 3 пункту 10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ, Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам положень Кодексу, відповідач акти відмовився отримати та у матеріалах справи відсутній доказ надання Оператору ГРМ аргументованої відмови від їх підписання. Окрім цього, відповідач самостійно не проявляв ініціативу щодо перевірки нарахування послуг за розподіл природного газу на його об`єктом шляхом використання особистого кабінету споживача.

Оскільки договір про розподіл природного газу не був розірваний у відповідності до чинного законодавства, у відповідача залишався та залишається обов`язок із здійснення оплати за надані послуги з розподілу природного газу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу у розмірі 5645,41 грн, оскільки, відповідно до частини 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно пункту 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 29,11 грн трьох процентів річних, 191,81 грн пені та 222,49 грн інфляційних втрат.

Судом перевірено розрахунок пені, інфляційних, трьох процентів річних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 5645,21 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 29,11 грн трьох процентів річних, 191,81 грн пені та 222,49 грн інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 17 травня 2022 року.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 03336166) до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс-Чернівці (58025, м. Чернівці, 3-й провулок Ярослава Мудрого, 4, код 03115560) про стягнення заборгованості у сумі 6088,82 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс-Чернівці (58025, м. Чернівці, 3-й провулок Ярослава Мудрого, 4, код 03115560) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 03336166) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 5645,41 грн, пеню у сумі 191,81 грн, інфляційні втрати у сумі 222,49 грн, три проценти річних у сумі 29,11 грн та судовий збір у сумі 2481,00 грн.

У судовому засіданні 26 вересня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 05 жовтня 2022 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок