Постанова

від 04.10.2022 по справі 144/364/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/364/16-ц

Провадження № 22-ц/801/1770/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача Приватного підприємства «ЗІС» адвоката Притули Василя Леонідовича

на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Германа О.С., повний текст якого складено 05 серпня 2022 року

у справі №144/364/16-ц

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Приватного підприємства «ЗІС» (відповідач)

за участі відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі (третя особа на стороні відповідача)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в районний суд з позовом до Приватного підприємства «ЗІС», за участі відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі як третьої особи на стороні відповідача про визнання договору оренди землі недійсним, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0192, яку успадкувала після смерті ОСОБА_2 . Їй стало відомо про існування договору оренди землі, нібито укладеного між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС», відповідно до якого відповідач має право користуватися належною позивачу земельною ділянкою.

Разом з тим, ОСОБА_2 договору оренди землі не підписувала та нікого не уповноважувала на його підписання, як і змін (доповнень) до вказаного договору оренди землі, а тому ПП «ЗІС» на даний час користується належною їй земельною ділянкою, на підставі договору оренди землі, який не було укладено в установленому законом порядку.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 18.03.2021 просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, які чиняться ПП «ЗІС», шляхом зобов`язання, останнього повернути їй земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:02:002:0192, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області та заборонити ПП «ЗІС» проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 28 липня 2022 року позов задоволено. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 0523785000:02:002:0192, які чиняться ПП «ЗІС», шляхом зобов`язання його повернути їй дану земельну ділянку, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області та заборонити ПП «ЗІС» проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці.

Стягнуто з ПП «ЗІС» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 14779 грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

09 вересня 2022 року представник відповідача ПП «ЗІС» адвокат Притула В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28 липня 2022 року постановленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта полягають у тому, що протягом 2006 року і до самої смерті ОСОБА_2 отримувала орендну плату за користування відповідачем її земельною ділянкою, а тому їй було відомо про наявність договору оренди землі з ПП «ЗІС».

Стверджує, що ОСОБА_2 підписувала договір оренди, надавши при цьому свої документи - паспорт, ідентифікаційний код, що свідчить про її волевиявлення.

Крім того зазначає, що з претензіями щодо незаконного використання відповідачем її земельної ділянки ОСОБА_2 не зверталася.

Порушенням норм процесуального права вважає стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 12048,20 грн, оскільки доказів про здійснення оплати гонорару адвоката позивач не надала.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 27 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Апелянт - представник відповідача ПП «ЗІС» адвокат Притула В.Л., і представник відділу № 5 Управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Клінчиков С.О. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 779107 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1832 га, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з договором оренди землі № 368 від 18.04.2006 та змінами (доповненнями) до договору оренди землі від 07.05.2010 земельна ділянка площею 2,1832 га, що належить позивачу, строком до 2025 року передані в оренду ПП «ЗІС».

Пунктом 9 договору установлено розмір орендної плати 1059,86 грн, яка вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 3,0 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Договір оренди землі № 368 від 18.04.2006 зареєстрований Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09 серпня 2006 року за № 040685000383.

Зміни (доповнення) до договору оренди землі від 07.05.2010 зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 12 травня 2010 року за № 041005900312.

Звертаючись до суду із позовом позивач стверджувала, що оспорюваного договору оренди землі та змін (доповнень) до договору оренди землі ОСОБА_2 не підписувала, підпис у них вчинено іншою особою.

Відповідно до висновку експертизи № 9123/9124/16-32 від 06.09.2016, проведеної на підставі ухвали Теплицького районного суду від 10.05.2016, підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі № 368 від 18 квітня 2006 року, зареєстрованого 09 серпня 2006 року за № 040685000383, який було укладено між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» (підшито до реєстраційної справи, кадастровий номер земельної ділянки - 0523785000:02:002:0192), виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта № 601/602/18-21 від 12.04.2018, проведеного на підставі ухвали Теплицького районного суду від 22.11.2017, підпис від імені ОСОБА_2 в оспорюваних змінах (доповненнях) до договору оренди землі в примірнику наданому відділом Держгеокадастру у Теплицькому районі в графі «Реквізити» підпис Орендодавця, - виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди землі від 18 квітня 2006 року та зміни (доповнення) до договору оренди землі від 07.05.2010 не підписані ОСОБА_2 , вони є неукладеними, а тому земельна ділянка площею 2,1832 га, що належить позивачу, знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з нормами статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на дату, зазначену у спірному договорі, договір оренди землі укладається у письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону ( частина 2 зазначеної норми закону ). У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо встановлення істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном ( частина перша статті 317 ЦК України ).

За правилами статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, звернувшись до суду з відповідним негаторним позовом. Підставою для подання такого негаторного позову є вчинення будь-якою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження, користування належним йому майном. Для подання негаторного позову достатньо, щоб такі дії об`єктивно порушували права власника та щоб такий позов відповідав усім формальним вимогам процесуального права і містив усі основні елементи цивільно-правового позову, якими є його предмет і підстава. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугуватимуть посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Як вбачається з матеріалів цієї цивільної справи, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем, недійсним. Однак після проведення у справі судових почеркознавчих експертиз, за висновками яких підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди та в оспорюваних змінах (доповненнях) до договору оренди землі в примірнику наданому відділом Держгеокадастру у Теплицькому районі в графі «Реквізити» підпис Орендодавця, - виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою, такий спосіб захисту прав позивачки став неактуальним, тому до закінчення підготовчого засідання нею подана заява про зміну предмета позову на вимогу про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, де вона просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою, які чиняться ПП «ЗІС», шляхом зобов`язання останнього повернути їй дану земельну ділянку, розташовану на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, та заборонити ПП «ЗІС» проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці. Такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, а навпаки є належним способом захисту її прав, ураховуючи правову позицію, висловлену у Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц, де Велика Палата відступила від наведеного висновку у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц шляхом уточнення, а саме, встановила, що зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги у тій частині, що судом першої інстанції не було взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки відповідні обставини справи, а саме факт підписання договору та змін до нього ОСОБА_2 чи іншою особою, а відтак укладення договору, не можуть доводитися показами свідків.

Доводи апеляційної скарги у тому, що ОСОБА_2 отримувала орендну плату та не заперечувала проти використання своєї земельної ділянкиПП "ЗІС"не заслуговують на увагу, оскільки не заперечують встановленої експертним шляхом неукладеності правочину, який, наразі, оспорюється.

Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про недоведеність витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Так, стороною позивача понесені відповідні витрати оформлені у встановленому законом порядку, підтверджені доданими до матеріалів справи угодою про надання правової допомоги від 04 березня 2021 року, ордером серії ВН № 011094 про надання такої допомоги адвокатом Клінчиковим С. О. позивачці ОСОБА_1 , розрахунком-описом судових витрат у цій справі, згідно з яким судові витрати склали: вивчення документів - 1000,00 грн, складання заяви про зміну предмету позову 5000,00 грн, витрати на проїзд у Теплицький районний суд ( мінімум три рази ) 1000,00 грн, ведення справи у суді 8000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи 3082,80 грн, що у загальній сумі становить 18082,80 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи питання відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, врахував клопотання представника ПП «ЗІС» про зменшення розміру цих витрат, і керуючись критерієм реальності адвокатських послуг, їхньої дійсності та необхідності, дійшов висновку, що сума у 18082,80 гривні є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та стягнув на користь позивачки з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 9000,00 гривень. При цьому крім витрат на професійну правничу допомогу судом стягнуто також документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за звернення в суд із позовною заявою - 551, 20 грн і оплаті проведених судової почеркознавчих експертиз у сумі 3082, 80 грн та 2145 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорцій-ним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо.

Тобто у ЦПК України передбачені критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладений обов`язок об-ґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Суд першої інстанції, як уже зазначалося, урахував клопотання сторони відповідача про зменшення судових витрат з оплати позивачкою послуг професійної правничої допомоги, тому на стадії апеляційного провадження відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення скарги й у цій частині.

Отже вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного підприємства «ЗІС» адвоката Притули Василя Леонідовича залишити без задоволення, а рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 28 липня 2022 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин