Ухвала

від 04.10.2022 по справі 160/14294/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 жовтня 2022 рокуСправа №160/14294/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпропетровської виправної колонії (89)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпропетровської виправної колонії (89)», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної установи «Дніпровська виправна колон (№89) щодо відрахування з пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових коштів на його утримання в установі виконання покарань;

- зобов`язати Державну установу «Дніпровська виправна колонія (№89) утриматись від вчинення дій, а саме припинити відрахування грошових коштів з пенсії ОСОБА_1 29.03.1956 року, засудженого до довічного позбавлення волі, на його утримання в установі виконання покарань.

Позовна заява обґрунтована протиправними діями відповідача щодо позивача, які полягають у відрахування з пенсії ОСОБА_1 грошових коштів на його утримання в установі виконання покарань.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/14294/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 року була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків, зокрема: доказів відсутні коштів достатніх для сплати судового збору або документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 992,40 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 20.09.2022 року від представника позивача адвоката Потьомкіна Сергія Миколайовича 30.09.2022 року вх. № 12146, засобами електронного зв`язку, до суду надійшла заява про усунення недоліків, разом з заявою про звільнення від сплати судового збору.

У поданій заяві представник позивача просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору з огляду на те, що позивач згідно довідки МСЕК серія 12 ААА № 717462 визнаний інвалідом ІІІ групи безстроково. Відповідно до довідки про доходи ( січень-серпень 2022 року) позивач отримує мінімальну пенсію та враховуючи те, що він є інвалідом та постійно потребує лікування на що необхідні відповідні кошти, яких вкрай не вистачає.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно з приписами вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Так, представник позивача надав довідку про доходи, в якій вказано, що ОСОБА_1 відбуває покарання у державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)» форма працевлаштування «Соціальна допомога» та знаходиться на повному державному забезпеченні, загальна сума його доходу за період з січня 2022 року по серпень 2022 року, за винятком аліментів становить 16 302,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може звільнити від сплати судового збору, якщо він перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

В ухвалі від 08.12.2020 року № 215/1907/20 Верховний Суд зазначив, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати, зокрема, документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо).

Таким чином, надана представником позивача довідка не може бути прийнята судом як доказ для звільнення від сплати судового збору, оскільки охоплює восьмимісячний період про доходи позивача, а не за попередній календарний рік.

Інші підстави для звільнення від сплати судового збору, які передбачені ст.8 Закону України «Про судовий збір», виходячи з предмету позову і наданих до суду документів, відсутні.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За викладених обставин, суд продовжує ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Отже, позивачу необхідно оплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн. за подання адміністративного позову із позовними вимогами або надати документи, відмінні від тих, які вже надані до суду і, які підтверджують інші підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (в тому числі довідку про доходи ОСОБА_1 за попередній календарний рік) або доказів відсутні коштів достатніх для сплати судового збору.

За таких обставин, суд вважає, за можливе продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 121, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені та усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 992,40 грн.:

"Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код заЄДРПОУ)37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО)899998, рахунок отримувача -№UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету- 22030101. Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

або надати документи, відмінні від тих, які вже надані до суду і, які підтверджують інші підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (в тому числі довідку про доходи ОСОБА_1 за попередній календарний рік) або доказів відсутні коштів достатніх для сплати судового збору.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко