Постанова

від 06.06.2023 по справі 160/14294/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14294/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року (головуючий суддя Боженко Н.В.) в адміністративній справі № 160/14294/22, розглянутої в порядку письмового провадження,

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія №89» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 15.09.2022 року звернувся до суду із позовом до відповідача Державної установи «Дніпровська виправна колонія №89» (далі виправної колонії №89), в якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відрахування з пенсії позивача, інваліда ІІІ групи, засудженого до довічного позбавлення волі, що відбуває покарання в виправній колонії №89, грошових коштів на його утримання ; та зобов`язати відповідача утриматись від вчинення дій, а саме: припинити відрахування грошових коштів з пенсії на його утримання в установі виконання покарань.

У відзиві на позов представник виправної колонії №89 просить відмовити в задоволенні позову, оскільки з пенсії позивача як засудженого правомірно здійснюється відрахування витрат на його утримання в установі виконання покарань відповідно до вимог ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України), постанови Кабінету Міністрів України від 14.02. 2017 року №80 ,якою затверджено «Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань», якими передбачено надання житлово-комунальних та побутових послуг зазначеним особам.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року в задоволенні позову відмовлено, з позивача на користь Державного бюджету України стягнутий судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем через представника подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати через порушення судом норм матеріального права та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевірка рішення суду судом апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги відповідача, як це передбачено ст.308 КАС України. Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.08.2003 року відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у виправній колонії №89 на дільниці максимального рівня безоплатності, що підтверджено Довідкою відповідача від 30.08.2022 року №05-08-22/Я-08 ( а.с.3), з 31.07.2017 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання безстроково згідно Довідки до акту огляду МСЕК від 31.08.2017 року серія 12 ААА №717462 ( а.с.4 ).

Відповідно до довідки виправної колонії №89 від 14.11.2022 року №129 з соціальної допомоги, що отримує ОСОБА_1 , з липня 2022 року утримуються комунально-побутові послуги згідно розрахунку фактичної вартості житлово-комунальних послуг, але не більше 50 відсотків від суми соціальної допомоги у відповідності до положень п.4 ст. 122 КВК України(а.с.61).

Не погодившись з діями відповідача щодо відрахування з пенсії грошових коштів на його утримання в виправній колонії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

За приписами ст. 3,7,ч.2 ст.18 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України; порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання; засуджені до позбавлення волі, в тому числі засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях.

Положеннями ч.2,3,4 ст.60-1 КВК України визначено, що засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення; пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання; із пенсій засуджених до обмеження волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому не менш як п`ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Згідно ст. 121 КВК України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України( далі КМУ).

Постановою КМУ № 80 від 14.02.2017року затверджено Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань (далі Порядок № 80), п.3-6 якого утримання засуджених в установах виконання покарань полягає у створенні належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання, визначених КВК України та іншими нормативно-правовими актами; засуджені відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань, крім випадків, передбачених КВК України; відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним;

утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг.

До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать:

комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктами 7-8 Порядку № 80 передбачено, що вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов`язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.

Методика розрахунку розмірів відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань затверджується Міністерством юстиції України .

Згідно з пунктом розділу 6 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 369/5 від 07.03.2013 року, засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.

Здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, зокрема, у вигляді довічного позбавлення волі, та не працюють, відшкодовують витрати на їх утримання, в тому числі вартість комунальних послуг, шляхом здійснення установою виконання покарань відрахування відповідних сум з пенсії засуджених та за рахунок інших коштів, які є на їхніх особових рахунках.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що діючий КВК України не містить обмеження щодо визначення кола осіб, з яких здійснюється відшкодування витрат, за ознакою тривалості строку відбування ними покарання, а тому відповідач, здійснюючи з липня 2022 року відрахування з пенсії позивача витрат на його утримання в установі за комунальні послуги, правомірно діяв на підставі та в межах визначених КВК України повноважень.

Посилання позивача на Порядок № 80, затверджений постановою КМУ № 80 від 14.02.2017 року, який визначав механізм відшкодування витрат засуджених до позбавлення волі на певний строк, є неспроможним, оскільки постановою КМУ № 59 від 30.01.2019 року, яка набрала чинності з 07.02.2019 року, внесено зміни до Порядку №80 , у п. 1 Порядку слова "на певний строк" виключено.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Оскільки позивачу ухвалою суду від 17.10.2022 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом рішення в адміністративній справі, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судом першої інстанції згідно ст. 133, 139 КАС України вірно здійснено стягнення з позивача судового збору на рахунок Державного бюджету України у розмірі 992,40 грн.

З тих же підстав у зв`язку з відстроченням сплати судового збору до розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги, з позивача на рахунок Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Керуючись ст.315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року в адміністративній справі № 160/14294/22 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та касаційному оскарженню не підлягає згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий