Постанова

від 16.07.2010 по справі 2а-6163/10/14/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.07.10

Справа №2а-6163/10/14/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:

від позивача – Кройтор, представник за дов.,

від відповідача  – не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Морське»

до Державної податкової інспекції у м. Судак,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

Суть спору: Державне підприємство «Веселівське» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2010р. № 0000042301/0 за податковим зобов’язанням на суму 71985,50 грн., з яких 10508,00 грн. – основний платіж з донарахування ПДВ, а також 61477,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.  

Позов обґрунтований тим, що з боку позивача не було порушень Закону України “Про податок на додану вартість” та не підтверджується первинними документами і податковою звітністю з ПДВ заниження податкового зобов’язання у період з 01.04.08р. по 01.04.10р.

В обґрунтування правової позиції позивач посилається на п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” та вказує, що підстави для сплати ПДВ відсутні, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником власної продукції, виноматеріали, які він виробляє не класифікуються за кодом  УКТ ЗЕД 2204 30, і  враховуючи те, що ці виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виробництва, які використовують їх для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору на таки виноматеріали законом не встановлюється, отже вони не можуть бути підакцизними алкогольними напоями. Таким чином позивач вважає, що правомірно користувався спеціальним режимом ПДВ та застосував положення п. 11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.10р. за клопотанням представника позивача проведена заміна позивача - Приватного підприємства «Веселівське» на Приватне підприємство «Морське», у зв’язку з реорганізацією.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. 01.07.10р. направив на адресу суду заперечення на позов, у якому проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що згідно проведеної перевірки було встановлено неправомірне використання позивачем пільги з податку на додану вартість, закріпленої в п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”. При цьому відповідач вважає, що виноматеріали є товаром підакцизним і податкові зобов'язання по ПДВ підлягають сплаті до державного бюджету в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Морське» зареєстровано Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим як юридична особа (ідентифікаційний код 00412808), підприємство знаходиться  на податковому обліку у ДПІ в м. Судак.  

Державною податковою інспекцією у м. Судак була проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Морське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період  з 01.04.2008р. по 01.04.2010р.

За результатами перевірки складений акт №358/23-00/00412808 від 11.07.2008р. (а.с.10-45), відповідно до якого встановлені порушення п.11.29 ст. 11  Закону України “Про податок на додану вартість” № 168\97-ВР  від 03.04.1997р., у результаті якого відповідачу донараховано ПДВ на суму 10508,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2010р. № 0000042301/0 за податковим зобов’язанням про донарахування ПДВ на суму 10508,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 61477,50 грн.,  разом 71985,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів; тобто вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 даного Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Судак АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом також встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Судак АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Морське» є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Вироблювані позивачем виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства, де з них виробляють вина, які реалізуються в торгівлі.  

Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Терміни й визначення» визначене поняття виноматеріалу - це зброжене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту.

Зі змісту галузевого стандарту і Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Терміни й визначення» випливає, що виноматеріал є сировиною для виробництва вина.

З цього виходить, що виноматеріали  є сировиною  для виробництва  підакцизних товарів, а згідно п. “в”ч. 2 ст. 3  Закону України “Про  акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби” не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Цією нормою закону передбачено, що виноматеріали не оподатковуються акцизним збором тому, що вони є сировиною, яка використовуються для виробництва вина - підакцизного товару.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» встановлено, що акцизний збір - це не прямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, котрий включається в ціну цих товарів (продукції).

З вимог цієї статті вбачається, що підакцизними товарами є ті товари, до вартості яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, реалізованих заводам вторинного виноробства, акцизний збір не входить, а це означає, що вони не є підакцизною продукцією.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір”, передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір,  визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які  ввійшли  до  законів  України від 6 лютого 1996 року "Про  ставки  акцизного  збору  і  ввізного мита на тютюнові вироби",  від  7  травня  1996  року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт  етиловий  та алкогольні напої", від  24  травня  1996  року  "Про ставки акцизного  збору  і  ввізного  мита  на  деякі  транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки  акцизного  збору  і  ввізного   мита   на   деякі   товари (продукцію)".

Згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”та деяких інших законодавчих актів”від 22 травня 2003р. №849-IV у Законі України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої"  слова у назві "і ввізного мита" виключено.

Відповідно до абзацу 1 ст.  2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Оскільки позивач реалізовував виноматеріали підприємствам, які використовували виноматеріали для виробництва готової продукції, ці виноматеріали оподаткуванню акцизним збором не підлягають.

Крім того, суд вважає, що вживання у Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”слова “виноматеріали”не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Суд вважає, що як виноматеріал оброблений –це продукт первинної переробки винограду, який призначений для виготовлення вин.

Також, поняття алкогольний напій слід розуміти, як напій, який містить алкоголь.

Враховуючи це, до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття та містить алкоголь.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008р. по справі Державного підприємства “Радгосп-завод Алушта”до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення.

Вказане свідчить на те, що виноматеріали не є підакцизним товаром.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). 

Виходячи із змісту даної норми вбачається, що підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва акцизний збір не входить.

З цих підстав суд вважає, що виноматеріали вироблювані позивачем не є підакцизним товаром.   

Відповідно до пункту 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства".

Твердження відповідача в тій частині, що відповідач виробляє виноматеріали, які є  алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною і на них не розповсюджується  дія п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам  справи, оскільки відповідно абз.1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої” підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 220430, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429, про які в цьому Законі вказівки  відсутні.

Також, відповідач посилається на ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР та ст. 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95 р. № 329/95-ВР, у яких алкогольні напої визначено як продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукоромісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 % об'ємних одиниць, які належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) під кодами 2204, 2205, 2206, 2208. Тому вважає, що виноматеріали, вироблені ДП «Морське» є алкогольними напоями, так як мають вміст спирту етилового від 9% і вище об'ємних одиниць, отримані шляхом спиртового бродіння цукоромістких матеріалів і відносяться до товарної групи ГС під кодом 22 04.

Суд зазначає. що виноматеріали позивача є сировиною  для виробництва вина, шампанського і коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону  України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт  етиловий і алкогольні напої” вони не входять, реалізовувалися тільки заводам вторинного виноробства для виготовлення готової продукції, а тому не є підакцизними товарами.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України позивачу дозволено здійснювати  діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001р. “Про стимулювання  розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка  проводиться  в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ і відповідає  виду діяльності за КВЕД 01.13.0 –вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, а також це не спростовується  відповідачем, про що вказано в акті перевірки.

З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство  розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Аналогічної правової позиції дотримується по справі № 2-15/2974-2003 Севастопольський  апеляційний  господарський  суд,   Вищий Господарський суд України  та Верховний Суд України, який  відмовив в порушенні провадження по справі з перегляду постанови Вищого господарського суду України  та  встановив, що виноматеріали, не відносяться  до підакцизних товарів, у зв'язку з чим  підприємство має право на пільгу з  ПДВ.

Крім того, пунктом 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що до 1 січня  2009р. зупинено дію п.7.7 ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та  п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто  треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза “крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Аналогічна думка викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 2- 222\5971 від 03.10.2001р.  

Більш того, суд зазнає, що з цього слідує, що незалежно  від того, є продукція  підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а оскільки  виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з актом перевірки №358/23-00/00412808 від 23.04.2010р. порушень правильності визначення, повноти нарахування позивачем акцизного збору  не встановлено.

З наведеного вище вбачається, що включення позивачем ПДВ з реалізації виноматеріалів в сільськогосподарську декларацію №1 не суперечить вимогам п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та іншим нормам цього закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в акті №358/23-00/00412808 від 23.04.2010р. зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу  суми податкового зобов’язання з ПДВ та  застосування штрафних санкції.

 В силу викладеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасуванню  податкового повідомлення –рішення відповідача 05.05.2010р. № 0000042301/0 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 05.05.2010р. №0000042301/0.  

             3.Стягнути з Державного бюджету України  на користь Державного підприємства «Морське» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                          Кірєєв Д.В.