Рішення

від 05.10.2022 по справі 320/11061/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року м. Київ Справа № 320/11061/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"доОфісу великих платників податків ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.10.2020 № 0000144202 та 15.10.2020 № 0000154202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Приватному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 50182932,00 грн, від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163562,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12545733,00 грн, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 виправлено описку, допущену у вступній та описовій частинах ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 в адміністративній справі № 320/11061/20 щодо найменування відповідача.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021, 18.02.2021, 08.04.2021 та 29.06.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено дату, час та місце наступного підготовчого засідання.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посадові Офісу великих платників податків ДПС діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 23.09.2021, відкладено судом на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2021).

У чергове судове засідання, призначене на 07.10.2021, представники сторін не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою у відповідності до приписів статей 124, 126 та 129 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду не надходило.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2021).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) зареєстроване в якості юридичної особи 27.03.2006 та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з оптовою торгівлею м`ясом і м`ясними продуктами (основний вид діяльності), вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 18-24).

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДПС.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у липні 2020 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 року (т. 1 а.с. 138-171).

У вказаній податковій звітності позивач задекларував від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 239389291 грн (рядок 19 податкової декларації) та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 140000000,00 грн (рядок 20.2 декларації).

У серпні - вересні 2020 року посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань законності декларування Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн, згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (вх. № 9172387610 від 20.07.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2020 № 2067/28-10-42-02/25412361 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Зокрема, у ході перевірки відповідач дійшов висновку про те, що Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" під час декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2020 року не дотримано вимог пунктів 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 № 21, що призвело до заниження самостійно задекларованих податкових зобов`язань за наведений вище період на загальну суму 50152297,00 грн.

Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок:

- наявності розбіжностей в числовому значенні задекларованого показника нарахованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що відображені у рядку 4.1 декларації (1536414,00 грн) та у додатку № 5 до декларації (1684114,00 грн), на суму 147700,00 грн;

- наявності розбіжностей в числовому значенні задекларованої вартості послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, з даними Єдиного реєстру податкових накладних на суму ПДВ 4217,00 грн;

- невідповідності задекларованих відомостей Розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Додаток 1) даним відкоригованих податкових накладних, виписаних під час здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", на суму ПДВ 49999999,05 грн;

- включення до податкової звітності даних розрахунку коригування до податкової накладної, сформованого в рамках господарських взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , на суму ПДВ 381,41 грн, що не зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач також наголошує на безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг у Приватного підприємства "ІДЕАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР", у розмірі 30635,29 грн з огляду на непідтвердження такої суми зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування.

Крім того, під час контролюючого заходу податковим органом встановлено завищення позивачем залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у загальному розмірі 163562,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що наведене вище порушення податкового обліку було допущено позивачем за результатами декларування власних податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у Приватного підприємства "Агропром+" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" транспортних послуг, а також придбання у Приватного підприємства "Джі Пі Трейд" послуг зі зберігання товару на складі.

Так, відповідач зауважив, що аналіз наявної у податкового органу інформації щодо наведених вище контрагентів свідчить про їх імовірну неможливість надання позивачу вказаних вище послуг з огляду на характер їх діяльності та відсутність у цих суб`єктів господарювання матеріальної бази, необхідної для виконання таких послуг (власних або орендованих транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів).

Сумніви контролюючого органу стосовно реальності здійснення вказаних вище фінансово-господарських операцій з контрагентами та їх відповідності дійсному економічному змісту відповідач обґрунтовує також наданням позивачем документів на підтвердження їх здійснення не у повному обсязі (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі майна на зберігання, тощо).

За наведених обставин відповідач вважає, що договори, які укладались позивачем з зазначеними вище юридичними особами, а також фінансово-господарські документи та податкова звітність оформлювались сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

На підставі акта перевірки Офісом великих платників податків ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.10.2020 № 0000144202 та 15.10.2020 № 0000154202, якими відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, підпункту 78.1 статті 78 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 50182932,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12545733,00 грн, а також здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 163562,00 грн.

Представник позивача зазначив, що податкову звітність з податку на додану вартість за червень 2020 року складено підприємством у відповідності до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, висновки контролюючого органу про відсутність у підприємства права на визначення від`ємного значення суми податку на додану вартість та на отримання бюджетного відшкодування у наведеному вище розмірі є помилковими, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, а також подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

В силу приписів пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, в силу вимог пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, здійснюється документальна позапланова перевірка.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Це означає, що документальна перевірка охоплює питання достовірності проведення та правильності математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилось від`ємне значення податку на додану вартість, у тому числі частина від`ємного значення, що приймає участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

Як вже зазначалось судом вище, під час здійснення відповідачем контролюючого заходу з питань законності декларування Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" за червень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн, встановлено, зокрема, невідповідність задекларованих відомостей розрахунку коригування сум податку на додану вартість (додаток 1) даним відкоригованих податкових накладних, виписаних під час здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор".

Судом встановлено, що підставою для здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2020 року стало повернення позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" раніше отриманої попередньої оплати за поставку сільськогосподарської продукції: соняшника некласного, урожаю 2018 року, за договором поставки сільськогосподарської продукції від 24.06.2019 № 16878-Г (т. 2 а.с. 1-3) у сумі 300000000,00 грн.

Наведені вище обставини представниками сторін не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 25.06.2020 № 1590750002 та 25.06.2020 № 1590750003 (т. 2 а.с. 16-17).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача пояснив, що в Таблиці 1 «Коригування податкових зобов`язань згідно зі статтею 192 розділу V Податкового кодексу України» Додатку 1 до декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (№ з/п 178) позивачем вказано, що податкові накладні, за якими проводиться коригування на суму ПДВ 49999999,05 грн, складені у червні місяці, у той час як в Єдиному державному реєстрі податкових накладних наведена вище інформація відсутня.

Водночас за даними розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 25.06.2020 № 2802637 та № 8601845 останніми відкориговано показники податкових накладних № 9000127 та № 9000128, датованих 29.08.2019, на суму ПДВ 49999999,05 грн, що суперечить даним поданої позивачем декларації з податку на додану вартість.

Вказані обставини, на думку представника відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.

З приводу зафіксованого податковим органом правопорушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.14 цієї статті платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України).

У свою чергу відповідно до підпункту 8 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), коригування податкових зобов`язань відображається у рядках 7 та 8. При заповненні рядка 7 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів, та/або (Д7) (додаток 7).

У таблицях 1, 1.1 та 1.2 додатка Д1 деталізують дані про коригування сум податкових зобов`язань у розрізі контрагентів.

Як вже зазначалось судом вище, відповідач оспорює право платника податків на отримання заявленого ним розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року у зв`язку з наявністю розбіжностей у даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних розрахунку коригування сум податку на додану вартість в розрізі контрагентів (т. 1 а.с. 140-147).

Розбіжності, на які вказує податковий орган, обумовлені допущенням позивачем при заповненні ним Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість описки в графі "період складання податкових накладних, за якими проводиться коригування", а саме: замість "08 2019" зазначено "06 2019".

В силу вимог пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями вважаються протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме: до невірного формування числових значень податкового зобов`язання та/або податкового кредиту та, як наслідок, завищення/заниження суми від`ємного значення податку на додану вартість.

У даному випадку позивачем під час оформлення податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року разом з додатками допущено некоректне заповнення звітного (податкового) періоду складання податкової накладної, яка коригується. Водночас, така описка сама по собі не має наслідком формування необґрунтованих сум від`ємного значення податку на додану вартість, не створює контролюючому органу перешкод в адмініструванні податку на додану вартість за червень 2020 року, а також не призводить до втрат бюджету, а відтак і не може бути підставою для коригування задекларованої платником податків суми податкового зобов`язання за вказаний звітний період.

За наведених обставин висновки контролюючого органу в частині заниження позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань за червень 2020 року у сумі ПДВ 49999999,05 грн суд вважає необґрунтованими.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, при перевірці операцій позивача з імпорту послуг відповідачем зроблено висновок про порушення ним вимог абзацу 2 пункту 201.12 статті 201 та пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження самостійно задекларованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 4217,00 грн.

Наведені вище обставини відповідач обґрунтовує розбіжністю в числовому значенні задекларованої вартості послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, у рядку 6 поданої позивачем декларації сума податку на додану вартість щодо послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, становить 701368,00 грн, у той час як за даними Єдиного реєстру податкових накладних сума виписаних та зареєстрованих податкових накладних щодо вказаних послуг складає 705585,00 грн.

Відповідно до положень пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 208.3 статті 208 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку на додану вартість, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

У разі виникнення підстав для коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту, визначених статтею 192 Податкового кодексу України (зміна суми компенсації вартості послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення послуг або повернення суми попередньої оплати) отримувач послуг, що постачаються нерезидентом, місце постачання яких розташоване на митній території України, складає розрахунок коригування до раніше складеної та зареєстрованої ним податкової накладної.

Обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, а також коригування податкових зобов`язань, нарахованих за такими операціями, відображаються у рядку 6 розділу I «Податкові зобов`язання» та рядку 13 розділу II «Податковий кредит» декларації з податку на додану вартість (пункти 3, 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21).

Як стверджує позивач, у червні 2020 року у Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" виникли визначені статтею 192 Податкового кодексу України підстави для коригування податкового зобов`язання за податковою накладною від 02.09.2019 № 1607168 на загальну суму 223601,77 грн, у тому числі ПДВ - 37266,96 грн, що була сформована за результатами господарської операції з постачання нерезидентом - StefanLugsteinPE (Австрія) - послуг, місцем надання яких є митна територія України (т.3 а.с. 205-206).

Так, внаслідок зменшення суми компенсації вартості послуг та, як наслідок, зменшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4217,85 грн позивачем на виконання вимог наведених вище положень 01.06.2020 сформовано розрахунок коригування кількісних і якісних показників за № 8600717 (т. 3 а.с. 207-208) та зареєстровано його в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.06.2020 (т. 1 а.с. 226) та інформацією з програми M.E.Doc (т. 1 а.с. 227).

Як вбачається з даних акта перевірки, відповідачем у ході контролюючого заходу обставини коригування позивачем податкового зобов`язання за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентом, місце постачання яких розташоване на митній території України, на суму 4217,00 грн, не досліджувались, жодних інших підстав для зменшення позивачу розміру податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 4217,00 грн посадовими особами відповідача в акті перевірки не зазначено та у відзиві на позовну заяву не наведено.

Таким чином, твердження відповідача стосовно заниження Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" самостійно задекларованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року у сумі 4217,00 грн спростовуються наявними у справі документальними доказами.

Що стосується висновку представника відповідача стосовно необґрунтованого зменшення позивачем податкового зобов`язання за червень 2020 року на суму 381,41 грн внаслідок проведеного перерахунку на підставі незареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування від 30.06.2020 № 8002438 до податкової накладної від 29.02.2020 № 8002023 (отримувач послуг - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ), суд враховує наступне.

В силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Аналіз наведених вище положень у сукупності з приписами підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що у разі зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника за результатами перерахунку (коригування), такий постачальник наділяється правом на зменшення суми податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, виключно після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, розрахунок коригування від 30.06.2020 № 8002438, яким передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів їх постачальнику - Приватному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" - на суму ПДВ 381,41 грн, зареєстровано отримувачем товару в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, визначеному підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, та у строк, що встановлений пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу, а саме - 13.07.2020 (копія квитанції про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і якісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних ( т. 2 а.с. 73).

Таким чином, позивачем під час подання декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (вх. № 9172387610 від 20.07.2020) на підставі зареєстрованого 13.07.2020 розрахунку коригування, що сформований 30.06.2020, цілком обґрунтовано зменшено суму податкового зобов`язання на 381,41 грн саме за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

За наведених обставин висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість на вказану суму суд вважає безпідставними.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В силу вимог підпункту 5 пункту 3 розділу V Порядку № 21 сума податкового зобов`язання, нарахована протягом звітного періоду та коригування за такими операціями відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, вказується у рядку 4.1 декларації.

Цим же підпунктом визначено, що при заповненні рядка 4.1 та/або рядка 4.2 обов`язковим є подання (Д5) (додаток 5), що заповнюється в розрізі контрагентів.

В силу вимог зазначеного Порядку, у таблиці 1 розділу І додатка Д5 у розрізі контрагентів й умовних ІПН прописують показники рядків 1.1 і 1.2 декларації з податку на додану вартість.

У рядках з умовним ІПН 600000000000 (для зведених податкових накладних) відображаються компенсуючі податкові зобов`язання, нараховані за пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у розрізі ставок 20% та 7%.

Як вбачається з даних акта перевірки, у ході контролюючого заходу відповідачем встановлено, що у рядку 4.1 декларації за червень 2020 року позивачем визначено суму ПДВ за компенсуючими податковими зобов`язаннями, нарахованими згідно пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за основною ставкою, у розмірі 1536414,00 грн.

В той же час у рядку з умовним ІПН 600000000000 (для зведених податкових накладних) додатка № 5 до декларації, на підставі якого здійснюється розшифрування податкових зобов`язань в розрізі контрагентів, сума податку на додану вартість за основною ставкою визначена позивачем у розмірі 1684114,00 грн.

Невідповідність даних рядка 4.1 декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2020 року відомостям додатка № 5 до цієї декларації на думку посадових осіб податкового органу свідчить про заниження позивачем податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, на суму ПДВ 147700,00 грн.

З приводу наведених вище висновків податкового органу суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відомості стосовно змін у процесах господарської діяльності суб`єкта господарювання, які викликані різноманітними господарськими ситуаціями (у тому числі початок використання в оподатковуваній діяльності раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів, що використовувались не за призначенням, не для господарської чи неоподатковуваної діяльності), повинні відображатись платником податків у податковій звітності за правилами податкового законодавства, яким закріплено форму та порядок заповнення такої звітності.

В силу приписів статті 46 Податкового кодексу України та пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 21 додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною та подаються разом з нею у разі наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

При цьому, як вже зазначалось судом вище, коригування податкових зобов`язань відображається у рядках 7 та 8. При заповненні рядка 7 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів.

Як вбачається з даних чинної на момент виникнення спірних правовідносин форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, підсумкова сума коригування податкових зобов`язань за звітний (податковий) період переноситься з Додатка 1 у рядок 7 декларації.

У свою чергу сума коригування з умовним ІПН 600000000000 (для зведених податкових накладних) за операціями відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, що оподатковуються за основною ставкою, переноситься з Додатка 1 до рядка 4.1 декларації.

Аналізуючи вказані вище положення, суд дійшов висновку, що коригування компенсуючих податкових зобов`язань залежно від ставки податку на додану вартість, підлягає відображенню у Додатку 1 декларації з податку на додану вартість, а у рядку 4.1 цієї декларації обов`язковому зазначенню підлягає сума податкового зобов`язання, нарахована протягом звітного періоду з урахуванням коригування за такими операціями, що оподатковуються за основною ставкою.

Згідно з відомостями, що відображені у декларації з податку на додану вартість за наведений вище період (т. 1 а.с. 138-139), у рядку 4.1 визначено ПДВ у розмірі 1539998,00 грн.

У свою чергу за даними додатку 5 до вказаної декларації розмір суми податку на додану вартість за основою ставкою становить 1687697,00 грн.

При цьому судом встановлено, що наведення позивачем меншої суми ПДВ у рядку 4.1 декларації за податку на додану вартість за червень 2020 року обумовлено зазначенням у цьому рядку розміру податкових зобов`язань, що розраховуються за основною ставкою, з урахуванням відповідних коригувань на суму ПДВ 147699,00 грн, докладний розрахунок яких міститься у додатку 1 до декларації (т. 1 а.с.140-146) та у виписці з Єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с. 213-225).

У свою чергу фіксування у розшифровках податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) більшої суми ПДВ за податковими зобов`язаннями, що розраховують за основною ставкою, без урахування коригувань, жодним чином не впливає на правильність внесення позивачем до пункту 4.1 декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року дійсних та належним чином розрахованих відомостей про суми ПДВ.

Суд також звертає увагу на відмінність у числових значеннях сум ПДВ, зазначених у декларації позивача (1539998,0 грн) та встановлених відповідачем у ході проведення контролюючого заходу (1536414,00 грн), що ставить під сумнів правильність здійснення відповідачем математичних обрахунків сум податку на додану вартість та аналізу джерела їх походження.

За наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про наявність в діях Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" порушень вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, а також приписів Порядку № 21, що призвело до незаконного донарахування Приватному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року у розмірі 147700,00 грн.

Оцінюючи висновки відповідача про безпідставність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 30222,77 грн, сплаченої у зв`язку з придбанням у Приватного підприємства "ІДЕАЛ" послуг, суд враховує, що в основу наведеного вище правопорушення покладено твердження податкового органу стосовно повторного включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної від 01.02.2020 № 2117 на суму ПДВ 30222,77 грн.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження повторності врахування позивачем суми податку на додану вартість, сплаченої на підставі наведеної вище податкової накладної, у складі податкового кредиту за червень 2020 року відповідачем не надано, документальних свідоцтв, що доводять факти попереднього включення цієї суми, у тому числі із зазначенням податкового періоду, представником відповідача не наведено.

В силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який за процесуальним законом несе тягар доказування, не довів суду правомірності своїх розрахунків, а обґрунтовуючи обставини повторності включення до складу податкового кредиту податкової накладної від 01.02.2020 № 2117 обмежився виключно констатацією вказаного факту.

Суд також звертає увагу на те, що ні у відзиві на адміністративний позов, ні у ході судового розгляду справи відповідачем не було наведено жодних додаткових пояснень щодо виявлених порушень, а лише продубльовано висновки акту перевірки без зазначення конкретних обставин виявлених правопорушень з посиланнями на відповідні докази.

При цьому із податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2020 року вбачається, що висновок відповідача щодо подвійного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у наведеному вище розмірі є наслідком неврахування останнім відомостей про його коригування, що зафіксовані у додатку 1 до декларації.

Так, судом встановлено, що у лютому 2020 року позивачем у рамках господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "ІДЕАЛ" складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 01.02.2020 № 6251 на суму ПДВ 30222,77 грн (т. 1 а.с. 241-242) до податкової накладної від 24.01.2020 № 625.

За наслідками такого перерахунку відбулось зменшення суми компенсації на користь постачальника - Приватного підприємства "ІДЕАЛ", у зв`язку з чим позивачем у відповідності до вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України зменшено суму податкового кредиту у розмірі 30222,77 грн. .

Коригування суми податку на додану вартість у наведеному вище розмірі відображено позивачем у рядку 13 таблиці 2 додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (т. 1 а.с. 148).

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем під час декларування сум податку на додану вартість, сплачених в рамках господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "ІДЕАЛ", допущено порушення податкового законодавства, зокрема, порушення, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки.

Суд також вважає за необхідне наголосити, що викладені посадовими особами відповідача в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "ІДЕАЛ", а також з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР" не відповідають обставинам правопорушень, що зафіксовані цими ж особами в акті перевірки.

Так, податковий орган, зазначаючи в акті перевірки, що позивачем в рамках взаємовідносин з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР" - включено до податкового кредиту суми податку у розмірі 412,52 грн, що не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування, суперечить своїм наступним твердженням, зокрема, стосовно того, що позивач не зменшив податковий кредит за червень 2020 року у розмірі 412,52 грн на підставі розрахунку коригування від 01.04.2020 № 22063/2, що зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.06.2020.

У свою чергу позивач зазначив, що вказаний розрахунок коригування був складений у зв`язку зі зменшенням суми компенсації на користь постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР", внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" як у отримувача товару в силу вимог підпункту "б" підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України виник податковий обов`язок щодо зменшення податкового кредиту на суму 412,52 грн за результатами того податкового періоду, на який припадає дата складання розрахунку коригування, тобто квітень 2020 року, а не червень 2020 року, як стверджує відповідач.

Позивач наголошує на тому, що власна помилка з приводу невключення даних розрахунку коригування від 01.04.2020 № 22063/2 з метою зменшення розміру податкового кредиту за квітень 2020 року на суму 412,52 грн була самостійно виправлена підприємством з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року.

Вказаний уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом (квитанція від 15.10.2020 № 2 (т. 1 а.с. 249), проте під час прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень його дані відповідачем не враховані.

Позивач також звертає увагу на те, що після отримання акта перевірки щодо певної декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.04.2021 в адміністративній справі № 360/3701/19, 12.02.2021 в адміністративній справі № 808/537/16, 22.12.2020 в адміністративній справі № 640/15334/19.

Відповідно до вимог пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Пунктом 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу III цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладені положення нормативно - правових актів, беручи до уваги те, що доводи контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 412,52 грн внаслідок порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи, а також ту обставину, що відповідачем не надано суду чітких пояснень з приводу виявленого правопорушення, у тому числі не наведено обґрунтувань наявності/відсутності впливу самостійно уточненого позивачем розміру податкового кредиту за квітень 2020 року на фінансовий результат підприємства за червень 2020 року на момент винесення оспорюваних податкових повідомлень - рішень, суд вважає, що висновки відповідача про заниження підприємством податкового зобов`язання на цю суму не є обґрунтованими.

Судом також встановлено, що під час контролюючого заходу податковим органом зроблено висновок про постачання позивачу його контрагентами - Приватним підприємством "Агропром+", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" та Приватним підприємством "Джі Пі Трейд" транспортних послуг та послуг зі зберігання товару на загальну суму ПДВ 163562,00 грн без наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Доводи контролюючого органу про допущення позивачем податкового правопорушення ґрунтуються на відомостях з автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, зокрема, в частині даних щодо податкового обліку та реєстрації контрагентів позивача, обробки їх податкової звітності та платежів.

Відповідач стверджує, що Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" декларувало податкові зобов`язання з контрагентами, зібрані відомості щодо яких свідчать про відсутність у підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності (трудових ресурсів, оборотних/необоротних активів, у тому числі транспортних засобів з метою виконання послуг з перевезення вантажів та складських приміщень з метою виконання послуг зі зберігання товару).

За таких обставин відповідач вважає, що договори, які укладались позивачем з вказаними вище юридичними особами, а також фінансово-господарські документи та податкова звітність оформлювались сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Сумніви щодо реальності здійснення спірних господарських операцій відповідач обґрунтовує також наданням позивачем під час контролюючого заходу документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно - транспортних накладних) не у повному обсязі.

З метою спростування таких доводів позивачем подано суду первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв`язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У лютому 2020 року позивачем укладено з Приватним підприємством "Агропром+" договір транспортного експедирування та перевезення вантажів від 18.02.2020 № Н-1802/1 (т. 2 а.с. 80-81), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У травні-червні 2020 року сторонами правочину складено та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.062020 № 59 та 31.05.2020 № 55 ( т. 2 а.с. 125-127).

На підтвердження обставин прийняття контрагентом товарно-матеріальних цінностей для перевезення, їх транспортування та подальшої передачі одержувачу позивачем надано суду видаткові накладні (т. 3 а.с. 12, 15, 16-17, 20, 23-26, 33, 36, 39, 43, 46-48, 54-55, 64-65, 68, 73-75, 81, 84, 87-88, 91-92, 95, 98, 101), товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи, а також акти прийому передачі продукції до товарно-транспортних накладних (т. 3 а.с.8-10, 13, 18, 21, 27-30, 34, 37, 40, 44, 49-51, 56-58, 62, 66, 70, 76, 82, 85, 89, 93, 96, 99, 102).

Оплату наведених вище послуг здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Приватного підприємства "Агропром+", про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (т. 2 а.с. 130-132).

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Приватним підприємством "Агропром+" виписано податкові накладні від 22.06.2020 № 447 на загальну суму 413340,00 грн , у тому числі ПДВ - 68890,00 грн та 31.05.2020 № 608 на загальну суму 263175,00 грн, у тому числі ПДВ - 43862,50 грн (т. 2 а.с. 135-136, 138-139).

У лютому 2020 року позивачем також укладено з Приватним підприємством "Грін плант" (у подальшому здійснено зміну назви юридичної особи на Приватне підприємство "Джі Пі Трейд") договору зберігання майна та надання послуг/виконання робіт від 04.02.2020 № 04/02-В3 (т. 2 а.с. 144-146), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати послуги з прийому/відвантаження продукції, відповідального зберігання палет, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Упродовж травня 2020 року контрагентом позивача надано послуги зі зберігання товару на складі, що підтверджується актом надання послуг від 31.05.2020 № 71 (т. 2 а.с. 152).

Оплату наведених вище послуг здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (т. 2 а.с. 153).

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Приватним підприємством "Джі Пі Трейд" виписано податкову накладну від 31.05.2020 № 75 на загальну суму 147314,58 грн , у тому числі ПДВ - 24552,43 грн (т. 2 а.с. 154).

Крім того, у липні 2019 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" договір транспортного експедирування та перевезення вантажів від 04.07.2019 № 040719 (т. 2 а.с. 161-164), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати послуги з перевезення належним йому транспортом вантажів, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем послуг у його контрагента здійснювалось у травні 2020 року шляхом підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.05.2020 № 40 ( т. 2 а.с. 177).

Оплату наведених вище послуг здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ", про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (т. 2 а.с. 179).

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" виписано податкову накладну від 26.05.2020 № 21 на загальну суму 157542,00,00 грн , у тому числі ПДВ - 26257,00 грн.

За поясненнями представника позивача, наведені вище послуги замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов`язань при здійсненні його статутної діяльності, пов`язаної, зокрема, з оптовою торгівлею м`ясом і м`ясними продуктами.

Представником позивача також наголошено, що товарно-транспортні накладні були надані до перевірки у повному обсязі, жодних запитів із проханням надати додаткові документи відповідачем під час здійснення контролюючого заходу не вручалось, акти відмови у наданні таких документів, відповідно, не складались. Вказані обставини представником відповідача у ході судового розгляду справи спростовані не були.

Позивач також звертає увагу суду на те, що застосований відповідачем формалізований підхід до податкової перевірки його господарських операцій, а саме: оперування відповідачем виключно даними з власних інформаційних баз, призвів до поверхневого податкового контролю, під час якого не було навіть спроби належними та допустимими перевірочними діями оцінити правильність ведення платником податків податкового обліку, у тому числі з позиції виконання правочинів та наявності зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Позивач також зазначає, що він, як суб`єкт комерційної діяльності, в умовах ринкової економіки оцінює в першу чергу власну вигоду від конкретних угод та їх перспективу на майбутнє, а відтак, працюючи в правовому полі з обмеженим приватним доступом, спроможний перевірити виключно правосуб`єктність юридичної особи - контрагента (тобто її здатність бути стороною правочину, відсутність інформації в відкритих джерелах доступу про обмеження цивільної правоздатності юридичної особи за рішенням суду або про схвалення правочину представником, що діє з перевищенням повноважень). Проте доступом до закритих інформаційних джерел позивач не володіє, оскільки задеклароване Конституцією України, Господарським, Цивільним кодексами України право на підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку виключає використання самим підприємством заходів податкового контролю та всіх наявних у податкового органу інструментальних функціоналів на державному рівні.

Під час надання оцінки наведеним вище доводам сторін у справі, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи, що суперечать законодавчим та/або нормативним актам.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку платника податків повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, дослідження обставин реальності господарської діяльності платника податків та відповідності господарської операції її дійсному економічному змісту здійснюється в рамках податкового контролю податковим органом на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Саме первинні фінансово-господарські документи платника податків, а також податкова інформація, експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України, судові рішення, податкові консультації та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, є виключним переліком матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок (стаття 83 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача).

Відповідно до підпункту 15 пункту 3 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити інформацію про направлення запитів на проведення зустрічних звірок, запитів до інших органів державної влади, до страхових компаній та банківських установ, запитів до уповноважених органів іноземних країн тощо (у разі їх направлення). Також в акті (довідці) документальної перевірки відображаються інформація, отримана на запити, та результати проведення зустрічних звірок.

Цим же Порядком передбачено, що в акті перевірки наводиться інформація про інші перевірки, результати яких впливають на проведення та висновки цієї перевірки.

При цьому підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України містить чітку заборону використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом вище, під час контролюючого заходу відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з його контрагентами: Приватним підприємством "Агропром+", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" та Приватним підприємством "Джі Пі Трейд".

Водночас доказів ініціювання зіставлення даних, отриманих від позивача з метою документального підтвердження господарських відносин з вказаними платниками податків, у спосіб направлення запитів на проведення зустрічних звірок та запитів про надання інформації акт перевірки не містить. Доказів проведення документальних перевірок вказаних юридичних осіб, за результатами яких би наводились об`єктивні висновки стосовно відсутності трудових та матеріальних ресурсів у підприємств для проведення ними господарських операцій, як і доказів винесення та надіслання податкових повідомлень - рішень за результатами аналізу господарських операцій контрагентів позивача відповідачем суду також надано не було.

За відсутності належної контрольно - перевірочної роботи інформація відносно контрагентів позивача, що наявна в інформаційних базах та викладена в акті перевірки позивача, не може бути передумовою для висновку про неможливість проведення господарських операцій, пов`язаних з наданням послуг, з огляду на відсутність (недостатність) у контрагентів позивача майна, основних фондів та трудових ресурсів, оскільки відповідачем не наведено жодних відомостей, які б однозначно доводили, що у податкові періоди, що охоплюють господарські взаємовідносини з позивачем, суб`єкти господарювання - контрагенти не залучали необхідні ресурси на підставі укладених ними інших договорів, зокрема, договорів оренди складських приміщень, лізингу нерухомого та рухомого майна, отримання послуг аутсорсингу чи аутстафінгу тощо.

Доводи податкового органу стосовно неможливості відстежити походження ресурсів, необхідних контрагентам для постачання послуг позивачу, ґрунтуються виключно на відомостях з інформаційних баз даних, проте такі доводи за відсутності доказів проведення належних та визначених податковим законодавством контрольно - перевірочних заходів за цими питаннями суд вважає виключно припущеннями відповідача, обумовленими лише посиланням на недостатність аналітичної інформації.

При цьому чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів по ланцюгу постачання, а також наявності чи відсутності у останніх основних фондів, виробничих активів, трудових ресурсів тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25.02.2021 в адміністративній справі № 810/256/18 та 27.07.2021 в адміністративній справі № 640/8324/20.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю позивача.

Відтак, твердження контролюючого органу про наявність підстав для зменшення позивачу розміру від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 163562,00 грн, сформованого за результатами господарських операцій з Приватним підприємством "Агропром+", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" та Приватним підприємством "Джі Пі Трейд", не приймаються судом до уваги як такі, що спростовані у ході розгляду даної справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2020 від 15.10.2020 № 0000144202 та 15.10.2020 № 0000154202 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 21020,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 15.10.2020 № 0000144202 та 15.10.2020 № 0000154202 визнати протиправними та скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г) на користь Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 21020 (дванадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Харченко С.В.