Постанова

від 24.09.2024 по справі 320/11061/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/11061/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Ганечко О.М., Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року, суддя Харченко С.В., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.10.2020 №0000144202 та 15.10.2020 №0000154202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Приватному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 50182932,00 грн, від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163562,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12545733,00 грн, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 15.10.2020 № 0000144202 та 15.10.2020 № 0000154202 визнати протиправними та скасовано.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г) на користь Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 21020 (дванадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Офіс великих платників податків ДПС на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 КАС України підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) зареєстроване в якості юридичної особи 27.03.2006 та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з оптовою торгівлею м`ясом і м`ясними продуктами (основний вид діяльності), вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 18-24).

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДПС.

У липні 2020 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2020 року (т. 1 а.с. 138-171).

У вказаній податковій звітності позивач задекларував від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 239389291 грн (рядок 19 податкової декларації) та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 140000000,00 грн (рядок 20.2 декларації).

У серпні - вересні 2020 року посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань законності декларування Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн, згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (вх. № 9172387610 від 20.07.2020) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2020 № 2067/28-10-42-02/25412361 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Так, у ході перевірки відповідач дійшов висновку про те, що Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" під час декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2020 року не дотримано вимог пунктів 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 № 21, що призвело до заниження самостійно задекларованих податкових зобов`язань за наведений вище період на загальну суму 50152297,00 грн.

Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли внаслідок:

- наявності розбіжностей в числовому значенні задекларованого показника нарахованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що відображені у рядку 4.1 декларації (1536414,00 грн) та у додатку № 5 до декларації (1684114,00 грн), на суму 147700,00 грн;

- наявності розбіжностей в числовому значенні задекларованої вартості послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, з даними Єдиного реєстру податкових накладних на суму ПДВ 4217,00 грн;

- невідповідності задекларованих відомостей Розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Додаток 1) даним відкоригованих податкових накладних, виписаних під час здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", на суму ПДВ 49999999,05 грн;

- включення до податкової звітності даних розрахунку коригування до податкової накладної, сформованого в рамках господарських взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , на суму ПДВ 381,41 грн, що не зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач також наголошує на безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг у Приватного підприємства "ІДЕАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР", у розмірі 30635,29 грн з огляду на непідтвердження такої суми зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування.

Також під час контролюючого заходу податковим органом встановлено завищення позивачем залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у загальному розмірі 163562,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що наведене вище порушення податкового обліку було допущено позивачем за результатами декларування власних податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у Приватного підприємства "Агропром+" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" транспортних послуг, а також придбання у Приватного підприємства "Джі Пі Трейд" послуг зі зберігання товару на складі.

Так, відповідач зауважив, що аналіз наявної у податкового органу інформації щодо наведених вище контрагентів свідчить про їх імовірну неможливість надання позивачу вказаних вище послуг з огляду на характер їх діяльності та відсутність у цих суб`єктів господарювання матеріальної бази, необхідної для виконання таких послуг (власних або орендованих транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів).

Сумніви контролюючого органу стосовно реальності здійснення вказаних вище фінансово-господарських операцій з контрагентами та їх відповідності дійсному економічному змісту відповідач обґрунтовує також наданням позивачем документів на підтвердження їх здійснення не у повному обсязі (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі майна на зберігання, тощо).

За наведених обставин відповідач вважає, що договори, які укладались позивачем з зазначеними вище юридичними особами, а також фінансово-господарські документи та податкова звітність оформлювались сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

На підставі акта перевірки Офісом великих платників податків ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.10.2020 № 0000144202 та 15.10.2020 №0000154202, якими відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, підпункту 78.1 статті 78 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 50182932,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12545733,00 грн, а також здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 163562,00 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

В силу приписів підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, а також подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

В силу приписів пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, здійснюється документальна позапланова перевірка.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, документальна перевірка охоплює питання достовірності проведення та правильності математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилось від`ємне значення податку на додану вартість, у тому числі частина від`ємного значення, що приймає участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

Як убачається із матеріалів справи, під час здійснення відповідачем контролюючого заходу з питань законності декларування Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" за червень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн, встановлено, зокрема, невідповідність задекларованих відомостей розрахунку коригування сум податку на додану вартість (додаток 1) даним відкоригованих податкових накладних, виписаних під час здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор".

Так, підставою для здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2020 року стало повернення позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" раніше отриманої попередньої оплати за поставку сільськогосподарської продукції: соняшника некласного, урожаю 2018 року, за договором поставки сільськогосподарської продукції від 24.06.2019 № 16878-Г (т. 2 а.с. 1-3) у сумі 300000000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 25.06.2020 № 1590750002 та 25.06.2020 № 1590750003 (т. 2 а.с. 16-17) та не заперечується стронами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача пояснив, що в Таблиці 1 «Коригування податкових зобов`язань згідно зі статтею 192 розділу V Податкового кодексу України» Додатку 1 до декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (№ з/п 178) позивачем вказано, що податкові накладні, за якими проводиться коригування на суму ПДВ 49999999,05 грн, складені у червні місяці, у той час як в Єдиному державному реєстрі податкових накладних наведена вище інформація відсутня.

При цьому, відповідно до розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 25.06.2020 № 2802637 та № 8601845 останніми відкориговано показники податкових накладних № 9000127 та № 9000128, датованих 29.08.2019, на суму ПДВ 49999999,05 грн, що суперечить даним поданої позивачем декларації з податку на додану вартість.

Контролюючий орган вважає, що вказані обставини, свідчать про порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 201 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.14 цієї статті платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), коригування податкових зобов`язань відображається у рядках 7 та 8. При заповненні рядка 7 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів, та/або (Д7) (додаток 7).

У таблицях 1, 1.1 та 1.2 додатка Д1 деталізують дані про коригування сум податкових зобов`язань у розрізі контрагентів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не визнає право платника податків на отримання заявленого ним розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року у зв`язку з наявністю розбіжностей у даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних розрахунку коригування сум податку на додану вартість в розрізі контрагентів (т. 1 а.с. 140-147).

Так, розбіжності, на які вказує податковий орган, обумовлені допущенням позивачем при заповненні ним Додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість описки в графі "період складання податкових накладних, за якими проводиться коригування", а саме: замість "08 2019" зазначено "06 2019".

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями вважаються протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме: до невірного формування числових значень податкового зобов`язання та/або податкового кредиту та, як наслідок, завищення/заниження суми від`ємного значення податку на додану вартість.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку позивачем під час оформлення податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року разом з додатками допущено некоректне заповнення звітного (податкового) періоду складання податкової накладної, яка коригується. Водночас, така описка сама по собі не має наслідком формування необґрунтованих сум від`ємного значення податку на додану вартість, не створює контролюючому органу перешкод в адмініструванні податку на додану вартість за червень 2020 року, а також не призводить до втрат бюджету, а відтак і не може бути підставою для коригування задекларованої платником податків суми податкового зобов`язання за вказаний звітний період.

Таким чином, доводи відповідача щодо заниження позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань за червень 2020 року у сумі ПДВ 49999999,05 грн є необґрунтованими.

Окрім того, при перевірці операцій позивача з імпорту послуг відповідачем зроблено висновок про порушення ним вимог абзацу 2 пункту 201.12 статті 201 та пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження самостійно задекларованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 4217,00 грн.

Наведені вище обставини відповідач обґрунтовує розбіжністю в числовому значенні задекларованої вартості послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У рядку 6 поданої позивачем декларації сума податку на додану вартість щодо послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, становить 701368,00 грн, у той час як за даними Єдиного реєстру податкових накладних сума виписаних та зареєстрованих податкових накладних щодо вказаних послуг складає 705585,00 грн.

Відповідно до положень пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, пунктом 208.3 статті 208 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку на додану вартість, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

У разі виникнення підстав для коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту, визначених статтею 192 Податкового кодексу України (зміна суми компенсації вартості послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення послуг або повернення суми попередньої оплати) отримувач послуг, що постачаються нерезидентом, місце постачання яких розташоване на митній території України, складає розрахунок коригування до раніше складеної та зареєстрованої ним податкової накладної.

Обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, а також коригування податкових зобов`язань, нарахованих за такими операціями, відображаються у рядку 6 розділу I «Податкові зобов`язання» та рядку 13 розділу II «Податковий кредит» декларації з податку на додану вартість (пункти 3, 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21).

Разом з тим, позивач зазначає, що у червні 2020 року у Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" виникли визначені статтею 192 Податкового кодексу України підстави для коригування податкового зобов`язання за податковою накладною від 02.09.2019 № 1607168 на загальну суму 223601,77 грн, у тому числі ПДВ - 37266,96 грн, що була сформована за результатами господарської операції з постачання нерезидентом - StefanLugsteinPE (Австрія) - послуг, місцем надання яких є митна територія України (т.3 а.с. 205-206).

Внаслідок зменшення суми компенсації вартості послуг та, як наслідок, зменшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4217,85 грн позивачем на виконання вимог наведених вище положень 01.06.2020 сформовано розрахунок коригування кількісних і якісних показників за № 8600717 (т. 3 а.с. 207-208) та зареєстровано його в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.06.2020 (т. 1 а.с. 226) та інформацією з програми M.E.Doc (т. 1 а.с. 227).

З акта перевірки слідує, що відповідачем у ході контролюючого заходу обставини коригування позивачем податкового зобов`язання за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентом, місце постачання яких розташоване на митній території України, на суму 4217,00 грн, не досліджувались, жодних інших підстав для зменшення позивачу розміру податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 4217,00 грн посадовими особами відповідача в акті перевірки не зазначено та у відзиві на позовну заяву не наведено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача стосовно заниження Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" самостійно задекларованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року у сумі 4217,00 грн спростовуються наявними у справі доказами.

Щодо доводів відповідача стосовно необґрунтованого зменшення позивачем податкового зобов`язання за червень 2020 року на суму 381,41 грн внаслідок проведеного перерахунку на підставі незареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування від 30.06.2020 № 8002438 до податкової накладної від 29.02.2020 № 8002023 (отримувач послуг - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Аналіз наведених вище положень у сукупності з приписами підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що у разі зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника за результатами перерахунку (коригування), такий постачальник наділяється правом на зменшення суми податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, виключно після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

З матеріалів справи слідує, що розрахунок коригування від 30.06.2020 № 8002438, яким передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів їх постачальнику - Приватному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" - на суму ПДВ 381,41 грн, зареєстровано отримувачем товару в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, визначеному підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, та у строк, що встановлений пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу, а саме - 13.07.2020 (копія квитанції про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і якісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних ( т. 2 а.с. 73).

Таким чином, позивачем під час подання декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (вх. № 9172387610 від 20.07.2020) на підставі зареєстрованого 13.07.2020 розрахунку коригування, що сформований 30.06.2020, цілком обґрунтовано зменшено суму податкового зобов`язання на 381,41 грн саме за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, а тому висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість на вказану суму є безпідставними.

Також пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу V Порядку № 21 сума податкового зобов`язання, нарахована протягом звітного періоду та коригування за такими операціями відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, вказується у рядку 4.1 декларації.

Цим же підпунктом визначено, що при заповненні рядка 4.1 та/або рядка 4.2 обов`язковим є подання (Д5) (додаток 5), що заповнюється в розрізі контрагентів.

В силу вимог зазначеного Порядку, у таблиці 1 розділу І додатка Д5 у розрізі контрагентів й умовних ІПН прописують показники рядків 1.1 і 1.2 декларації з податку на додану вартість.

У рядках з умовним ІПН 600000000000 (для зведених податкових накладних) відображаються компенсуючі податкові зобов`язання, нараховані за пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у розрізі ставок 20% та 7%.

Як убачається з даних акта перевірки, у ході контролюючого заходу відповідачем встановлено, що у рядку 4.1 декларації за червень 2020 року позивачем визначено суму ПДВ за компенсуючими податковими зобов`язаннями, нарахованими згідно пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за основною ставкою, у розмірі 1536414,00 грн.

Разом з тим, у рядку з умовним ІПН 600000000000 (для зведених податкових накладних) додатка № 5 до декларації, на підставі якого здійснюється розшифрування податкових зобов`язань в розрізі контрагентів, сума податку на додану вартість за основною ставкою визначена позивачем у розмірі 1684114,00 грн.

Невідповідність даних рядка 4.1 декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2020 року відомостям додатка № 5 до цієї декларації на думку податкового органу свідчить про заниження позивачем податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, на суму ПДВ 147700,00 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відомості стосовно змін у процесах господарської діяльності суб`єкта господарювання, які викликані різноманітними господарськими ситуаціями (у тому числі початок використання в оподатковуваній діяльності раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів, що використовувались не за призначенням, не для господарської чи неоподатковуваної діяльності), повинні відображатись платником податків у податковій звітності за правилами податкового законодавства, яким закріплено форму та порядок заповнення такої звітності.

В силу приписів статті 46 Податкового кодексу України та пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 21 додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною та подаються разом з нею у разі наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

При цьому, коригування податкових зобов`язань відображається у рядках 7 та 8. При заповненні рядка 7 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів.

Як вбачається з даних чинної на момент виникнення спірних правовідносин форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, підсумкова сума коригування податкових зобов`язань за звітний (податковий) період переноситься з Додатка 1 у рядок 7 декларації.

У свою чергу сума коригування з умовним ІПН 600000000000 (для зведених податкових накладних) за операціями відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, що оподатковуються за основною ставкою, переноситься з Додатка 1 до рядка 4.1 декларації.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, коригування компенсуючих податкових зобов`язань залежно від ставки податку на додану вартість, підлягає відображенню у Додатку 1 декларації з податку на додану вартість, а у рядку 4.1 цієї декларації обов`язковому зазначенню підлягає сума податкового зобов`язання, нарахована протягом звітного періоду з урахуванням коригування за такими операціями, що оподатковуються за основною ставкою.

Згідно з відомостями, що відображені у декларації з податку на додану вартість за наведений вище період (т. 1 а.с. 138-139), у рядку 4.1 визначено ПДВ у розмірі 1 539 998,00 грн.

За даними додатку 5 до вказаної декларації розмір суми податку на додану вартість за основою ставкою становить 1687697,00 грн.

Водночас, матеріали справи свідчать, що наведення позивачем меншої суми ПДВ у рядку 4.1 декларації за податку на додану вартість за червень 2020 року обумовлено зазначенням у цьому рядку розміру податкових зобов`язань, що розраховуються за основною ставкою, з урахуванням відповідних коригувань на суму ПДВ 147699,00 грн, докладний розрахунок яких міститься у додатку 1 до декларації (т. 1 а.с.140-146) та у виписці з Єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с. 213-225).

У свою чергу фіксування у розшифровках податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) більшої суми ПДВ за податковими зобов`язаннями, що розраховують за основною ставкою, без урахування коригувань, жодним чином не впливає на правильність внесення позивачем до пункту 4.1 декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року дійсних та належним чином розрахованих відомостей про суми ПДВ.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, існує відмінність у числових значеннях сум ПДВ, зазначених у декларації позивача (1539998,0 грн) та встановлених відповідачем у ході проведення контролюючого заходу (1536414,00 грн), що ставить під сумнів правильність здійснення відповідачем математичних обрахунків сум податку на додану вартість та аналізу джерела їх походження.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, безпідставними висновки відповідача про наявність в діях Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" порушень вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, а також приписів Порядку № 21, що призвело до незаконного донарахування Приватному акціонерному товариству "Миронівський хлібопродукт" податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2020 року у розмірі 147700,00 грн.

Щодо висновки відповідача про безпідставність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 30222,77 грн, сплаченої у зв`язку з придбанням у Приватного підприємства "ІДЕАЛ" послуг, які ґрунтуються на твердженнях податкового органу стосовно повторного включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної від 01.02.2020 № 2117 на суму ПДВ 30222,77 грн, то колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження повторності врахування позивачем суми податку на додану вартість, сплаченої на підставі наведеної вище податкової накладної, у складі податкового кредиту за червень 2020 року відповідачем не надано, документальних свідоцтв, що доводять факти попереднього включення цієї суми, у тому числі із зазначенням податкового періоду, представником відповідача не наведено.

При цьому, відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, не було надано жодних доказів та не наведено будь-яких додаткових пояснень щодо виявлених порушень.

Окрім того, із податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2020 року вбачається, що висновок відповідача щодо подвійного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у наведеному вище розмірі є наслідком неврахування останнім відомостей про його коригування, що зафіксовані у додатку 1 до декларації.

З матеріалів справи вбачається, шо у лютому 2020 року позивачем у рамках господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "ІДЕАЛ" складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 01.02.2020 № 6251 на суму ПДВ 30222,77 грн (т. 1 а.с. 241-242) до податкової накладної від 24.01.2020 № 625.

За наслідками такого перерахунку відбулось зменшення суми компенсації на користь постачальника - Приватного підприємства "ІДЕАЛ", у зв`язку з чим позивачем у відповідності до вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України зменшено суму податкового кредиту у розмірі 30222,77 грн.

Коригування суми податку на додану вартість у наведеному вище розмірі відображено позивачем у рядку 13 таблиці 2 додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (т. 1 а.с. 148).

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачем під час декларування сум податку на додану вартість, сплачених в рамках господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "ІДЕАЛ", допущено порушення податкового законодавства, зокрема, порушення, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, викладені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "ІДЕАЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР" не відповідають обставинам правопорушень, що зафіксовані контролюючим органом в акті перевірки.

Так, податковий орган, зазначаючи в акті перевірки, що позивачем в рамках взаємовідносин з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР" - включено до податкового кредиту суми податку у розмірі 412,52 грн, що не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування, суперечить своїм наступним твердженням, зокрема, стосовно того, що позивач не зменшив податковий кредит за червень 2020 року у розмірі 412,52 грн на підставі розрахунку коригування від 01.04.2020 № 22063/2, що зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.06.2020.

Водночас, позивач зазначив, що вказаний розрахунок коригування був складений у зв`язку зі зменшенням суми компенсації на користь постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР", внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" як у отримувача товару в силу вимог підпункту "б" підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України виник податковий обов`язок щодо зменшення податкового кредиту на суму 412,52 грн за результатами того податкового періоду, на який припадає дата складання розрахунку коригування, тобто квітень 2020 року, а не червень 2020 року, як стверджує відповідач.

Такаж позивач наголошує на тому, що власна помилка з приводу невключення даних розрахунку коригування від 01.04.2020 № 22063/2 з метою зменшення розміру податкового кредиту за квітень 2020 року на суму 412,52 грн була самостійно виправлена підприємством з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року.

Разом з тим, вказаний уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом (квитанція від 15.10.2020 № 2 (т. 1 а.с. 249), проте під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень його дані відповідачем не були враховані.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що після отримання акта перевірки щодо певної декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Вказана правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.04.2021 в адміністративній справі № 360/3701/19, 12.02.2021 в адміністративній справі № 808/537/16, 22.12.2020 в адміністративній справі № 640/15334/19.

Відповідно до вимог пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Пунктом 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу III цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, зважаючи на те, що доводи контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 412,52 грн внаслідок порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а також враховуючи ту обставину, що відповідачем не надано належних доказів щодо виявленого правопорушення, у тому числі не наведено обґрунтувань наявності/відсутності впливу самостійно уточненого позивачем розміру податкового кредиту за квітень 2020 року на фінансовий результат підприємства за червень 2020 року на момент винесення оспорюваних податкових повідомлень - рішень, висновки відповідача про заниження підприємством податкового зобов`язання не є обґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про постачання позивачу його контрагентами - Приватним підприємством "Агропром+", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" та Приватним підприємством "Джі Пі Трейд" транспортних послуг та послуг зі зберігання товару на загальну суму ПДВ 163562,00 грн без наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Так, доводи контролюючого органу про допущення позивачем податкового правопорушення ґрунтуються на відомостях з автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, зокрема, в частині даних щодо податкового обліку та реєстрації контрагентів позивача, обробки їх податкової звітності та платежів.

Відповідач вказує, що Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" декларувало податкові зобов`язання з контрагентами, зібрані відомості щодо яких свідчать про відсутність у підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності (трудових ресурсів, оборотних/необоротних активів, у тому числі транспортних засобів з метою виконання послуг з перевезення вантажів та складських приміщень з метою виконання послуг зі зберігання товару).

За таких обставин відповідач вважає, що договори, які укладались позивачем з вказаними вище юридичними особами, а також фінансово-господарські документи та податкова звітність оформлювались сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Сумніви щодо реальності здійснення спірних господарських операцій відповідач обґрунтовує також наданням позивачем під час контролюючого заходу документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно - транспортних накладних) не у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що у лютому 2020 року позивачем укладено з Приватним підприємством "Агропром+" договір транспортного експедирування та перевезення вантажів від 18.02.2020 № Н-1802/1 (т. 2 а.с. 80-81), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У травні-червні 2020 року сторонами правочину складено та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.062020 № 59 та 31.05.2020 № 55 ( т. 2 а.с. 125-127).

На підтвердження обставин прийняття контрагентом товарно-матеріальних цінностей для перевезення, їх транспортування та подальшої передачі одержувачу позивачем надано суду видаткові накладні (т. 3 а.с. 12, 15, 16-17, 20, 23-26, 33, 36, 39, 43, 46-48, 54-55, 64-65, 68, 73-75, 81, 84, 87-88, 91-92, 95, 98, 101), товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи, а також акти прийому передачі продукції до товарно-транспортних накладних (т. 3 а.с.8-10, 13, 18, 21, 27-30, 34, 37, 40, 44, 49-51, 56-58, 62, 66, 70, 76, 82, 85, 89, 93, 96, 99, 102).

Оплату наведених вище послуг здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Приватного підприємства "Агропром+", про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (т. 2 а.с. 130-132).

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Приватним підприємством "Агропром+" виписано податкові накладні від 22.06.2020 № 447 на загальну суму 413340,00 грн , у тому числі ПДВ - 68890,00 грн та 31.05.2020 № 608 на загальну суму 263175,00 грн, у тому числі ПДВ - 43862,50 грн (т. 2 а.с. 135-136, 138-139).

У лютому 2020 року позивачем також укладено з Приватним підприємством "Грін плант" (у подальшому здійснено зміну назви юридичної особи на Приватне підприємство "Джі Пі Трейд") договору зберігання майна та надання послуг/виконання робіт від 04.02.2020 № 04/02-В3 (т. 2 а.с. 144-146), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати послуги з прийому/відвантаження продукції, відповідального зберігання палет, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Упродовж травня 2020 року контрагентом позивача надано послуги зі зберігання товару на складі, що підтверджується актом надання послуг від 31.05.2020 № 71 (т. 2 а.с. 152).

Оплату наведених вище послуг здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (т. 2 а.с. 153).

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Приватним підприємством "Джі Пі Трейд" виписано податкову накладну від 31.05.2020 № 75 на загальну суму 147314,58 грн , у тому числі ПДВ - 24552,43 грн (т. 2 а.с. 154).

Також у липні 2019 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" договір транспортного експедирування та перевезення вантажів від 04.07.2019 № 040719 (т. 2 а.с. 161-164), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати послуги з перевезення належним йому транспортом вантажів, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем послуг у його контрагента здійснювалось у травні 2020 року шляхом підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.05.2020 № 40 ( т. 2 а.с. 177).

Оплату наведених вище послуг здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ", про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (т. 2 а.с. 179).

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" виписано податкову накладну від 26.05.2020 № 21 на загальну суму 157542,00,00 грн, у тому числі ПДВ - 26257,00 грн.

Разом з тим, позивачем зазначено, що наведені вище послуги замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов`язань при здійсненні його статутної діяльності, пов`язаної, зокрема, з оптовою торгівлею м`ясом і м`ясними продуктами.

Також позивачем наголошено, що товарно-транспортні накладні були надані до перевірки у повному обсязі, жодних запитів із проханням надати додаткові документи відповідачем під час здійснення контролюючого заходу не вручалось, акти відмови у наданні таких документів, відповідно, не складались.

Окрім того, позивач зазначає, що застосований відповідачем формалізований підхід до податкової перевірки його господарських операцій, а саме: оперування відповідачем виключно даними з власних інформаційних баз, призвів до поверхневого податкового контролю, під час якого не було навіть спроби належними та допустимими перевірочними діями оцінити правильність ведення платником податків податкового обліку, у тому числі з позиції виконання правочинів та наявності зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

При цьому, позивач акцентує увагу на тому, що він, як суб`єкт комерційної діяльності, в умовах ринкової економіки оцінює в першу чергу власну вигоду від конкретних угод та їх перспективу на майбутнє, а відтак, працюючи в правовому полі з обмеженим приватним доступом, спроможний перевірити виключно правосуб`єктність юридичної особи - контрагента (тобто її здатність бути стороною правочину, відсутність інформації в відкритих джерелах доступу про обмеження цивільної правоздатності юридичної особи за рішенням суду або про схвалення правочину представником, що діє з перевищенням повноважень). Проте доступом до закритих інформаційних джерел позивач не володіє, оскільки задеклароване Конституцією України, Господарським, Цивільним кодексами України право на підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку виключає використання самим підприємством заходів податкового контролю та всіх наявних у податкового органу інструментальних функціоналів на державному рівні.

Так, відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи, що суперечать законодавчим та/або нормативним актам.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку платника податків повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, дослідження обставин реальності господарської діяльності платника податків та відповідності господарської операції її дійсному економічному змісту здійснюється в рамках податкового контролю податковим органом на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Саме первинні фінансово-господарські документи платника податків, а також податкова інформація, експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України, судові рішення, податкові консультації та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, є виключним переліком матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок (стаття 83 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача).

У відповідності до підпункту 15 пункту 3 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити інформацію про направлення запитів на проведення зустрічних звірок, запитів до інших органів державної влади, до страхових компаній та банківських установ, запитів до уповноважених органів іноземних країн тощо (у разі їх направлення). Також в акті (довідці) документальної перевірки відображаються інформація, отримана на запити, та результати проведення зустрічних звірок.

Цим же Порядком передбачено, що в акті перевірки наводиться інформація про інші перевірки, результати яких впливають на проведення та висновки цієї перевірки.

При цьому підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України містить чітку заборону використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Так, під час контролюючого заходу відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з його контрагентами: Приватним підприємством "Агропром+", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" та Приватним підприємством "Джі Пі Трейд".

Водночас, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Разом з тим, доказів ініціювання зіставлення даних, отриманих від позивача з метою документального підтвердження господарських відносин з вказаними платниками податків, у спосіб направлення запитів на проведення зустрічних звірок та запитів про надання інформації акт перевірки не містить. Доказів проведення документальних перевірок вказаних юридичних осіб, за результатами яких би наводились об`єктивні висновки стосовно відсутності трудових та матеріальних ресурсів у підприємств для проведення ними господарських операцій, як і доказів винесення та надіслання податкових повідомлень - рішень за результатами аналізу господарських операцій контрагентів позивача відповідачем надано не було.

За відсутності належної контрольно - перевірочної роботи інформація відносно контрагентів позивача, що наявна в інформаційних базах та викладена в акті перевірки позивача, не може бути передумовою для висновку про неможливість проведення господарських операцій, пов`язаних з наданням послуг, з огляду на відсутність (недостатність) у контрагентів позивача майна, основних фондів та трудових ресурсів, оскільки відповідачем не наведено жодних відомостей, які б однозначно доводили, що у податкові періоди, що охоплюють господарські взаємовідносини з позивачем, суб`єкти господарювання - контрагенти не залучали необхідні ресурси на підставі укладених ними інших договорів, зокрема, договорів оренди складських приміщень, лізингу нерухомого та рухомого майна, отримання послуг аутсорсингу чи аутстафінгу тощо.

Доводи податкового органу стосовно неможливості відстежити походження ресурсів, необхідних контрагентам для постачання послуг позивачу, ґрунтуються виключно на відомостях з інформаційних баз даних, проте такі доводи за відсутності доказів проведення належних та визначених податковим законодавством контрольно - перевірочних заходів за цими питаннями суд вважає виключно припущеннями відповідача, обумовленими лише посиланням на недостатність аналітичної інформації.

Також, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю позивача.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом та є підставою для податкового обліку, що спростовує доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача з Приватним підприємством "Агропром+", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД АУРУМ" та Приватним підприємством "Джі Пі Трейд" є безпідставними та спростовуються матеріалами справи документами.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Таким чином, колегією суддів в ході апеляційного розгляду справи не було встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухваленого судового рішення.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2020 №0000144202 та 15.10.2020 №0000154202, оскільки вони прийняті Офісом великих платників податків ДПС з порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Замінити відповідача у справі - Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Ганечко О.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст виготовлено: 25 вересня 2024 року.