Рішення

від 05.10.2022 по справі 320/8954/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року № 320/8954/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 залишено без руху позовну заяву, оскільки відповідачем зазначено Головне управління Державної податкової служби у Київській області, однак у прохальній частині позовної заяви Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, яка відповідачем у позовній заяві не зазначена.

На виконання вимог вищевказаної ухвали позивач усунув недоліки шляхом подання уточненої позовної заяви, у якій відповідачем визначено Державну податкову службу України та у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та зобов`язати Державну податкову службу України врахувати грошові кошти в розмірі 612083,61 грн, які були сплачені з рахунку №в рахунок суми податку на додану вартість на яку Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державна податкова служба України, як адміністратор СЕА ПДВ протиправно не виконала свої обов`язки щодо забезпечення відображення показників в СЕА ПДВ та збільшення розміру реєстраційної суми на рахунку позивача на суму, яка була сплачена відповідно до платіжних доручень від 28.12.2019 № 562 (162083,61 грн), від 26.12.2019 № 636 (250000,00 грн) та від 06.12.2019 № 599 (200000,00 грн).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 залишено без руху позовну заяву.

Державною податковою службою України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог, оскільки кошти у сумі 612083,61 грн (13.12.2019 - 200000,00 грн, 26.12.2019 - 250000,00 грн, 28.12.2019 - 162083,61 грн) перераховано на електронний рахунок Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради №з рахунку (№ 342239990110), який не перебуває на обліку в контролюючому органі, як відкритий.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради у новій редакції, що затверджене рішенням Білоцерківської міської ради від 25.04.2019 № 3725-70-VІІ, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради є самостійним структурним підрозділом Білоцерківської міської ради, утворюється міською радою, їй підзвітне та підконтрольне. Управління є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20577351, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Андрія Шептицького, буд. 2).

Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради зареєстровано платником податку на додану вартість 27.06.1997 № 200071344.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 02.06.2006 № 49 Управлінню комунальної власності Білоцерківської міської ради надано повноваження єдиного орендодавця цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, цілісних майнових комплексів структурних підрозділів комунальних підприємств, нерухомого майна (будівель, споруд, нежитлових приміщень) з 01.09.2006.

Згідно із роз`ясненням Державного казначейства України від 16.02.2006 № 3.4-06/344-1431, якщо бюджетна установа згідно із рішенням місцевої ради є орендодавцем, але не є балансоутримувачем майна, яке передається в оренду, орендна плата може зараховуватися на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства за балансовим рахунком 3422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 27.12.2018 № 3210-63-VII вирішено з 01.01.2019 по 31.12.2019 надходження від оренди за нежитлові приміщення та майно, балансоутримувачами яких є юридичні особи міської комунальної власності, а орендодавці - Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради акумулювати на рахунку, відкритому в Білоцерківському управлінні державного казначейства України, та перерахувати (за вирахуванням податку на додану вартість) в наступному порядку.

Позивач стверджує, що на рахунок №, який відкритий відповідно до вищевказаного роз`яснення Державного казначейства України від 16.02.2006 № 3.4-06/344-1431, надходить уся сума орендного платежу, що включає суму податку на додану вартість.

Крім того, позивач наголошує, що будь-якого іншого джерела для поповнення електронного рахунку для сплати податку на додану вартість у позивача немає.

Судом встановлено, що згідно із наданими суду платіжними дорученнями від 28.12.2019 № 562 на суму 162083,61 грн, від 26.12.2019 № 636 на суму 250000,00 грн, від 06.12.2019 № 599 на суму 200000,00 грн з рахунку №на електронний рахунок позивача № НОМЕР_1 сплачено кошти у розмірі 612083,61 грн для поповнення рахунку для сплати ПДВ за грудень 2019 року.

Незважаючи на таке зарахування сум в СЕА ПДВ, зазначена операція не призвела до збільшення реєстраційного ліміту позивача на вказану суму.

Позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області листом від 28.12.2019 № 01-16/610 з проханням збільшити реєстраційний ліміт за рахунок сум поповнення електронного рахунку та продовжити терміни реєстрації податкових накладних.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області листом від 29.01.2020 № 2601/10/10-36-01-01 повідомило позивача, що рахунки, з яких на рахунок платника у СЕА ПДВ зараховуються кошти, зазначені в пункті 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Інших джерел поповнення рахунку в СЕА ПДВ не передбачено. Також зазначено, що обчислення реєстраційної суми в СЕА ПДВ здійснюється автоматично та відображається на підставі алгоритмів, розроблених для виконання статті 200-1 ПК України.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України листом від 29.04.2020 № 01-16/615 з проханням врахувати у розрахунку реєстраційного ліміту кошти в сумі 612083,61 грн, сплачені у період з 13.12.2019 по 28.12.2019.

Державна податкова служба України листом від 02.06.2020 повідомила позивача, що поповнення електронного рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел ніж визначених пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України, не передбачено, а кошти у сумі 612083,61 грн (13.12.2019 - 200000,00 грн, 26.12.2019 - 250000,00 грн, 28.12.2019 - 162083,61 грн) перераховано на електронний рахунок Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради №з рахунку, який не перебуває на обліку в контролюючому органі, як відкритий.

Згідно із пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 200-1.2 статті 200-1 ПК України передбачено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Згідно із пунктом 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України встановлено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Отже, відповідно до вказаних положень у разі перерахування платником податків коштів для поповнення електронного рахунку з ПДВ з інших рахунків, аніж вказаних у пункті 200-1.4 статті 200-1 ПК України, такі кошти не можуть зараховуватись на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та, відповідно, не приймають участі при визначенні реєстраційного ліміту.

Позивач наголошує, що на рахунок №, який відкритий відповідно до роз`яснення Державного казначейства України від 16.02.2006 № 3.4-06/344-1431, надходить уся сума орендного платежу, що включає суму податку на додану вартість.

Крім того, у позивача відсутнє будь-яке інше джерело для поповнення електронного рахунку для сплати податку на додану вартість.

Також позивач зазначає, що поповнення електронного рахунку ПДВ з моменту запровадження СЕА і до 13.12.2019 відбувалось саме із рахунку №, і всі сплачені суми були враховані при обрахунку реєстраційного ліміту.

Позивачем до матеріалів долучено лист Білоцерківського управління Державної казначейської служби України Київської області від 14.09.2020 № 03-06/717, яким підтверджено, що рахунок №, відкрито 01.10.2019 відповідно до роз`яснення Державного казначейства України від 16.02.2006 № 3.4-06/344-1431.

Відповідачем вказані обставини не спростовано.

Посилання у відзиві на позовну заяву на лист Державного казначейства України від 13.12.2019 № 16-08-08/22163 у якому вказано, що з метою дотримання вимог ПК України орендна плата може зараховуватися на рахунок, відкритий на ім`я бюджетної установи - орендодавця за балансовим рахунком 3711 «Інші рахунки клієнтів Казначейства України», не спростовує встановлених обставин сплати коштів з рахунку №, відкритого у відповідності до роз`яснення Державного казначейства України від 16.02.2006 № 3.4-06/344-1431.

Крім того, платіжне доручення від 06.12.2019 № 599 на суму 200000,00 грн проведено банком 13.12.2019.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності неврахування у розрахунок реєстраційного ліміту позивача кошти в сумі 612083,61 грн.

У позові Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради просить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, проте не зазначило у чому саме вона полягає.

Разом з тим аргументи та доводи позовної заяви свідчать, що позивач не погоджується неврахуванням відповідачем сплачених Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради коштів у сумі 612083,61 грн у рахунок реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ.

Оскільки обсяг суми податку на додану вартість на рахунку в СЕА ПДВ, на яку платник податків має зареєструвати податкові накладні не збільшився після сплати суми 612083,61 грн, а відтак платник податків не зможе реалізувати обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у відповідному розмірі саме у зв`язку із бездіяльністю відповідача.

Отже, дії податкового органу щодо неврахування коштів зарахованих на рахунок позивача в СЕА ПДВ при обрахунку суми реєстраційного ліміту є необґрунтованими, чим порушують права та законні інтереси платника податку.

Посилання відповідач у на те, що СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 ПКУ та Порядку № 569, і не допускає ручного втручання в її роботу, не може позбавляти платника податку права використовувати підтверджені суми податку на додану вартість для реєстрації податкових накладних та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд з метою належного захисту прав позивача, вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування сплачених Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради коштів у сумі 612083,61 грн у рахунок реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ та зобов`язати Державну податкову службу України збільшити розмір суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на рахунку Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради на суму 612083,61 грн.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн згідно із платіжним дорученням від 28.09.2020 № 207.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України неврахування сплачених Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради коштів у сумі 612083,61 грн у рахунок реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ.

Зобов`язати Державну податкову службу України збільшити розмір суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на рахунку Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради на суму 612083,61 грн.

Стягнути на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (код ЄДРПОУ 20577351, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Андрія Шептицького, буд. 2) судовий збір у розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.