Рішення

від 03.10.2022 по справі 540/971/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/971/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство № 1" до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

До Херсонського окружного адміністративного суду 07.02.2022 надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство № 1" до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 11.01.2022 № 301659 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

11.02.2022 ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справі між суддями від 28.07.2022 року справу №540/971/22 передано для розгляду головуючому судді Вовченко О.А.

Суд зазначає, що матеріалів справи №540/971/22 у паперовому вигляді головуючому по справі не передано.

Ухвалою від 08.02.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №540/971/22 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства без врахування фактичних обставин по справі щодо наявності порушення. Вказує, що у водія під час перевірки був у наявності тимчасовий реєстраційний талон зареєстрований 26 червня 2019 року ДХХ №115686. Зазначає, що крім того, в акті перевірки вказано про відсутність таблиці вартості проїзду, але даний висновок спростовується безпосередньо самою таблицею вартості проїзду - де визначено, що вартість проїзду за маршрутом «Генічеська АС - Чонгар КПВВ» становить 71.84 грн. Згідно з приміткою в таблиці тариф закладений за 1 км проїзду в розмірі 1 грн. 55 коп. без ПДВ, 3% - страховий збір. У вартість проїзду не включені витрати, пов`язані з обслуговуванням пасажирів на автостанціях. Вартість перевезення одного місця багажу - 10% від вартості проїзду пасажира на автобусному маршруті. Вказує, що згідно з паспортом автобусного маршруту регулярних перевезень приміського, який працює у режимі маршрутного таксі від 20.07.2018р. затвердженого головою Генічеської районної державної адміністрації №112/12 вартість проїзду на маршруті встановлена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р. №240 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548». Вказує, що в акті перевірки посадовими особами зазначено, що водій автотранспортного засобу відмовився від підпису, але жодними доказами ця обставина не підтверджена. Зазначає, що як свідчить дорожній лист (путевой лист), який додається до даної позовної заяви посадовими особами відповідача 1 в жодний спосіб у дорожньому листі не вказувались передбачені пунктом 21 Порядку вимоги щодо фіксування проведення рейдової перевірки.

17.08.2022 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті за вх №ЕП/23288/22 надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог. Вказує, що 23.11.2021 головним спеціалістом відділу державного контролю на транспорті Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (транспортний засіб марки MITSUBIHI PRESTIG номерний знак НОМЕР_1 ). За результатом перевірки встановлено порушення статті 34 Закону № 2344-ІІІ, а саме: під час здійснення регулярних перевезень за маршрутом «Генічеськ-Чонгар КПВВ» перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими статтею 39 Закону № 2344-ІІІ (реєстраційний документ на транспортний засіб перевізника, таблиця вартості проїзду). Водій від надання пояснень та ознайомлення з актом відмовився, про що в акті від 23.11.2021 № 3205121 зроблено відповідну відмітку. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів, зокрема реєстраційного документу на транспортний засіб та таблиці вартості проїзду, навіть у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Зазначає, що як доказ невиконання співробітниками Укртрансбезпеки вимог пункту 21 Порядку № 1567 позивач надає засвідчену ксерокопію подорожнього листа вантажного автомобіля. Однак, докази того, що останній документ був наявний та пред`являвся водієм співробітникам Укртрансбезпеки, суду не надано.

Враховуючи викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалу від 02.08.2022 відповідачу доставлено в електронному вигляді в його електронний кабінет в систему «Електронний суд» 02.08.2022.

Однак, відзив на позов до суду від відповідача станом на дату прийняття даного рішення не надійшов.

На підставі ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Генічеське автотранспортне підприємство № 1» зареєстроване в якості юридичної особи 01.04.2015 та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 85.53 діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів.

Посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №325021 від 23.11.2021 (а.с.12), відповідно до якого перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки MITSUBISHI PRESTIG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , перевізник - товариство з обмеженою відповідальністю «Генічеське автотранспортне підприємство № 1». Під час перевірки виявлене порушення, а саме ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: під час здійснення регулярних перевезень за маршрутом «Генічеськ-Чонгар КПВВ» перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме реєстраційний документ на транспортний засіб перевізника, таблиця вартості проїзду.

В акті №325021 від 23.11.2021 зазначено, що водій від надання пояснень та підпису відмовився.

При цьому, як зазначив позивач у позовній заяві та підтвердила Державна служба України з безпеки на транспорті у відзиві на позов, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі вказаного акту №325021 від 23.11.2021, позивач надав як тимчасовий реєстраційний талон ДХХ №115686 (а.с.13), виданого 26.06.2019, так і таблицю вартості проїзду (а.с.14).

На підставі Акту №325021 від 23.11.2021, відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №301659 від 11.01.2022 (а.с.12 зворот), відповідно до якої враховуючи, що ТОВ «ГЕНІЧЕСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО № 1» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Так, відповідно до ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів, виданої Державною службою з безпеки на транспорті 12.03.2016 №83 (а.с.10 зворот) позивач здійснює внутрішні пасажирські перевезення.

Згідно тимчасового реєстраційного талону ДХХ №115686, виданого 26.06.2019 та терміном дії до 24.06.2024, ТОВ «Генічеське автотранспортне підприємство № 1» має право користування автобусом марки MITSUBISHI PRESTIG, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Так, як вбачається з акту №325021 від 23.11.2021, під час перевірки виявлене порушення, а саме під час здійснення регулярних перевезень за маршрутом «Генічеськ-Чонгар КПВВ» перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»: реєстраційний документ на транспортний засіб перевізника, таблиця вартості проїзду.

Водночас, позивач у позовній заяві зазначає, що такі документи у водія під час здійснення перевірки були та окрім цього надавались під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні питання про правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності суб`єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність порушення, та якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач (наприклад, матеріали фото- та відеофіксації, доказів здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути, тощо).

При цьому, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не є беззаперечним доказом вчинення порушення.

Отже, відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.01.2022 № 301659 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути 2481,00 грн судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка є юридичною особою, за відсутності статусу юридичної особи у територіального органу Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь 3500,00 витрат на правничу допомогу.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №5 від 21.01.2022 укладену між ТОВ «Генічеське автотранспортне підприємство № 1» (клієнт) та адвокатом Прядко Денисом Володимировичем (адвокат), якою визначено: « 2.1. Гонорар Адвоката за даним Договором становить 3500,00 грн. (Три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) без ПДВ. Обсяг професійної правничої (правової) допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

2.2. За даним Договором Адвокат зобов`язаний надати такі види професійної правничої (правової) допомоги:

2.2.1 Підготувати та подати до Херсонського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправною і скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.01.2022р. №301659 (гонорар за професійну правничу (правову) допомогу) - 1500,00 грн. (Одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) без ПДВ.

2.2.2 За дорученням Клієнта, в разі необхідності, підготувати та подати до Херсонського окружного адміністративного суду відповідь на відзив поданий Відділом державного нагляду (контролю) у Херсонській області. Автономній республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті (гонорар за професійну правничу (правову) допомогу 500,00 грн. (П`ятсот гривень 00 коп.) без ПДВ.

2.2.3 За дорученням Клієнта, в разі необхідності, прийняти участь у судових засіданнях Херсонському окружному адміністративному суді (гонорар за професійну правничу (правої допомогу) - 500,00 грн. (П`ятсот гривень 00 коп.) без ПДВ за кожне судове засідання, але більше ніж 1500,00 грн. (Одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) за всі судові засідання.

2.3. За кожним наданим видом професійної правничої (правової) допомоги Адвокат протяг 3-х робочих днів складає та підписує акт приймання-передачі наданих послуг за договором, який у 2-х екземплярах передає Клієнту, а Клієнт зобов`язаний протягом 2-х робочих днів підписати вказаний акт та один екземпляр зазначеного акту повернути Адвокату»;

2) рахунок №7 від 21.01.2022, згідно якого позивачу надано такий вид правничих послуг: підготувати та подати до Херсонського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправною і скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.01.2022р. №301659 (гонорар за професійну правничу (правову) допомогу) - 1500,00 грн. (Одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) без ПДВ;

3) платіжне доручення №551 від 26.01.2022 про оплату позивачем адвокату Прядко Денису Володимировичу 1500,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (написання позовної заяви, ненадання позивачем до суду відзиву на позов та відсутність проведення судових засідань у справі), час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає заяву представника позивача сул задовольнити частково та стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Генічеське автотранспортне підприємство № 1» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.01.2022 № 301659.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Генічеське автотранспортне підприємство № 1» судовий збір у розмірі 2481,00 грн та 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Генічеське автотранспортне підприємство № 1» (вул. Центральна, 87-А, м. Генічеськ, Херсонська обл, 75500, код ЄДРПОУ 39722471).

Відповідачі:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Бериславське шосе, 46, м.Херсон, 73008);

- Державна служба України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Вовченко O.A.