Рішення

від 20.09.2022 по справі 372/1518/22

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1518/22

Провадження № 2-1054/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Тодоровій В.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області про визнання права власності на 3/8 частини земельної ділянки та припинення права власності у зв`язку з отриманням грошової компенсації та неможливістю виділу в натурі по 1/8 частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2022 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності на 3/8 частини земельної ділянки та припинення права власності у зв`язку з отриманням грошової компенсації та неможливістю виділу в натурі по 1/8 частини земельної ділянки. В позовній заяві позивачка просила суд визнати за нею право власності на 3/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши відповідне право власності відповідачів на 3/8 частки цієї земельної ділянки, а внесені нею на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області кошти в розмірі 28 579,70 грн. як грошову компенсацію вартості 1/8 частки цієї земельної ділянки виплатити ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина щодо земельної ділянки площею 1,1111 Га. Після закінчення строку на прийняття спадщини приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину кожному з вищевказаних осіб від Ѕ частки земельної ділянки, а дружині померлого - ОСОБА_2 також відійшла Ѕ частка вказаної земельної ділянки, як частка у спільному сумісному майні подружжя.

В подальшому ОСОБА_2 звернулась до Обухівського районного суду Київської області та рішенням суду від 22.07.2016 року, яке набрало законної сили, в справі №372/1303/16-ц, пр. №2-859/16, позов ОСОБА_2 був задоволений. Ухвалено рішення, яким виділити ОСОБА_2 в натурі та зареєструвати за нею 5/8 частин земельної ділянки зі складу земельної ділянки загального розміру 1,1111 Га з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровим номером 3223155400:05:010:0206 за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 0,6943 Га. Виділити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та зареєструвати за ними 3/8 частин земельної ділянки зі складу земельної ділянки загального розміру 1,1111 Га з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровим номером 3223155400:05:010:0206 за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 0,4167 Га.

Окрім того, 13 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу та складається із земельної ділянки, кадастровий номер якої 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 Га, місце розташування: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки 02.01 "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", категорія земель - "землі житлової і громадської забудови", вид використання земельної ділянки - "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; експлікація земельних угідь: 35 під житловою забудовою одно - та двоповерховою- 0,0785 Га.

Також, 13 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину на 1/8 частину вказаної вище земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054.

Також відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нотаріусом були видані Свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0785 Га кожному.

Як стало мені відомо, 05 лютого 2019 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. 14 лютого 2019 року після її смерті до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась ОСОБА_5 , що є її рідною донькою та була заведена спадкова справа №215/2019, номер у Спадковому реєстрі 63765118.

Інші спадкоємці першої черги із заявами про прийняття спадщини не звертались.

В подальшому, будь-яких дій до прийняття спадщини та оформлення спадкових прав ОСОБА_5 не прийняла та переїхала з останнього відомого місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , на непідконтрольну Україні територію, а саме в АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 , будучи спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України), звернувшись з письмовою заявою до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , набула права щодо спадкового майна, а саме на 1/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054 площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 98 кв.м.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримавши Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054 площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 так само є власниками по 98 кв. м кожний у вказаній земельній ділянці.

Згідно висновку комісійної земельно-технічної експертизи від 31.05.2022 року № 466/1/05-2022, проведеної експертами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ідеальних часток співвласників, не вбачається технічно можливим, оскільки, ідеальна частка в розмірі 1/8 по площі земельної ділянки не задовольняє пункт 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Для належного захисту своїх інтересів як співвласника більшої частини земельної ділянки позивачка просить визнати за нею право власності на належні відповідачам частки у земельній ділянці, припинивши таке право відповідачів та присудивши їм грошову компенсацію.

23 липня 2022 року винесено ухвалу про відкриття провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

25 серпня 2022 року задоволено клопотання представника позивачки, витребувано докази, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові. Пояснив, що позивачка є власником більшої частини спірної земельної ділянки, наявний фактичний порядок спільного користування порушує права позивачки, а наявність зареєстрованого права власності у сукупності із ухиленням від участі в утриманні та обробці земельної ділянки порушує права позивачки на вільне володіння своєю власністю. Позивачка намагалася врегулювати спір в позасудовому порядку, але це результатів не дало. Позивачкою внесено на депозитний рахунок суду кошти, для присудження відповідачці частки вартості спірного майна. Задоволення позовних вимог не завдасть істотної шкоди відповідачам.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду не з`явились, направили заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі, підтвердили факт отримання грошової компенсації від позивачки за припинення їх частки у спільній власності.

Відповідачка ОСОБА_5 , будучи повідомлена належним чином про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась повторно, заяв, клопотань чи заперечень до суду не подала.

Представник третьої особи до суду не з`явився повторно, заяв, клопотань чи заперечень до суду не подав.

Вислухавши представника позивача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина щодо земельної ділянки площею 1,1111 га, яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, цільове призначення земельної ділянки - "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровий номер 3223155400:05:010:0206 за адресою: АДРЕСА_1 .

До приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулись спадкоємці першої черги, а саме:

- дружина померлого - ОСОБА_2 ;

- син померлого - ОСОБА_3 ;

- син померлого - ОСОБА_4 ;

- мати померлого - ОСОБА_6 .

Після закінчення строку на прийняття спадщини приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину кожному з вищевказаних осіб від Ѕ частки земельної ділянки, а дружині померлого - ОСОБА_2 також відійшла Ѕ частка вказаної земельної ділянки, як частка у спільному сумісному майні подружжя.

В подальшому ОСОБА_2 звернулась до Обухівського районного суду Київської області та рішенням суду від 22.07.2016 року, яке набрало законної сили, в справі №372/1303/16-ц, пр. №2-859/16, позов ОСОБА_2 був задоволений. Ухвалено рішення, яким виділити ОСОБА_2 в натурі та зареєструвати за нею 5/8 частин земельної ділянки зі складу земельної ділянки загального розміру 1,1111 Га з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровим номером 3223155400:05:010:0206 за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 0,6943 Га. Виділити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та зареєструвати за ними 3/8 частин земельної ділянки зі складу земельної ділянки загального розміру 1,1111 Га з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровим номером 3223155400:05:010:0206 за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 0,4167 Га.

Окрім того, 13 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу та складається із земельної ділянки, кадастровий номер якої 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 Га, місце розташування: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки 02.01 "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", категорія земель - "землі житлової і громадської забудови", вид використання земельної ділянки - "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; експлікація земельних угідь: 35 під житловою забудовою одно - та двоповерховою- 0,0785 Га.

Також, 13 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину на 1/8 частину вказаної вище земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054.

Також відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нотаріусом були видані Свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0785 Га кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14 лютого 2019 року після її смерті до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась ОСОБА_5 , що є її рідною донькою та була заведена спадкова справа №215/2019, номер у Спадковому реєстрі 63765118.

Інші спадкоємці першої черги із заявами про прийняття спадщини не звертались.

В подальшому, будь-яких дій до прийняття спадщини та оформлення спадкових прав ОСОБА_5 не прийняла та переїхала з останнього відомого місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 , на непідконтрольну Україні територію, а саме в АДРЕСА_3 .

Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі захисту права спільної часткової власності.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином, з моменту набуття сторонами права спільної часткової власності на земельну ділянку сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені усіма співвласниками.

Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частиною першою статті 368 ЦК України, передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України), звернувшись з письмовою заявою до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , набула права щодо спадкового майна, а саме на 1/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054 площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 98 кв.м.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримавши Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054 площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 так само є власниками по 98 кв. м кожний у вказаній земельній ділянці.

Зазначені вище обставини набуття права власності, спадкування підтверджуються правовстановлюючими документами, спадковими справами та іншими наявними у матеріалах цієї цивільної справи письмовими доказами.

Згідно висновку комісійної земельно-технічної експертизи від 31.05.2022 року № 466/1/05-2022, проведеної експертами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ідеальних часток співвласників, не вбачається технічно можливим, оскільки, ідеальна частка в розмірі 1/8 по площі земельної ділянки не задовольняє пункт 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Так, згідно пункт 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» Граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше 150 м2 для блокованої забудови і не менше 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.

Таким чином, виділ в натурі кожному з відповідачів його частки по 98 кв.м. не можливий.

Із змісту статті 365 ЦК України випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності сукупно передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України обставин, та за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

При встановленні обставин справи суд враховує те, що належна відповідачу частка у майні не є незначною по відношенню до частки позивачів.

Крім того, поняття «незначна частка» є оціночним і має встановлюватися, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, умовою припинення права на частку є саме незначний розмір частки у праві, а не частини спільного майна, яка припадає на цю частку.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 сформулював правову позицію від 15 травня 2013 року, згідно з якою для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд погоджується із доводами позову про наявність достатніх підстав вважати, що право кожного з відповідачів на їх частку (по 98 кв. м кожному) може бути припинено, адже мені належить на праві власності 5/8 частин земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054 площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачам по 1/8 частки, які є незначними і виділені в натурі бути не можуть.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали від позивачки грошові компенсації вартості їх частки, що підтверджується письмовими розписками та узгоджується із їх заявами. Також, вказані відповідачі не заперечують, щоб за рішенням суду їхня частка (по 98 кв.м.) у праві власності була припинена.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку від 09.06.2022р. проведеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «КЕТО ГРУП», вартість 1/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054 площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 складає - 28 579,62 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 62 копійки).

Позивачкою попередньо на депозитний рахунок суду внесено вказані кошти, які можуть бути отримані ОСОБА_5 після припинення її частки та визнання за мною права власності на 1/8 частку земельної ділянки, що їй належить, як спадкоємцю.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, під час розгляду справи виявлено порушення прав та законних інтересів позивачки, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності обєктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), повязаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачки критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

В даному випадку відповідачі обмежують позивачку у реалізації правомочностей власника земельної ділянки, оскільки маючи незначну частку у праві власності на земельну ділянки, за відсутності спільної згоди щодо порядку спільного користування земельною ділянкою, за відсутності правової і фактичної можливості виділу належної їм частки в натурі, створюють перешкоди у повноцінному володінні і користуванні спірною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності сторін.

Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

За нормами ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Як учасник цивільних відносин позивачка вправі очікувати ефективного судового захисту свого цивільного права та інтересу.

Отже правовідносини, пов`язані із захистом набутого у встановленому законом порядку права власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а обмеження прав власника об`єкту нерухомого майна такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин, на думку суду, у цій справі саме «суспільним», «публічним» інтересом обумовлюється втручання у право власності відповідачів, оскільки звернення належного позивача до суду із вимогою про ефективний спосіб судового захисту своїх інтересів як співвласника більшої частини земельної ділянки узгоджується із приписами національного законодавства.

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в звязку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що відповідачі, особливо відповідачка ОСОБА_5 , яка проживає на непідконтрольній Україні території, тривалий час фактично не здійснюють свої правомочності як співвласники земельної ділянки, не приймають участі в її утриманні, нею не користуються, хоч власність в силу закону зобов`язує. Ознаки добросовісності у їх поведінці відсутні. При цьому, позивачка яка виявляє інтерес до повноцінного користування земельною ділянкою, звертається до суду за захистом своїх прав як співвласника нерухомого майна, має правомірні очікування на безперешкодну реалізацію свого права власності. Тривале невиконання іншими співвласниками обов`язків щодо належного утримання майна, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням може призвести до погіршення стану майна, зниження якості грунтів тощо.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах власника майна, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

За таких обставин, на думку суду, задоволення позовних вимог не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене суд вважає звернення позивачки правомірним, відповідачі переконливих заперечень на позов не подали, доводи позивачки не спростували.

Крім того, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, а саме припиненням права власності відповідачів на частку спірної земельної ділянки, суд вважає можливим компенсувати відповідачці ОСОБА_5 вартість належної їй частки земельної ділянки, виплативши їй внесену позивачкою на депозитний рахунок суду кошти як компенсацію вартості відповідної частки земельної ділянки. Інші відповідачі отримали належну їм компенсацію у повному обсязі до завершення вирішення справи в судовому порядку. За таких обставин, права відповідачів як співвласників спірної земельної ділянки, на думку суду, не будуть істотно порушені, а баланс інтересів сторін буде дотримано.

Враховуючи викладене, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 21, 24, 41, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 88, 152, 155, 198 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 355, 358, 365, 368, 1216, 1217, 1268, 1269, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на 3/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 .

Внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області кошти в розмірі 28 579,70 грн., згідно квитанції №4 від 13.06.2022 року, як грошову компенсацію вартості 1/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:001:0054, площею 0,0785 Га з цільовим призначенням: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", за адресою: АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_5 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко