Постанова

від 05.10.2022 по справі 826/9671/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9671/18

адміністративне провадження № К/9901/590/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі №826/9671/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - позивач, ТОВ «Епіцентр К») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0006351401 від 08.05.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0006351401 від 08.05.2018, яким ТОВ «Епіцентр К» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 7 666 799 грн, з яких 6 133 439 грн - податкове зобов`язання, 1 533 360 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнуто на користь ТОВ «Епіцентр К» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС суму сплаченого судового збору у розмірі у розмірі 115 002,00 (сто п`ятнадцять тисяч дві) гривні.

Задовольняючи позовні вимоги суди вказали, що висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та його контрагентів - ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп» ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та, на думку судів попередніх інстанцій, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність господарський операцій за окремі періоди повністю, а не за окремими господарськими операціями, що свідчить про не встановлення під час перевірки всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Епіцентр К» податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2010 по 31.12.2016, проведеної на підставі направлень, виданих Офісом великих платників податків ДФС та наказу від 14.02.2017 складено акт № 913/28-10-14-01/32490244 від 16.04.2018, далі по тексту - Акт перевірки.

У відповідності до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Епіцентр К» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 133 439 грн, у тому числі за періоди: червень 2014 року на суму 283 485 грн; серпень 2014 року на суму 653 184 грн; жовтень 2014 року на суму 259 980 грн; листопад 2014 року на суму 2 948 грн; грудень 2014 року на суму 579 155 грн; січень 2015 року на суму 3522 грн; лютий 2015 року на суму 8 161 грн; квітень 2015 року на суму 920 609 грн; травень 2015 року на суму 124 574 грн; червень 2015 року на суму 391 953 грн; липень 2015 року на суму 344 179 грн; серпень 2015 року на суму 83 168 грн; вересень 2015 року на суму 121 130 грн; жовтень 2015 року на суму 475 494 грн; листопад 2015 року на суму 95 116 грн; грудень 2015 року на суму 401 841 грн; січень 2016 року на суму 112 812 грн; лютий 2016 року на суму 270 897 грн; березень 2016 року на суму 190 557 грн; квітень 2016 року на суму 125 138 грн; травень 2016 року на суму 87 950 грн; червень 2016 року на суму 100 524 грн; липень 2016 року на суму 148 127 грн; серпень 2016 року на суму 112 717 грн; вересень 2016 року на суму 70 272 грн; жовтень 2016 року на суму 45 497 грн; листопад 2016 року на суму 61 480 грн; грудень 2016 року на суму 58 969 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове податкове повідомлення-рішення № 0006351401 від 08.05.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 7 666 799 грн, з яких 6 133 439 грн - сума податкового зобов`язання, 1 533 360 грн - застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач заперечуючи законність вказаного податкового повідомлення -рішення № 0006351401 від 08.05.2018, звернувся до суду з указаним позовом про його скасування.

Відповідно до висновків Акту перевірки у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп».

Так, між ТОВ «Епіцентр К» (покупець) та ТОВ «Фадо Груп» (постачальник) укладено договір № 170970 від 03.09.2013, предметом якого є поставка товару, визначеного у специфікаціях до договору.

Поставка вказаного товару здійснювалась за рахунок постачальника та згідно з товарно-транспортними накладними, відбувалась за допомогю перевізників ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Оазис Груп», ТОВ «Кур`єр», ТОВ «Нова Пошта».

Разом з тим, на думку відповідача, зазначені в товарно-транспортних накладних водії не працювали в ТОВ «Фадо Груп», а відповідно до ЄРПН відсутні взаємовідносини ТОВ «Фадо Груп» з перевізниками ТОВ «Оазис Груп», ТОВ «Кур`єр», ТОВ «Нова Пошта».

Окрім того, як зазначає контролюючий орган, ТОВ «Фадо Груп» перебуває у стані припинення, свідоцтво платника ПДВ анульоване 24.07.2017, статутний фонд 35 000 грн, чисельність працівників - 16, балансова вартість основних фондів - відсутні.

При цьому, протягом 2014-2016 років відсутній імпорт товарів, поставлених на адресу ТОВ «Епіцентр К».

На підставі відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації встановлено, що ТОВ «Фадо Груп» придбавало поставлені на користь ТОВ «Епіцентр К» товари у ТОВ «Сігмус Тех Солюшнс», ТОВ «Венден», ТОВ «Техкрамб», ТОВ «Укргарант Проект», ТОВ «Авто-Кар-Тех», ТОВ «Октант Груп ЛТД», ТОВ «Тонернолтрейл», за кожним з яких контролюючим органом зроблено висновок про відсутність власних або придбаних товарів, реалізованих у подальшому на користь ТОВ «Фадо Груп», а також трудові ресурси для здійснення таких операцій.

З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників, відсутності виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; та неможливість встановлення фактичних виробників та постачальників товару, що реалізується на ТОВ «Епіцентр К» внаслідок обриву ланцюга постачання та пересортування товару.

Також, ТОВ «Епіцентр К» (покупець) співпрацювало з ТОВ «Окинава 11» (постачальник) на підставі договору № 29070 від 28.02.2015, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору.

Контролюючий орган указує, що ТОВ «Окинава 11» має статутний фонд 0 грн, чисельність працівників - 0, балансова вартість основних фондів - відсутні та протягом 2014- 2016 років імпорт товарів, поставлених ТОВ «Епіцентр К» відсутній.

На підставі відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації встановлено, що ТОВ «Окинава 11» придбавало поставлені на користь ТОВ «Епіцентр К» товари у ТОВ «Аква-Лайф», яке, у свою чергу, лише користувалося можливістю реєструвати податкові накладні через відсутність основних фондів на підприємстві.

З огляду на вказане, перевіркою встановлено недостовірність даних, відображених на паперових носіях за формою первинних документів, які було надано ТОВ «Епіцентр К» до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу постачання товарів між зазначеними контрагентами ТОВ «Епіцентр К» - ТОВ «Окинава 11» та відсутність легального реального факту реалізації товарів.

Крім того, у спірний період між позивачем (покупець) та ТОВ «Грос Пайп Систем» (постачальник) укладено договір № 127270 від 05.09.2014, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору.

Поставка вказаного товару здійснюється за рахунок постачальника за допомогою перевізників ТОВ «Делівері», ТОВ «Торговий дім Міст-Експрес», ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Ін Тайм», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, відповідачем встановлено відсутність номерних знаків автомобілів та даних про водіїв перевізника ТОВ «Делівері».

Також, контролюючий орган зазначає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Грос Пайп Систем» анульоване 28.12.2017 через ненадання декларацій протягом року, статутний фонд 100 000 грн, чисельність працівників - 10, балансова вартість основних фондів - 900 000 грн (т. 1 а. с. 101).

На підставі відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації встановлено, що ТОВ «Грос Пайп Систем» придбавало поставлені на користь ТОВ «Епіцентр К» товари у ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ТОВ «Торгівельна компанія «Никса», ТОВ «Авто-Кар-Тех», за кожним з яких контролюючим органом зроблено висновок про відсутність власних або придбаних товарів, реалізованих у подальшому на користь ТОВ «Грос Пайп Систем», а також трудові ресурси для здійснення таких операцій.

Відтак, контролюючий орган дійшов висновку про недостовірність даних, відображених на паперових носіях за формою первинних документів, які було надано ТОВ «Епіцентр К» до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу постачання товарів між зазначеними контрагентами ТОВ «Епіцентр К» - ТОВ «Грос Пайп Систем» - контрагентами по ланцюгу постачання та відсутність легального реального факту реалізації товарів.

Крім того, у спірному періоді ТОВ «Епіцентр К» (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ «Фешнспорт Груп» (постачальник) згідно з договором № 117510 від 13.08.2014, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору.

Поставка вказаного товару здійснювалась за рахунок постачальника та за допомогою перевізників ТОВ «Торговий дім Міст-Експрес» та ТОВ «Нова Пошта».

Разом з тим, як зазначає апелянт, у ТОВ «Фешнспорт Груп» відсутні взаємовідносини з указаними перевізниками.

При цьому, службовими особами ОВПП ДФС встановлено, що ТОВ «Фешнспорт Груп» має статутний фонд 100 000 грн, чисельність працівників - 4, балансова вартість основних фондів - 835 000 грн.

Також, з відомостей інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації податковим органом встановлено, що ТОВ «Фешнспорт Груп» придбавало поставлені на користь ТОВ «Епіцентр К» товари у ПП «ОПСВ», ТОВ «Айрокрістен», ТОВ «Акаді», ТОВ «Закуп», за кожним з яких контролюючим органом зроблено висновок про відсутність власних або придбаних товарів, реалізованих у подальшому на користь ТОВ «Фешнспорт Груп», а також трудові ресурси для здійснення таких операцій.

З огляду на вказане, відповідач дійшов до висновку про неможливість встановлення фактичних виробників та постачальників товару, що реалізується на ТОВ «Епіцентр К» внаслідок обриву ланцюга постачання та пересортування товару.

Натомість, на підтвердження реальності здійснення операцій ТОВ «Епіцентр К» надано до суду платіжні доручення з відмітками банку про перерахування грошових коштів постачальникам товарів, копії видаткових накладних з продажу товарів ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Гросс Пайп Систем», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Фешнспорт Груп», ТОВ «Окинава 11», копії переліку фіскальних чеків постачальника, інформаційні довідки про рух придбаних товарів до їх подальшої реалізації за період, що перевірявся.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював отримання товару у ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп» для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Указані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому, у суді першої інстанції було допитано у якості свідків наступних осіб:

1) ОСОБА_1 - директора ТОВ «Грос Пайп Систем», який повідомив, що під час взаємовідносин з ТОВ «Епіцентр К» на підприємстві працювало близько 22 осіб, виконання договірних зобов`язань було налагоджене, здійснювалось вчасно та стосувалось поставок імпортної сантехніки (фільтри, клапани, тощо).

2) ОСОБА_4- директора ТОВ «Фадо Груп», який проінформував, що проводив процедуру припинення (ліквідацію) товариства, під час якої службовими особами ДФС здійснено перевірку діяльності платника податків, за наслідками чого, жодних фактів порушення податкового законодавства виявлено не було, та зазначив про наявність трудових ресурсів товариства, зокрема, 15 осіб у ІІ кварталі 2014 року, 16 - у ІІІ кварталі 2014 року.

3) ОСОБА_2 - директор ТОВ «Фешнспорт Груп», яка пояснила про зміст договірних відносин із ТОВ «Епіцентр К», порядок розрахунків та про правовідносини з іншими контрагентами. Зазначила про наявність трудових ресурсів - до 20 осіб у період здійснення господарських операцій з позивачем.

4) ОСОБА_3 - директор ТОВ «Окинава 11», який надав інформацію щодо умов поставок, перевезення, оплати з ТОВ «Епіцентр К», а також повідомила про кількість осіб, що працювали в товаристві, зокрема, у ІІ кварталі 2015 року - 16 осіб, у ІV кварталі 2015 року - 15 осіб.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем при проведенні перевірки використано неактуальні відомості, зокрема, про основні засоби контрагентів позивача, трудові ресурси, не досліджено деякі з договорів оренди/найму. Господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені.

Умови договорів ТОВ «Епіцентр К» із контрагентами, поставка та/або повернення товару здійснюється за рахунок постачальника, що свідчить про відсутність договірних зобов`язань позивача із перевізниками.

Натомість, відсутність у товарно-транспортних накладних прізвища та підпису водія/експедитора, реєстраційного номеру автомобіля не свідчить про нереальність здійснення перевезення, та не може бути беззаперечним свідченням безтоварності операцій ТОВ «Епіцентр К» із контрагентами.

Доводи відповідача про те, що контрагенти позивача не мали трудових ресурсів та засобів, необхідних для виконання відповідних операцій, також не підтверджуються жодними доказами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

У свою чергу, контрагенти позивача не позбавлені можливості залучення третіх осіб для виконання взятих на себе зобов`язань за договорами з позивачем.

Позивач у даному випадку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків унаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання відповідача на нереальність спірних господарських операцій з огляду на порушення термінів реєстрації податкових накладних контрагентами позивача, суди оцінили критично, так як обов`язок реєструвати ПН/РК в ЄРПН покладається на покупця товарів/послуг, якими у даному випадку виступають контрагенти ТОВ «Епіцентр К», а не сам позивач.

Наведений контролюючим органом висновок свідчить лише про можливе порушення ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11» та ТОВ «Фешнспорт Груп» граничних строків реєстрації податкових накладних за операціями перевезення або перебування таких податкових накладних у статусі зупинених тощо, втім зазначене стосується лише дотримання податкового законодавства його контрагентами, а не ТОВ «Епіцентр К».

На момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

При цьому, позивач звернув увагу на непослідовність виявлених відповідачем порушень, оскільки нереальність операцій ТОВ «Епіцентр К» з контрагентами визнана лише за частину періоду договірних відносин.

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Фадо Груп» мали місце з вересня 2013 року по грудень 2014 року, а виявлені порушення стосуються лише за червень та серпень 2014 року.

Господарські операції з ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп» здійснювались тільки з жовтня 2014 року по грудень 2017 року, утім порушення були виявлені контролюючим органом за березень-липень 2015 року.

Також, позивач звертає увагу, що з ТОВ «Грос Пайп Систем» мав господарські взаємовідносини з вересня 2014 року по травень 2015 року, однак виявлені порушення стосуються жовтня 2014 року.

При цьому, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність господарський операцій за окремі періоди повністю, а не за окремими господарськими операціями.

Дана непослідовність жодним чином не обґрунтована відповідачем, водночас, свідчить про не встановлення під час перевірки всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зокрема, скаржник на підтвердження своєї позиції наводить постанови Верховного суду від 19.09.2018 по справі №822/1771/17, від 24.01.2018 №К/9901/562/18, від 24.01.2018 по справі №2а-19379/11/2670, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а, які не враховані судом апеляційної інстанції.

Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено положення ст. 198.6 Податкового кодексу України. Вказує, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Так, з матеріалів перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про нереальність вищевикладених операцій, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на відсутність у контрагентів-постачальників ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп» необхідної кількості штату працюючих осіб, відсутності виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; та неможливість встановлення фактичних виробників та постачальників товару, що реалізується на ТОВ «Епіцентр К» внаслідок обриву ланцюга постачання та пересортування товару.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та встановлені судом попередніх інстанцій відомості щодо контрагентів ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп», які постачали товар на ТОВ «Епіцентр К», погоджується з мотивами судів попередніх інстанції, та доходить переконання що висновки контролюючого органу не свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами, та не може бути беззаперечним свідченням безтоварності операцій ТОВ «Епіцентр К» із контрагентами.

Крім того, відповідачем не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Як установлено судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій ТОВ «Епіцентр К» із ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп». Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 820/2125/16.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Фадо Груп», ТОВ «Окинава 11», ТОВ «Торговий будинок Азія-Груп», ТОВ «Грос Пайп Систем» та ТОВ «Фешнспорт Груп», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на відсутність виробничо-складських приміщень, найманих працівників, транспортних засобів та інше, судова колегія зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 у справі № 803/1198/16.

За таких обставин, посилання відповідача на неможливість виконання робіт (надання інших послуг) не підтверджується матеріалами справи, а тому не може бути беззаперечним свідченням нереальності спірних господарських операцій.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому Суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

У той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

Також Суд указує, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № К/9901/25587/18.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах від 19.09.2018 по справі №822/1771/17, від 24.01.2018 №К/9901/562/18, від 24.01.2018 по справі №2а-19379/11/2670, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а.

Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у справах 19.09.2018 по справі №822/1771/17, від 24.01.2018 №К/9901/562/18, від 24.01.2018 по справі №2а-19379/11/2670, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко