Постанова

від 08.12.2020 по справі 826/9671/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9671/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Лащевської Д.О.,

За участю представників позивача: Котової О.Л., Песиголовець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Епіцентр К звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006351401 від 08.05.2018.

Позов обґрунтовано тим, що висновки відповідача стосовно нереальності господарських операцій з контрагентами ТОВ Епіцентр К є безпідставним, оскільки відповідачем не дотримано принципу індивідуальної відповідальності платника податків та недопустимості притягнення до відповідальності за порушення, вчинені контрагентами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006351401 від 08.05.2018.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки за результатами перевірки відповідають дійсності, оскільки певні первинні документи позивача складені із порушенням норм права, більш того, щодо кожного із контрагентів зроблено висновок про нереальність господарських операцій із ТОВ Епіцентр К , оскільки встановлено переривання ланцюга поставок та відсутність необхідних умов для здійснення контрагентами відповідних господарських операцій.

Апелянт звертає увагу на висновки Верховного Суду, згідно яких надання позивачем первинних документів, зокрема видаткових та податкових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій з контрагентом, враховуючи обставини відсутності у нього основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій ТОВ Епіцентр К з його контрагентами, та віднесення лише окремих частин періодів господарських відносин позивача з контрагентами суперечить фактичним обставинам справи та свідчить про вибірковість податкового органу при здійсненні перевірки.

Окрім того позивач зазначає про практику Верховного Суду згідно якої відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

У додаткових поясненнях позивач звертає увагу на те, що реальність господарських операцій підтверджується господарськими та розрахунковими документами, а відсутність у свою чергу трудових ресурсів та/або основних засобів на дату проведення перевірки не свідчить про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у період виконання договірних зобов`язань із ТОВ Епіцентр К .

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом на підставі направлень, виданих Офісом великих платників податків Державної податкової служби та наказу від 14.02.2017 проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ Епіцентр К податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2010 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт № 913/28-10-14-01/32490244 від 16.04.2018 (далі - Акт перевірки) (а. с. 36-187 Том 1).

У відповідності до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ Епіцентр К п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 133 439 грн, у тому числі за періоди : червень 2014 року на суму 283 485 грн; серпень 2014 року на суму 653 184 грн; жовтень 2014 року на суму 259 980 грн; листопад 2014 року на суму 2 948 грн; грудень 2014 року на суму 579 155 грн; січень 2015 року на суму 3522 грн; лютий 2015 року на суму 8 161 грн; квітень 2015 року на суму 920 609 грн; травень 2015 року на суму 124 574 грн; червень 2015 року на суму 391 953 грн; липень 2015 року на суму 344 179 грн; серпень 2015 року на суму 83 168 грн; вересень 2015 року на суму 121 130 грн; жовтень 2015 року на суму 475 494 грн; листопад 2015 року на суму 95 116 грн; грудень 2015 року на суму 401 841 грн; січень 2016 року на суму 112 812 грн; лютий 2016 року на суму 270 897 грн; березень 2016 року на суму 190 557 грн; квітень 2016 року на суму 125 138 грн; травень 2016 року на суму 87 950 грн; червень 2016 року на суму 100 524 грн; липень 2016 року на суму 148 127 грн; серпень 2016 року на суму 112 717 грн; вересень 2016 року на суму 70 272 грн; жовтень 2016 року на суму 45 497 грн; листопад 2016 року на суму 61 480 грн; грудень 2016 року на суму 58 969 грн.

У подальшому, на адресу ТОВ Епіцентр К надійшло податкове повідомлення-рішення № 0006351401 від 08.05.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 7 666 799 грн, з яких 6 133 439 грн - податкове зобов`язання, 1 533 360 грн - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 97 Том 2).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки господарські операції ТОВ Епіцентр К з контрагентами призвели до реального руху коштів та придбаних товарів, встановивши факти реального руху активів за господарськими операціями, викладені в акті перевірки висновки не свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, згідно висновків Акту перевірки у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ Фадо Груп , ТОВ Окинава 11 , ТОВ Торговий будинок Азія-Груп , ТОВ Грос Пайп Систем та ТОВ Фешнспорт Груп .

Так, між ТОВ Епіцентр К (покупець) та ТОВ Фадо Груп (постачальник) укладено договір № 170970 від 03.09.2013, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору.

Згідно з п. 4.7 вказаного договору поставка та/або повернення Товару здійснюється за рахунок постачальника.

Поставка вказаного товару згідно товарно-транспортних накладних відбувалась за допомогю перевізників ТОВ Фадо Груп , ТОВ Оазис Груп , ТОВ Кур`єр , ТОВ Нова Пошта .

Разом з тим, на думку відповідача, зазначені в товарно-транспортних накладних водії не працювали в ТОВ Фадо Груп , а відповідно до ЄРПН відсутні взаємовідносини ТОВ Фадо Груп з перевізниками ТОВ Оазис Груп , ТОВ Кур`єр , ТОВ Нова Пошта .

Окрім того, як зазначає контролюючий орган, ТОВ Фадо Груп перебуває у стані припинення, свідоцтво платника ПДВ анульоване 24.07.2017, статутний фонд 35 000 грн, чисельність працівників - 16, балансова вартість основних фондів - відсутні (а.с. 66).

При цьому, протягом 2014-2016 років відсутній імпорт товарів, поставлених на адресу ТОВ Епіцентр К .

На підставі відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації встановлено, що ТОВ Фадо Груп придбавало поставлені на користь ТОВ Епіцентр К товари у ТОВ Сігмус Тех Солюшнс , ТОВ Венден , ТОВ Техкрамб , ТОВ Укргарант Проект , ТОВ Авто-Кар-Тех , ТОВ Октант Груп ЛТД , ТОВ Тонернолтрейл , за кожним з яких контролюючим органом зроблено висновок про відсутність власних або придбаних товарів, реалізованих у подальшому на користь ТОВ Фадо Груп , а також трудові ресурси для здійснення таких операцій.

З огляду на вказане, відповідач дійшов до висновку про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників, відсутності виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; та неможливість встановлення фактичних виробників та постачальників товару, що реалізується на ТОВ Епіцентр К внаслідок обриву ланцюга постачання та пересортування товару.

Також, між ТОВ Епіцентр К (покупець) з ТОВ Окинава 11 (постачальник) укладено договір № 29070 від 28.02.2015, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору.

У відповідності до п. 4.7 договору № 29070 від 28.02.2015 поставка та/або повернення Товару здійснюється за рахунок постачальника.

У той же час, податковий орган вказує, що ТОВ Окинава 11 має статутний фонд 0 грн, чисельність працівників - 0, балансова вартість основних фондів - відсутні та протягом 2014- 2016 років імпорт товарів, поставлених ТОВ Епіцентр К відсутній.

На підставі відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації встановлено, що ТОВ Окинава 11 придбавало поставлені на користь ТОВ Епіцентр К товари у ТОВ Аква-Лайф , яке, у свою чергу, лише користувалося можливістю реєструвати податкові накладні через відсутність основних фондів на підприємстві.

З огляду на вказане, перевіркою встановлено недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, які було надано ТОВ Епіцентр К до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу постачання товарів між зазначеними контрагентами ТОВ Епіцентр К - ТОВ Окинава 11 та відсутність легального реального факту реалізації товарів.

Крім того, у спірний період між позивачем (покупець) та ТОВ Грос Пайп Систем (постачальник) укладено договір № 127270 від 05.09.2014, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору (а. с. 96 Том 1).

Згідно пункту 4.7 договору № 127270 від 05.09.2014 поставка та/або повернення Товару здійснюється за рахунок постачальника.

Поставка вказаного товару здійнбвалась за допомогою перевізників ТОВ Делівері , ТОВ Торговий дім Міст-Експрес , ТОВ Нова Пошта , ТОВ Ін Тайм , що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, відповідачем встановлено відсутність номерних знаків автомобілів та даних про водіїв перевізника ТОВ Делівері (а. с. 99 Том 1).

Також, апелянт звертає увагу, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Грос Пайп Систем анульоване 28.12.2017 через ненадання декларацій протягом року, статутний фонд 100 000 грн, чисельність працівників - 10, балансова вартість основних фондів - 900 000 грн (т. 1 а. с. 101).

На підставі відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації встановлено, що ТОВ Грос Пайп Систем придбавало поставлені на користь ТОВ Епіцентр К товари у ТОВ Софтпро-Трейдинг , ТОВ Торгівельна компанія Никса , ТОВ Авто-Кар-Тех , за кожним з яких контролюючим органом зроблено висновок про відсутність власних або придбаних товарів, реалізованих у подальшому на користь ТОВ Грос Пайп Систем , а також трудові ресурси для здійснення таких операцій.

Відтак, контролюючий орган дійшов до висновку про недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, які було надано ТОВ Епіцентр К до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу постачання товарів між зазначеними контрагентами ТОВ Епіцентр К - ТОВ Грос Пайп Систем - контрагентами по ланцюгу постачання та відсутність легального реального факту реалізації товарів.

Крім того, у спірному періоді ТОВ Епіцентр К (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ Фешнспорт Груп (постачальник) згідно договору № 117510 від 13.08.2014, предметом якого є поставка товару, визначених у специфікаціях до договору (а. с. 113 Том 1).

У відповідності до умов п. 4.7 вказаного договору поставка та/або повернення Товару здійснюється за рахунок постачальника.

Поставка вказаного товару здійснювалась за допомогою перевізників ТОВ Торговий дім Міст-Експрес та ТОВ Нова Пошта .

Разом з тим, як зазначає апелянт, у ТОВ Фешнспорт Груп відсутні взаємовідносини з вказаними перевізниками.

При цьому, службовими особами ОВПП ДФС встановлено, що ТОВ Фешнспорт Груп має статутний фонд 100 000 грн, чисельність працівників - 4, балансова вартість основних фондів - 835 000 грн (а. с. 118 Том 1).

Також, з відомостей з інформаційних ресурсів ДФС України та зібраної в ході перевірки інформації податковим органом встановлено, що ТОВ Фешнспорт Груп придбавало поставлені на користь ТОВ Епіцентр К товари у ПП ОПСВ , ТОВ Айрокрістен , ТОВ Акаді , ТОВ Закуп , за кожним з яких контролюючим органом зроблено висновок про відсутність власних або придбаних товарів, реалізованих у подальшому на користь ТОВ Фешнспорт Груп , а також трудові ресурси для здійснення таких операцій.

З огляду на вказане, відповідач дійшов до висновку про неможливість встановлення фактичних виробників та постачальників товару, що реалізується на ТОВ Епіцентр К внаслідок обриву ланцюга постачання та пересортування товару.

У той же час, на підтвердження реальності здійснення операцій ТОВ Епіцентр К надало до суду: платіжні доручення з відмітками банку про перерахування грошових коштів постачальникам товарів, копії видаткових накладних з продажу товарів ТОВ Фадо Груп (томи 4-14), ТОВ Гросс Пайп Систем (томи 30-33), ТОВ Торговий будинок Азія-Груп (томи 37- 42), ТОВ Фешнспорт Груп (томи 43, 103), ТОВ Окинава 11 (томи 18-29, 35-36, 46-47), копії переліку фіскальних чеків постачальника, інформаційні довідки про рух придбаних товарів до їх подальшої реалізації за період, що перевірявся.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював отримання товару у ТОВ Фадо Груп , ТОВ Окинава 11 , ТОВ Торговий будинок Азія-Груп , ТОВ Грос Пайп Систем та ТОВ Фешнспорт Груп для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

При цьому, у суді першої інстанції було допитано у якості свідків наступних осіб:

1) ОСОБА_1 - директор ТОВ Грос Пайп Систем , який повідомив, що під час взаємовідносин з ТОВ Епіцентр К на підприємстві працювало близько 22 осіб, виконання договірних зобов`язань було налагоджене, здійснювались вчасно та стосувались поставок імпортної сантехніки (фільтри, клапани, тощо).

2) ОСОБА_2 - директор ТОВ Фадо Груп , який проінформував, що проводив процедуру припинення (ліквідацію) товариства, під час якої службовими особами ДФС здійснено перевірку діяльності платника податків, за наслідками чого, жодних фактів порушення податкового законодавства виявлено не було, та зазначив про наявність трудових ресурсів товариства, зокрема, 15 осіб у ІІ кварталі 2014 року, 16 - у ІІІ кварталі 2014 року.

3) ОСОБА_3 - директор ТОВ Фешнспорт Груп , яка пояснила про зміст договірних відносин із ТОВ Епіцентр К , порядок розрахунків та про правовідносини з іншими контрагентами. Зазначила про наявність трудових ресурсів - до 20 осіб у період здійснення господарських операцій з позивачем.

4) ОСОБА_4 - директор ТОВ Окинава 11 , який надав інформацію щодо умов поставок, перевезення, оплати з ТОВ Епіцентр К , а також повідомила про кількість осіб, що працювали в товаристві, зокрема, у ІІ кварталі 2015 року - 16 осіб, у ІV кварталі 2015 року - 15 осіб.

З огляду на вказані пояснення свідків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при проведенні перевірки використано неактуальні відомості, зокрема, про основні засоби контрагентів позивача, трудові ресурси, не досліджено деякі з договорів оренди/найму.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем первинні документи по спірним господарським операціям, зокрема товарно-транспортні накладні, акти, містять певні недоліки щодо заповнення окремих реквізитів (відсутність номеру транспортного засобу або імені водія тощо), також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

У той же час, документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 804/7153/15.

Як вбачається з аналізу договорів ТОВ Епіцентр К із контрагентами, поставка та/або повернення товару здійснюється за рахунок постачальника, що свідчить про відсутність договірних зобов`язань позивача із перевізниками.

Натомість, відсутність у товарно-транспортних накладних прізвища та підпису водія/експедитора, реєстраційного номеру автомобіля не свідчить про нереальність здійснення перевезення, та не може бути беззаперечним свідченням безтоварності операцій ТОВ Епіцентр К із контрагентами.

Доводи відповідача про те, що контрагенти позивача не мали трудових ресурсів та засобів, необхідних для виконання відповідних операцій, також не підтверджуються жодними доказами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

У свою чергу, контрагенти позивача не позбавлені можливості залучення відповідними третіх осіб для виконання взятих на себе зобов`язань за договорами з позивачем.

Позивач у даному випадку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання апелянта на нереальність спірних господарських операцій з огляду на порушення термінів реєстрації податкових накладних контрагентами позивача, колегія суддів оцнює критично, так як обов`язок реєструвати ПН/РК в ЄРПН покладається на покупця товарів/послуг, якими у даному випадку виступають контрагенти ТОВ Епіцентр К , а не сам позивач.

Наведений контролюючим органом висновок свідчить лише про можливе порушення ТОВ Фадо Груп , ТОВ Окинава 11 та ТОВ Фешнспорт Груп граничних строків реєстрації податкових накладних за операціями перевезення або перебування таких податкових накладних у статусі зупинених тощо, втім зазначене стосується лише дотримання податкового законодавства його контрагентами, а не ТОВ Епіцентр К .

На момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ Фадо Груп , ТОВ Окинава 11 , ТОВ Торговий будинок Азія-Груп , ТОВ Грос Пайп Систем та ТОВ Фешнспорт Груп ., останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

При цьому, у додаткових поясненнях в суді першої інстанції позивач звернув увагу на непослідовність виявлених відповідачем порушень, оскільки нереальність операцій ТОВ Епіцентр К з контрагентами визнана лише за частину періоду договірних відносин.

Так, взаємовідносини між позивачем та ТОВ Фадо Груп мали місце з вересня 2013 року по грудень 2014 року, а виявлені порушення стосуються лише за червень та серпень 2014 року.

Господарські операції з ТОВ Торговий будинок Азія-Груп здійснювались тільки з жовтня 2014 року по грудень 2017 року, втім порушення були виявлені контролюючим органом за березень-липень 2015 року.

Також, позивач звертає увагу, що з ТОВ Грос Пайп Систем мав господарські взаємовідносини з вересня 2014 року по травень 2015 року, однак виявлені порушення стосуються жовтня 2014 року.

При цьому, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність господарський операцій за окремі періоди повністю, а не за окремими господарськими операціями.

Дана непослідовність жодним чином не обґрунтована відповідачем, водночас, свідчить про не встановлення під час перевірки всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача із вказаними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та, на думку суду, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника.

Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0006351401 від 08.05.2018 у розмірі 1 533 360 грн, слід зазначити наступне.

У відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вбачається, що для настання відповідальності за порушення положень зазначеної норми необхідно встановити такі характерні ознаки в сукупності: несплату платником податків суми податкового зобов`язання в повній мірі; самостійне визначення контролюючим органом на підставах, встановлених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, суми податкового зобов`язання, не сплаченої платником.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Cуду, викладеною у постанові від 02.06.2020 у справі № 808/8756/15.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав, передбачених пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, тому умови для застосування штрафних санкцій відсутні.

За встановлених судом обставин, сума грошового зобов`язання, збільшена за податком на додану вартість та, як наслідок, нараховані штрафні санкції не підтверджуються матеріалами податкової перевірки платника та доданими відповідачем документами.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0006351401 від 08.05.2018, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук