Рішення

від 04.10.2022 по справі 344/7732/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7732/22

Провадження № 2/344/2517/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Маланій Ю.А.,

за участі представника Позивача ОСОБА_1 , представника Відповідача Пятковської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Інститут охорони грунтів України», третя особа Івано-Франківська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів», про поновлення трудових прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної установи «Інститут охорони грунтів України» (надалі «Відповідач»), третя особа Івано-Франківська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним призупинення трудового договору Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» з ОСОБА_2 та поновити її у трудових правах; стягнути з Державної установи «Інститут охорони грунтів України» у користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 року по день поновлення на роботі, виходячи із середнього заробітку 1629,88 грн. на місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при винесенні наказу про призупинення дії трудового договору з Позивачем, Відповідачем, на її думку, було порушено вимоги чинного законодавства, її трудові права, зокрема, право на працю та оплату праці.

Підстав для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 , як зазначено у позовній заяві, у Відповідача не було, оскільки місце праці Позивача знаходиться в місті Івано-Франківську. Жодного документу чи правового акту, у яких встановлено чи зазначено, що роботодавець абсолютно не має можливості надати роботу, а ОСОБА_2 , як працівник, не має змоги виконувати її, не існує.

Оскільки з 15.08.2022 року дію трудового договору з ОСОБА_2 було поновлено, а її допущено до роботи, Позивачем, яка покликається на незаконність наказу про призупинення дії трудового договору, пред`явлено вимогу про стягнення середнього заробітку за період з 01.06.2022 року по 15.08.2022 року.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представником Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» в ході судового розгляду справи на адресу суду направлено Відзив на позов, у якому представник даної філії покликався на відсутність у Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» окремого статусу юридичної особи.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.08.2022 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» про поновлення трудових прав в якості співвідповідача: Державну установу «Інститут охорони грунтів України».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 року замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», Державної установи «Інститут охорони грунтів України» про поновлення трудових прав, статус Відповідача 1 - Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», з відповідача на третю особу.

Представником Відповідача Державної установи «Інститут охорони грунтів України» подано до суду Відзив на позов та доповнення до відзиву, в якому він заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

Заперечуючи проти позову, представник Відповідача у відзиві покликається на те, що призупинення трудового договору з Позивачем відбулося на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією росії проти України, неможливістю виконання своїх обов`язків при реалізації трудового договору з Позивачем, недостатністю бюджетного фінансування Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» та відповідних замовлень на виконання робіт.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечила, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 з 05.05.1993 року працювала у Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», остання займана посада провідний фахівець лабораторії аналітичного забезпечення агрохімічних та екологічних досліджень.

Наказом директора Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» від 31.05.2022 року №03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» призупинено дію трудових договорів з 01 червня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування ворєнного стану з працівниками Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» згідно додатку, в тому числі, з працівником ОСОБА_2 .

Вказаний наказ про призупинення трудового договору Позивач вважає незаконним, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним цивільним позовом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Як зазначено в оскаржуваному Наказі директора Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» від 31.05.2022 року №03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками», його винесено на підставі:

- статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року,

- Наказу ДУ «Держгрунтохорона» №61-к від 27 квітня 2022 року «Про організацію роботи філій».

Так, 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В даній цивільній справі Суд застосовує редакцію Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваного наказу, тобто станом на 31 травня 2022 року.

Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено порядок призупинення дії трудового договору.

Призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику або працівник не може виконати роботу.

Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору, та саме введення в державі воєнного стану не є достатньою, мають для сторін наступити відповідні наслідки за обставинами, що передбачає така норма права.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, представник Відповідача як на підстави винесення оскаржуваного наказу покликалася на факт військової агресії росії проти України, неможливість філії виконання своїх обов`язків при реалізації трудового договору з Позивачем, недостатністю бюджетного фінансування Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» та відповідних замовлень на виконання робіт.

В той же час, до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження факту неможливості роботодавця забезпечити працівника ОСОБА_2 роботою відповідно до кола її обов`язків, які визначені розділом 2 Посадової інструкції провідного фахівця лабораторії аналітичного забезпечення агрохімічних та екологічних досліджень ОСОБА_2 (а.с.12-13).

На вказаний факт представник Відповідача посилається у відзиві на позов, однак, докази, які б підтверджували такі посилання, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи не міститься належних доказів, і представником Відповідача такого не доведено, що працівник ОСОБА_2 не мала можливості виконувати свої посадові обов`язки у Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» в межах своєї посадової інструкції.

В той же час, абзац другий частини 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає можливість призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Тобто підставами для призупинення дії трудового договору є, зокрема, відсутність можливості надання та виконання роботи.

Як роботодавець, так і працівник, мають бути об`єктивно позбавлені можливості виконання обов`язків за трудовим договором.

Отже, в даній цивільній справі Відповідачем не надано відповідних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання Відповідачем виробничих завдань та функцій установи, призупинення його діяльності, неможливість Позивача виконувати свої посадові обов`язки.

Сам по собі Наказ ДУ «Держгрунтохорона» №61-к від 27 квітня 2022 року «Про організацію роботи філій», на який в якості підстави призупинення трудового договору з Позивачем покликається представник Відповідача, не є належним доказом на підтвердження передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» умов, за яких вказана норма права може бути застосована.

Щодо посилань представника Відповідача на недостатність бюджетного фінансування ДУ «Держгрунтохорона», як на підставу винесення оскаржуваного наказу, Суд зауважує, що такі посилання є необґрунтованими, оскільки не передбачені в якості підстав чи умов положеннями статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на підставі якої винесено оскаржуваний наказ.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд також критично відноситься до змісту затвердженого оскаржуваним наказом списку працівників Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», з якими призупиняється дія трудових договорів, з якого вбачається що у Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» дію трудових договорів на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було призупинено виключно з провідними фахівцями лабораторії, натомість, докази призупинення таких трудових договорів з працівниками адміністративного апарату відсутні.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що Наказ директора Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» від 31.05.2022 року №03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з 01.06.2022 року дії трудового договору з працівником ОСОБА_2 , є незаконним.

В той же час, зі змісту пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що з 15.08.2022 року дію трудового договору з працівником ОСОБА_2 в Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» відновлено.

В той же час, протягом періоду часу з 01.06.2022 року по 14.08.2022 року дія даного трудового договору з працівником ОСОБА_2 була призупинена, і їй не виплачувалася заробітна плата.

У спірних правовідносинах, вирішуючи питання відшкодування Позивачу заробітної плати за вказаний період, Суд вважає за можливе застосувати аналогію закону частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

У відповідності до вимог вищевказаного Порядку Відповідачу слід виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період з 01 червня 2022 року по 14 серпня 2022 року, виходячи з наступних розрахунків:

1986,85 грн. + 1272,91 грн. = 3 259,76 грн. сукупна заробітна плата за останні два місяці, що передували призупиненню дії трудового договору (Довідка про доходи (а.с.17).

21 + 22 = 43 робочі дні кількість робочих днів за вказаний період квітень-травень 2022 року.

3 259,76 грн. : 43 робочі дні = 75,80 грн. середньоденна заробітна плата.

Час вимушеного прогулу з 01.06.2022 по 14.08.2022 року = 75 днів.

75 днів х 75,80 грн. = 5 685,63 грн. сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, стягненню з Державної установи «Інститут охорони грунтів України», код ЄДРПОУ 25835792, в особі Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 року по 14.08.2022 року (включно) в сумі 5 685,63 грн.

Позовна вимога про поновлення ОСОБА_2 у трудових правах станом на даний час є безпідставною, оскільки з 15.08.2022 року дію трудового договору з працівником ОСОБА_2 в Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» відновлено, про що особисто зазначено представником Позивача, у зв`язку з чим в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки Судом прийнято рішення про задоволення окремих позовниз вимог про скасування наказу та про стягнення коштів, стягненню з Відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (992,4 грн. + 992,40 грн.)

Щодо вимог про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу Суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги, як і порядок та строки її оплати, визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем долучено до матеріалів справи належні документи, які підтверджують факт надання та оплати правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та визначені ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії,часткове задоволення позовних вимог, Суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 5-1, 235 Кодексу законів про працю України, статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до Державної установи «Інститут охорони грунтів України», третя особа Івано-Франківська філія державної установи «Інститут охорони ґрунтів», про поновлення трудових прав, задовольнити частково.

2. Визнати незаконним Наказ директора Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» від 31.05.2022 року №03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з 01.06.2022 року дії трудового договору з працівником ОСОБА_2 .

3. Стягнути з Державної установи «Інститут охорони грунтів України», код ЄДРПОУ 25835792, в особі Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 року по 14.08.2022 року (включно) в сумі 5 685,63 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної установи «Інститут охорони грунтів України», код ЄДРПОУ 25835792, в особі Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

6. Стягнути з Державної установи «Інститут охорони грунтів України», код ЄДРПОУ 25835792, в особі Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

8. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2022 року.

Суддя Домбровська Г.В.