Постанова

від 22.12.2022 по справі 344/7732/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7732/22

Провадження № 22-ц/4808/1293/22

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Барков

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Девляшевського В. А.,

Луганської В. М.,

секретар Мельник О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2022 року в складі судді Домбровської Г. В., ухвалене у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 січня 2022 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», третя особа Івано-Франківська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», про поновлення трудових прав,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним призупинення трудового договору Івано-Франківської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів» з ОСОБА_1 та поновити її у трудових правах, стягнути з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по день поновлення на роботі, виходячи із середнього заробітку 1 629,88 грн на місяць.

Позов обґрунтовано тим, що з 12 жовтня 2020 року вона працює на посаді провідного фахівця лабораторії аналітичного забезпечення агрохімічних та екологічних досліджень в Івано-Франківській філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Наказом від 31травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» призупинено дію трудових договорів з 01 червня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», в тому числі і з нею. Вважає, що при винесенні наказу про призупинення дії трудового договору з нею було порушено вимоги чинного законодавства та її трудові права. Її місце праці знаходиться в м. Івано-Франківську, як і юридична адреса установи, у якій вона працевлаштована. Жодного документу чи правового акту, у яких встановлено чи зазначено, що роботодавець абсолютно не має можливості надати роботу, а ОСОБА_1 , як працівник, не має змоги виконувати її, не існує.

Посилаючись на вказані обставини просила задовольнити позов.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2022 року замінено статус Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» з відповідача на третю особу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ директора Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» від 31 травня 2022 року №03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з 01 червня 2022 року дії трудового договору з працівником ОСОБА_1 . Стягнуто з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» в особі Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по 14 серпня 2022 року (включно) в сумі 5 685,63 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» в особі Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів» на користь держави судовий збір в розмірі 1 984 грн. 80 коп., а на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував положення статей 80, 95 ЦК України та статей 47, 48 ЦПК України, а також висновків щодозастосування нормиправа уподібних правовідносинах,викладених упостанові ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Другоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду від13липня 2022року усправі №593/98/21,постанові ВерховногоСуду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 14червня 2021року усправі №760/32455/19. Так, Івано-Франківська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» не має статусу юридичної особи, тому не може самостійно бути учасником судового процесу. Отже, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд мав закрити провадження у справі. Проте, суд відкрив провадження у справі та ухвалою від 01 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача залучив у якості співвідповідача Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України», а ухвалою від 19 вересня 2022 року статус Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» замінено з відповідача на третю особу.

Не взято судом до уваги і те, що призупинення трудового договору з позивачкою було викликано через об`єктивні обставини, зокрема, через бойові дії на території України зменшився обсяг наданих Філією послуг, що в свою чергу призвело до неможливості виконання роботодавцем перед працівником зобов`язання надати роботу та виплатити заробітну плату.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Державної установи«Інститут охорониґрунтів України»Пятковської І.О.,яка просиласкаргу задовольнити,дослідивши матеріалисправи таобговоривши доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_1 працює у Івано-Франківській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів», де з 12 жовтня 2020 року переведена на посаду провідного фахівця лабораторії аналітичного забезпечення агрохімічних та екологічних досліджень.

Наказом директора Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» від 31 травня 2022 року №03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» призупинено дію трудових договорів з 01 червня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Івано-Франківської філії державної установи «Держгрунтохорона» згідно додатку, в тому числі, із ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем ненадано належнихта допустимихдоказів напідтвердження фактунеможливості роботодавця забезпечити ОСОБА_1 роботою відповідно до кола її обов`язків, які визначені розділом 2 Посадової інструкції. Як і доказів, які б свідчили про неможливість позивачки виконувати свої посадові обов`язки. Оскільки протягом припинення дії трудового договору з позивачкою їй не виплачувалась заробітна плата, суд вважав за можливим застосувати аналогію закону частини 2 статті 235 КЗпП України та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по 14 серпня 2022 року (включно) у сумі 5 685,63 грн. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 у трудових правах суд виходив з того, що з 15 серпня 2022 року дію трудового договору з позивачкою відновлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14 березня 2022 року за № 133/2022, від 18 квітня 2022 року за № 259/2022, від 17 травня 2022 року за № 341/2022, від 12 серпня 2022 року за № 573 та від 07 листопада 2022 року за № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, в тому числі, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено на всій території України.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

За такого суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову через недоведеність відповідачем передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, а тому з метою поновлення порушених прав останнього визнав незаконним та скасував оскаржуваний наказ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо відповідності оспорюваного наказу вимогам закону.

Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції мав закрити провадження у справі, оскільки позов заявлено до Івано-Франківської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», яка не є юридичною особою, необґрунтовані. Так, звертаючись до суду із позовом, позивачка вказала відповідачем Івано-Франківську філію Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Не маючи інформації про те, що відповідач не є юридичною особою, суд першої інстанції не мав законних підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а отримавши таку інформацію, у відповідності до вимог ст. 51 ЦПК України ухвалою від 01 серпня 2022 року залучив до участі в справі належного відповідача.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2022 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

В. М. Луганська