Рішення

від 15.10.2007 по справі 6/374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/374

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.10.07 р.                                                                               Справа № 6/374                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом закритого акціонерного товариства „Укрінтервугілля” м.Донецьк

до відповідача Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Маріуполь

про стягнення  17 411 грн. 08 коп

та зустрічним позовом Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” м.Маріуполь

до закритого акціонерного товариства „Укрінтервугілля” м.Донецьк

про стягнення 805 грн. 85 коп. та зобов'язання виконати певні дії

за участю:

представників сторін:

від позивача Кисіль К.Г. - юрисконсульт, Ковбасюк Л.Л. – директор

від відповідача Іванов І.Б. – адвокат

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.07р. по справі № 6/374 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.07р. та рішення господарського суду Донецької області від 06.03.07р. у справі № 6/374 скасовано і справу  передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

У судовому засіданні 15.10.07р. за приписами ст. 77 ГПК України було оголошено перерву з 11-00 год. до 13-00 год. для підготовки скороченого тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство “Укрінтервугілля” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” про стягнення 17 411 грн. 08 коп. заборгованості за поставлену вугільну продукцію з підстав невиконання умов договору купівлі-продажу № 92/11 від 01.11.06 року.

В процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги і просить суд також стягнути з відповідача неустойку в сумі 1 741 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 740 грн.

Відповідач позов не визнав з огляду на поставку неякісного вугілля і подав зустрічний позов з вимогами про зобов'язання вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію зі складу підприємства та стягнення збитків в розмірі 805 грн. 85 коп., завданих йому внаслідок поставки недоброякісної продукції.

До прийняття рішення по справі позивач за зустрічним позовом подав заяву про уточнення своїх вимог та намагається додатково:

-          визнати недійсним договір купівлі-продажу вугільної продукції № 92/11 від 01.11.06р. в частині поставки ЗАТ „Укрінтервугілля” вугільної продукції марки ГР 0-200 у кількості 69 тон 18.11.06р.  вартістю 17 411 грн. 08 коп. згідно залізничної накладної № 48939367 від 18.11.06р. на адресу Маріупольського дочірнього підприємства ВАТ „Облпаливо”;

-          зобов'язати ЗАТ „Укрінтервугілля” повернути на розрахунковий рахунок Маріупольського дочірнього підприємства ВАТ „Облпаливо” незаконно отримані згідно платіжного доручення від 25.05.07р. грошові кошти в сумі 17 703 грн. 19 коп.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.11.06р. між закритим акціонерним товариством „Укрінтервугілля” (далі-Постачальник) та Маріупольським дочірнім підприємством ВАТ „Облпаливо” (далі-Покупець) був укладений договір № 92/11, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов'язання відвантажити та передати у власність Покупця вугільну продукцію (далі-товар) та документацію, яка до неї відноситься, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити її вартість.

Додатком № 1 до договору сторони встановили, що товар має бути відповідної марки, зольності та кількості.

Відповідно до Додатку № 2 від 14.11.06р. позивач зобов'язався поставити відповідачу вугілля марки ГР 0-200 в кількості 70 тон за ціною 230 за одну тону з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.3 договору сторони обумовили обов'язок покупця прийняти товар за якістю відповідно до вимог Інструкції № П-7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”. Виклик представника Постачальника обов'язковий при виявленні відхилень за якістю товару.

Датою поставки згідно п.п. 3.3, 3.4 договору вважається дата календарного штемпелю станції відправлення на залізничній накладній, а право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після приймання на станції вантажоперевізником.

На виконання умов договору позивач 18.11.06р. поставив відповідачу вугілля марки ГР 0-200 в кількості 69 тон на загальну суму 17 411 грн. 00 коп., зольністю 30,2%, що підтверджується посвідченням (сертифікатом) якості № 2076 від 18.11.06р., залізничною накладною № 48939367 від 18.11.06р., квитанцією про приймання вантажу № 48939367 від 18.11.06р., видатковою накладною № РН-0000060 від 18.11.06р., актом прийому-передачі вугільної продукції від 18.11.06р.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що розрахунки провадяться Покупцем в національній валюті України шляхом 100% попередньої оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або протягом трьох днів з моменту її відвантаження.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої вугільної продукції за договором своєчасно не виконав, в результаті чого за ним утворився борг в сумі 17 411 грн. 08 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі порушення строків оплати Покупець зобов'язаний сплатити неустойку 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1741 грн. 00 коп.

Зустрічний позов про зобов'язання вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію зі складу підприємства та стягнення збитків в розмірі 805 грн. 85 коп. обґрунтовано тим, що при прийманні вугілля по якості були відібрані зразки і за результатами аналізів, проведених дочірнім підприємством австралійської компанії „ССІ Холдинг Лімітед”, зольність вугілля дорівнює 33,7%, загальна волога – 17,6%, а калорійність – 3760 ккал/кг.    

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін та встановлено, що за своєю правовою природою між ними укладено договір поставки.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ЦК України відносно істотних умов договору законодавець вимагає: предмет та строк укладення договору. Щодо укладання господарських договорів, то обов'язковими умовами тут є: предмет, ціна та строк його укладання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, коли інше не передбачено договором, законом або не випливає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Тобто, положення про порядок оплаті товару, ціни, тари, упаковки, потрібно брати із загальних положень ЦК України, присвячених купівлі-продажу, а саме використовувати ст.ст. 655-697 ЦК України.

Частиною третьою ст. 712 встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів поставки, як це передбачено у частині першої ст. 265 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього  певну грошову суму.

Господарський кодекс України чітко встановлює, що сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, вказані у п.п. 1,2 частини другої ст.55 ГПК України.

Таким чином законодавець ще раз чітко розвів принцип, за котрим розрізняються договір купівлі-продажу та договір поставки: реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами купівлі-продажу.

Як свідчать докази по справі, сторони є суб'єктами господарювання у розумінні ст. 55 ГК України.    

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов'язання відповідач своєчасно не виконав. Тому позов щодо стягнення з нього боргу в сумі 17 411 грн. 08 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі  1 741 грн. 00 коп. слід відмовити, оскільки збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, заявлені додаткові вимоги є новими та мають бути розглянуті окремо. Крім того, сторонами в договорі не було передбачено такого виду нарахування, як неустойка.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1 740 грн., які не є витратами на адвокатські послуги, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У той же час, згідно п. 2.3 договору № 92/11 від 01.11.06р. приймання вугільної продукції за якістю повинно бути здійснено відповідно до вимог Інструкції № П-7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”, згідно якої в разі виявлення невідповідності якості товару, в момент отримання продукції мав бути складений акт приймання продукції за якістю в присутності представника Постачальника.

Позивачем за зустрічним позовом не представлено такого акту в якості доказу поставки відповідачем вугілля неналежної якості.

Крім того, слід звернути увагу, що на час стягнення збитків на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

-          по-перше, факт заподіяння йому збитків;

-          по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

-          по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов”язань та заподіяними збитками.

За таких обставин у задоволенні зустрічного позову у частині зобов'язання ЗАТ „Укрінтервугілля” вивезти (забрати) поставлену неякісну вугільну продукцію марки ГР 0-200 зі складу Маріупольського дочірнього підприємства ВАТ „Облпаливо” та стягнення збитків в розмірі 805 грн. 85 коп., завданих внаслідок поставки недоброякісної продукції слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

У задоволенні заяви від 10.09.07р. про уточнення зустрічного позову у частинах визнання недійсним договір купівлі-продажу вугільної продукції № 92/11 від 01.11.06р. в частині поставки ЗАТ „Укрінтервугілля” вугільної продукції марки ГР 0-200 у кількості 69 тон 18.11.06р.  вартістю 17 411 грн. 08 коп. згідно залізничної накладної № 48939367 від 18.11.06р. на адресу Маріупольського дочірнього підприємства ВАТ „Облпаливо” та зобов'язання ЗАТ „Укрінтервугілля” повернути на розрахунковий рахунок Маріупольського дочірнього підприємства ВАТ „Облпаливо” незаконно отримані згідно платіжного доручення від 25.05.07р. грошові кошти в сумі 17 703 грн. 19 коп. слід відмовити, оскільки за змістом ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива.

У задоволенні клопотання Маріупольського дочірнього підприємства ВАТ „Облпаливо” щодо призначення судової товарознавчої експертизи слід відмовити на тих підставах, що у даному випадку не існує потреба у спеціальних знання для вирішення спору. Крім того у розумінні ст. 41 ГПК України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється ним за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу за подання первісного позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на заявника згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 49 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі 178 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку відносяться на скаржника.

 Витрати по державному миту в сумі 178 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку відносяться на скаржника.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст. 509, ст. 526, ст. 599, ст. 712 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 202, 265 ГК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22,33, 34, 43, 44, 49, 60, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Маріупольського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Облпаливо”, 87500, м. Маріуполь, вул. Гавань Шмідта, ід. код 30735909, р/р 26000011360200 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, на користь:

- закритого акціонерного товариства „Укрінтервугілля”, 83086, м.Донецьк, вул. Артема, 1а, ід. код 32645059, р/р 2600401517521 в Філії „Укрексімбанку” м.Донецьк, МФО 334817, борг в сумі 17 411 грн. 08 коп., витрати по держмиту в сумі 174 грн. 11 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3.У задоволенні вимог щодо стягнення неустойки в сумі 1 741 грн. 00 коп. відмовити.

4.У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1 740 грн. 00 коп. відмовити.

5.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6.Витрати по державному миту  за подання зустрічного позову в сумі 187 грн. 00 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., послуги адвоката в сумі 2741 грн. 10 коп. відносяться на Маріупольське дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Облпаливо”.

7.Витрати по державному миту в сумі 178 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку відносяться на Маріупольське дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Облпаливо”.

8.Витрати по державному миту в сумі 178 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку відносяться на Маріупольське дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Облпаливо”.

9.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.                               

Дата підписання рішення, оформленого згідно вимог ст.84 ГПК України: 22.10.07р.