Постанова

від 06.10.2022 по справі 130/616/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/616/22

Провадження № 22-ц/801/1732/2022

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 рокуСправа № 130/616/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів: Якименко М. М., Сало Т. Б.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області,

відповідачі Жмеринська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Жмеринський зерно-промисловий комплекс»,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову, постановлену у складі судді Грушковської Л. Ю., в м. Жмеринка, дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення, -

в с т а н о в и в :

У березні 2022 року керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави звернувся із позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ФГ «Жмеринський зерно-промисловий комплекс» про визнання незаконним та скасування рішення Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області та витребування земельної ділянки.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 0521080300:06:004:0281, що розташована на території Біликовецького старостинського округу Жмеринської територіальної громади Вінницької області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати відносно неї реєстраційні дії щодо перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонити ОСОБА_2 відчужувати, змінювати цільове призначення земельної ділянки, площею 2 га з кадастровим номером 0521080300:06:004:0281, що розташована на території Біликовецького старостинського округу Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області, здійснювати її перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 0521080300:06:004:0281, окрім внесення даних про її належність на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 , у власності якої на даний час перебуває земельна ділянка, яка є предметом спору, має реальну можливість вільно розпоряджатись нею, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення повторного її відчуження, зміни конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, що може утруднити або зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду, а саме витребування земельної ділянки на користь територіальної громади.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 01 серпня 2022 року вказану заяву повернув заявнику з тих підстав, що вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме у заяві не зазначено ціну позову, пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а також не надано доказів наміру відповідача відчужити спірну ділянку на користь інших осіб.

Не погодившись із такою ухвалою, Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову. На підтвердження доводів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви, оскільки позивачем було чітко зазначено предмет та ціну позову, необхідність забезпечення позову та обґрунтовано відсутність пропозиції зустрічного забезпечення, оскільки накладення арешту не перешкоджатиме ОСОБА_2 володіти спірною земельною ділянкою, а ФГ «Жмеринський зерно-промисловий комплекс» користуватися нею.

Відзив на апеляційну скаргу від жодного із учасників справи до суду не надійшов..

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду, зазначену зокрема в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу (ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків:

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про забезпечення позову всупереч положенням статті 151 ЦПК України не зазначено ціну позову, пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а також не надано доказів наміру відповідача відчужити спірну ділянку на користь інших осіб.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України пподається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 10 статті 153 ЦПК України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в супереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить ціни позову.

З таким висновком апеляційний суд не може погодитись, оскільки Жмеринська окружна прокуратура у своїй заяві зазначила ціну позову, вказавши вартість спірної земельної ділянки - 49 660 грн. (зворот а. с. 171).

Посилання суду першої інстанції, що в порушення вимог п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, є необґрунтованим, оскільки заявником в заяві зазначено, що види забезпечення позову не перешкоджають ОСОБА_2 володіти, а ФГ «Жмеринський зерно-промисловий комплекс» користуватись спірною земельною ділянкою, такі заходи забезпечення позову не несуть загрози завдання збитків відповідачу та третій особі (зворот а. с. 172).

Щодо зазначення судом у своїй ухвалі, що з урахуванням обраного заявником виду забезпечення позову суд вважає, що до заяви не надано доказів, які б підтверджували намір відповідачів відчужити спірну земельну ділянку на користь інших осіб, колегія суддів звертає увагу на те, що у своїй заяві позивач вказав та до позовної заяви долучив докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521080300:06:004:0281 вже була відчужена відповідачкою ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відповідачці ОСОБА_2 (а. с. 41, зворот а. с. 171).

Отже зі змісту заяви видно, що вона містить достатню інформацію щодо предмета забезпечення позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а тому відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про її повернення заявнику.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що повертаючи заяву, суд першої інстанції вирішив фактично надав оцінку достатності (недостатності) доказів, наданим позивачем в обґрунтування заяви, що є неприпустимим на зазначеній стадії цивільного процесу.

Крім того, при поверненні позивачу заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції безпідставно керувався положеннями частини 9 статті 153 ЦПК України, адже вказана норма, не регулює порядок повернення такої заяви, а передбачає врегулювання питання арешту судна.

Вимога Жмеринської окружної прокуратури щодо ухвалення Вінницьким апеляційним судом нового рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову не може бути задоволена, з огляду на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №757/395/19-ц, у якій зазначено, що оскільки суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглядав, а повернув її заявнику, то ухвалення судового рішення по суті апеляційним судом за наслідком розгляду такої заяви виходить за межі повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Апеляційний суд вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є таким, що суперечить нормам ЦПК України та обмежує право позивача на доступ до правосуддя, передбаченого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак викладені в апеляційній скарзі доводи позивача знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про повернення заяви про забезпечення позову, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України), а справа направленню до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 379, 381, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області задовольнити частково.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року про повернення заяви про забезпечення позову скасувати, справу направити до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді М. М. Якименко

Т. Б. Сало