Постанова

від 13.09.2022 по справі 925/484/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. Справа№ 925/484/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.09.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21 (суддя Грачов В.М., повний текс рішення складено 07.02.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрравлик"

до Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича

про стягнення суми коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича про стягнення суми збитків у розмірі 617 906 грн. 56 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як перевізником зобов`язань відповідно до договору на транспортне обслуговування № 25092020 від 25.09.2020, посилаючись на пошкодження 75,1 % товару, доставленого перевізником, а тому просить суд стягнути з відповідача збитки - вартість пошкодженого з вини перевізника вантажу, розраховану пропорційно до загальної вартості, у розмірі 18821,40 євро або 617 906 грн. 56 коп., яка відповідачем на вимогу позивача добровільно не відшкодована.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» - 617 906 грн. 56 коп. основного боргу, 9250 грн. судових витрат.

Суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, оскільки розрахунок розміру спірних збитків позивачем проведено у відповідності до норм Конвенції, підтверджено належними і допустимими доказами та правильність якого відповідачем не спростована, а доказів, які б достовірно свідчили, що представник перевізника (відповідача) - водій вчиняв дії, направлені на запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, відповідачем суду також не надано.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Бичков Ігор Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивачем не надано доказів, що пошкодження вантажу відбулось з інших підстав, не пов`язаних з дефектом упаковки, обробкою чи навантаженням, а факт неправильного завантаження та кріплення вантажу позивачем спростовано не було;

- Акт приймання товару (акт про пошкодження) від 17.10.2020 не є належним доказом, оскільки його було складено на наступний день після прийняття всього товару;

- відповідач вважає, що із заяви свідка (водія) та листування у застосунку «Viber» вбачається, що останній засобами телефонного зв`язку належним чином повідомив вантажовідправника про ризики пошкодження вантажу.

30.06.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №925/484/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 04.07.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Черкаської області надіслати матеріали справи №925/484/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду

12.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/484/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №925/484/21 поновлено Фізичної особи-підприємцю Бичкову Ігорю Івановичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.09.2022. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

05.09.2021 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного:

- відповідач не вчинив усі залежні від нього дії для попередження пошкодження та псування вантажу, що має наслідком застосування ст. 924 ЦК України та ст. 314 ГК України;

- позивач заперечує стосовно належності як доказу листування у застосунку «Viber»;

- Акт приймання товару від 17.10.2020 складено щодо товару, що є предметом Міжнародного договору купівлі-продажу №05102020 від 05.10.2020 та входить до предмету договору №25092020 від 25.09.2020, а послідовність приймання вантажу та його розвантаження жодним чином не впливає на правомірність вимог щодо відшкодування шкоди, завданої відповідачем;

- відсутність водія при складенні акту приймання товару від 17.10.2020 є обставиною, що встановлена Актом про засвідчення факту відмови від підписання документу від 17.10.2020, отже водій мав можливість зробити свої зауваження та застереження, однак відмовився від цього і така обставина зафіксована у присутності трьох осіб.

08.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича адвоката Жорнік М.О. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича адвоката Жорнік М.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання 13.09.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з урахування відзиву на апеляційну скаргу, поданого до суду, та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.10.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрравлик», як продавець, та Urielmary S.L.U., як покупець, уклали міжнародний договір купівлі-продажу № 05102020 (далі - договір від 05.10.2020 року № 05102020), яким погоджено, що продавець - це компанія, що спеціалізується на розведенні та міжнародному продажу равликів, а покупець зацікавлений у придбанні наступного товару з його характеристиками та кількостями: равлики Helix Aspersa у мушлях, живі, охолоджені, придатні для споживання у їжу, 9639 кілограм; сторони погодили усі істотні умови Договору, за умовами якого:

- описаний товар є об`єктом продажу, а його вид, кількість, вага відповідають описаним (п. 1.1.);

- продавець продає, а покупець купує равлики Helix Aspersa живі, охолоджені, в стані анабіозу, вирощені на фермі згідно Інвойсів (п. 1.2.);

- договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 1.3.);

- покупець зобов`язаний сплатити продавцю за цю покупку суму, визначену у відповідному інвойсі, включаючи податки, загальною вартістю 25061,4 євро. Ця сума охоплює кількість та вид товару, описані в п. ІІ та визначає ціну товару у розмірі 25061,4 євро (2,60 євро за кілограм). Покупець зобов`язаний оплатити узгоджену вартість товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Перед отриманням товар повинен бути належним чином оглянутий та схвалений покупцем, що свідчитиме про його відповідність вимогам щодо кількості та якості. Товар за цим договором приймає конвенцію щодо якості, кількості та обов`язкового санітарного контролю (п. 2);

- продавець доставить продукцію в Іспанію, за умов, встановлених Інкотермс 2010 DAP та особливо Інкотермс (СІР) (п. 3);

- продавець зобов`язується доставити товар, який є предметом договору, належним чином упакованим та захищеним відповідно до його специфічних характеристик та умов транспортування. Крім того, він зобов`язаний забезпечити перевезення товару відповідним вантажним транспортом з рефрижераторним обладнанням, яке підтримує якість і температуру придбаного товару. Товар повинен бути упакований у сітку овочеву із застосуванням пластикових ящиків та дерев`яних піддонів з термообробкою 1200*800 мм. Митне оформлення в Україні, вартість упаковки, транспортування та маркування входить у ціну товару (п. 4);

- право власності на товар виникає у покупця після повної оплати на товар (п. 9).

Договір від 05.10.2020 року № 05102020 підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені печатками.

Також 25.09.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрравлик», як замовник, та відповідач - фізична особа-підприємець Бичков Ігор Іванович, як перевізник, уклали договір на транспортне обслуговування № 25092020 (далі - Договір від 25.09.2020 року № 25092020, а.с. 19-20), згідно з умовами якого:

- замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях (п. 1.1.);

- замовник зобов`язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги (п. 2.1.1.);

- замовник зобов`язався до прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам; провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу; замовник бере на себе повну відповідальність за витрати та збитки перевізника, понесені внаслідок невиконання замовником обов`язків, встановлених п.п. 2.1.1.-2.1.10. договору (п.п. 2.1.3., 2.1.4., 2.1.11.);

- перевізних зобов`язався направляти у розпорядження замовника автомобілі у належному технічному стані; при міжнародних перевезеннях, забезпечити страхування вантажу на умовах CMR страхування; повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу, компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо); доставити і здати вантаж вантажоодержувачу (п.п. 2.2.2., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7.);

- при виконанні міжнародних перевезень за даним договором використовуються правила Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19.05.1956 року та Протоколу до КДПВ 1978 року, Митної конвенції МДП, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADRЄвропейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ESTR) а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення (п. 8.10.).

Договір від 25.09.2020 року № 25092020 підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

На виконання Договору від 25.09.2020 року № 25092020 позивач 06.10.2020 року подав заявку № 1 (а.с. 21), відповідно до якої: замовник - позивач, перевізник - ФОП Бичков І.І., маршрут - Україна-Іспанія, адреса завантаження: Україна, Харківська обл., Харківський район, Циркунівська сільська рада за межами населених пунктів, дата завантаження: 07.10.2020 року; місце митного оформлення - м. Харків, вул. Клочківська, 370; адреса вивантаження - 43580, Таррагона, Іспанія; місце митного оформлення - Transporters Ricardo Martinez SA c/Numero 5, zona franca Duanera, Mgatzem C7, 08040 Barcelona, Raul Martinez, Comercial y operaciones; марка авто - RENAULT; номер авто - НОМЕР_1 ; № причепа - НОМЕР_2 ; водій - ОСОБА_1 ; вантаж - равлики охолоджені; об`єм - до 86 м. куб.; вага брутто - до 15 т; вимоги до т/з - температурний режим +6, рефрижератор, CMR, заднє завантаження, перехід Краковець; вартість перевезення - 2800 євро; форма оплати - б/г з ПДВ 100% через 3 банківських днів після прибуття на розвантаження; додаткові вимоги - адреса для документів: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 142/3, офіс № 3.

Із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 0122084, складеної 07.10.2020 року (гр. 21) вбачається, що: вантаж завантажено відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» з с. Циркуни, провулок Калиновий, буд. 15 (гр. 1); одержувач вантажу - Urielmary, S.L.U.(АТ «Уріелмері») (гр. 2); місце розвантаження вантажу: 43580, Дельтебре, Таррагона, вул. Беневенте, 80 (гр. 3); місце та дата завантаження вантажу - с. Циркуни 07.10.2020 (гр. 4); документи які додаються: В 3 1, стелаж № 1 (гр. 5); найменування вантажу: равлики Helix Aspersa код 0307 упаковані в 17 піддонів (918 пластмасових ящиків) (гр. 9); вага брутто 10523,0 кг (гр. 11); вказівка відправника - температура +6 (гр. 13); перевізник ФОП Бичков І.І. (гр. 16); зауваження та застереження перевізника - Рено (RENAULT) НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (гр. 18); вантаж одержано 16.10.2020 року представниками Urielmary, S.L.U.(АТ «Уріелмері») та Ricardo Martinez (АТ «Рікардо Мартінес»), що підтверджено відповідним підписом у графі 24, в графі « 19. Особливі узгоджені умови» зазначено: весь вантаж прийшов на підлозі вантажівки, усі піддони розбиті (а.с. 22, 23).

17.10.2020 року у м. Дельтебре комісією у складі представника вантажоодержувача - Urielmary, S.L.U.(АТ «Уріелмері») і двох незалежних осіб складено:

- акт приймання товару (акт про пошкодження), з якого вбачається, що даний акт складено за міжнародним договором купівлі-продажу № 05102020 від 05.10.2020 року про наступне: до місця призначення: Іспанія, 43580, Дельтебре, Таррагона, вул. Беневенте, 80 вантаж прибув 16.10.2020 року о 20:30; приймання продукції (товару) почалось і закінчилось 17.10.2020 року; відправником вантажу є ТОВ «Укрравлик» (Україна), одержувачем Urielmary, S.L.U.(Іспанія), перевізником ФОП Бичков І.І., транспортний засіб RENAULT НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; на вантажі частково відсутнє пакувальне маркування, товар надійшов зі значними пошкодженнями, піддони розбиті і весь товар був розкиданий по всій вантажівці, більшість ящиків були розбиті, равлики не знаходились в сітці, а були розкидані по підлозі та розбиті. Під час прийому вантажу було виявлено: вантаж - равлики Helix Aspersa, кількість відповідно до накладної (МТН) 10523 кг (брутто), 9639 (вага неттто), товар гарного стану - 2400 кг, пошкоджений товар - 7239,00 кг, з яких товар, що не підлягає вживанню відповідно до призначення (підлягає утилізації) - 7239,00 кг. За висновком комісії - товар за накладною CMR № 0122084 від 07.10.2020 року надійшов з пошкодженнями: 7239 кг равликів Helix Aspersa повністю пошкоджені та не придатні для подальшого вживання відповідно до призначеного і підлягають утилізації. Пошкодження виникли через те, що перевізник не зміг забезпечити цілісність вантажу під час перевезення. Акт підписано головою і членами комісії (а.с. 24-25, 26-27);

- акт списання товару, в якому комісія підтвердила, що внаслідок проведеної перевірки, у зв`язку з виявленими дефектами та втратою очікуваного економічного прибутку, товар - равлики Helix Aspersa загальною вагою 7239 кг, поставлений на підставі договору № 05102020 від 05.10.2020 року за накладною CMR № 0122084 від 07.10.2020 року, пошкоджено з вини перевізника, щодо товару прийнято рішення про його списання і знищення (утилізацію непридатних відходів). Акт підписано головою і членами комісії (а.с. 30, 31-32);

- акт про засвідчення факту відмови від підписання документу про те, що засвідчення водія автомобіля RENAULT, держаний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_2 , ОСОБА_1 відмовився від підписання акта приймання продукції (акта про недоліки) складеного 17.10.2020 року під час приймання товару за накладною CMR № 0122084 від 07.10.2020 року (а.с. 28, 29).

Письмова претензія позивача до відповідача про відшкодування збитків у розмірі 628436 грн. 86 коп., завданих неналежним виконанням договору транспортного обслуговування № 25092020 від 25.09.2020 року, направлена засобами поштового зв`язку 11.11.2020 року, відповідачем залишена без відповіді і виконання (а.с. 33-34).

За зверненням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» Ігнатова В.О. Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України на підставі поданих замовником документів, проведено економічне дослідження та надано відповідний висновок експертного дослідження № ЕД-19/121-21/5678-ЕК від 19.03.2021 року, з якого вбачається, що розрахунок збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» при виконанні міжнародного договору купівлі-продажу № 05102020 від 05.10.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрравлик» і компанією Urielmary, S.L.U., підтверджується в сумі 18821,40 євро (а.с. 35-44).

Водночас, з листа компанії Urielmary, S.L.U. від 20.07.2021 року, адресованого позивачу - ТОВ «Укрравлик», вбачається, що на вимогу ТОВ «Укрравлик» направлену в червні 2021 року про оплату товару, поставленого по міжнародному договору купівлі-продажу № 05102020 від 05.10.2020 року за накладною CMR № 0122084 від 07.10.2020 року, Urielmary, S.L.U. відмовилось оплачувати цей товар, оскільки весь товар прибув у поганому стані в повному обсязі. 7239 кг товару були утилізовані у зв`язку з виявленими дефектами при прийнятті, а решта обсягом 2400 кг у жовтні 2020 року була продана третій компанії, яка згодов встановила його непридатність до використанні і утилізувала, що спричинило Urielmary, S.L.U. репутаційні втрати та значні збитки (а.с. 105, 106).

Із банківської виписки по валютному рахунку ТОВ «Укрравлик» вбачається, що за період з 01.10.2020 по 19.07.2021 року оплата за спірний товар не надходила (а.с. 105 зворот).

В матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_1 від 18.09.2021 року, що була приєднана до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 2017 року по трудовому договору працював у ФОП Бичкова І.І. З 08 по 18.10.2020 року він в якості водія на транспортному засобі RENAULT з державними номерами НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу - равликів Helix Aspersa з м. Харкова до м. Дельтебре, Таррагона (Іспанія). Завантаження автомобіля товаром здійснювали працівники відправника ТОВ «Укрравлик», недоліки завантаження товару ним були виявлені при здійсненні огляду вантажу вантажу працівниками митної служби посту «Краковець» на кордоні України з Республікою Польща, про що він повідомляв директора ТОВ «Укрравлик», проте ним ці недоліки не були усунуті. При вивантаженні товару його отримувачем Urielmary, S.L.U. було виявлено пошкодження товару, про що зроблено відмітку в накладній CMR № 0122084. Акти приймання товару (акт про пошкодження), списання товару і про засвідчення факту йоги відмови від підписання документу від 17.10.2020 року складались без його участі, про їх наявність він дізнався вже після повернення в Україну (а.с. 125).

Отже, предметом позову у даній справі є вимога позивача (як вантажовідправника) і замовника перевезення до відповідача (як перевізника) про стягнення збитків, завданих пошкодженням вантажу при здійсненні міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору на транспортне обслуговування № 25092020 від 25.09.2020 року, заявки на перевезення вантажу міжнародного сполучення № 1 від 06.10.2020 року, яка є невід`ємною частиною цього договору, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань перевезення вантажів, транспортного експедирування і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Також, спірні правовідносини перебувають у сфері регулювання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» № 57-V від 1 серпня 2006 року, які з урахуванням предмету позову є спеціальними нормативними актами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом приписів ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом частин 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Також правовідносини за договором перевезення вантажу врегульовані нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 308 Господарського кодексу України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

За змістом ч.ч. 1, 3 абз 3, ч. 4 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Частиною шостою статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» № 57-V від 1 серпня 2006 року постановлено приєднатися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (далі - Конвенція).

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), встановлено, зокрема, наступне:

ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ч. 1 ст. 1);

договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст. 4);

приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки (п.п. a), b) ч. 1 ст. 8);

вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (ч.ч. 1, 2 ст. 9);

перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (п.п. 1, 2 ст. 17);

тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (п. 1 ст. 18);

у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може, однак, перевищувати: a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою (п.п. 1, 2 ст. 25);

термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки (підпункт а) п. 1 ст. 32).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У той же час, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі укладеного з відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Бичковим Ігорем Івановичем договору на транспортне обслуговування № 25092020 від 25.09.2020 року і заявки на перевезення № 1 від 06.10.2020 року, яка є невід`ємною частиною цього договору, замовив надання відповідачем послуг перевезення вантажу - равликів Helix Aspersa у мушлях, живі, охолоджені, придатні для споживання у їжу, вагою брутто 10,523 кг, нетто - 9639 кг.

Позивач забезпечив завантаження товару (равликів) у напівпричеп СА 1299 ХТ до автомобіля RENAULT НОМЕР_1 , поданого під завантаження відповідачем, керування яким здійснював водій Притула О.Ю., з яким відповідачем укладено трудовий договір.

Товар (равлики) були упаковані у 918 пластмасових ящиків та закріплені на 17 піддонах. Завантаження товару у автомобіль відбулось 07.10.2020, перевізником вантаж прийнятий без зауважень, про що свідчить відсутність будь-яких зауважень перевізника у графі 18 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0122084 від 07.10.2020 року.

Згідно з CMR № 0122084 від 07.10.2020 року, одержувачем вантажу є компанія Urielmary, S.L.U., місцем розвантаження вантажу: 43580, Іспанія, м. Дельтебре, Таррагона, вул. Беневенте, 80.

Поставка вантажу равликів за спірним перевезенням здійснювалась позивачем на виконання міжнародного договору купівлі-продажу № 05102020 від 05.10.2020 року, укладеного ним з компанією Urielmary S.L.U. (Іспанія).

До місця розвантаження вантаж прибув 16.10.2020 року, розвантаження вантажу розпочалось і завершилось 17.10.2020 року.

Під час розвантаження вантажу вантажоотримувачем - компанією Urielmary, S.L.U. було встановлено, що чиста вага вантажу равликів становить 9639 кг, із яких 7239 кг, що становить 75,1% від загальної ваги, пошкоджені з вини перевізника, непридатні для використання, тому були списані і утилізовані, про що комісійно були складені 17.10.2020 акт приймання товару (акт про пошкодження), акт списання товару та акт, що засвідчує факт відмови водія перевізника від підписання акта приймання продукції.

Вартість пошкодженого з вини перевізника вантажу позивачем розрахована пропорційно до загальної вартості і склала 18821,40 євро, які еквівалентні 617 906 грн. 56 коп.

Претензія позивача про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у виді збитків у розмірі 617 906 грн. 56 коп. відповідачем залишена без відповіді і задоволення, вимога про їх примусове стягнення є предметом позову, що розглядається у цій справі.

За змістом наведених норм законодавства та з урахуванням висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України у постанові від 31.10.2017 у справі № 902/337/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 21.02.2020 у справі № 907/746/17, від 05.02.2019 у справі № 903/181/18, від 26.03.2018 у справі № 910/5040/17, від 21.02.2020 у справі № 907/746/17 перевізник, прийнявши товар в пункті завантаження без будь-яких зауважень у товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов`язаних з порушенням порядку завантаження товару, його розміщення, кріплення у транспортному засобі, несе повну відповідальність за його збереження до моменту передання вантажоодержувачу.

Судова колегія звертає увагу, що нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання, а вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником.

З аналізу норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України вбачається, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Аналізуючи вищевикладене в сукупності та з огляду на матеріали справи, судова колегія наголошує, що оскільки перевізник в особі його довіреної особи водія ОСОБА_1 прийняв товар в пункті завантаження від позивача, а у графі 18 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0122084 від 07.10.2020 року застережень щодо неправильності завантаження товару, його розміщення, кріплення у транспортному засобі не зазначено, то саме перевізник несе відповідальність за часткове пошкодження товару під час перевезення у виді відшкодування спірних збитків, так як не здійснив перевезення цього вантажу без вжиття усіх можливих заходів його схоронності.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що доказів, які б достовірно свідчили, що представник перевізника (відповідача) водій вчиняв дії, направлені на запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, відповідачем суду не надано.

Скаржник, заперечуючи проти наведеного висновку суду стверджує, що із заяви свідка (водія) та листування у застосунку «Viber» вбачається, що останній засобами телефонного зв`язку належним чином повідомив вантажовідправника про ризики пошкодження вантажу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Колегія суддів, дослідивши наявні в справі докази окремо та в їх сукупності з урахування критерію вірогідності доказів, дійшла до переконання, що надані відповідачем докази не можуть бути належними та допустимими доказами тих обставин, на які посилається відповідач.

Натомість в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів, що пошкодження вантажу відбулось з інших підстав, не пов`язаних з дефектом упаковки, обробкою чи навантаженням, однак колегія суддів визнає такі доводи нерелевантними в контексті встановлених вище обставин та зважаючи на приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість та доведеність відповідно до здійсненого розрахунку розміру спірних збитків позивачем з урахуванням норм Конвенції, правильність якого відповідачем не спростована та не заперечувалась.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бичкова Ігоря Івановича - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/484/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 925/484/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2022

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв