Постанова

від 06.09.2022 по справі 925/1149/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 925/1149/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.09.2022,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Золотоніської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 18.01.2022 (повний текст складено 23.03.2022)

у справі № 925/1149/21 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий К»

до Золотоніської міської ради

про визнання незаконним договору та стягнення з державного бюджету України грошових коштів у розмірі 106013,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання недійсним договору №1 від 09.08.2017 про відшкодування збитків (неодержаного доходу), укладеного між Золотоніською міською радою Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К", а також стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" грошові кошти у розмірі 106013,69 грн, які були сплачені на підставі цього договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі №925/1149/21 позов задоволено повністю.

За рішення суду визнано недійсним договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) №1 від 09.08.2017, який укладений між Золотоніською міською радою Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К".

Присуджено до стягнення з Золотоніської міської ради Черкаської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" 106 013,69 грн та 4540,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання цього договору недійсним, і як наслідок стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 106013,69 на користь позивача, які відповідач одержав на виконання цього правочину, оскільки на момент укладання оспорюваного договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) у відповідача були відсутні речові права на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Золотоніська міська рада звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що за умовами оспорюваного договору №1 від 09.08.2017 про відшкодування збитків (неодержаного доходу), між сторонами виникли правовідносини з приводу земельної ділянки площею 1,1009 га з кадастровим номером 7110400000:03:008:0063, у зв`язку з чим обставини, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.04.2021 у справі №925/1123/20, та які суд першої інстанції прийняв до уваги при розгляді справи №925/1149/21, не мають преюдиційного значення для даної справи, оскільки стосуються земельної ділянки загальною площею 1,0983 га з кадастровим номером 7110400000:03:008:0575, тобто земельної ділянки, яка не була об`єктом оспорюваного у даній справі договору. Крім того, спірні правовідносини, досліджені у справі №925/1123/20, виникли між сторонами вже після фактичного виконання і припинення правовідносин за договором №1 від 09.08.2017.

Скаржник також вказує, що оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення коштів саме з Державного бюджету України, розпорядником яких є Державна казначейська служба України, таким чином, належним відповідачем за вимогою позивача про стягнення коштів саме з Державного бюджету України може бути виключно Державна казначейська служба України, оскільки обраний позивачем відповідач - Золотоніська міська рада, не є розпорядником коштів Державного бюджету України, на відміну від коштів місцевого бюджету, до якого згідно наданих самим же позивачем довідок від 06.06.2019 та 25.08.2021 і були зараховані сплачені позивачем кошти.

Відповідач вважає, що за вказаних обставин, суд повинен був відмовити у позові, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Відповідач також вказує, що позивач просить суд визнати незаконним договір, що був укладений за 4 роки до подачі ним позову, та має намір стягнути з відповідача сплачені ним кошти більше, ніж 3 роки тому, тобто, матеріально-правові вимоги позивача у даній справі подані з пропуском встановленого Законом строку позовної давності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий К» подало відзив, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 06.09.2022 представник позивача не з`явився про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвал суду від 27.06.2022 та 19.07.2022 на електронну адресу, що підтверджується відповідними роздруківками.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача-2 та відповідачів, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 20 червня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Черкаси-Авто» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у праві власності на комплекс, відповідно до умов якого (п. 1.1) продавець, на умовах даного договору, передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) 1/2 (одну другу) частку у справі власності на комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Обухова, 20 та зобов`язується сплатити за нього грошову суму, вказану в п. 2.1 цього договору.

Пунктами 1.4., 1.5., 4.3. договору купівлі-продажу від 20.06.2017 передбачено, що нерухоме майно, яке відчужується, розташоване на земельній ділянці площею 1,1009 га, яка знаходиться на праві постійного користування землею згідно державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 25-91 від 07.08.1997.

Земельна ділянка, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, має кадастровий номер 7110400000:03:008:0063.

Право користування земельною ділянкою загальною площею 1,1009 га, на якій розташоване нерухоме майно, що відчужується переходить до покупця з моменту укладення акту приймання-передачі нерухомого майна.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Кравченок Сергієм Валерійовичем та зареєстровано в реєстрі №1186.

Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с 17) станом на 20.06.2017 приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Кравченок Сергієм Валерійовичем згідно з договором №1183 від 20.06.2017 здійснено державну реєстрацію за ТОВ «Зодчий К» на 1/2 комплексу, що знаходить у Черкаській області, м. Золотоноша, вул. Обухова, 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 119430771104.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Черкаси-Авто" звернулось до виконавчого комітету Золотоніської міської ради із заявою №205/03 від 21.06.2017 про вилучення у заявника земельної ділянки площею 1,1009 га з кадастровим номером 7110400000:03:008:0063 по вул. Обухова, 20 у м. Золотошоші Черкаської області, у зв`язку із продажем ПрАТ "Черкаси-Авто" Товариству з обмеженою відповідальністю "Зодчий К" розташованого на цій земельній ділянці комплексу будівель.

Рішенням №26-24/VII від 08.08.2017 "Про припинення ПрАТ "Черкаси-Авто" права користування земельною ділянкою по вул.Обухова, 20" Золотоніська міська рада вирішила: припинити ПрАТ "Черкаси-Авто" право користування земельною ділянкою по вул. Обухова, 20 площею 1,1009 га; зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою міста Золотоноша на земельну ділянку по вул. Обухова, 20 площею 1,1009 га; земельну ділянку по вул. Обухова, 20 площею 1,1009 га передати до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (землі комерційного та іншого використання); доручити управлінню Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що будь-яких правовідносин з оренди/передачі у користування тощо між сторонами щодо спірної земельної ділянки не виникло.

09.08.2017 між Золотоніською міською радою (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" (землекористувач) було укладено договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) №1 (далі - договір). За умовами цього договору землекористувач погоджується, що він з 08.08.2017 використовує земельну ділянку по вул. Обухова, 20 з порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України (пункт 1 договору).

Землекористувач погоджується добровільно, без складання акта про визначення збитків та розгляду питання у суді, сплатити протягом періоду використання ним земельної ділянки без документів, що посвідчують права користування землею збитки у сумі 40773,91 грн (пункт 7 договору).

Щомісячно плата за земельну ділянку площею 1,1009 га за адресою м. Золотоноша, вул. Обухова, 20, встановлюється у сумі 8154,78 грн до 10 числа місяця, наступного за звітним (пункт 8 договору).

Цей договір діє з дати реєстрації в управлінні архітектури, регулювання забудови та земельних відносин Золотоніської міської ради до 01.01.2018 за умови повної сплати суми зазначеної у пунктах 7 та 8 договору (пункт 10 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін за договором та скріплений відповідними печатками.

На виконання умов договору, позивач у період з 29.09.2017 до 27.08.2018 перерахував грошові кошти у розмірі 106 013,69 грн, що підтверджується дублікатами квитанцій №0.0.860273349.1 від 29.09.2017 на суму 6190,00 грн, №0.0.899698869.1 від 21.11.2017 на суму 12000,00 грн, №0.0.899704074.1 від 21.11.2017 на суму 22578,20 грн, №0.0.957014697.1 від 06.02.2018 на суму 8154,78 грн, платіжними дорученнями №10 від 22.03.2018 на суму 8155,00 грн, №15 від 30.04.2018 на суму 8155,00 грн, №16 від 02.05.2018 на суму 8155,00 грн, №19 від 02.06.2018 на суму 16310,00 грн та двома меморіальними ордерами №CD954041 від 27.07.2018 на суму 8155,00 грн.

Зарахування грошових коштів у сумі 106013,69 грн до загального фонду Золотоніського міського бюджету також підтверджується довідкою Золотоніського міського фінансового управління Виконавчого комітету Золотоніської міської ради №144 від 06.06.2019 та довідкою Золотоніського управління державної казначейської служби України Черкаської області №01.1-11-07/648 від 25.08.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України у судовому порядку. Зокрема, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків на час укладення спірного правочину.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до стаття 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось вище, за умовами оспорюваного договору, позивач як землекористувач погодився з тим, що він з 08.08.2017 використовує земельну ділянку по вул. Обухова, 20 з порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України (пункт 1 договору), та добровільно, без складання акта про визначення збитків та розгляду питання у суді, сплачувати протягом періоду використання ним земельної ділянки без документів, що посвідчують права користування землею збитки у сумі 40773,91 грн (пункт 7 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін за договором та скріплений відповідними печатками.

Водночас, звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що за період з 09.08.2017 по 03.02.2021 земельна ділянка під нерухомим майном ТОВ «Зодчий К» не була сформована як об`єкт цивільних прав, без кадастрового номеру, визначеної форми власності та самого власника, разом з тим 09.08.2017 Золотоніська міська рада без правових підстав приймаючи на себе статус власника несформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав зобов`язала позивача укласти договорів №1 про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за користування позивачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що на момент укладення оспорюваного договору відповідач не мав статусу суб`єкту цивільних прав, так як об`єкт цивільних прав - земельна ділянка не мала статусу як об`єкт цивільних прав.

Відтак, на думку позивача, відповідач на момент заключення договору про відшкодування збитків мав надати підтвердження, що він є власником даної земельної ділянки, та підтвердження, що земельна ділянка існує як об`єкт цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також підтвердити обґрунтованість розрахунку суми, заявленої до стягнення.

Отже, в даному випадку суду необхідно дослідити обставити наявності у Золотоніської міської ради права власності (цивільної дієздатності на право розпоряджатись) на спірну земельну ділянку.

Як зазначалось вище, на підставі договорів купівлі-проваджу №1186 та №1183 від 20.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" прийнято у власність комплекс нежитлової нерухомості, які розташовані на вул.Обухова, буд. 20 у м. Золотоноша Черкаської області.

При цьому, договорами пунктами 1.4., 1.5., 4.3. договору купівлі-продажу від 20.06.2017 передбачено, що нерухоме майно, яке відчужується, розташоване на земельній ділянці площею 1,1009 га, яка знаходиться на праві постійного користування землею згідно державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 25-91 від 07.08.1997.

Земельна ділянка, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, має кадастровий номер 7110400000:03:008:0063.

Право користування земельною ділянкою загальною площею 1,1009 га, на якій розташоване нерухоме майно, що відчужується переходить до покупця з моменту укладення акту приймання-передачі нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка у місті Золотоноша по вул. Обухова, 20 загальною площею 1,1009 га, до 08.08.2017 знаходилась у користуванні ПрАТ «Черкаси-Авто» на праві постійного користування землею згідно державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 25-91 від 07.08.1997.

Даний акт було видано Золотоніською міською радою відповідно до рішення ради від 12.11.1992 №521.

У подальшому, згідно рішенням №26-24/VII від 08.08.2017 "Про припинення ПрАТ "Черкаси-Авто" права користування земельною ділянкою по вул.Обухова, 20" Золотоніська міська рада вирішила, зокрема, припинити ПрАТ "Черкаси-Авто" право користування земельною ділянкою по вул. Обухова, 20 площею 1,1009 га.

Обставин вилучення спірної земельної ділянки з комунальної власності Золотоніської міської ради чи переходу її у державну чи приватну власність сторонами не подано.

Вказані обставини та надані сторонами докази свідчать про те, що спірна земельна ділянка (загальною площею 1,1009 га, кадастровий номер 7110400000:03:008:0063) відноситься до земель комунальної власності, власником якої територіальна громада в особі Золотоніської міської ради, яка на момент укладення оспорюваного договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) №1 від 09.08.2017 мала цивільну дієздатність на його укладення.

Посилання позивача на пункт 9 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VІ від 06.09.2012 є безпідставним, оскільки дані положення Закону передбачають обов`язкову державну реєстрацію земельної ділянки у разі переходу земельної ділянки з державної власності у комунальну і навпаки. У даному випадку таких обставин не встановлено.

А оскільки земельна ділянка загальною площею 1,1009 га, кадастровий номер 7110400000:03:008:0063, на момент укладення спірного договору перебувала у комунальній власності Золотоніської міської ради, остання мала право на вчинення правочину щодо даної земельної ділянки.

За вказаних обставин, відсутні підстави для визнання договору №1 від 09.08.2017 недійсним.

Оскільки вимоги щодо стягнення стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" грошові кошти у розмірі 106013,69 грн, які були сплачені на підставі цього договору, є похідними від вимог про визнання недійсним договору, у задоволенні позову в цій частині слід також відмовити.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути виключно - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Статтею 63 Бюджетного кодексу визначено, що місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції кошти на виконання договору надходили від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий К» до загального фонду міського бюджету Золотоніської міської ради у сумі 106 013,69 грн, що підтверджується довідкою Золотоніського міського фінансового управління виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 06.06.2019 №144. Тобто, отримувачем коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору є відповідач (його структурний підрозділ - управління).

Разом з тим, вимога щодо грошових коштів у розмірі 106013,69 грн, які були сплачені на підставі договору №1 від 09.08.2017, заявлена щодо їх стягнення саме з Державного бюджету України, і як вказано розпорядником коштів державного бюджету є Державна казначейська служба України, а отже Золотоніська міська рада є неналежним відповідачем за вказаними вимогами.

Водночас позовних вимог до Державної казначейської служби України заявлено не було.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Сторони - це суб`єкти матеріально- правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Визначення кола відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права були викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункти 36-40); від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) ; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права були викладені в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від ЗО січня 2019 року у справі № 552/6381/17, в пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, в пункті 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Відтак, оскільки позов в частині стягнення коштів у розмірі 106013,69 грн був пред`явлений до неналежного відповідача (Золотоніської міської ради), у його задоволенні слід було відмовити і з цих підстав.

Колегія суддів зазначає також, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

З огляду на викладене, посилання місцевого господарського суду на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 у справі №922/926/19 та від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на відмінність предмету, підстав позову та обставин, які було встановлено судами при розгляді справ №922/926/19 та №922/1453/20 та які встановлено судом апеляційної інстанції у даній справі.

Колегія суддів також погоджується з доводами відповідача стосовно того, що обставини, встановлені рішення Господарського суду Черкаської області від 29.04.2021 у справі №925/1123/20, не можуть бути преюдиціальними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами з приводу земельної ділянки площею 1,1009 га з кадастровим номером 7110400000:03:008:0063 на підставі договору №1 від 09.08.2017 про відшкодування збитків (неодержаного доходу), дійсність якого підтверджена у даному судовому провадженні. Водночас, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.04.2021 у справі №925/1123/20 та які суд першої інстанції прийняв до уваги при розгляді справи №925/1149/21, стосуються земельної ділянки загальною площею 1,0983 га з кадастровим номером 7110400000:03:008:0575, тобто земельної ділянки, яка не була об`єктом оспорюваного у даній справі договору. Крім того, спірні правовідносини, досліджені у справі №925/1123/20, виникли між сторонами вже після фактичного виконання і припинення правовідносин за договором №1 від 09.08.2017.

Крім того, заперечуючи проти позову та апеляційної скарги, відповідач вказує на пропуск позивачем позовної давності на звернення з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, враховуючи правильні висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушених інтересів позивача зі сторони відповідача, у позові слід відмовити з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним договору №1 від 09.08.2017 про відшкодування збитків (неодержаного доходу), укладеного між Золотоніською міською радою Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К", а також стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧИЙ К" грошових коштів у розмірі 106013,69 грн, які були сплачені на підставі цього договору, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пунктами 2, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції, визнав встановленими; порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції, визнав встановленими, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Золотоніської міської ради підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню, в позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Золотоніської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі №925/1149/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі №925/1149/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий К» (19702, Черкаська область, місто Золотоноша, вул. Обухова, 20, ідентифікаційний код 32601226) на користь Золотоніської міської ради (19702, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 8 , ідентифікаційний код 26536152) 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/1149/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 06.10.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка