Ухвала

від 30.11.2022 по справі 925/1149/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 925/1149/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Глущенко О.С. (адвокат),

відповідача - Сизько Д.Б. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий К"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий К"

до Золотоніської міської ради

про визнання незаконним договору та стягнення з державного бюджету України грошових коштів у розмірі 106 013,69 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий К" (далі - Позивач, ТОВ "Зодчий К") звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Золотоніської міської ради Черкаської області (далі -Відповідач, Міськрада) про визнання недійсним договору № 1 від 09.08.2017 про відшкодування збитків (неодержаного доходу), який укладений між Позивачем та Відповідачем та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Зодчий К" грошові кошти у розмірі 106 013,69 грн, які були сплачені на підставі цього договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Міськрада без правових підстав, приймаючи на себе статус власника несформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, зобов`язала Позивача укласти спірний договорів без належного оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.01.2022 у справі № 925/1149/21 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) № 1 від 09.08.2017, який укладений між сторонами та стягнуто з Міськради на користь ТОВ "Зодчий К" 106 013,69 грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що на момент укладання оспорюваного договору у Відповідача були відсутні речові права на спірну земельну ділянку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 925/1149/21 скасовано вищезазначене рішення місцевого суду та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірна земельна ділянка (загальною площею 1,1009 га, кадастровий номер 7110400000:03:008:0063) відноситься до земель комунальної власності, власником якої є територіальна громада в особі Міськради, яка на момент укладення оспорюваного договору мала цивільну дієздатність на його укладення.

У касаційній скарзі ТОВ "Зодчий К" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

У відзиві на касаційну скаргу Міськрада просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16, від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Таке врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як уже зазначалося, у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

Так, у справах № 629/4628/16-ц та № 922/3412/17 спір стосувався стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, в яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В такий спосіб, спори, що розглядались у вищезазначених справах, за своїм змістом є кондикційними.

Натомість у справі, яка переглядається (№ 925/1149/21), Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, які Відповідач одержав на виконання цього правочину.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач посилався на те, що Відповідач без правових підстав, приймаючи на себе статус власника несформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, зобов`язав Позивача укласти спірний договорів про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за користування Позивачем земельною ділянкою без належного оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою. Тобто, спір виник з зобов`язальних відносин.

Таким чином, правовідносини у наведених скаржником справах за змістовим та об`єктним критеріями не є подібними до спірних правовідносин у цій справі, відтак відрізняється і нормативно-правове регулювання таких правовідносин. Відмінними також є предмет та підстави позовів у наведених справах, що додатково свідчить про неподібність відносин у справі, яка переглядається та справах на які посилається скаржник, як на підставу касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Зодчий К" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 925/1149/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий К" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 925/1149/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий