Постанова

від 21.09.2022 по справі 925/574/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа№ 925/574/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Птуха В.І. (посвідчення №1188 від 01.10.2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 (повний текст рішення складено та підписано 21.01.2021)

у справі № 925/574/20 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс"

до Черкаської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Міськбуд-Плюс" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради, в якому уточнивши свої вимоги, просило визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 14.09.2016, в редакції запропонованій позивачем з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, позов задоволено повністю.

Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо розгляду у місячний термін надісланого позивачем листа-повідомлення, тому наявні підстави для поновлення договору на умовах запропонованих позивачем згідно з приписами ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Черкаська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 у справі № 925/574/20 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 925/574/20, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не навів жодних правових висновків щодо відхилення або врахування поданої відповідачем заявою від 14.04.2021 постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 925/914/20.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід усунути вказані порушення процесуального законодавства та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що висновок місцевого господарського суду про наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк є помилковим, оскільки позивач станом на 01.04.2020 мав заборгованість з орендної плати за спірну земельну ділянку у розмірі 410 986,19 грн.

Отже, на думку відповідача, позивач не може вважатися таким, що належно виконує свої обов`язки за договором.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам та суперечать вимогам чинного законодавства, а рішення місцевого господарського суду від 24.09.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з чим, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 925/574/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/574/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 у справі № 925/574/20, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 розгляд справи № 925/574/20 відкладено на 21.09.2022.

В судове засідання, яке відбулося 21.09.2022, з`явився представник відповідача, який підтримав свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції надіслав електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, через те, що повноважний представник позивача позбавлений можливості з`явитись в судове засідання з наступних обставин:

- директор Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" - Галаган Г. виїхала за межі України, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації;

- заступник директора Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" - Кушніренко Г. був мобілізований і вступив до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі;

- представник Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" Гричаненко О. прийматиме участь у кримінальній справі в Чорнобаївському районному суді Черкаської області.

Разом з цим, представником позивача зазначено, що у зв`язку із бойовими діями та регулярними ракетними обстрілами м. Києва, Київської та Черкаської області зі сторони РФ, існує реальна загроза життю та здоров`ю учасників процесу, яка унеможливлює прибуття представника позивача у місто Київ на розгляд даної справи.

Розглянувши вищевказане клопотання позивача, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, з огляду на те, що явка представника позивача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній висловив свою правову позицію щодо апеляційної скарги.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що представник позивача не був позбавлений права звернутись до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.09.2016 між сторонами укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідач (орендодавець) на підставі рішення від 28.07.2016 № 2-885 передав, а позивач (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку площею 5,3731 га, кадастровий номер 7110136700:02:003:0034 (далі - земельна ділянка), під комплекс будівель та споруд, яка знаходиться по вул. Менделєєва, 4, строком до 30.04.2020.

Пунктом 8 договору визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2015 Обласне комунальне підприємство "Готельний комплекс "Дніпро" Черкаської обласної ради, як орендодавець, та позивач, як орендар, уклали договір оренди комплексу будівель, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування комплекс будівель та споруд (майно) площею 626,9 кв.м, розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, 4, що належить Черкаській обласній раді, територіальній громаді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області 08.07.2014, право власності на яке зареєстроване реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області за № 624876, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 402405071101.

В подальшому, позивач 27.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору на новий строк. До заяви було додано проект додаткової угоди.

Втім, відповідач зазначене звернення залишив без реагування та проект додаткової угоди не підписав.

Також, позивач звертався до міського голови та відповідного структурного підрозділу відповідача з аналогічним питанням.

Листом від 30.05.2020 за № 8186-01-25, який направлений засобами поштового зв`язку 04.05.2020 відповідно до відбитка штемпелю на конверті, відповідач повідомив позивача про те, що він заперечує у поновленні договору оренди землі через невнесення позивачем орендної плати у строки встановлені договором та наявної заборгованості у відповідному розмірі.

Листом від 04.05.2020 № 43 позивач спираючись на довідку ГУ ДФС у Черкаській області повідомив відповідача про те, що у нього відсутня заборгованість з орендної плати за вказаним договором.

Позовні вимоги з посиланням на ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що позивачем було повідомлено листом орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору, до листа додано проект додаткової угоди про поновлення, проте відповідач на порушення місячного строку відмовив у поновленні договору, чим порушив переважне право позивача перед іншими особами на поновлення договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 позов задоволено повністю. Вирішено визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 14.09.2016, укладеного між Черкаською міською радою та Приватним підприємством "Міськбуд-Плюс" про його поновлення, в запропонованій редакції позивача. Вирішено стягнути з Черкаської міської ради на користь Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" - 2102 грн судових витрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, колегія суддів виходить з того, що питання застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (у постановах від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.

Водночас в контексті спору, що розглядається договір оренди землі від 14.09.2016 укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" за № 161-XIV.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин.

У випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору по ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами, та, за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначене повністю відповідає правовій позиції сформульованій у п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 де зазначено, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18).

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає таким, що не відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, № 903/1030/19, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для поновлення спірного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 в межах іншої справи № 925/914/20 було встановлено, що позивач має заборгованість по орендними платежам за користування земельною ділянкою.

Разом з цим, судова колегія зауважує на тому, що ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 та від 30.08.2021 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Міськбуд - Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 925/914/20.

Так, у постанові від 18.03.2021 по справі № 925/914/20, яка є чинною, Північним апеляційним господарським судом було встановлено наступні обставини:

"В межах справи № 925/914/20 позивачем - Черкаською міською радою доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність у відповідача грошового зобов`язання зі сплати орендної плати по договору за період з з 19.09.2016 по 30.04.2020 (за виключенням березня 2020 року відповідно до пункту 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними до цього Кодексу Законом № 533-ІХ від 17.03.2020, в редакції Закону № 540-ІХ від 30.03.2020)) загалом в розмірі 1 519 153,03 грн (з 19 вересня 2016 року по 30.09.2016 - 13 582,06 грн, + з жовтня 2016 року по грудень 2016 року по 33 955,14 грн/щомісячно х 3 місяці + з січня 2017 року по лютий 2020 - по 35 992,45 грн./щомісячно х 38 місяців, за квітень 2020 - 35 992,45 грн), виходячи з узгодженої річної орендної плати 407 461,68 грн у 2016 році, проіндексованої згідно з п. 10 договору у 2017 році на коефіцієнт індексації 1,06, а у 2018-2020 - коефіцієнт індексації склав - 1,0.

При цьому, як вказував позивач, відповідачем було здійснено оплату у спірний період в сумі 1 153 239,12 грн, що відповідачем не заперечувалось, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості відповідача з орендної плати по договору складає 365 913,91 грн (1 519 153,03 грн - 1 153 239,12 грн), з сплати якої відповідачем допущено простроченням виконання визначеного зобов`язання, чим порушено умови договору (п . 9, 10, 11, п. 28 п.п. в) та ст. ст. 13, 15, 24 Закону України "Про оренду землі", що також є підставою для застосування штрафної санкції у вигляді пені.

Зокрема, згідно пункту 14 договору, за період з 01.07.2019 по 29.02.2020 позивачем здійснено нарахування пені із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ і який розраховано позивачем з урахуванням щомісячного розміру орендної плати у 2019 році (35 992,45 грн), з щомісячним обрахунком пені, загалом у розмірі 17234,37 грн, з розрахунком якого, після його перевірки, суд апеляційної інстанції погоджується щодо сум, строків та ставок нарахувань, а саме:

- за прострочення орендного платежу за травень 2019 року - 3 517,40 грн (загальний період нарахування з 01.07.2019 по 31.12.2019);

- за прострочення орендного платежу за червень 2019 року - 3395,52 грн (загальний період нарахування з 31.07.2019 по 31.01.2020);

- за прострочення орендного платежу за липень 2019 року - 3149,39 грн (загальний період нарахування з 31.08.2019 по 29.02.2020);

- за прострочення орендного платежу за серпень 2019 року - 2540,58 грн (загальний період нарахування з 01.10.2019 по 29.02.2020);

- за прострочення орендного платежу за вересень 2019 року - 1961,93 грн (загальний період нарахування з 31.10.2019 по 29.02.2020);

- за прострочення орендного платежу за жовтень 2019 року - 1393,35 грн (загальний період нарахування з 01.12.2019 по 29.02.2020);

- за прострочення орендного платежу за листопад 2019 року - 885,71 грн (загальний період нарахування з 31.12.2019 по 29.02.2020);

- за прострочення орендного платежу за грудень 2019 року - 390,49 грн (загальний період нарахування з 31.01.2020 по 29.02.2020).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати по договору в розмірі 365 913,91 грн. та пені в розмірі 17234,37 грн. - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі."

Таким чином, з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строку дії договору оренди, шляхом визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди, колегія суддів не погоджується виходячи з того, що позивач не добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі в частині своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою, тобто у останнього відсутня переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а позивачем належним чином не доведено та не надано доказів вини відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, яке в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, за визначеними позивачем підставами та предметом позову.

Наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Твердження позивача, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 у справі № 925/574/20 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" (18005, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 345; 33752650) на користь Черкаської міської ради (18002, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 25212542) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три грн 00 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/574/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.10.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко