Постанова

від 26.09.2022 по справі 917/408/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Харків Справа № 917/408/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" апеляційну скаргу Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України (вх.№697П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі №917/408/21 (повний текст рішення складено 05.05.2022 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області)

за позовом Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі позивачів: 1.Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ, 2. Військової частини НОМЕР_1 , м.Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія", м.Полтава,

про стягнення грошових коштів у сумі 935294,83 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивачів: Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія" про стягнення 935294,83 грн штрафних cанкцій.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі №917/408/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія" на користь Військової частини НОМЕР_1 пені у розмірі 93529,48 грн та судовий збір у розмірі 14029,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції мотивував його тим, що прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 . Судом встановлено, що у порушення вимог договору поставки та монтажу обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення №181-20 від 07.07.2020, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "ВКК "Арія", останній не виконав взяті на себе зобов`язання щодо строків поставки обладнання та надання послуг, що призвело до виникнення у TOB "ВКК "Арія" додаткових зобов`язань зі сплати пені. Наявними у справі доказами підтверджується факт прострочення відповідачем зобов`язань з поставки обладнання та його встановлення і підключення. Відповідач таке прострочення належними, достатніми та допустими доказами не спростував. Згідно з пунктом 7.2 договору позивачем нараховано за період прострочення з 31.10.2020 по 02.11.2020 у розмірі 833250,00 грн та пеню за прострочення зобов`язань з підключення обладнання за період прострочення з 31.10.2020 по 05.11.2020 у розмірі 102044,83 грн, всього - 935294,83 грн. Господарський суд визнав вимоги прокурора про стягнення пені у розмірі 935294,83 грн (833250 + 102044,83) обґрунтованими. Разом з тим, суд зазначив, що приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження понесених позивачами збитків чи додаткових витрат через прострочення відповідачем строків здачі робіт; виконання зобов`язання відповідачем за договором у повному обсязі на час подання позову, а також незначне прострочення зобовязання (тривало кілька днів), натомість розмір нарахованої пені за порушення строків постачання обладнання та робіт з його встановлення і підключення становить 935294,83 грн при загальній ціні договору 2095000,00 грн, тобто є значним з огляду на суму договору, господарський суд, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, із урахуванням інтересів усіх сторін, засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, зменшив розмір пені на 90%, у зв`язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 93529,48 грн.

Одеська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону України звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі №917/408/21 скасувати частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, якою позовні вимоги Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України в інтересах держави про стягнення на користь Військової частини НОМЕР_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія" пені у розмірі 935294,83 грн задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру пені на 90%, з огляду на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано та не взято до уваги обставини, які мають істотне значення, що передбачено нормами частини 1 ст.233 Господарського кодексу України та частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України. Скаржник також зазначив, що клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем не подавалось та у ході розгляду справи не заявлялось, що свідчить про порушення господарським судом принципів процесуальної рівності та змагальності. Крім того, апелянт зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто урахувати інтереси обох сторін, адже повномасштабне вторгнення Російської Федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності секвестрування бюджету та потреби безпрецедентно значних фінансових ресурсів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/408/21, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №917/408/21.

27.07.2022 матеріали справи №917/408/21 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 поновлено Одеській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону України строк подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України. Зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі №917/408/21. Встановлено учасникам справи строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. Відзив, заяви та клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд". Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26.09.2022 об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №132. Учасникам справи - невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу - рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

12.08.2022 від Адміністрації державної прикордонної служби України до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення (вх.№4372) у справі, в яких зазначає, що господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не ураховано, що військова частина НОМЕР_1 є органом охорони державного кордону Держприкордонслужби та відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Отже, при зменшенні суми пені на 90%, яка підлягає стягненню з ТОВ ВКК «Арія», судом першої інстанції не ураховано балансу інтересів сторін, та фактично нівелює існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання. З огляду на невідповідність встановленим обставинам справи, відповідно до пункту 3 частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, 21.09.2021 заяви та клопотання представника Адміністрації державної прикордонної служби України Непийводи В.О., Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія" про участь у судовому засіданні 26.09.2022 об 11:30 год. у справі №917/408/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

18.08.2022 електронною поштою та 29.08.2022 поштою до суду від ТОВ «ВКК «Арія» надійшов відзив (вх.№4502,4688) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, ураховуючи наявні у матеріалах справи докази, господарський суд, користуючись правом, яке надано положеннями чинного законодавства, із урахуванням інтересів усіх сторін, засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, розумного балансу між інтересами усіх сторін, складових елементів конституційного принципу верховенства права, ураховуючи фактичні обставини справи, прийняв законне та обгрунтоване рішення.

Також зазначає, що спір виник задовго до введення режиму воєнного стану та з огляду на всебічність, повноту та обєктивність розгляду справи по суті, при розгляді спірних правовідносин судом не можна ставити у перевагу нагальні потреби одного з суб`єктів господарювання, у тому числі і держави, у спірних правовідносинах у період дії воєнного стану.

19.09.2022 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли письмові пояснення (вх.№5257) у справі, в яких зазначає, що зменшення пені на 90% в умовах воєнного стану на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України нівелює саме значення пені як виду відповідальності за порушення договірного зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів замовника у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, встанолених договором) отримання передбачених договором обладнання та послуг. Також зазначає, що клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем не заявлялось.

У судовому засіданні 26.09.2022, яке проходило у режимі відеоконференції, прокурор уточнила вимоги апеляційної скарги, просила суд скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог.

Представники Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін, зважаючи на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як встановлено господарським судом, 07.07.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною компанією "Арія" (постачальник) укладено договір №181-20 поставки та монтажу обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується до 30.10.2020 поставити у власність замовника з дотриманням вимог чинного законодавства обладнання для поста технічного спостереження - вежа (код 44210000-5 "Конструкції та їх частини" Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, далі-обладнання), а також провести встановлення та підключення обладнання (далі - послуги), зазначені в специфікації, згідно з додатком №1 до цього договору (далі - специфікація), у відповідності до "Технічних вимог обладнання для поста технічного спостереження Одеського прикордонного загону" (додаток №2 до договору, далі - технічні вимоги), у строки, що зазначені у додатку №4, а замовник - прийняти та оплатити таке обладнання та послуги.

Відповідно до пункту 1.2 договору якість, склад, комплектність і експлуатаційна документація Обладнання, порядок проведення заходів з його встановлення на посту технічного спостереження (далі - ПТС) повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у специфікації та технічних вимогах.

Загальна ціна договору складає 2095000,00 грн (два мільйони дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 349166,67 грн (триста сорок дев`ять тисяч сто шістдесят шість гривень 67 копійок) (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка постачальником та приймання замовником обладнання за договором здійснюється після надання замовником заявки на постачання обладнання та надання послуг (далі - заявка), яка опрацьовується в довільній формі у вигляді повідомлення (листа), за договором оформлюється актами приймання-передачі обладнання на підставі накладної; надання постачальником та приймання замовником послуг за договором оформляєтеся актами введення обладнання в експлуатацію з наданням замовнику акту надання послуг.

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що постачальник відвантажує обладнання відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації, в обсягах та в комплектності, що зазначена у специфікації та технічних вимогах, і складає проект акта приймання-передачі обладнання.

Згідно з пункутом 3.3 договору передача обладнання замовнику постачальником відбувається відповідно до умов DDP (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010) за адресою поста технічного спостереження, зазначеною у додатку №3 до договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору після надання замовником заявки постачальник не менше як за 5 (п`ять) робочих днів сповіщає замовника про обсяги, дату передачі обладнання, персональний склад своїх представників та транспортні засоби, на яких здійснюється доставка.

Поставка обладнання здійснюється силами, засобами, транспортом та за рахунок постачальника (пункт 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.8 договору приймання-передача обладнання здійснюється уповноваженими представниками постачальника та замовника в місці поставки (пункт 3.3 договору) з оформленням відповідних актів приймання-передачі відразу після прибуття обладнання або окремих його складових до місць поставки.

У випадку, коли буде встановлено порушення якості обладнання або нестача будь-якої його кількості, замовник спільно з представником постачальника, відображає це в акті приймання-передачі обладнання та складає окремий акт у довільній формі (пункт 3.9 договору).

Відповідно до пункту 3.11 договору замовник відкладає приймання обладнання або окремих його складових, доки постачальник не надасть документи, що підлягають переданню разом з обладнанням відповідно до умов даного договору.

Згідно з пунктом 3.13 договору право власності на обладнання переходить від постачальника до замовника з моменту передачі обладнання та підписання акту приймання-передачі.

Пунтом 3.14 сторони договору погодили, що приймання-передача послуг здійснюється уповноваженими представниками постачальника та замовника з оформленням акта введення обладнання в експлуатацію в цілому за ПТС.

У випадку, якщо буде встановлено порушення якості наданих послуг або буде встановлено виконання послуг в обсязі, що не відповідає умовам цього договору, замовник спільно з представником постачальника, відображає недоліки у акті введення обладнання в експлуатацію та складає окремий акт у довільній формі (пункт 3.15 договору).

Відповідно до пункту 3.20 договору дата виконання постачальником зобов`язань за договором є дата підписання замовником актів приймання-передачі обладнання, актів введення в експлуатацію та усунення всіх виявлених під час приймання-передачі недоліків, про що складаються окремі акти.

Строки поставки постачальником обладнання та надання послуг - до 30.10.2020 (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору сторони мають право коригувати строк поставки і приймання Обладнання, але не пізніше ніж за 5 днів до його закінчення, шляхом внесення змін до договору та підписання додаткових угод.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього договору (пункт 7.1 договору).

Відповідно до пункту 7.2 договору види порушень та штрафні санкції за них: 1) за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 20% вартості обладнання (послуг), з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості; 2) за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) обладнання та послуг постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) обладнання послуг.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 7.6 договору).

Згідно з пунктом договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 договору).

Також між замовником та постачальником укладено Специфікацію обладнання для постів технічного спостереження, згідно якої сторони погодили поставку вежі вартістю 1388750,00 грн, а також вартість встановлення вежі - 661250,00 грн і вартість підключення вежі - 45000,00 грн (а.с.22, том 1); додаток 2 до договору, у якому визначено місце поставки, встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення: вул.Набережна, 29А, с.Курортне, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67792 (а.с.23, том 1); додаток 3 до договору, у якому погоджено технічні вимоги, на підставі яких постачальник забезпечує виготовлення, поставку, встановлення та підключення 1 комплекту вежі висотою 50 м для ПТС "Курортне" (а.с.24-28, том 1); додаток 4 до договору, у якому сторони погодили графік поставки, встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення (а.с.29, том 1); додаткову угоду №1 від 14.07.2020 до договору, згідно з якою пункт 1.1. договору викладено в такій редакції: "Постачальник зобов`язується до 30.10.2020 поставити у власність замовника, з дотриманням вимог чинного законодавства, обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежу спеціального призначення (код 44210000-5 "Конструкції та її частини" Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, далі - обладнання, а також провести встановлення та підключення обладнання спеціального призначення, (далі - послуги), зазначені в специфікації, згідно з додатком №1 до цього договору (далі - специфікація), відповідно до "Технічних вимог обладнання для поста технічного спостереження Одеського прикордонного загону" (додаток № 2 до договору, далі - технічні вимоги), у строки, що зазначені у додатку №4, а замовник - прийняти та оплатити таке обладнання спеціального призначення та послуги" (а.с.30, том 1).

Гарантійним листом (за вих.№06-з/1974 від 07.07.2020) TOB ВКК "Арія" підтвердила зобов`язання щодо дотримання плану графіку виконання поставки, встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення (а.с.31, том 1). Згідно з графіком вказаного в листі постачання обладнання планувалося у період з 03.08.2020 по 25.09.2020, а монтаж вежі з 30.09.2020 по 16.10.2020.

Листом (вих.№711/8542 від 23.10.2020) Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ураховуючи стан виконання умов договору, просив ТОВ ВКК "Арія" у найкоротші терміни письмово проінформувати Військову частину НОМЕР_1 щодо спроможності ТОВ ВКК "Арія" виконати умови договору у вказаний строк (а.с.43, том 1).

Позивачі стверджували, що 26.10.2020 за місцем поставки було відвантажено окремі елементи обладнання, що в своїй сукупності не давало можливості встановити, що це обладнання і є постом технічного спостереження відповідно до пункту 1 договору. Станом на 30.11.2020 відповідачем не надано технічну документацію, що передбачена пунктами 1.2, 3.2 договору, та жодного проекту акту приймання-передачі обладнання на виконання пункту 3.2 постачальником складено не було. Також була відсутня накладна на обладнання від ТОВ ВКК "Арія", яка отримана Військовою частиною 2138 лише 03.11.2020. Станом на 30.11.2020 у Військової частини НОМЕР_1 не було можливості перевірити обладнання, його якість та комплектність, а тому Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до пункту 3.11 договору відкладено приймання обладнання або окремих його складових до моменту, коли ТОВ ВКК "Арія" буде надано усі документи, передбачені пунктами 1.2 та 3.2 договору.

30.10.2020 службовими особами Військової частини НОМЕР_1 спільно зі спеціалістами ТОВ "Гранд Буд-Індустріал" здійснено вихід на об`єкт - пост технічного спостереження спеціального призначення, за результатами якого встановлено ряд невиконаних робіт зі встановлення та підключення вежі ТОВ ВКК "Арія", зокрема, не змонтовано останні дві секції вежі, не проведено монтаж ліхтарів світлоогородження, не змонтовано кабель-рост, не виконано електромонтажні роботи. На підтвердження вказаного прокуратурою надано копію листа ТОВ "Гранд Буд-Індустріал" щодо об`ємів невиконаних робіт від 30.10.2020 № 9, адресованого начальнику Одеського прикордонного загону (а.с.44, том 1).

ТОВ ВКК "Арія" листом від 31.10.2020 № 06-з/3099 повідомило Військову частину НОМЕР_1 про повне завершення робіт та готовність їх до здачі 31.10.2020 (а.с.45, том 1). Вказаний лист отриманий військовою частиною 06.11.2020, що підтверджується штампом у нижньому лівому куті листа із зазначенням вхідного номеру та дати його реєстрації.

Гарантійним листом №06-з/3094 від 30.10.2020 ТОВ ВКК "Арія" гарантував Військовій частині 2138 до 12 листопада 2020 року включно відновити лакофарбове покриття вежі, яке було пошкоджене при її транспортуванні. Вказаний гарантійний лист містить штамп про його реєстрацію 13.10.2020 (а.с.46, том 1).

Листом (за вих.№711/8802 від 02.11.2020) Одеський прикордонний загін повідомив ТОВ ВКК "Арія" про невиконання умов договору, у якому зазначено, що станом на 23 годину 59 хвилин 30.10.2020, групою, яка призначена командиром військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що умови договору виконані не у повному обсязі, а саме, не виконані послуги по монтажу вежі, ліхтарів світлоогородження, кабель-росту, послуги з підключення вежі та з виконання електромонтажних робіт (а.с.47, том 1).

На виконання умов договору ТОВ ВКК "Арія" передало Військовій частині 2138 обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежу вартістю 1388750,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 03.11.2020, актом приймання-передачі пакету документації, сертифікатів якості, відповідності на встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежа спеціального призначення від 03.11.2020 та накладною №7531 від 03.11.2020 (а.с.32-34, том 1).

Згідно з актом надання послуг встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежі зобов`язання щодо надання послуг зі встановлення та підключення обладнання виконано 06.11.2020 (а.с.35, том 1).

Прокурор зазначав, що всупереч покладених на ТОВ ВКК "Арія" зобов`язань за договором, товариство не виконало умови договору в частині дотримання узгоджених строків поставки обладнання та надання послуг по встановленню та підключенню поста технічного спостереження.

У зв`язку з цим, на підставі пункту 7.2 договору, постачальнику нараховано штрафні санкції замовником, зокрема, пеню за прострочення зобов`язань з постачання обладнання за період прострочення з 31.10.2020 по 02.11.2020 у розмірі 833250,00 грн та пеню за прострочення зобов`язань з підключення обладнання за період прострочення з 31.10.2020 по 05.11.2020 у розмірі 102044,83 грн. Всього, сума штрафних санкцій становить 935294,83 грн.

З метою поновлення порушених прав Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ТОВ ВКК "Арія" направлено претензії від 11.11.2020 № 14/9102 та від 24.11.2020 №14/9452 щодо сплати штрафних санкцій (а.с.36-39, том 1). Проте ТОВ ВКК "Арія" прострочення зобов`язань за договором товариство не визнає.

Отже, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 про стягнення пені у розмірі 935294,83 грн за порушення строків щодо виконання зобов`язань за договором поставки та монтажу обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення №181-20 від 07.07.2020, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ ВКК «Арія».

Пунктом 3 частини 1 ст.131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Ці повноваження прокурора закріплені також ст.53 Господарського процесуального кодексу України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до яких підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Таким чином, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ст.1, 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України (далі -ДПС України) є правоохоронним органом спеціального призначення, на який покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

У структуру ДПС України окрім іншого входять: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти; навчальні заклади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №533 від 16.10.2014, Адміністрація Державної прикордонної служби Україну (далі - АДПС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і, який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Згідно зі ст.27, 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" фінансування діяльності ДПС України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Забезпечення діяльності органів ДПС України (здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Майно, закріплене за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органами ДПС України, її навчальними закладами, установами та організаціями, є державною власністю і належить на праві оперативного управління.

З огляду на зазначене, Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом ДПС України, її включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Командування Військової частини НОМЕР_1 несе повну відповідальність за збереження та ефективне використання коштів, які виділяються останнім з Державного бюджету України.

Невиконання або неналежне виконання суб`єктами підприємницької діяльності умов договорів, укладених з військовими частинами, установами Державної прикордонної служби України, спричиняє шкоду економічним інтересам держави та порушує права держави в особі Державної прикордонної служби України як органу управління військовими частинами.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Факт не звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, відтак у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом.

Бездіяльність компетентного органну (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відзначила, що розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності, чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Окрім того, у вказаній постанові суд наголосив, що правовий спір між компетентним органом, в особі якого прокурор в інтересах держави подав позов, і відповідачем не є спором між прокурором і цим органом. Його також не можна вважати процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор не зобов`язаний доводити протиправний характер бездіяльності компетентного органу та її причин, а тому йому достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, у порушення вимог договору поставки та монтажу обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення № 181-20 від 07.07.2020, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "ВКК "Арія", останній не виконало взяті на себе зобов`язання щодо строків поставки обладнання та надання послуг, що призвело до виникнення у TOB "ВКК "Арія" додаткових зобов`язань зі сплати пені.

Про вказане Військовій частині НОМЕР_1 стало відомо у листопаді 2020 року після здачі-прийняття обладнання та послуг по договору.

Проте, ні Державна прикордонна служба України, ні Військова частина НОМЕР_1 , заходи щодо стягнення пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором, не вживали, з відповідними позовами до суду не звертались.

На виконання вимог частини 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України 24.02.2021 листом за вихідним №5-4-429 повідомлено Адміністрацію державної прикордонної служби про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Адміністрації державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді (а.с.71-72, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 04.03.2021 повідомив, що Військова частина НОМЕР_1 не заперечує щодо пред`явлення військовою прокуратурою Одеського гарнізону позову в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "ВКК "Арія" про стягнення штрафних санкцій та готова сприяти в захисті інтересів держави (а.с.75, том 1).

Крім того, прокурор зазначав, що станом на 10.03.2021 жодної відповіді з приводу вжиття заходів представництва Адміністрацією державної прикордонної служби України за вказаним фактом до військової прокуратури Одеського гарнізону не надходило.

Неналежне виконання відповідачем умов договору №181/20 від 07.07.2020 порушує майнові інтереси держави, впливаючи при цьому на рівень матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки українського суспільства та завдається шкода економічним інтересам держави.

Отже, господарський суд, урахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18, дійшов правильного висновку, що прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 з дотриманням прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 ст.628 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що за своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, а саме, договору поставки та договору підряду.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України та ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами договору №181-20 від 07.07.2020 відповідач повинен не пізніше 30.10.2020 поставити Військовій частині НОМЕР_1 обладнання (вежу), а також виконати роботи зі встановлення та підключення (монтажу) обладнання (а.с.29, том 1).

Суд прийняв до уваги, що матеріали справи містять належним чином засвідчену копію договору виготовлення та поставки №14-09 від 14.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алатекс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною компанією "Арія" (покупець), згідно з умовами якого постачальник зобов`язався виготовити, поставити та встановити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість, умови поставки і ціна якого вказуються в Специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору (а.с.170-174, том 2).

Відповідно до специфікації від 14.09.2020 (додаток №1 до договору № 14-09 від 14.09.2020) сторони домовились про постачання вежі, вартістю 1380000,00 грн, у термін до 30.10.2020 за місцем поставки: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Курортне, вул. Набережна, 29А (а.с.175, том 2).

Відповідач зазначав, що обладнання поставлено 26.10.2020 за адресою, вказаною у договорі. На підтвердження чого надав: видаткову накладну від 26.10.2020 №1081, відповідно до якої ТОВ "Алатекс" поставлено ТОВ ВКК "Арія" вежу, висотою 50 м, вартістю 1233786,17 грн (а.с.176, том 2), копію товарно-транспортної накладної №26102020 від 26.10.2020 на транспортування металоконструкції масою брутто 12 т. У вказаній товарно-транспортній накладній замовником та вантажовідправником зазначено ТОВ "Алатекс", автомобільним перевізником - ТОВ "Авто Транс", вантажоодержувачем - ТОВ "Алатекс" (а.с.177-178, том 2); звіт ТОВ "Гранд Буд-Індустріал" за 2020 рік з технічного нагляду по монтажу вежі, висотою 50 м, для встановлення на посту технічного спостереження Одеського прикордонного загону, військова частина 2138, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Курортне, вул.Набережна, 29 А (а.с.187-202, том 2) з супровідним листом №18 від 30.10.2020 (а.с.186, том 2); заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 3.8 договору приймання-передача обладнання здійснюється уповноваженими представниками постачальника та замовника в місці поставки (пункт 3.3. договору) з оформленням відповідних актів приймання-передачі одразу після прибуття обладнання або окремих його складових до місць поставки (пункт 3.8 договору).

Також згідно з пунктом 3.20 договору дата виконання постачальником зобов`язань за договором є дата підписання замовником актів приймання-передачі обладнання, актів введення в експлуатацію та усунення всіх виявлених під час приймання-передачі недоліків, про що складаються окремі акти.

Госпдарським судом встановлено, що з матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі обладнання від 03.11.2020, акту приймання-передачі пакету документації, сертифікатів якості, відповідності на встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежа спеціального призначення від 03.11.2020 та накладної № 7531 від 03.11.2020, убачається, що обладнання (вежа) поставлено відповідачем другому позивачу саме 03.11.2020.

Вказані акти приймання-передачі та накладні від 03.11.2020 підписані відповідачем без зауважень.

Видаткова накладна від 26.10.2020 №1081 свідчить про поставку вежі від ТОВ "Алатекс" до ТОВ ВКК "Арія", а не Військовій частині НОМЕР_1 . Так само вантажоодержувачем вежі згідно з товарно-транспортною накладною №26102020 від 26.10.2020 є ТОВ "Алатекс", а не Військова частина НОМЕР_1 (а.с.177-178, том 2). Тому вказані накладні судом не узяті до уваги як належні та достатні докази на підтвердження поставки у строк обладнання відповідно до умов договору. При цьому зазначив, що наявні у матеріалах справи заяви свідків не спростовують факту здачі відповідачем та прийняття другим позивачем обладнання 03.11.2020.

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що після надання замовником заявки постачальник не менше як за 5 (п`ять) робочих днів сповіщає замовника про обсяги, дату передачі обладнання, персональний склад своїх представників та транспортні засоби, на яких здійснюється доставка.

Окрім того, господарським судом встановлен- у листі №06-з/3099 від 31.10.2020 ТОВ ВКК "Арія" повідомляє Військову частину НОМЕР_1 про повне завершення робіт та готовність їх до здачі 31.10.2020 (а.с.140, том 1). Докази на підтвердження дати направлення вказаного листа відповідачем не надані. Штамп у нижньому лівому куті листа із зазначенням вхідного номеру та дати його реєстрації свідчить про отримання листа 06.11.2020. Також у вказаному листі зазначено про попереднє повідомлення про завершення робіт та готовність до їх здачі, яке надіслано відповідачем 31.10.2020 електронними засобами зв`язку на месенжер Телеграм на адресу заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з озброєння та техніки полковнику Володимиру Чепізі. Матеріали справи не містять доказів направлення такого повідомлення.

Інші повідомлення відповідача про обсяги та дату передачі обладнання, які б відповідали вимогам пункту 3.4 договору, у матеріалах справи відсутні.

Отже, господарським судом визначено, що датою виконання постачальником зобов`язань за договором з постачання обладнання відповідно до пункту 3.20 договору є 03.11.2020.

Щодо дати виконання робіт зі встановлення та підключення вежі відповідач стверджував, що встановлення та підключення вежі згідно з умовами договору здійснено вчасно, тобто до 30.10.2020.

Проте господарський суд, узявши до уваги зміст інформації, викладеної у листі № 9 від 30.10.2020 щодо об`ємів невиконаних робіт ТОВ "Гранд Буд-Індустріал" (а.с.180, том 2), у гарантійному листі № 06-з/3094 від 30.10.2020 (а.с.139, том 1), а також в акті надання послуг встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежа спеціального призначення від 06.11.2020 (а.с.35, том 1), що датою виконання постачальником зобов`язань за договором з надання послуг зі встановлення та підключення вежі відповідно до пункту 3.20 договору є 06.11.2020.

Стосовно недотримання другим позивачем умов пункту 3.9 договору щодо складання окремого акту, у випадку, коли буде встановлено порушення якості обладнання або нестача будь-якої її кількості, господарський суд зазначив, що відсутність окремих актів про некомплектність чи неналежну якість обладнання не спростовує факту порушення відповідачем строків поставки обладнання та його встановлення.

Отже, господарським судом встановлено, що наявними у справі доказами підтверджується факт прострочення відповідачем зобов`язань з поставки обладнання та його встановлення і підключення. Відповідач таке прострочення належними, достатніми та допустими доказами не спростував.

Згідно з пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та цього договору.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 20% вартості обладнання (послуг), з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Господарський суд дійшов висновку, оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання зобов`язань з постачання обладнання, другий позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 20% вартості обладнання за кожний день прострочення з 31.10.2020 по 02.11.2020.

Ураховуючи встановлену договором вартість обладнання у розмірі 1388750,00 грн, розмір пені за період прострочення з 31.10.2020 по 02.11.2020 складає 833250,00 грн.

Матеріали справи містять, зокрема, лист №9 від 30.10.2020 щодо об`ємів невиконаних робіт ТОВ "Гранд Буд-Індустріал" станом на 30.10.2020, у якому зазначається, що ТОВ ВКК "Арія" не виконало ряд робіт.

Згідно з актом надання послуг встановлення та підключення обладнання для поста технічного спостереження спеціального призначення - вежа спеціального призначення від 06.11.2020, вартість зазначених у листі не виконаних робіт складає: 5681,04 грн за 5% від обсягу робіт по монтажу вежі (113620,80 грн х 5%); 24621,60 грн за монтаж ліхтарів світлоогородження; 22967,76 грн за монтаж кабель-росту; 31767,00 грн за електромонтажні роботи. Всього, вартість невиконаних станом на 30.10.2020 робіт становить 85037,40 грн.

Оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання зобов`язань зі встановлення та підключення обладнання, суд дійшов висновку, що другий позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 20% вартості не виконаних робіт за кожний день прострочення з 31.10.2020 по 05.11.2020.

Господарським судом також встановлено, що розмір пені за порушення зобов`язань зі встановлення та підключення обладнання за період прострочення з 31.10.2020 по 06.11.2020 складає 102044,88 грн. Проте, оскільки прокурор у позові зазначає суму пені за прострочення вказаних зобов`язань у розмірі 102 044,83 грн, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, вимоги прокурора про стягнення пені у розмірі 935294,83 грн (833 250 + 102044,83) господарський суд визнав обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що прокурором та сторонами, у тому числі і відповідачем, не оспорюються висновки господарського суду по суті спору. Разом з тим, предметом апеляційного провадження є застосування господарським судом частини 3 ст.551 Цивільного кодексу України та частини 1 ст.233 Господарського кодексу України щодо права суду на зменшення розміру нарахованої до стягнення пені.

У розумінні ст.230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції зменшено розмір пені на 90% за прострочення виконання зобов`язання відповідачем за договором №181-20 поставки та монтажу обладнання для поста тенічного спостереження спеціального призначення від 07.07.2020.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення пені, а саме: зменшення розміру пені на 90%, за таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, урахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), інші обставини, які заслуговують на увагу.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з обґрунтуванням підстав такого зменшення на 90%. Відсутні у матеріалах справи і докази на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Ураховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що зменшення судом суми пені можливо як винятковий випадок у разі доведення належними та допустимими доказами наявності обставин вважати даний випадок винятковим.

Господарським судом не надана об`єктивна оцінка винятковості даного випадку, оскільки жодного документа на підтвердження винятковості цього випадку матеріали справи не містять, натомість судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки, що тягне за собою відповідальність сторін договору у вигляді сплати пені.

Всупереч вимогам ст.233 Господарського кодексу України та частини 3 ст.551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання стягнення пені у меншому розмірі (на 90%) судом першої інстанції взагалі не з`ясовано наявність факту значного перевищення заявленого до стягнення розміру неустойки.

У даному випадку розмір пені становить 935294,83 грн, що складає 44,6% від ціни договору - 2095000,00 грн (основне зобов`язання), тому зменшення господарським судом розміру пені на 90% не є співрозмірним.

Посилання господарського суду на те, що прострочення мало незначні строки є суто суб`єктивним, оскільки за умовами пункту 7.2 договору чітко передбачено, що постачальник взяв на себе зобов`язання у разі порушення строків виконання зобов`язання сплатити замовнику пеню у розмірі 20% вартості обладнання (послуг), з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а поставка та монтаж обладнання для поста технічного спостереження спеціальнольного призначення мали важливе значення для другого позивача, а саме: впливали на заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Судом першої інстанції також не враховано інтереси другого позивача, а саме: не прийнято до уваги, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федераці\ проти України значна частина бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрачається безпосередньо на заходи, необхідні для забезпечення оборони України, що викликало складну економічну ситуацію.

Отже, зменшивши розмір пені на 90%, господарський суд не забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких базується зменшення пені на 90%, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 пункту 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 у справі №917/408/21 скасувати у частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти у скасований частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія" пені у розмірі 841765,35 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "Арія" (пров. Шевченка, 7-А, м. Полтава, 36007; ідентифікаційний код 23560575) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 841765, 35 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.10.2022.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна