Рішення

від 30.09.2022 по справі 908/880/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/68/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2022 справа № 908/880/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/880/22

за позовом приватного підприємства Ромді Україна (вул. Електроапаратна, буд. 3, офіс 201, м. Луцьк, Волинська область, 43020)

до відповідача фізичної особи-підприємця Портного Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 70325,47 грн.

Без виклику учасників справи

Приватне підприємство Ромді Україна через систему Електронний суд звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Портного Костянтина Миколайовича 70325,47 грн., з яких: 64990,00 грн. основного боргу за послуги з перевезення на підставі договору на транспортно-перевізницьке обслуговування № 1-92 від 04.02.2022, 2858,52 грн. пені, 317,22 грн. 3% річних та 2159,73 грн. інфляційних втрат. У прохальній частині позову позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2022 справу № 908/880/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

На виконання ухвали суду від 22.06.2022, якою позовну заяву залишено без руху, через систему Електронний суд позивачем 27.06.2022 подано заяву, згідно якої позивач повідомив, що ним усунуті недоліки позовної заяви шляхом її викладення у новій редакції та з її направленням на адресу відповідача разом із додатками; позивач звернув увагу суду, що після подання первісного позову, відповідачем погашено основну заборгованість перед позивачем, що враховано у новій редакції позовної заяви, у якій змінено розмір заявлених позовних вимог і наведено відповідні обґрунтування. До заяви додано позовну заяву (нову редакцію), докази сплати суми основного боргу та докази направлення нової редакції позовної заяви та доказів сплати на адресу відповідача. У новій редакції позовної заяви позивач просив стягнути 3235,16 грн. пені, 2159,73 грн. інфляційних втрат та 339,81 грн. 3% річних, що у сумі складає 5734,70 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду у первісній редакції, та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/880/22, присвоєно справі номер провадження 18/68/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/880/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив. Заяву про усунення недоліків в частині прийняття нової редакції позовної заяви до розгляду з вимогами про стягнення 5734,70 грн., з яких: 3235,16 грн. пені, 339,81 грн. 3% річних та 2159,73 грн. інфляційних втрат судом залишено без розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортно-перевізникське обслуговування № 1-92 від 04.02.2022 призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 64990,00 грн., що є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст. ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Від відповідача 13.07.2022 до суду надійшла заява, в якій відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення 64990,00 грн. основного боргу у зв`язку із сплатою заборгованості, повернути позивачу 50% сплаченого при поданні позову судового збору у зв`язку із визнанням ним позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та зменшити розмір втрат на правничу допомогу на 50% до 3000,00 грн.

Позивачем 19.07.2022 подано до суду заяву, в якій позивач просить прийняти відмову від позову в частині стягнення 64990,00 грн. основного боргу та закрити в цій частині провадження, прийняти збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних до розміру 339,81 грн. та пені до розміру 3235,16 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 3235,16 грн. пені, 339,81 грн. 3% річних, 2159,73 грн. інфляційних втрат, 2481,00грн. судового збору та 6000,00 грн.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 3 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом, господарський суд закриває провадження у справі.

Встановивши, що заява про відмову від позову в частині стягнення основного боргу підписана уповноваженим представником позивача, суд дійшов висновку, що вказана заява не суперечить чинному законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси особи яку він представляє.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 64990,00 грн. основного боргу і в цій частині позовних вимог закрити провадження у справі.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана до початку першого судового засідання, не порушує інтересів інших осіб, тому приймається судом до розгляду.

З урахуванням викладеного, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 5734,70 грн., з яких: 3235,16 грн. пені, 339,81 грн. 3% річних та 2159,73 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/880/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території Запорізької області, а також перебування судді Левкут В.В. у щорічній відпустці по 23.09.2022, рішення прийнято без його проголошення 30.09.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством Ромді Україна (Перевізником, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Портновим Костянтином Миколайовичем (Експедитором, відповідачем у справі) 04.02.2022 укладений договір на транспортно-перевізникське обслуговування № 1-92 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах договору Експедитор доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок Експедитора надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та/або міжнародному сполученні, відповідно до узгоджених Сторонами у Додатках та/або Заявках. Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Експедитор зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

За визначенням п. 1.2 Договору, Перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажів, найменування та характеристика вантажу, вага (нетто, брутто), вартість перевезення та маршрут перевезення яких зазначається у Додатках та/або Заявках до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно із п. 2.11 Договору встановлено, що датою виконання робіт та/або надання послуг вважається дата підписання Сторонами Акту виконаних робіт, за умови надання документів, передбачених п. 5.5 цього Договору. Обов`язок складання Акту виконаних робіт покладається на Перевізника. Після завершення виконання робіт або надання послуг Перевізник протягом 7 (семи) днів надає Експедитору два примірники підписаного Акту виконаних робіт. Експедитор протягом десяти робочих днів з дати отримання Акту виконаних робіт повинен підписати його або в цей же строк надати мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що строк оплати наданих Перевізником послуг становить 7 календарних днів з дня підписання Сторонами Акту виконаних робіт та отримання Експедитором всіх оригіналів документів, зазначених у п. 5.5 даного Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору проведення розрахунків за надання транспортно експедиційних послуг, Перевізник зобов`язаний надати Експедитору такі документи: - оригінал Акту виконаних робіт; - оригінал рахунку; - оригінал ТТН (CMR) з відміткою вантажоотримувача; - оригінал заявки на відповідні послуги з підписом та печаткою Перевізника; - у разі наднормативного простою транспортних засобів, документи, що підтверджують простій (акт; чек; карта простою; скрин GPS-навігатора; тощо); - інші документи, підтверджуючі конкретні витрати Перевізника (акт приймання передачі виконаних робіт, оформлений між Перевізником та залученою третьою особою; рахунок; видаткова накладна; розрахункові документи; тощо). Всі первинні документи повинні бути підписані уповноваженою на те особою з розшифруванням її підпису та завірені печаткою Перевізника.

Пунктом 6.6 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати, Експедитор оплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої суми, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період прострочення.

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності дати його підписання сторонами і діє до 31.12 2023, а в частині не виконаних зобов`язань до повного їх виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Згідно умов Договору 04.02.2022 сторонами підписано Заявку № 3200-04, за якою позивач мав перевезти вантаж за маршрутом Україна Бельгія; вартість фрахту - 2 500 євро, термін оплати 7-10 днів з моменту отримання документів (оригіналу CMR, а також оригіналів рахунку, заявки та акту виконаних робіт).

За поясненнями позивача, ним на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором у повному обсязі надані відповідачу замовлені послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 10.02.2022 серія А №435641, актом виконаних робіт № 125 від 21.02.2022, заявкою №3200-04 від 04.02.2022 та рахунком № 125 від 21.02.2022, які направлені на адресу відповідача 12.04.2022. Вказані документи отримані відповідачем 16.04.2022. Будь-яких зауважень щодо кількості та якості послуг або зауважень до оформлення документів відповідач не висловлював. Однак, підписаний акт виконаних робіт № 125 від 21.02.2022 відповідач позивачу не повернув, послуги з перевезення в сумі 79990,00 грн. (еквівалент 2500 євро на дату виставлення рахунку) у встановлений строк (10 днів з дня отримання документів) не сплатив.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості позивачем 20.05.2022 направлено на адресу відповідача вимогу № 2/07 про сплату заборгованості протягом семи днів з дня її отримання. Вимога отримана відповідачем 24.05.2022, про що свідчить витяг з офіційного сайту Нова пошта.

Заборгованість за надані позивачем послуги перевезення сплачено відповідачем частково в сумі 15000,00 грн. (5000,00 грн. 02.06.2022, 10000,00 грн. 09.06.2022), залишок простроченої заборгованості відповідача перед позивачем на дату подання позову становив 64990,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг перевезення стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 4 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами ч. 1, 2 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Ціни, умови платежів і розрахунків за послуги узгоджено в Розділі 4 Договору. Так, пунктом 5.4 Договору визначено строк оплати наданих Перевізником послуг 7 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт та отримання Експедитором обумовлених п. 5.5 договору документів.

Матеріали справи свідчать, що послуги з перевезення вантажу за заявкою №3200-04 від 04.02.2022 до договору № 1-92 від 04.02.2022, якою погоджено перевезення за маршрутом: Україна Бельгія, виконано Перевізником на суму 79990,00 грн. (еквівалент 2500 євро на дату виставлення рахунку).

Докази у справі свідчать, що станом на дату подання позову відповідач здійснив часткову оплату послуг перевезення на суму 15000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, і не заперечується відповідачем.

Відповідач не висловлював зауважень щодо наданих позивачем послуг та правильності оформлення надісланих документів, а також не надав вмотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт, а тому послуги за таким актом вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати вартості послуг з перевезення визначений у п. 5.4 Договору протягом 7 календарних днів після підписами акту виконаних робіт та отримання відповідачем відповідних документів. За заявкою №3200-04 від 04.02.2022 уточнено термін оплати та погоджено 7-10 днів з моменту отримання відповідних документів.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг перевезення у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 64990,00 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості наданих послуг (виконаних робіт) є доведеним. Оплату наданих позивачем послуг відповідач здійснив після звернення позивача до суду.

Через відмову від позову та її прийняття судом в частині стягнення основного боргу провадження у справі закривається.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3235,16 грн. пені, 339,81 грн. 3% річних, 2159,73 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 3235,16 грн. пені заявлена на підставі п. 6.6 Договору, яким визначено відповідальність відповідача у випадку порушення термінів оплати у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов`язань.

Пеня за період з 27.04.2022 по 26.06.2022, з урахуванням дат часткової оплати відповідачем заборгованості, розраховується в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у відповідний період, оскільки щоденна ставка, розрахована за вказаною формулою, є меншою за 0,1%.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 3235,16 грн. пені, як і визначено позивачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період з 27.04.2022 по 20.06.2022, виходячи із прострочених сум заборгованості у відповідні періоди, суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 339,81 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: травень 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає 2159,73 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідач в наданій суду заяві позовні вимоги щодо стягнення 3235,16 грн. пені, 339,81 грн. 3% річних, 2159,73 грн. інфляційних втрат визнав, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення та комсеційних санкцій.

Стосовно розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України Про судовий збір згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути приватному підприємству Ромді Україна з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 2612 від 14.06.2022, що складає 1240,50 грн., - за наявності відповідного клопотання позивача.

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1240,50 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного ПП Ромді Україна (Клієнтом) і Адвокатським об`єднанням АФК в особі керуючого партнера Кумановського Луки Миколайовича договору про надання правничої допомоги № б/н від 17.11.2020, клієнт запрошує Адвокатське об`єднання для правничої допомоги (захисника), а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання по виконанню функцій представника (захисника) у цивільному, адміністративному, господарському та кримінальному процесі за участю Клієнта.

Сторонами зазначеного договору укладений Додаток № 3 «Вартість послуг адвокатського об`єднання в справі про стягнення з ФОП Портной Костянтин Михайлович заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу», яким визначено вартість послуг Адвокатського об`єднання.

До матеріалів справи позивачем надано копії акта приймання передачі від 15.06.2022, рахунків № 22 від 01.06.2022, № 28 від 14.06.2022 та банківські документи про їх оплату на суму 6000,00 грн.

Згідно вказаних документів детальний опис робіт (наданих послуг) має наступний вигляд:

1. проведено зустріч з клієнтом для надання консультацій, ознайомлення з наданим клієнтом Договором, бухгалтерськими і банківськими документами; роз`яснення клієнту можливість підготовки вимоги та позовної заяви 1000,00 грн.;

2. підготовка та надання клієнту на підпис вимоги до ФОП Портного К.М. про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 79990,00 грн. Вартість послуги 1000,00 грн.

3. підготовлено для подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви про стягнення з ФОП Портного К.М. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу (в т.ч. виготовлено необхідну кількість копій документів (2 примірники), які долучались до позову) 4000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського об`єднання АФК в особі керуючого партнера Кумановського Л.М., а відтак правова природа зазначених витрат ПП Ромді Україна є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у запереченнях на клопотання позивача проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив. Визнав їх розмір непідтвердженим та завищеним. Просив зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 50% до 3000,00 грн.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до предмету позову у первісній редакції в даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором перевезення, пені, 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на обставини справи, справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Суд звертає увагу, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2022 до переліку послуг з надання правничої допомоги у справі включено вартість підготовки та надання клієнту на підпис вимоги в розмірі 1000,00 грн. Однак, складання вимоги судом не визнається доцільним для включення до неминучих витрат, оскільки претензійний порядок вирішення спорів не є обов`язковим.

Крім того, суд враховує, що правовідносини, що виникають з договорів перевезення достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та ГК України, а отже складання позовної заяви не потребувало додаткового вивчення судової практики в аналогічних справах та не вимагало особливих професійних зусиль та навичок. Договір на транспортно-перевізникське обслуговування № 1-92 від 04.02.2022 (стягнення за яким є предметом спору) не містить складних юридичних конструкції, його умови є простими та зрозумілими, у зв`язку з чим його правовий аналіз не потребував великої кількості часу. Здійснення розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції не потребувало багато часу, оскільки в мережі Інтернет є безліч безкоштовних онлайн-сервісів (калькуляторів), які в автоматичному режимі здійснюють розрахунок будь-яких видів штрафних санкцій. Отже, наведена в акті приймання-передачі від 15.06.2022 вартість послуги щодо підготовки позовної заяви з додатками є завищеною.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи не є співмірними та є завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №908/880/22.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 126, 129, 130, 191, ч. 4 ч. 1 ст.231, ст.ст. 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову приватного підприємства Ромді Україна від позову в частині стягнення 64990,00 грн. основного боргу.

2.Провадження у справі № 908/880/22 за позовом приватного підприємства Ромді Україна в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Портного Костянтина Миколайовича 64990,00 грн. основного боргу закрити на підставі п. 4. ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Портного Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного підприємство Ромді Україна (вул. Електроапаратна, буд. 3, офіс 201, м. Луцьк, Волинська область, 43020; ідентифікаційний код 36834332) 3235,16 грн. (три тисячі двісті тридцять п`ять грн. 16 коп.) пені, 339,81 грн. (триста тридцять дев`ять грн. 81 коп.) 3% річних, 2159,73 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять грн. 73 коп.) інфляційних втрат, 1240,50 (одну тисячу двісті сорок грн. 50 коп.) судового збору та 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.10.2022.

Суддя В.В. Левкут