Рішення

від 28.09.2022 по справі 910/1025/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2022Справа № 910/1025/22Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, 38, код ЄДРПОУ 32039992)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг Промбуд" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ, офіс 403, код ЄДРПОУ 41547388)

про стягнення 4 434 041,43 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Федіченко О.П.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг Промбуд" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 679 від 13.08.2020 у розмірі 4 434 041,43 грн, з яких: 4 049 039,35 грн основного боргу, 283 196,00 грн інфляційних втрат, 89 470,97 грн трьох відсотків річних та 12 335,11 грн штрафу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.01.2022 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

16.02.2022 від позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.03.2022.

Судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 постановлено призначити дату судового засідання після врегулювання військової ситуації на території України ухвалою суду додатково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 підготовче засідання призначено на 06.07.2022.

05.07.2022 через відділ діловодства суду засобами поштового зв`язку позивачем подано клопотання щодо проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Сторони участь своїх представників у засідання суду 06.07.2022 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 підготовче засідання відкладено на 03.08.2022

У підготовчому засіданні 03.08.2022 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 03.08.2022 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2022.

У судовому засіданні 31.08.2022 суд на місці ухвалив запропонувати позивачу надати суду письмові пояснення з підтверджуючими доказами щодо отримувача товару за товарною накладною № 474 та відкласти судове засідання на 28.09.2022.

28.09.2022 у судовому засіданні представником позивача подані письмові пояснення.

Представник позивача у засіданні суду 28.09.2022 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 28.09.2022 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

28.09.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2020 між Дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг Промбуд" було укладено договір купівлі-продажу товарів №679 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі , прийняти суміші асфальтобетонні гарячі, теплі (річних типів та марок) за ціною 1 800,00 грн за 1 т. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.2.1. договору ціна договору передбачена у видаткових накладних за товар.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 90 днів з моменту отримання від постачальника первинних документів.

В разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 1% від суми боргу (пп. 6.3.4. договору).

У підпункті 6.3.7. договору визначено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим договором припиняється через два місяці від дня порушення такого зобов`язання.

Згідно підпункту 6.3.8. договору сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця.

Позивач реалізував відповідачу асфальтобетон на суму 1233510, 98 грн, що підтверджується видатковою накладною №474 від 27.11.2020.

Позивач у позовній заяві зазначає, що оплату за зазначеною вище видатковою накладною відповідач мав здійснити до 25.02.2021, проте оплата за отриманий товар здійснена не була, у зв`язку з цим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1233510,98 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт звіряння взаємних розрахунків від 21.05.2021 по договору купівлі-продажу № 679, який підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками.

31.08.2020 між Дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг Промбуд" (далі - замовник) було укладено договір надання послуг № 753, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовити та передати у власність замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти асфальтобетон в кількості згідно заявки замовника (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору орієнтовна ціна цього договору становить 12 000 000,00 грн., в тому числі з ПДВ.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником після пред`явлення виконавцем, отримання від виконавця рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 90 днів з моменту отримання від постачальника первинних документів.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги з виготовлення асфальтобетону на суму 3074602,15 грн, зокрема:

1. філією «Кіровоградський райавтодор»:

- акт здачі- приймання виконаних робіт (послуг) від 16.11.2020 на суму 190118,92 грн;

- акт здачі- приймання виконаних робіт (послуг) від 16.11,2020 на суму 318582,00 грн;

- акт здачі- приймання виконаних робіт (послуг) від 16.11.2020 на суму 546812,40 грн.

2. філією «Малависьківський райавтодор»:

- акт здачі-приймання виготовленої продукції від 14.09.2020р. на суму 875271,94 грн.

3. філією «Новоархангельська ДЕД»:

- акт надання послуг від 05.09.2020 на суму 250590,41 грн;

- акт надання послуг від 07.09.2020 на суму 217766,71 грн;

- акт надання послуг від 09.09.2020 на суму 184865,59 грн;

- акт надання послуг від 10.09.2020 на суму 210663,72 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що частково оплата наданих послуг була проведена на підставі оплати в розмірі 110 000,00 грн та акту зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 149073,78 грн за надання послуг філією «Кіровоградський райавтодор».

Однак до теперішнього часу оплата за надання послуг не повністю не сплачена, в зв`язку з чим, позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 2815528,37 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт звіряння взаємних розрахунків від 21.05.2021 по договору надання послуг № 753, який підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 789 від 05.08.2021 з вимогою сплати заборгованість у розмірі 4 049 039,35 грн за вищевказаними договорами.

У відповіді на претензію позивача від 08.09.2021 відповідач просив надати йому первинні документи в підтвердження наявності боргу.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався за поставлений товар за договором купівлі-продажу товарів №679 від 13.08.2020 та не здійснив оплату за надані послуги за договором надання послуг №753 від 31.08.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 4 049 039,35 грн основного боргу, 283 196,00 грн інфляційних втрат, 89 470,97 грн трьох відсотків річних та 12 335,11 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, у листопаді 2020 року позивач поставив відповідачу товар (асфальтобетон) на загальну суму 1 233 510, 98 грн, що підтверджується видатковою накладною №474 від 27.11.2020. Зазначена видаткова накладна підписана обома сторонами та скріплена їхніми печатками.

Загальна сума поставки у досліджуваний період становить 1 233 510, 98 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана позивачем видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто, відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, безвідносно до того, що за умовами договору поставка мала підтверджуватись актом приймання-передачі товару.

Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №679 від 13.08.2020.

З урахуванням погодженого сторонами у п. 4.3. договору порядку розрахунків, граничним днем оплати товару, поставленого за видатковою накладною №474 від 27.11.2020, було 25.02.2021.

Докази сплати вартості поставленого товару згідно видаткової накладної №474 від 27.11.2020 в матеріалах справи відсутні.

Отже судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору купівлі-продажу №679 від 13.08.2020 та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 233 510, 98 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором договору купівлі-продажу №679 від 13.08.2020, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 233 510, 98 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Разом з тим , судом встановлено, що на виконання умов договору надання послуг № 753 від 31.08.2020 позивачем були надані послуги з виготовлення асфальтобетону, на загальну суму 3 074 602,15 грн, що підтверджується актами здачі- приймання виконаних робіт (послуг) від 16.11.2020 на суму 190118,92 грн, від 16.11,2020 на суму 318582,00 грн, від 16.11.2020 на суму 546812,40 грн, від 14.09.2020 на суму 875271,94 грн, від 05.09.2020 на суму 250590,41 грн, від 07.09.2020 на суму 217766,71 грн, від 09.09.2020 на суму 184865,59 грн, від 10.09.2020 на суму 210663,72 грн.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Також судом встановлено, що частково оплата наданих послуг була проведена на підставі оплати в розмірі 110 000,00 грн та акту зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 149073,78 грн за надання послуг філією «Кіровоградський райавтодор».

Докази сплати вартості наданих послуг за договором надання послуг № 753 від 31.08.2020 у розмірі 2 815 528,37 грн в матеріалах справи відсутні.

Отже судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору надання послуг № 753 від 31.08.2020 та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 2 815 528,37 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 12 335,11 грн, нарахований на підставі пп. 6.3.4 договору купівлі-продажу товарів №679 від 13.08.2020.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу не суперечать закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 89 470,97 грн та 283 196,00 грн інфляційних втрат.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Зміст засади свободи договору викладено у статтях 6, 627 ЦК України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Водночас, свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, у підпунктах 6.3.7., 6.3.8. договору купівлі-продажу товару № 679 від 13.08.2020 сторонами узгоджено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим договором припиняється через два місяці від дня порушення такого зобов`язання, а загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця.

Стаття 625 Цивільного кодексу України має назву "Відповідальність за порушення грошового зобов`язання" й можливість стягнення 3% річних, штрафу і інфляційних втрат, передбачених цією статтею, пов`язується із вимогою кредитора.

При цьому, наведена стаття не містить застережень щодо неможливості сторін врегулювати свої відносини щодо нарахування 3% річних, штрафу і інфляційних втрат на власний розсуд, у тому числі відмовитись від їх нарахування.

Відтак, суд вважає, що сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою обмежили розмір майнової відповідальності покупця за цим договором до 1% від загальної вартості порушених ним грошових зобов`язань. Тобто, у випадку, якщо нарахований розмір майнової відповідальності (у тому числі і штрафних санкцій) перевищує 1%, то постачальник позбавляється права вимагати їх сплати від покупця.

З урахуванням викладеного, вимоги позову в частині стягнення з відповідача 3% річних за договором купівлі-продажу товару № 679 від 13.08.2020 є безпідставними (на суму заборгованості в розмірі 1 233 510,98 грн), а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Зробивши перерахунок суми інфляційних нарахувань, заявлених позивачем за договором купівлі-продажу товару № 679, суд зазначає, що обґрунтованою сумою інфляційного збільшення є 61 675,55 грн, оскільки позивач у власному розрахунку помилково нараховував щомісячну інфляцію на суму, яка вже враховувала інфляцію, а не на чисту суму заборгованості.

Також, зробивши перерахунок суми інфляційного збільшення та 3% річних, заявлені позивачем за договором надання послуг № 753 від 31.08.2020, суд зазначає, що обґрунтованою сумою інфляційного збільшення є 213 587,89 грн та 63 052,05 грн 3% річних.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 4 049 039,35грн основного боргу, 12 335,11 грн штрафу, 3% річних у розмірі 63 052,05 грн та 275 263,44 грн інфляційного збільшення боргу.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 65 070,21 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1 440,41 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Холдинг Промбуд" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ, офіс 403, код ЄДРПОУ 41547388) на користь Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кропивницький, вул. Полтавська, 38, код ЄДРПОУ 32039992) заборгованість у розмірі 4 049 039 (чотири мільйони сорок дев`ять тисяч тридцять дев`ять) грн 35 коп., 3% річних у розмірі 63 052 (шістдесят три тисячі п`ятдесят дві) грн 05 коп., штраф в розмірі 12 335 (дванадцять тисяч триста тридцять п`ять) грн 11 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 275 263 (двісті сімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят три) грн 44 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 65 995 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 35 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.10.2022

Суддя І.О. Андреїшина